Шпоргалки МВКО

Ямайська валютна система. Криза Бреттон-вудской валютної системи породив безліч проектів валютної реформи. Угоду країн — членів МВФ в Кінгстоні (січень 1976 р.) було названо — Ямайское угоду. Цю угоду, відоме під образним назвою «коктейль з ямайського рома"[1], визначило контури нової міжнародної валютної системи. Основою цією системою є плаваючі обмінних курсів і многовалютный стандарт. Перехід до гнучким обмінним курсів припускав досягнення трьох основні цілі: 1. вирівнювання темпів інфляції у різних країнах; 2. зрівноважування платіжних балансів; 3. розширення можливостей щодо незалежної внутрішньої Грошової Політики окремими центральні банки. Новизна і особливість Ямайської валютної системи листувалися наступному: запроваджено стандарт СДР чи спеціальні права запозичення, тобто «це міжнародний резервний актив, емісія якого здійснюється МВФ і розподіляється між країнами-членами пропорційно їх квот в МВФ. СДР немає матеріально-речовинною форми існування й фігурують лише вигляді бухгалтерської записи на рахунках центральних банків, і навіть на спеціальному рахунку МВФ». 2] СДР запроваджено замість золото-девизного стандарту. Скасовано офіційна валютна вона, і навіть заявлено неприпустимість встановлення державного чи міждержавного контролю за світовими ринками золота з єдиною метою штучного заморожування його ціни. Одночасно були й рішення, що стосуються використання золота, що містилося у розпорядженні МВФ. Однією з основних принципів Ямайської валютної системи була юридично завершена демонетаризация золота. Було відмінено офіційна ціна на золото, було заборонено золоті паритети, припинено розмін доларів на золото. Ямайское угоду остаточно скасувало золоті паритети національних валют, як і одиниці СДР. Тому розглядалося у країнах як офіційна демонетизація золота, позбавлення її будь-яких грошових функцій в галузі міжнародного обороту. Було належить початок фактичного витіснення жовтого металу із системи міжнародних валютних відносин. Відповідно до цим положенням статуту МВФ, які стосуються механізму СДР, було внесено певні зміни щодо.. Прив’язка вартості СДР до золота перестає існувати.. Країнам-учасницям дають можливість вступати по взаємною згодою в угоди друг з одним з допомогою СДР без попереднього прийняття Фондом будь-якого загального чи спеціального рішення з даному питанню.. МВФ може вирішувати країнам-учасницям виробляти між собою операції з використанню СДР. У травні 1979 року директорат МВФ прийняв резолюцію, надала країнам-учасницям право здійснювати різні операції, такі як, погашення будь-якого договірного зобов’язання не перекладена валюти, у якій зроблена угода, надання кредитом в СДР, використання їх як застави і при отриманні позик тощо.. Право бути власником засобів в СДР може бути надане міжнародним валютно-фінансовим організаціям, спеціалізованими установами ООН тощо.. СДР заміняють золото і національні валюти під час здійснення платежів країнами-членами Фонду і фондом країнам-членам, та його можливе використання у операціях угодах, які вироблялися рамках загального департаменту МВФ, має бути расширено.

Але, підсумки функціонування СДР свідчать, що вони виявилися далекі від світових грошей. Понад те, виникла проблема емісії і розподілу, забезпечення, методу визначення курсу та сферою використання СДР. Всупереч задуму СДР відмовлялися еталоном вартості, головним міжнародним резервним і платіжним средством.

Запровадження плаваючих замість фіксованих валютних курсів переважно країн березні 1973 року забезпечило їх стабільності, попри величезні видатки валютну інтервенцію. Цей режим виявився нездатним забезпечити вирівнювання платіжних балансів, покласти край раптовими переміщеннями «гарячих грошей», з валютної спекуляцией.

Ямайська валютна реформа також не забезпечила валютної стабілізації. Кредитні можливості МВФ, попри зростання кредитів, залишилися скромними проти величезними международно-финансовыми потоками і дефіцитом платіжних балансов.

З огляду на численних проблем, що з коливанням валютних курсів, особливий інтерес у світі викликає досвід функціонування зони стабільних валютних курсів у Європі, що дозволяє які входять у цю валютну угруповання країнам стійко розвиватися, попри проблеми, що у світової валютної системе.

———————————;