Захист прав споживачів у США

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет

Індивідуальна робота на тему: «Захист прав споживачів у США»

Київ 2014

ЗМІСТ ВСТУП

1. Започаткування ЗПС у США

2. Основні засади

3. Організації, що займаються ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Головною особливістю нашого часу є активні економічні та соціальні процеси, спрямовані на інтеграцію економіки країни у світове співтовариство. Водночас відбуваються важливі зміни й у вітчизняному законодавстві, його адаптація до вимог високорозвинених країн світу.

Створюються привабливі умови для підприємств-експортерів за одночасної лібералізації доступу імпортерів на власні ринки товарів та послуг. Це об'єктивний процес, альтернативи якому сьогодні немає. Але наслідки його для вітчизняних товаровиробників і громадян-споживачів — неоднозначні. В умовах, коли держава матиме обмежені можливості впливати на рух товарів і послуг, різко зросте роль споживачів. Від вибору споживачами товарів і послуг будуть суттєво залежати фінансові та економічні можливості як виробників, так і самих споживачів, добробут усього суспільства.

Відомо, що самостійно споживач не в змозі захистити себе від неякісних товарів та послуг, діяльності монополістів, недобросовісних виробників і продавців. Йому потрібна підтримка з боку держави, і тому головне завдання держави — забезпечити надійний захист інтересів і прав населення.

У таких умовах в Україні зростає потреба в соціальному захисті населення, у тому числі захисті прав та інтересів споживачів. Назріває актуальна потреба виховати споживача, здатного критично оцінювати рекламні твердження про якість товарів, успішно користуватися діючим законодавством і нормативною базою, робити раціональний вибір товарів і послуг з урахуванням національних інтересів, споживача, який знає свої права й методи їх захисту.

Консюмеризм є економічна теорія, яка говорить, що поступово більш високий рівень споживання йде на користь споживачам.

З 1800-х років і промислової революції світ був трудомістким за вищою ставкою, ніж будь-коли. Революція дозволила бути продуктам більш доступними у величезних кількостях в перший раз в історії. Через їх нечувано низьку вартість, продукція була в основному доступна для всіх. Цей необмежений доступ призвів до епохи масового споживання. Незабаром стало очікуваним, що люди отримали цю модель у новітньому застосуванні. Ця філософія невдовзі перетворилася на людей, що купують нові моделі на основі зовнішності, а не функції, а споживання продовжує зростати. З 1950 року люди в усьому світі на земній кулі споживали більше товарів, ніж цілому людей протягом всієї історії.

Є п’ять основних етапів споживчого циклу: видобутку, виробництва, розподілу, споживання і утилізації. Це є основою матеріальної економіки. Завдяки чому рухається цей цикл? Заплановане відставання і забезпечення консервативності є основними видами продукції, які сприяють надмірному споживацтва в Америці сьогодні.

Запланованого застарівання: Дизайнери розробляють продукти так, щоб у людей виникала потреба або бажання викинути їх незабаром після того, як вони купують їх.

Сприймається консервативним: По суті «в ногу з часом». Компанії використовують рекламні оголошення і нові моделі, щоб переконати споживача, що їм потрібно нову модель.

1. Започаткування захисту прав споживачів у США Організований рух споживачів із захисту своїх інтересів виник у 60−80 рр. ХІХ ст. Він отримав у зарубіжних країнах назву «консьюмеризм» (від латин. «консьюмер» — споживач).

Починався він саме у США, коли на ринок вийшли перші компанії із захисту прав споживачів, які намагалися захистити споживачів від залізничних монополій, які завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. У результаті вдалося досягнути того, що держава почала контролювати залізничні тарифи, створивши спеціальний орган — сенатську Комісію з торгівлі між штатами. У 1899 р. в США була створена Національна ліга споживачів.

На початку ХХ ст. боротьба за права споживачів розгорілася навколо законодавства про контроль за якістю харчових продуктів і медикаментів. У 1935 р. була створена Спілка споживачів, що нараховує сьогодні у своїх рядах понад п’ять мільйонів чоловік.

У 1936 р. у США з’явилася Національна асоціація споживачів. На державному рівні визнання, підтримку та розвиток цей рух уперше отримав у США після прийняття в 1962 р. відповідної постанови президента США Дж. Кеннеді. У цьому законодавчому акті були закріплені права громадян на безпеку товарів і послуг, вибір товарів, можливість отримувати достовірну інформацію про них, а також право відстоювати свої споживчі інтереси.

Поступово споживчий рух став ще активніше впливати на політичне життя держави. 15 березня 1962 р. президент США Дж. Кеннеді направив до Конгресу США «Спеціальне послання про захист інтересів споживачів», у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право набезпеку, право бути вислуханим, право на інформацію. У посланні мова йшлася про значну роль споживача в економіці: без зростання здатності громадян споживати і купувати товари та послуги немає економічного розвитку і неможливе збалансоване економічне зростання. Організація Об'єднаних Націй згодом оголосила 15 березня Всесвітнім днем захисту прав споживачів. Улітку 1962 р. за вказівкою Дж. Кеннеді була заснована Консультативна рада у справах споживачів, яка 1971 р. була перетворена в Управління у справах споживачів. У деяких комітетах Конгресу США (з торгівлі, банків і фінансів, науки і транспорту) працюють підкомітети з проблем споживачів.

Їхні засідання проводяться за участю зацікавлених осіб і представників споживчих організацій. За підсумками слухань публікуються стенографічні звіти. У 1968 р. розрізнені загальнонаціональні та місцеві організації об'єдналися в Американську феде рацію споживачів зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Її основна мета — координація програм захисту споживачів від низької якості товарів і послуг, високих цін на продукти харчування, медичні препарати, медичне обслуговування, електроенергію і паливо.

У США був покладений початок масовому руху захисту прав споживачів, який нині існує у понад 180 суспільних і державних організацій у 72 країнах світу. Після 1945 р. споживчий рух одержав широке розповсюдження в багатьох західноєвропейських державах. Прийняття у 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН «Загальної декларації прав людини» сприяло створенню Національних асоціацій споживачів у різних країнах: 1951 р. — у Франції та ФРН, 1957 р. — у Великій Британії, 1960 р. — у Канаді. Починаючи з 60-х років ХХ ст. цей рух поширився в багатьох країнах Європи і нині має величезне значення в усіх сферах суспільного і політичного життя, економіки багатьох країн світу.

На міжнародному рівні рух у справах захисту прав споживачів привів до створення у 1960 р. Міжнародної організації споживчих спілок (МОСС). Її заснували споживчі спілки п’ятьох країн: США, Великої Британії, Бельгії, Нідерландів, Австрії. Членами МОСС можуть бути приватні незалежні та державні організації, які займаються захистом прав споживачів. Спочатку МОСС ставила перед собою завдання бути інформаційним центром для обміну досвідом у відношенні порівняльних іспитів товарів широкого вжитку. Але з 1964 року ця організація стала брати активну участь у роботі міжнародних організацій по стандартизації. При цьому, основним завданням МОСП є захист прав споживачів.

Особливою датою в історії консюмеризму є 15 березня 1962 року, коли була опублікована спеціальна постанова Президента США Джона Кеннеді, що вперше офіційно закріплювала права людини — споживача. Журналісти назвали цей документ Біллем про права споживачів. Їх було чотири:

1) право на безпеку товарів — право на захист від продажу товарів, що представляють загрозу для життя і здоров’я людини;

2) право на інформацію — захист від помилкової інформації, реклами, маркірування, тощо;

3) право на вибір — забезпечення по можливості доступу до різноманітних товарів за доступними цінами;

4) право бути вислуханим — право на те, щоб інтереси споживачів у повному обсязі та доброзичливо враховувались при формуванні урядових програм та щоб їх справи неупереджено та оперативно розглядалися в суді.

Пізніше до них додали інші права, які розглянуті далі.

ООН і консьюмерський рух. Важлива роль у світовому русі захисту прав споживачів належить Організації Об'єднаних Націй. У Керівних принципах Генеральної Асамблеї ООН з питань захисту прав споживачів проголошено, що споживчі права є невід'ємною частиною прав людини. Загальносвітове визнання права споживачів отримали в резолюції Генеральної асамблеї ООН № 39/248 від 9 квітня 1985 р., яка закріпила 8 прав споживачів:

— право на безпеку товару (роботи, послуги) — товари і послуги повинні бути безпечні для громадян;

— право на інформацію — споживач повинен бути проінформований про свої права, а також про те, які товари й послуги йому пропонуються;

— право на вибір товару — держава повинна забезпечити можливість вибору, конкуренції на ринку;

— право на відстоювання своїх інтересів — держава повинна сформувати систему зворотного зв’язку зі споживачами, створити орган, який відповідає за реалізацію основних прав споживачів;

— право на задоволення основних потреб — кожен споживач, незалежно від його добробуту, повинен мати можливість задовольняти свої основні потреби;

— право на відшкодування збитків — у випадку спричинення збитків споживачу він може розраховувати на їх відшкодування;

— право на споживчу освіту;

— право на здорове навколишнє середовище — держава зобов’язана забезпечити зменшення негативного впливу споживання на навколишнє середовище для забезпечення стійкого розвитку.

У цій резолюції Генеральної асамблеї ООН зазначається, що, зважаючи на інтереси й потреби споживачів у всіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються; визнаючи, що споживачі часто знаходяться в нерівному стані щодо економічних умов, рівня освіти й купівельної спроможності; враховуючи те, що споживачі повинні мати право на доступ до безпечних товарів, а також важливість сприяння справедливому, рівноправному і стійкому економічному і соціальному розвитку, заходи із захисту інтересів споживачів повинні:

— сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;

— сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів;

— заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов’язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів;

— сприяти країнам у боротьбі з шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;

— сприяти створенню незалежних груп споживачів; розширювати міжнародну співпрацю в галузі захисту інтересів споживачів;

— заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах.

У даній резолюції відзначається, що уряди країн повинні розробляти, укріплювати або продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів відповідно до певних принципів. Водночас кожен уряд повинен визначити свої першочергові завдання в галузі захисту інтересів споживачів відповідно до економічних і соціальних умов країни і потреб свого населення, а також з урахуванням витрат і переваг запланованих заходів.

Серед головних принципів споживчої політики мають бути такі:

— захист споживачів від збитків їхньому здоров’ю та безпеці;

— сприяння економічним інтересам споживачів і захист цих інтересів;

— доступ споживачів до відповідної інформації, необхідної для компетентного вибору відповідно до індивідуальних запитів і потреб;

— освіта споживачів;

— наявність ефективних процедур розгляду скарг споживачів;

— свобода створювати споживчі та інші відповідні групи або організації, і можливість для таких організацій висловлювати свою точку зору в процесі ухвалення рішень, що зачіпають їхні інтереси.

Урядам слід створити або зберегти належну інфраструктуру для розробки, здійснення і контролю політики захисту інтересів споживачів. Особлива увага повинна бути приділена забезпеченню того, щоб заходи щодо захисту інтересів споживачів проводилися на благо всіх верств населення, особливо сільського.

Усі підприємства повинні дотримуватися відповідних законів і ухвал тих країн, з якими вони ведуть справи. Вони також повинні дотримуватися відповідних положень міжнародних норм захисту інтересів споживачів, схвалених компетентними органами влади певної країни.

У процесі розробки політики захисту інтересів споживачів слід враховувати потенційну позитивну роль освітніх закладів, а також державних і приватних дослідницьких установ. ООН сформульовані такі принципи, що мають застосовуватися як до вітчизняних, так і до імпортних товарів і послуг.

3 1983 року за рішенням ООН 15 березня стало відзначатися як Всесвітній день прав споживачів, що підтвердило визнання прав та інтересів споживачів як невід'ємної складової загальновизнаних прав людини і стало початком становлення всесвітнього споживчого руху.

У США перші акти про права споживача з’явилися в 60-х роках XIX століття. 3 другої половини XX століття ці акти стали множитися (одні з перших — Flammable Fabrics Act 1953 року, Refrigerator Safety Act, прийнятий y 1970 р.). У тому ж році Президент Ліндон Джонсон створив національну комісію з дослідження якості продуктів в інтересах охорони споживачів National Commission on Product Safety, a в 1973 році Конгрес прийняв закон про охорону споживачів за назвою Consumer Product Safety Act. У Великобританії в 1987 році було прийнято закон за назвою Consumer Protection Act, а потім Unfair Contract Terms Act i в 1988 році - Consumer Arbitration Agreement Act.

2. Основні положення захисту прав споживачів у США Питання стану, функціонування та розвитку різних секторів економіки Сполучених Штатів Америки є невід'ємним предметом аналітичних досліджень та інформаційних публікацій на сторінках новинного аналітичного мережевого порталу ForexAW.com. Значний інтерес серед фахівців і відвідувачів сайту викликають питання організації внутрішньої споживчої торгівлі в американському державі. Основним державним відомством, визначальним федеральну політику і здійснює контролюючі та регулюючі функції у галузі внутрішньої торгівлі споживчими товарами і послугами, є Федеральна Торгова Комісія, яка є незалежним агентством уряду США.

Федеральна торгова комісія є федеральною урядовою структурою з 1914 року, проводить у життя державну політику і здійснює практичні заходи щодо захисту прав споживачів, контролю за дотриманням антимонопольного законодавства у виробничому і торговельному секторах на території американської держави. Федеральна торгова комісія США має повноваження з розробки та реалізації державної політики в області конкуренції між підприємствами. Вона покликана здійснювати комплекс організаційних і практичних заходів щодо підтримання здорової конкурентної боротьби між виробниками і продавцями споживчих товарів і послуг. Федеральна торгова комісія має право здійснювати перевірки дотримання антимонопольних норм, проводити розслідування порушень у сфері споживчих торгових відносин, застосовувати державні санкції до компаній, що порушує права споживачів, аж до введення обмежень або припинення діяльності підприємств. З її ініціативи збуджується судове переслідування порушників.

Федеральна торгова комісія США, окрім контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, здійснює перевірки якості та безпеки споживчої промислової і сільськогосподарської продукції на внутрішніх американських споживчих ринках, будучи в цій частині за своєю суттю аналогом української Держспоживінспекції. Важливим напрямком діяльності Федеральної торгової комісії є державний нагляд і регулювання діяльності в галузі реклами. Комісія здійснює моніторинг за обігом рекламної продукції, стежить за якістю і достовірністю рекламних матеріалів, виявляє факти порушень і вживає заходів, спрямованих на усунення їх причин.

3. Організації, що займаються захистом прав споживачів у США право споживач захист реклама

CBBB (Council of Better Business Bureaus — з англ. Рада кращих відділень бізнесу) є мережевий концентратор для BBB в США і Канаді. Організація присвячена зміцнити чесні й чуйні відносини між підприємствами та споживачами, вселяти довіру споживачам і сприяє довірі на ринку для всіх.

CBBB, некомерційна організація, має взаємопідтримуючі відносини з національними партнерами:

— близько 200 організацій, які є лідерами у своїх галузях і частки у товаристві корпоративної відповідальності та ідеалів BBB;

— BBB — 112 незалежних організацій по всій Північній Америці, які служать акредитованим підприємствам і споживачами BBB в своїх місцевих громадах.

CBBB є одним з визнаних лідерів країни у розробці та введенні програми саморегулювання для бізнес-спільноти, і, по відношенню до рекламної індустрії, робить це в поєднанні з Національною радою огляду реклами, Асоціацією національних рекламодавців, Американською асоціацією рекламних агентств, Американською Рекламною Федерацією, Асоціацією Директ Маркетингу, Асоціацією електронної Роздрібної торгівлі та Інтерактивним рекламним бюро.

Місія BBB є лідером у просуванні довіри на ринку. BBB виконує цю місію виконуючи:

· Створення спільноти надійних підприємств;

· Встановлення стандартів для ринкової довіри;

· Заохочення і підтримка кращих практик;

· Вдосконалення моделі ринку для наслідування;

· Засудження неякісної поведінку на ринку.

BBB бачить довіру в залежності від двох основних чинників цілісності і продуктивності. Цілісність включає повагу, етику і наміри. Продуктивність говорить послужний бізнесу в досягненні результатів відповідно до стандартів BBB і/або вирішення проблем клієнтів у встановлені термінів.

BBB гарантує, що високі стандарти довіри встановлюються і притримуються. Ми існуємо, щоб і споживачі, і компанії мали об'єктивне джерело ведення їх питань довіри. Ми надаємо освітню інформацію та експертні консультації, які є безкоштовними і легко доступними.

BBB не зрівнює бізнес один з одним, а скоріше оцінює бізнес за їх стандартами і ці стандарти чітко говорять про характер і компетенцію організації.

Дане товариство є ресурсом, в який можна звернутися за об'єктивною, неупередженою інформацією про бізнес. Мережа BBB дозволяє контролювати і вживати заходів щодо тисяч ділових питань, які стосуються споживачів в будь-який момент часу.

Організація має систему цінностей для підтримання корпоративного командного духу, які викладені у такій формі: «Наші цінності.

Для виконання нашої місії, ми зобов’язуємося наступних положень для керівництва всіх наших рішень і поведінки:

· Досконалість:

Прагніть робити все від нас залежне. Будьте підзвітні широкій громадськості, нашим членам, і один одному за все, що ми робимо.

· Цілісність:

Будьте чесні і етичні в усій нашій бізнес-діяльності. Зберігайте свої обіцянки і вчіться на своїх помилках. Майте мужність триматися наших професійних переконань.

· Робота в команді:

Спілкуйтеся, співпрацюйте і вільно кооперуйтеся не зважаючи на організаційні та територіальних кордони, і працюйте як одна команда, щоб виконати нашу місію.

· Довіра:

Повірте в наших колег по всій системі BBB і в нас самих. Скажіть, що ми маємо на увазі і маю на увазі, що ми говоримо. Зв’язок з чесністю і щирістю.

· Повага:

Ставтеся до всіх з повагою і гідністю, оцінюючи індивідуальні та культурні відмінності. Люди наш основний актив. Ми будемо давати їм можливість розвивати і використовувати свої таланти і здібності в повній мірі. «

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кривицька Ю. Новий погляд на права споживачів крізь призму європейського права // Юридичний журнал. — 2005. -№ 10 (40). — С. 47−48.

2. Язвінська О.М. Історія консюмеризму: Навч. посіб. — К.: Київ нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — С. 28, 36.

3. CBBB