«Каисса» – перший чемпіон світу з шахів серед комп'ютерів

«Каисса» — перший чемпіон світу з шахів серед компьютеров

Наталия Дубова.

1974 рік поклав початок новому, серйознішого етапу у розвитку шахового програмування.

Научить комп’ютер витрачати час на шахи — один із найбільш цікавих завдань у сфері штучного інтелекту. Вона стала поставлена вже в світанку обчислювальної техніки, наприкінці 1950;х років. У шахах є певні рівні майстерності, ступеня якості гри, котрі можуть дати чіткі критерії інтелектуального зростання машини. Тому комп’ютерними шахами активно займалися вчені уми в усьому світі. Але шахи — гра, змагання, і щоб продемонструвати свої логічні здібності, комп’ютера необхідний безпосередній противник. У році вперше пройшов чемпіонат світу з шахів не між людьми, а між комп’ютерними програмами. Переможцем цього змагання стала радянська шахова програма «Каисса».

«Каисса» (була така богиня, покровителька шахів) творилася у Москві, сьогодні в Інституті проблем управління Академії наук. Можливості ЕОМ витрачати час на шахи тут всерйоз зацікавилися в середині 60-х, і у 1967 року одне з розроблених нашими програмістами систем грала з американського шахової програмою. На початку 70-х у світі накопичилося стільки шахових розробок, що став питання про створення асоціації шахового програмування. Така асоціація була створена з допомогою найбільшою міжнародною організації з інформатики International Federation of Information Processing (IFIP). А перший чемпіонат світу серед шахових програм, у 1974 року пройшов рамках чергового конгресу IFIP (такі конгреси збиралися разів у 3 роки) в Стокгольмі.

Надо пам’ятати габарити тодішніх ЕОМ, у яких працювали программы-участники. «Каисса», наприклад, розроблялася машиною фірми ICL, займала в інституті зал площею приблизно 150 кв. метрів. Розміри інших претендентів, як правило, були менш значні. Тому розмістити у Стокгольмі вдалося лише дві-три машини, інші ж учасники чемпіонату спілкувалися між собою телефоном (маємо у вигляді, звісно, розробників, а чи не комп’ютери). У залі, де конгрес, перебували представники команд кожної країни, а до тих ЕОМ, у яких виконувалися шахові програми, IFIP відправила своїх спостерігачів. Вони були особисто переконатися у тому, що грає справді машина.

Владимир Львович Арлазаров, одна з основних розробників «Каїсси», розповідає, що у протягом чотирьох днів 16 учасників чемпіонату грали друг з одним по швейцарської системі. Кожна команда брала участь у чотири партії, і переможцем ставала програма, набравши найбільше очок.

Победа радянської шахової програми було несподіваною. Усі ладили на лаври чемпіона американської розробці Chess 4, яку, як це вміють робити американці, широко розрекламували напередодні першої світової змагання. Творці «Каїсси» не готували програму спеціально до чемпіонату. Як ми вже відзначали, шахове програмування уявлялося однією з найбільш цікавих завдань штучного інтелекту, де найкраще перевірялися методи перебору. Як справедливо зазначає Володимир Арлазаров, зараз жодна шахова програма не обходиться без використання тих методів, але за тих роки в такого «переборного» шляху шахового програмування було чимало опонентів. Розробники «Каїсси» ставили собі складне завдання — домогтися результату як із дуже глибокому переборі, та заодно зуміти заодно вкластися у кінцеве час. Перемога чемпіонат по комп’ютерним шахам свідчила, що завдання вдалося порозмовляти з успіхом вирішити.

Можно було припустити, що шахову програму повинні писати не меншим ніж кандидати у майстри. Проте це було негаразд. У команді розробників программы-чемпиона, лідерами якому було Володимир Арлазаров, Михайло Донськой і Георгій Адельсон-Вельский, більшість навіть мали розряду. У цьому поєднанні «шахове програмування» першому місці стоїть саме програмування, і до створення ефективної шахової програми потрібна була класні професіонали у цьому. У великих шахістів комп’ютерні шахи, зазвичай, не викликали великого інтересу. Це була передусім наукова завдання, а чемпіонат світу — наукове захід, у якому йшло як змагання, а й інтенсивний обмін ідеями. Це, у 80-ті, особливо з її появою персональної обчислювальної техніки, створення шахових програм стало заняттям суто комерційним, а сьогоденні наукової сфери інтерес до неї поступово вгасав. Комерція була несумісна з вільним обміном наукової інформацією.

Надо відзначити, що 1974 року рівень ЕОМ як шахових гравців була дуже високий.

Машина, перемігши першою комп’ютерному чемпіонаті, оцінювалася як шахіст третього розряду. Фактично, це перший рівень, відповідний грі нормального шахіста, а чи не просто людини, знає, як ходять постаті. Успіх програми певною мірою визначався і потужністю обчислювальної машини. Учасники чемпіонату були вільні вибирати, який техніці вони представлять свою шахову розробку, тому були вже у рівних умов. Проте накладати будь-які обмеження не міг — що у чемпіонаті підтримувалося тими фірмами і міжнародними організаціями, у яких використовувалася машина, або тими, які самі виробляли машини, і їх це був, звісно, чудова можливість прорекламувати свої разработки.

Наша команда мала задовольнятися тим, що мала. І розуміючи, що роблять програму не так на найпотужнішої машині, розробники прагнули компенсувати відставання в быстродействии гранично ретельним підходом до програмування. Саме тому був обраний мову Асемблер.

Конечно, перемога «Каїсси» на світовому чемпіонаті по комп’ютерним шахам не могла пройти непоміченою. У це подія була сприйнято передусім великий успіх радянської науки. Про программе-чемпионе відразу заговорили, з’явилися публікації у пресі. Сам перший чемпіонат отримав великого резонансу у світі. Він наочно продемонстрував всім, що обчислювальні машини можуть самостійно розв’язувати такі складні логічні завдання, як в шахи. Програш російським підстьобнув американців, і після 1974 року у дослідження з шахового програмування стали робитися дуже серйозні фінансові вкладення. Фактично 1974 рік поклав початок новому, серйознішого етапу у розвитку шахового програмування. До середини1980;х чемпіонати світу з шахів між обчислювальними машинами проходили з тією ж регулярністю, як і конгреси IFIP. Ми продовжували брати участь у них участь, але зі зростанням комерціалізації комп’ютерних шахів це завдання втратила нашим розробників науковий інтерес. З іншого боку, відставання радянської обчислювальної техніки до західного, де вже з’являлися спеціалізовані шахові машини, зростало з загрозливою швидкістю, і ми дізнаємося наприкінці кінців не могли змагатися однакові.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.