Християнство

ХРИСТИАНСТВО.

То що таке християнство? Якщо говорити зовсім коротко, це релігія, основу якої лежить віра у те, що 2 тис. років тому я Бог прийшов у світ. Він народився, отримав ім'я Ісус, жив у Іудеї, проповідував, страждав і помер на хресті, як людина. Його смерть і наступне воскресіння з мертвих змінили долю людства. Його проповідь започаткувала нового європейського цивілізації. Для християн ж найбільшим дивом було слово Ісуса, а Він Сам. Головним справою Ісуса було Його буття: буття з людьми, буття на кресте.

|[pic] | |Ісус Христос. | |Монастир Св. Катерини. | |Синай. VI в. |.

Християни вірять, що світ створено єдиним предвечным Богом, і створено без зла. Людина, за задумом Бога наділений вільної волею, ще раю підпав під спокуса сатани — однієї з янголів, повсталих проти Божою волі, — здійснив провина, фатально що вплинуло у подальшій долі людства. Людина порушив Божу заборону, зажадав сам стати «як Бог». Це змінило саму його природу: втративши благу, безсмертну сутність, людина стала доступний страждань, хворобам і смерть, й у християни бачать слідство первородного гріха, передающегося з покоління в поколение.

Бог вигнав людини із Раю з напуттям: «…в поті чола твого їстимеш хліб…». (Побут. 3.19). Потомство перших людей — Адама і Єви — населило землю, але від початку історії існувала прірву між Богом і людини. Щоб повернути особи на одне шлях істинний, Бог виявив Себе обраному Їм народу — іудеям. Бог неодноразово відкривався пророків, укладав заповіти (союзи) зі «Своїм» народом, дав йому Закон, що мав правила праведною жизни.

Святе Письмо євреїв перейнято очікуванням Месії - того, хто позбавить світ від зла, а людей — від рабства гріха. І тому Бог послав у світ Свого Сина, який стражданнями і смертю на хресті відпокутував первородний гріх людства — колишнього мера і майбутнього. Воскресіння Христа знаменує для християн перемогу над смертю і знову обретённую можливість вічної життя з Богом. «Бог вочеловечился, щоб молода людина обожился», — говорив св. Афанасій Великий.

Саме відтоді для християн починається історія Нового Завіту з Богом. Це Заповіт Любові. Його найважливіше на відміну від Старого Завіту (старого, колишнього Союзу, т. е. ув’язненого до приходу Пресвятої Богородиці) полягає у самому розумінні Бога, Який, за словами апостола, «є Любов». На протязі всього Старого Завіту основа відносин Бог і погода людини — Закон. Христос ж каже: «Заповідь нову даю вам, так любите одне одного; як Я возлюбил вас» (Ін. 13.34); Він Сам являв приклад досконалої любви.

Християнство, як жодна інша релігія, грунтується на таємниці. Розум людини не вміщує ставлення до єдиному Бога, чинне трьох обличчях: Бог Батько, Бог Син і Бог Дух Святий. Таємничо прояв Божественної любові, посылающей Сина Божого до страти. Таємної є «неслиянное і нероздільне» з'єднання Божественної і людської природи в Христі, народження Сина Божого від Пречистої Діви. Не Досяжна Людині для раціонального розуму можливість воскресіння по смерті і те, що смерть одну людину (і одночасно Бога) від смерті все людство. Незбагненно з місця зору повсякденною логіки одне з головних таїнств християнства — причащання, заснований на євхаристії (втілення хліба і низки, винні у Тіло і Кров Христовы), і прилучення віруючих через укушання цих Божественних Дарів до Богу.

|[pic] | |Ганс Мемлинг. Розп’яття. | |Центральна частина триптиха. 1491 р. |.

Таємниці ці можна, лише увірувавши, а віра, з визначення; апостола Павла, «…є здійснення очікуваної і упевненість у невидимому» (Євр. 11.1). Господь просвітлює розум чоловіки й перетворює все його єство, дає можливість безпосереднього бачення духовної реальності, розуміння і виконання волі Бога. Такий святих і праведників становить Священне Переказ християн. Досвід пророків іудейського народу, котрі з Богом, та вітчизняний досвід людей, знали Христа в Його земного життя, втілені в Святому Письмі християн — Біблії (від грецьк. «biblia» — «книга»).

Біблія — це виклад віровчення і історія; це оповідання про те, як Бог шукав людини. Ось епізод із початку Біблії: коли люди зробили перший гріх, вони «…почули голос Панове Бога… і сховався Адам і жінка його від імені Господу Богу між деревами раю. І заволав Господь Бог до Адаму, і йому: в якій ти?» (Побут. 3.8−9).

Отже, Біблія — це мова Бога, обращённая до людей, і навіть оповідання про тому, як слухали (або слухали) свого Творця. Цей діалог тривав півтори тисячі років. Релігія Старого Завіту починається з середини II тисячоліття до зв. е. і радіомовлення продовжується до Різдва (Р. X.). Більшість книжок Старого Завіту складено з VII по III в. до Р. X.

На початку ІІ. зв. е. (ІІ. по Р. X.) до Старого Заповіту були приєднано книжки Нового Завіту. Це чотири Євангелія (від грецьк. «euangelion» — «добра звістка») — описи земного життя Пресвятої Богородиці, зроблені його учнями — апостолами, і навіть книжки Діянь апостолів і Послань святого апостолів. Завершує Новий Завіт Одкровення Іоанна Богослова, в якому розповідають про кінець світу. Ця книга була часто називають Апокаліпсисом (грецьк. «откровение»).

Книги Старого Завіту написані на староєврейською мові. Книги Нового Завіту переважно було створено вже в грецькій мові (точніше, з його діалекті - койне).

Більше 50 чоловік у різні часи брали участь у написанні Біблії. І водночас Біблія виявилася єдиної книгою, а чи не просто збіркою розрізнених проповідей. Кожен із авторів свідчив про своєму досвіді зустрічі з Богом, але християни твердо впевнені, що Той, з Ким вони зустрічалися, він був Одним і Тим самим. «Бог, багаторазово і багатоманітно котра розмовляла здавна батькам в пророків, останніми днями ці говорив в Сині… Ісус Христос учора й сьогодні й навіки Той-таки» (Євр. 1.1−2; 13.8).

Ще одна риса християнства як релігії полягає у цьому, що може існувати лише у формі Церкви. Церква — це співтовариство людей, вірять у Христа: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них» (Мв. 18.20).

Проте слово «церква» має різних значень. І це співтовариство віруючих, об'єднаних одним священнослужителем, храмом, місцем проживання. Така спільність становить приход.

[pic].

Церквою, особливо у православ'ї, прийнято називати будинок храму, що у цьому випадку сприймається як «будинок Божий» — місце, де відбуваються таїнства, обряди, і навіть спільні молитвы.

Нарешті, Церква можна як форма християнської віри. За два тисячоліття в християнстві склалися і оформилися кілька різних конфесій, кожна з яких має власний Символ віри (коротка формула, яка ввібрала у собі основні тези віровчення), свій обряд і ритуал. Тому можна казати про православної церкви (Візантійська традиція), Католицької Церкви (Римська традиція) і Протестантській Церкви (традиція Реформації XVI в.).

З іншого боку, є поняття Земний Церкви, об'єднуючою всіх віруючих у Христа, і поняття Небесною Церкви — ідеального Божественного проекти влаштування світу. Є й інша тлумачення: Небесну. Церкву складають святі і праведники, закінчили свій останній земний шлях; там, де Земне Церква слід заповітами Христа, вона у єдності з Небесной.

Зародившись в віддаленої провінції Римська імперія (Іудеї) у І в. зв. е., християнство незалежності до середини IV в. піддавалося гонінням римських влади. Те лише у провінції, то інший, або навіть у всій імперії піднімалася хвиля переслідувань: руйнували храми, заарештовували священнослужителів і найпростіших віруючих, чи це раб, офіцер чи патрицій, прийняв христианство.

Ці століття гонінь дали | християнам попри всі наступні століття: два великих одкровення (які за- «знають навіть ті, хто не вважає себе віруючими): істина залежить від волі влади; правим може бути людина принижений і бедный.

Приблизно через ще 17 століть — в XX столітті - інша імперія знову оголосила війну християнам. І потім знову — зганьблені і зруйновані храми, і знову — сотні тисяч убитих. Цього разу землею, политою мученицькою кров’ю, стала Росія. Атеїстична імперія вимагала безумовного згоди лише з її політикою, але й її філософією, з її світоглядом. Хвилі гонінь на християн у Римській імперії будь-коли тривали понад десятиліття. У колишньому у Радянському Союзі переслідування тривали сім десятилетий.

Близько однієї з сибірських таборів є могила, у якій лежать 50 священиків. Їх вивели зі табору, наказали викопати траншею, вибудували її краю, та був з пістолетом підходили до кожного і ставили одне питання: «Ну що, є твій Бог чи ні?». Після ствердної відповіді дотримувався постріл. Не отрёкся ні один.

У XX в. християн (передусім священнослужителів) вбивали в нацистської Німеччині, й Мексиці, в Кампучії «червоних кхмерів» і маоїстському Китаї, в Албанії (де релігія було заборонено конституцією) і неподільної Югославії, в Румунії і ніяк Польше…

Так непросто складалися відносини Церкви з владою земними. Але й всередині самої Церкви протягом усього її історії відбувалося безліч драматичних, а де й трагічних событий.

Християнство віддавна перестав бути монолітною релігією. Причини політичного характеру, внутрішні суперечності, що накопичувалися починаючи з IV в., викликали появу ХІ ст. до трагічному розколу. І на цього, у різних помісних Церквах існували розбіжності у богослужінні і богопонимании. З поділом Римська імперія на два самостійних держави утворилися і двоє центру христианства-в Римі, де Константинополі (Візантія). Навколо кожного їх стали формуватися помісні Церкви. Традиція, що склалася у країнах, привела у Римі до цілком особливій ролі тата як Римського первосвященика — глави Вселенської Церкви, намісника Пресвятої Богородиці. Проте з не погодилася Церква на Востоке.

Утворилися дві християнські конфесії - православ’я і католицизм. У XVI в. Католицька церква пережила розкол: виникла ще одна конфесія — протестантизм.

Нині кожна з цих напрямів розпадається силою-силенною деномінації, т. е. течій, навіть дуже сильно різняться за своїми переконанням. І православні, і католики, і більшість протестантів визнають догмат про Святій Трійці, вірить у порятунок через Пресвятої Богородиці, визнають єдине Святе Письмо — Библию.

Статистика наводить такі цифри про кількість християн в всьому світі: Православна Церква налічує у своїх лавах близько 120 млн людина; Римсько-Католицька Церква об'єднує близько 700 млн віруючих; протестантські Церкви, входять у Світовий Рада Церков, об'єднують близько 350 млн человек.