«Подпольный людина» в повісті Ф. М. Достоєвського «Записки з підпілля»

«Подпольный людина» в повісті Ф. М. Достоєвського «Записки із підпілля»

В повісті «Записки із підпілля» Ф. М. Достоєвський поставив важливе запитання про взаємовідносинах окремої особи і навколишнього світу. Письменник висловлює свої думки і почуття з цього приводу від імені підпільного людини, не називаючи ба навіть його від імені. Такий художній прийом говорить про збірному образі, автор описує не конкретного героя, а якийсь тип людей. Підпільний людина замкнутий, озлоблений, він свідомо порвав зв’язку з зовнішнім світом, неспроможна реалізуватися у себе, де немає бачить живого життя, а відчуває лише її фальш, дурість, растление.

Воля, свобода, незалежність — ось головні гідності, що дозволяють людині залишатися особистістю, не ставати «фортепіанної клавіш» чи «органним штифтиком», то є істотою мертвим, механічним. Але оточуючі вже підкорилися законам потребі - і вигоди, за якими двічі два — чотири. Герой «Нотаток…» гребує змиритися з загальновизнаними правилами; на його думку, людина має вільно віддаватися своїм бажанням і примх, а чи не підкоряти себе вигоді чи математичного розрахунку. Така життєва позиція не отримує жодної співчуття, ні розуміння інших, навпаки, змушує «підпільника» піти у себе, озлобляє, дратує його, загострює марнославство і гордость.

Для більш повного розкриття образу головний герой Достоєвський органічно виводить на розповідь другу частину — про глибоких протиріч у людської душі. Автор дуже яскраво й виразно описує стан героя, відтінки і рух його душі. Плутанину ідей підпільного людини доведено украй, особливо показова цьому плані його з Лизаветой.

Некрасовские рядки, взяті письменником як епіграф, налаштовують читача на певне сприйняття теми кохання тривалістю у творі. До щирим і дуже почуттям герой належить як чогось нудному і фальшивому. Познайомившись із Лизаветой, приймається яскраво розписувати увесь жах її положення, але потім він, який доводить все украй, озлобляється на одкровення дівчини та постає маємо в усій її парадоксі: з одного боку, спочатку щире ставлення до Лізі, з іншого — грубість вже після пояснення. Душа підпільного людини понівечене, надламана його ж суперечливим існуванням, герой не може адекватно реагувати події. Але прагнення викласти йому свої думки, вчинки на папері, цим осмисливши, проаналізувавши їх, дозволяють говорити певні змін у свідомості героя.

Незавершенность «Нотаток» залишає читачеві сподіватися можливе переродження і очищення душі головного героя.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.