Вступ. 
Тенденції та концепції розвитку основних ринків товарів та послуг

Ринкові дослідження виступають як інформаційна основа досягнення таких цілей, як реалізація визначеного обсягу продажів, створення і виведення на ринок нових товарів, збільшення ринкової частки. Постановка цих цілей припускає, що мова йде про ринок конкретного товару. У даному зв’язку, розкриваючи зміст ринкового дослідження, у першу чергу необхідно зупинитися на вивченні товарної структури ринку. Потрібно визначити що і як необхідно досліджувати і які задачі повинні бути вирішені в процесі дослідження.

Саме тому дослідження стану та перспектив розвитку ринку споживач товарів та послуг є актуальним напрямком сучасної економічної теорії.

Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.

Основна мета курсової роботи полягає у розгляді стану та значення ринку споживача товарів і послуг та перспектив його розвитку.

Об'єктом дослідження є стан та перспективи ринку споживчих товарів і послуг.

Поняття та суть ринку

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм — це абстракція, яка дещо відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок — це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Кожен, хто приступає до вивчення цього дуже важливого і в той же час складного питання, зустрічається з різними визначеннями ринку, а саме, що ринок це:

• — обіг, організований за законами товарного виробництва та обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу;
• — сукупність умов, що забезпечують реалізацію валового національного продукту;
• — сфера товарного обігу, сукупність актів купівлі та продажу, де взаємодіють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на товари (послуги) та багато іншого;
• — система товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Вживаються також визначення поняття «ринок», які відбивають різний підхід до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки: ринок як умовний простір, тобто ринок — місце, де відбуваються акти купівлі-продажу товарів (послуг); ринок як механізм, що сприяє встановленню певних відносин між покупцем і продавцем; ринок як відношення з приводу купівлі-продажу товарів (послуг).

Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникнення товарного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявність економічно уособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Така економічна уособленість базується на підставі тієї чи іншої форми власності, але серед форм власності обов’язково повинна бути приватна.

Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси (усвідомлені людиною потреби, спонукальні мотиви господарської діяльності).

Тому ринок — це поняття, яке відображає процес взаємодії (зіткнення) економічних інтересів суб'єктів господарської системи.

Отже, поняття «ринок» тотожне поняттю «ринкові відносини».

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, в реальній дійсності є формою організації господарської діяльності суспільства, яку називають по-різному: ринкова система господарювання, ринкова економіка, система вільного підприємництва, або ж просто — ринок.

Що ж визначає своєрідність і особливості ринку як економічної системи господарювання?

По-перше, об'єктивні умови його існування і функціонування. Умови існування ринку: товарне виробництво, суспільний поділ праці, економічна відокремленість товаровиробників, в основі якої знаходиться приватна власність на засоби виробництва. До умов функціонування ринку відносять: незалежність економічних суб'єктів у здійсненні господарської діяльності на основі права власності на фактори виробництва; ринкова конкуренція; існування ринкової інфраструктури, стійкої фінансової і грошової системи; наявність правової бази, що сприяє створенню відповідного економічного середовища і психологічного клімату.

По-друге, його функціональна визначеність. Ринок забезпечує процеси саморегуляції економіки, яка існує в «автоматичному режимі», тобто об'єктивно (незалежно від волі і свідомості людей), на основі механізму взаємодії цін, попиту і пропозиції, а також конкуренції.

У відповідності з цим, об'єктивними законами ринку, які визначають його існування і функціонування, стали закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон конкуренції та закон грошового обігу.

Ринок виконує важливі організаційні і регулюючі функції, основні серед них:

• — забезпечення безперервного зв’язку і пропорційності між виробництвом і споживанням;
• — визначення міри доцільності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з критерієм ефективності використання економічних ресурсів, зростання доходів і задоволення потреб споживачів;
• — регулювання основних пропорцій суспільного відтворення та розподілу ресурсів між галузями економіки;
• — стимулювання науково-технічного прогресу.

Отже ринок є функціональною формою економічних зв’язків між господарюючими суб'єктами, які утворюють єдину економічну систему.

Таким чином, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

З’ясовуючи суть ринку, слід виділити ті елементи, які складають структуру ринку, — лише в її межах можливе відтворення ринкових відносин. Структурні елементи ринкової системи, взаємодіючи між собою, визначають її зміст і своєрідність. Ця взаємодія здійснюється за допомогою спеціальних установ, утворень (інституцій) ринку — фондових і товарних бірж, бірж праці, кредитних (банків) і страхових установ тощо. У своїй сукупності вони утворюють інфраструктуру ринку (інфраструктура — підструктура, що підпорядкована загальні структурі).

Схема взаємодії компонентів загальної ринкової структури та його інституцій така:

• — товарні біржі «вистежують» попит і «надсилають сигнали» ринкам капіталів та цінних паперів про наявний дефіцит чи надлишок товарів на товарних ринках;
• — фондова біржа — інституція ринку цінних паперів, сприймає ці «сигнали» і реагує на них зростанням цін акцій тих компаній, які здатні заповнити «провали» дефіциту, чи зниженням курсу акцій тих корпорацій, товарами яких ринок переповнений;
• — фірми, курси акцій яких зростають, одержують «ін'єкції» з ринків капіталів, розширюють виробництво; відбувається переміщення (переливання) капіталу через банки і страхові установи з одних галузей у інші - більш прибуткові, що є двигуном саморозвитку і саморегулювання ринкової системи;
• — розширення виробництва спонукає зростання попиту на працю певної кваліфікації, рух якої здійснюється через біржу праці.

Водночас поряд із загальною структурою слід розрізняти і конкретну структуру ринку, критеріями виділення елементів якої виступають матеріальні і духовні потреби людей, демографічні і географічні ознаки, ступінь зрілості ринкових відносин, відповідність діючому законодавству. У відповідності з цим, виділяють ринки окремих товарів, послуг, культурних цінностей, інформації, ринки сировини і енергоносіїв, ринки науково-технічних розробок, дитячий і молодіжний ринок тощо, а також місцевий, регіональний, національний і світовий ринки, легальний (законний) чи нелегальний («чорний») ринки.

В залежності від змісту і характеру процесів ціноутворення, які у кінцевому підсумку визначають особливості взаємозв'язків суб'єктів ринкової системи і специфіку ринкового середовища взагалі, розрізняють так звані конкурентні (чистої, або вільної конкуренції) і неконкурентні (чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії) ринки.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках обумовлює існування таких ринкових форм: «ринок продавця», коли попит перевищує пропозицію, і «ринок покупця», якщо пропозиція переважає над попитом.