Організація обліку праці та її оплати

Основними завданнями організації обліку праці та її оплати є:

організація контролю за якістю та кількістю затраченої праці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за використання фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства;

своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування на собівартість продукції, виконання робіт, послуг, а також на інші витрати;

здійснення у встановлені строки всіх розрахунків з персоналом по заробітній платі та інших виплатах;

збір інформації та групування показників з оплати праці, необхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової і статистичної звітності.

Виконання цих зобовязань забезпечується правильно організованим:

обліком особового складу;

обліком робочого часу;

обліком виробітку продукції та нарахування заробітної плати;

суворим дотриманням законодавства про працю;

точним та своєчасним розрахунком з оплати праці.

Бухгалтерський олік на підприємстві починається з розробки облікової політики. Основні питання з обліку праці та її оплати, які можуть наводитися в наказі про облікову політику підприємства:

форми кадрової документації;

форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат;

встановлення режиму роботи;

зміни в організації праці;

нормування і оплату праці;

строк подання первинних документів з обліку праці та її оплати до бухгалтерії підприємства;

порядок обробки та зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці;

порядок створення резервів на виплату відпусток, щорічної винагороди за вислугу років, винагород за підсумками роботи за рік.

особа за ведення кадрового діловодства.

Трудові правовідносини підприємства з працівниками регулюються Кодексом Законівпро працю (КЗпП) України. На підставі КЗпП України на підприємстві повинен бути встановлений єдиний порядок оформлення приймання, звільнення і переведення співробітників.

Згідно Закону Украни «Про оплату праці» система оплати праці повинна прийматися на підприємстві в складі колективного договору між власником (або адміністрацією) і профспілкою (або самим колективом) підприємства. Колективні договори підлягають реєстрації в місцевих органах самоврядування.

Правила внутрішнього трудового розпорядку (або положення про персонал) є внутрішнім документом підприємства, який передбачає організацію роботи підприємства, внутрішньообєктивний режим роботи, взаємні обовязки підприємства та працівників, порядок направлення працівників у відрядження, порядок надання відпусток та інше.

Необхідність цього документу на підприємстві передбачена КЗпП. Кожному підприємству необхідно розробити свої правила, які будуть більш наближені до дійсності.

Відповідно до статуту підприємства розробляється його структура, визначається штатний склад та кількість, що оформлюється спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розклад підприєства.

Він складається на бланку підприємства і містить перелік посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки та місячний фонд заробітної плати.

Синтетичной облік розрахунків з заробітної плати ведеться на рахунках Рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою» — облік нарахування та виплати працівникам підприємства основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, інших нарахувань, а також облік сум утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартості одержання матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інших утримань із сум оплати праці персоналу.

Рахунок 662 «Розрахунки з депонентами» — облік нарахованих, але не одержаних персоналом у встановлений строк сум з оплати праці. Регістрами обліку по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» є журнали 5 та 5А.

Надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки», згідно з яким право на відпустки мають громадяни України, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовою угодою у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

Види відпусток:

щорічна відпустка — основна і додаткова (за роботу в шкідливих і важких умовах, за особливий характер праці, інші, передбачені законодавством) додаткова віпустка у звя`зку з освітою творча відпустка соціальна відпустка — у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною; додаткава відпустка працівникам, що мають дітей.

відпустка без збереження зарплати.

Надання відпусток працівникам підприємства здійснюється згідно ст. 74,75,76,77,78,79,80,81,82,83,84 КЗпП.

Підставою для надання відпустки є заява працівника. На підставі затвердженого графіку відпусток чи заяви працівника на підприємстві видається наказ про надання відпустки. Наказ видається в двох примірниках. Один примірник залишаються у відділі кадрів. При цьому в типовій формі П-2 в розділі ІV «Відпустки» проводяться записи про види відпусток, період, за який вона надається, дати і номери наказу. Другий примірник наказу передається до бухгалтерії підприємства і є підставою для нарахування і виплати відпускних.

При оформленні відпустки також застосовують перелік про надання відпустки (ф.П-7).

Оскільки додаткова відпустка за ненормаваний робочий день до 7 календарних днів, то в колективному договорі слід передбачити перелік посад (вид робіт чи професій) з зазначенням проти кожної конкретної тривалості додаткової відпустки. Наприклад:

головний бухгалтер — 7 календарних днів;

заступник головного бухгалтера — 7 календарних днів;

бухгалтер — 6 календарних днів;

касир — 2 календарних дні.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, яка дає право на таку додаткову віпустку.

Згідно з законодавством України передбачено наступні види відрахувань з фонду оплати праці:

збір на обов`язкове державне пенсійне страхування;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з чинним законодавством із заробітної плати працівників підприємства також проводяться утримання.

Обов`язковими видами утримань із заробітної плати є наступні:

прибутковий податок з громадян;

утримання до Пенсійного фонду;

утримання на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

утримання на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Крім того із заробітної плати можуть здійснюватися утримання, наприклад, аліментів, штрафів та інших сум для відшкодування заподіяного збитку на підставі рішення судів, а також профспілкові внески тощо.

Утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку та додаткової винагороди як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Поряд з тим законодавством передбачено ряд виплат, з яких не здійснюється утримання аліментів (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку, який належить особі, що сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку податків.

Завдання контролю за використанням праці і фонду її оплати — систематичне спостереження за використанням праці і фонду її оплати на кожній ділянці підприємства і за кожним виконавцем окремих господарських процесів.

Оперативний бухгалтерський контроль за використанням праці і фонду її оплати може здійснюватись за допомогою первинних одноразових і зведених документів, накопочувальних і групувальних відомостей, виробничих звітів і технологічних карт. Організувати такий контроль повинен головний бухгалтер підприємства. Оперативний контроль сприяє підвищенню ефективності праці, її економному і раціональному розподілу, виконанню робіт, усуненню непродуктивних випрат праці, зниженю собівартості продукції, забезпеченню підвищення продуктивності праці, підвищенню загальної ефективності діяльності всього виробництва.

Для раціональної організації оперативного бухгалтерського контролю розробляється план контролю, в якому зазначаються об`єкти контролю, його джерела, віконавці, способи і строки складання внутрішньогосподарської звітності. Прикладом внутрішньогосподарської звітності може бути письмовий рапорт особи, яка здійснювала контроль (зразок) або запис цієї особи до журналу обліку порушень, про які вона доповідає головному бухгалтеру та контролює їх.