Капитализм у Європі

Капитализм в Европе Условия до появи капіталізму в Европе.

Чому буржуазні відносини самозародились саме у Європі? Адже у інших країнах були змогу появи капіталізму, наприклад, у Китаї та особливо у Японії. І хоча сьогодні наука доки дала вичерпних відповіді опікується цими питаннями, усе ж виділити деякі особливі риси західноєвропейського варіанта цивілізаційного развития.

По-перше, Західна Європа була прямий спадкоємицею греко-римського світу, світу з незвичайно високим для давнини рівнем розвитку товарно-грошових відносин, з правом на нерегламентированную власність, орієнтації активне творчу личность.

По-друге, становлення капіталізму було практично неможливо без міських комунальних рухів. У місті, який відвойовував самоврядування і самостійність від структурі державної влади формувалася прошарок людей (третє стан), що володіє вільними капіталами, що й дала життя майбутньої буржуазии.

По-третє, оформлення активних, котрі намагаються відстояти своїх прав станів змусило держава вдатися до співробітництво із нею. Можливості тиску суспільство, на економічні процеси, природно, залишалися (і використовувалися), та все ж були ограничены.

І, насамкінець, була важлива й позиція церкви стосовно економічних питань і комерції. Але вже з ХIII в. вона пом’якшує свої доктрини щодо занять, що традиційно вважалися «нечистими». Засуджуючи лихварство, церква не засуджувала векселі, застави, капіталовкладення. Це вело до того що, що торгівля у свідомості поступово отримала «права громадянства», а після Ренесансу і Реформації (епохи Відродження) стала вважатися дуже гідним занятием.

Регіони загальноєвропейського взаимодействия.

Західна Європа — це цивілізація серед країн світу, у якій зародилися, набули сили, зміцніли і наприкінці кінців, перемогли нові буржуазні відносини, тобто. стався формаційний зрушення від феодалізму до капитализму.

Вперше буржуазні відносини з’явилися торік у великих торгових містах Італії (як-от Флоренція, Генуя), ще наприкінці ХIV в., але потім там стався соціально-економічний регрес, тобто. рух тому, зміна до худшему.

У ХV-ХVI ст. буржуазні відносини поширилися у багатьох країнах Західної Європи. Починаючи з Голандии та Англії вони перейшли до Флоренції, потім у Іспанію, Португалію, Німеччину. З течією часу той процес охопив більшу частину світу, але «втягування» до нього було вже за умов разраставшейся европейзации світу й зміцнення зв’язків та його економічної залежності друг від друга.

У економічному плані Європі чітко виділяються 4 регіону, кожен із них в специфічному суспільно-економічному положении. в рамках системи загальноєвропейського взаимодействия:

регион, у якому панував раннекапиталистический уклад, найповніше який виявляв суть власне мануфактурної фази громадського виробництва (Англія, Голландия);

регион, де цей фаза громадського виробництва втілювалася лише укладі, останньому підлеглим в пануючій феодальної структурі виробництва (Франція, Швеція, ряд регіонів Германии);

регион, у якому ХVII в. відзначався соціально-економічний регрес проти ХVI в. (Іспанія, Португалія, Сівши. Італія, Південно-Західна Германия);

регион, у якому укріплювалися кріпосницькі відносини (Чехія, Угорщина, Польща, Прибалтику, Россия).

Економіка Західної Європи ХVI-ХVIII ст. носила переважно аграрний характер. Сільське господарство було того сферою матеріального виробництва, де традиції попереднього періоду (середньовіччя) були устойчивыми.

Панував, а ручна праця. І тлі цього з’являється й зростає капіталізм. Накопичуються соціальні чинники буржуазного розвитку — класова і також фахова розшарування у суспільстві, зближення торгової та підприємницької буржуазії, зростання третього сословия.

Для представників поднимающегося класу буржуазії були характерними сміливість, енергія, підприємливість, напористість, вміння на ризик. Недарма епоха ХVI-ХVIII ст. — цей час великих авантюристів. Буржуазія егоїстична і розважлива. Прибуток, нажива — головні стимули її деятельности.

Появление мануфактур.

Становлення сучасної цивілізації була досить складним; і тривалим процесом, який зазнав з розвитком різні перетворення. Це тривалий історичний період — приблизно від ХV в. і з час, причому у деяких країнах цей період ще завершен.

Процес модернізації, тобто. перехід від феодалізму до капіталізму проходить різні фази розвитку: раннеиндустриальную (ХIV-ХV ст.), среднеиндустриальную (ХVI-ХVIII ст.), позднеиндустриальную (ХIХ в.) і постіндустріальну (ХХ в.).

На раннеиндустриальной стадії розвитку буржуазії відбувається тривале поступове становлення нових громадських інститутів власності та елементів буржуазної формації, йде накопичення початкового капіталу, з’являються мануфактури (ручне виробництво) — перші ознаки капитализма.

Центром розвитку буржуазних відносин були міста. Там складалася нова прошарок людей (третє стан), яка полягає у основному з купців, лихварів і цехових майстрів. Усі вони мали капіталами, найкоротший шлях придбання яких відкривався через торгово-ростовщические операції. Ці капітали не ховались у скринях, а вкладали у виробництво. Причому, у виробництві нових типів, ефективніше, дає високу прибыль.

У цю епоху на зміну ремісничому цеху стала приходити мануфактура. Мануфактура — це велике капіталістичне підприємство, яке засноване на відміну від цеху на внутрішньому поділі праці та найманої силі. Обслуговувались мануфактури з допомогою найманої робочої сили в; головним у стояв підприємець, володіє капіталом, засобами виробництва. Мануфактури, первинні форми капіталістичного підприємства з’являються вже у ХIV-ХV в.в.

Існувало дві форми мануфактури: централізована (купець чи підприємець сам створював майстерню, верф чи шахту, сам набував сировину, матеріали, устаткування) і значно більше поширена — розсіяна мануфактура (підприємець роздавав сировину надомникам-ремесленникам і мала від нього готовий товар чи полуфабрикат).

Виникнення мануфактури означало значний підйом продуктивних сил суспільства. Її технічної основою ще служило застосування тієї ж знарядь праці і, що у ремісничому производстве.

Пізніше, у мануфактурах починають застосовуватися більш-менш складні на той час технічні устрою від використання енергії води та вітру. Наведені в рух водоналивным колесом вали, шестерінки, зубчатки, жорна та інших. застосовувалися в мукомольном і круподерном справі, для вичинки папери, в лесопилении, під час виробництва пороху, для витягування дроту, різання заліза, приведення в рух молота і т.п.

У мануфактурную епоху відбуваються глибокі зрушення у економічній життя суспільства, катастрофічна ламка старого господарського побуту, старої картини мира.

Головним гідністю мануфактури було те, що була великим виробництвом і які створювала змогу вузької спеціальності трудових операцій на результаті технічного поділу праці. Це допомагало збільшувати випускати продукцію найманими робітниками у кілька разів проти ремісничої майстерні, де усі фінансові операції виконувалися переважно одним мастером.

Але що були винайдено машини, капіталістичне виробництво була приречена залишатися лише укладом у системі феодальної экономики.

Фермерські хозяйства.

У буржуазні відносини значно повільніше, ніж місто, втягувалися і село — головна опора феодалізму. Там утворювалися фермерські господарства, з найманим працею селян, котрих позбавили своєї землі на результаті перетворень, тобто. які перестали бути селянами у сенсі цього терміну. Цей процес відбувається розселянювання йшов через різні проміжні форми, зазвичай, через перехід на оренду, що означало скасування фіксованих платежів і на спадкове тримання земли.

У селі у ролі підприємців могли виступати багаті селяни, купці чи іноді самі феодали. Так, наприклад, в Англії, гда йшов процес про огораживаний, тобто. насильницького сгона селян з землі з єдиною метою перетворення їх у пасовище для овець, шерсть які говорилось в продажу.

Від швидкості проникнення буржуазних взаємин у село, значно більше консервативну, ніж місто, але виробляла основну частину продукції, залежали темпи розвитку капіталізму. Найшвидше цей процес тривав в Англії й Північних Нідерландах, де бурхливий розквіт мануфактури припала на обуржуазированием деревни.

У Великобританії і Голландії в ХVI-ХVII ст. відбувалася інтенсивна буржуазна перебудова сільського господарства; затверджувалася велика капіталістична оренда за збереження дворянській земельної власності лендлордов (поміщиків). У цих країнах це вже спостерігалося введення у практику нових типів сільськогосподарських знарядь праці і (легкий плуг, борона, сівалка, молотарка і др.).

Буржуазний прогрес сільського господарства забезпечував сировинні ресурси, і приплив робочої сили в в промисловість, т.к. селяни, позбувшись землі і знайшовши роботи у селі, ішли у город.

Розвиток капіталізму супроводжувалося технічним прогресом, руйнацією традиційних корпоративних зв’язків, складанням єдиних ринків — національних героїв і общеевропейского.

У цю епоху з’явився новий «герой часу», заповзятливий, енергійна людина, здатний витримати конкуренцію, створити капітал в буквальному значенні з ничего.

АЛЕ в ХVI-ХVII ст. навіть у тих країнах, де успішно розвивалися буржуазні відносини, новий уклад все-таки існував в «контексті» феодальних відносин, ще чимало сильних і бажаючих поступатися добровільно своє место.

База капіталізму було досить слабкої, тому залишалися змогу руху назад, як і відбулося ряді країн Європи. У тому числі виявилися Італія, Іспанія, Португалія, Німеччина.

Капитализм і модернизация.

У в Новий час початку формуватися індустріальна цивілізація, побудована на принципово інших засадах, ніж попередня їй традиційна. Руйнування устоїв традиційної цивілізації одержало назву модернізація складного тривалого процесу, який усе аспекти життя нашого суспільства та забезпечує перехід від традиційного суспільства до сучасного, від аграрного до індустріального. У цьому вся сенсі ХVII і ХVIII століття стали свого роду перехідною епохою, що підготувала Західної Європи до вступу до індустріальну эру.

Модернізація включає в себя:

урбанизацию — небувалий зростання міст; місто вперше у історії получил экономическое переважання, відсуваючи другого план село;

индустриализацию — постійно дедалі більше використання машин в.

виробництві, початок якому поклав промисловий переворот в.

Англії під другої половини ХVIII века.;

демократизацию політичних структур, закладывающую передумови для.

становлення громадянського суспільства і правової государства;

секуляризация — звільнення духовної та соціальній життя від влияния.

церкви, змирщення свідомості, розвиток атеїзму, утверждение.

свободомыслия;

— наукову революцію, выражавшуюся з епохами, зростанні знаний.

про природу і обществе.

Всі ці процеси, нерозривно пов’язані друг з одним, змінювали образ людини, його систему цінностей і ставлення до своєму місце й роль у житті. У системою вартостей європейської цивілізації нової доби першому плані висувалася активна, творча, перетворююча діяльність человека.

Принципово іншим стає ставлення до структурі державної влади: ана позбавляється у власних очах людей Божественної санкції, її сприймають раціонально, неї судять за результатами дій тих, які перебувають на чолі держави. Невипадково епоха модернізації - це епоха революцій, свідомих спроб силою переоблаштувати мир.

Звісно, в повному обсязі процеси, пов’язані з модернізацією, виявили себе відразу й повному обсязі. У ХVII і особливо у ХVIII в. у західній Європі росли міста, але сільському господарстві не поступалося своїх провідних позицій в економіці, у ньому була зайнято велику частину населення. У аграрному секторі довго зберігалася технічна відсталість і його дрібне производство.

У другій половині ХVII в. почали використовуватися перші машини, але економіка загалом була индустриализована.

Збільшилася роль винаходів, але розпорядження про постійне вдосконалення виробництва ще перетворилася на провідний принцип. Та все ж те що у цю епоху зміни підривали основи традиціоналізму, а ХIХ в. його катастрофа в передових країнах Західної Європи стало цілком очевидным.

Історія досі пір підтверджує, що затвердження капіталізму та інформаційний процес модернізації нерозривно взаємозв'язані й хіба що підживлюють одне одного. Капіталізм ще разу я не побудували на традиційному суспільстві. Жодна країна змогла стати на найщирішому сенсі модернізованої, минаючи капіталізм. І це природно: капіталізм орієнтовано постійні новації, на вільну ініціативу. І на цьому плані капіталізм суперечить самому духу традиционализма.

Майбутнє тієї чи тієї іншої країни залежало, передусім, від цього, наскільки активно вона вливалася в процес модернізації, наскільки швидким темпом йшло у ній становлення капіталізму. Звідси відбувалося перерозподіл наснаги в реалізації у світі загалом і усередині західноєвропейської цивілізації. Капіталізм та модернізацію провели ще більше чітку, ніж раніше, розмежувальну лінію між Заходом та Сходом. У цю епоху остаточно визначилося перевага Заходу над колись могутнім соперником.

Усередині західноєвропейської цивілізації намітилися різні градації, які розділили її погляду успіхів у розвитку капіталізму і можливість модернізації на центр і периферию.

На рівень передових країн вийшли Голландія, Англія, Франція, де склалися сприятливі або відносно сприятливі умови для розриву з традиціоналізмом. Німеччина, Іспанія, Італія, Скандинавський регіон витіснені на периферію. Але країни, які стосуються центру, розвивалися асинхронно, неоднаково. Досягнуте першість важко було утримати, бо нова епоха вимагала постійних новацій, гнучкості політичні й економічні структур.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.