Лейшманіоз собак. 
Паразитологія та інвазійні хвороби дрібних тварин

Облігатно-трансмісивна, природно-вогнищева, зооантропонозна хвороба собак, що характеризується ураженням шкіри та внутрішніх органів.

Збудниками хвороби є два види найпростіших: Leishmania tropica (спричинює шкірну форму і паразитує в клітинах шкіри та регіонарних лімфатичних вузлах) і L. donovani (спричинює вісцеральний лейшманіоз і уражує клітини печінки, селезінки, кісткового мозку, лімфатичних вузлів, крові). Паразити належать до родини Trypanosomidae ряду Trichomonadida класу Kinetoplastidea.

Збудники. Лейшманії можуть перебувати у формі амастиготи і промастиготи. Амастигота розвивається в організмі ссавців. Це безджгутиковий паразит овальної чи округлої форми, 2 — 6 мкм у діаметрі. Ближче до центра або збоку розміщене ядро, поблизу якого знаходиться кінетопласт у вигляді округлого тільця.

Промастигота паразитує в тілі біологічних переносників (москітів). Форма тіла видовжена, веретеноподібна. Має розміри (10 — 15×2 — 4) мкм. У промастигот є джгутик 18 — 20 мкм завдовжки.

Біологія. Лейшманії локалізуються переважно в ендотеліальних чи ретикуло-ендотеліальних клітинах шкіри, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів. Розмножуються паразити також і в лейкоцитах. В одній клітині можна виявити до 100, а іноді й більше збудників. Москіти під час нападу на тварин, хворих на лейшманіоз, заковтують з кров’ю амастигот. Останні інтенсивно розмножуються в кишечнику, проникають у передні його відділи, через 7 — 8 діб перетворюються на інвазійні промастиготи. При повторному нападі на тварин джгутикові форми інокулюються в кров чи тканини шкіри.

Діагностику проводять комплексно з урахуванням клінічних ознак, епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін. Проводять Також мікроскопічні й серологічні дослідження. Мазки виготовляють з пунктатів селезінки, лімфовузлів, кісткового мозку або ураженої шкіри. За наявності виразок беруть зіскрібок з крайового інфільтрату навколо ураження. Мазки забарвлюють за методом Романовського.

Із серологічних реакцій використовують РІФ, РЗК, РНГА, ЕLISА. Можна культивувати паразитів на живильних середовищах і ставити біопробу на білих мишах та хом’яках.

Лейшманіоз слід диференціювати від демодекозу, хвороб, спричинюваних акариформними кліщами, мікозів шкіри, дерматитів.