Коммерческая діяльність фирмы

1.

Введение

.

Сукупність підприємств у економіці утворює свій сектор. Як відомо трапилося в ринковій економіці даний сектор набуває форми сектора комерційних організацій чи підприємницького сектора. Комерційні організації є самостійні господарські одиниці різних форм власності, объединившие економічні ресурси реалізації своєї комерційної деятельности.

Під комерційної діяльністю розуміється діяльність із виготовлення товарів хороших і надання послуг для третіх осіб, фізичних і юридичиних, яка повинна приносити підприємству комерційний зиск. Як відомо прибуток — рухова сила ринку. Саме прибуток визначає рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продукувати, як виготовляти і навіть кому виробляти. У громадському вигляді відбиває результат господарювання, продуктивність витрат живої і громадського праці, і тому служить важливою економічної характеристикою ефективності комерційної діяльності підприємства. Як сказав економіст У. Богачев «Котра Стимулює роль прибутку подібна морквині, підвішеною перед мордою осла: він весь час тягнеться за нею, однак може дістати і тому весь час йде вперед. Щойно морквина потрапить у пащу осів зупиниться. Також і ринок: якщо продавець зуміє підняти ціну, перетворити прибуток з бажаної мети може доконаний факт, покласти покупця оплату як необхідних витрат, але ще і яких то додаткових доходів, ринок перестає стимулювати виробництво. Конкуренція — це кронштейн, утримуючий морквину поблизу морди, але з що дозволяє схопити його зубами.» Конкуренція спонукає комерційних підприємств випускати високоякісної продукції, максимально покращувати обслуговування покупців і т.д.

Тому дуже важливо визначити конкурентні переваги підприємства, пов’язані або з якісними характеристиками товару (послуги), або з нижчими цінами продукції (послугу) підприємства. Конкурентне перевагу, можна сказати, визначає стратегію поведінки підприємства на ринку. Стратегія — це основа задля її подальшого планування, забезпечує стійке отримання прибутку. Саме з допомогою планування комерційної діяльності підприємства детально встановлюють, як, якими методами вона бере запланований рівень прибыли.

Планування комерційної діяльності передує аналіз. У перший чергу, необхідно проаналізувати довкілля, з якого контролюються зовнішні стосовно підприємству чинники, щоб своєчасно визначити можливості і загрози для. По-друге аналіз можливостей цього підприємства насамперед із погляду прибутковості, життєздатності і ризику. Внутрішній аналіз включає у собі аналіз маркетингу, фінансів, виробництва, людських ресурсів немає і т.д. У результаті складається плани з даним направлениям.

Саме бізнес-план підприємства об'єднує всю перераховану вище інформації і описує до чого прагне підприємство. Бізнес-план не гарантує точне проходження мети: мети може бути скориговані принаймні надходження додаткової інформації та придбання додаткового досвіду. Основна мета бізнес-плану — досягнення компромісу тим часом, що підприємство хоче, і що може свідчити достичь.

У цьому дипломної роботі я спробую оцінити конкретне підприємство й нам ефективність його комерційної деятельности.

2. Основна часть.

2.1 Класифікація комерційних предприятий.

Підприємницький сектор національного господарства зазвичай налічує дуже багато підприємств, які з метою економічного аналізу групуються за низкою істотних ознак. Найпоширенішими є класифікація за формами власності, розмірам, характеру діяльності, галузевої спеціалізації, домінуючому чиннику виробництва, правовим статусом. По формам власності підприємства поділяються на:. приватні, що потенційно можуть існувати або як повністю самостійні, незалежні фірми, або у формі об'єд-нань і їх складових частин. До приватним можна вважати і ті фірми, у яких держава має частка капіталу (але з переважна);. державні, під якими розуміються і суто державні (зокрема муніципальні), де капітал та управління повністю належить державі, і змішані, де вона має здебільшого капіталу чи на вирішальній ролі в управлении.

За розмірами підприємства поділяються малі, середні і великі, з двох основних параметрів — чисельності зайнятих і обсягу виробництва (продаж).

У різних країнах по-різному визначають мале підприємство. За законом «Про державну підтримку малого підприємництва Російської Федерації» від 14 червня 1995 р. у Росії до них належить ті, де середня кількість працівників вбирається у у торгівлі і побутовому обслуговуванні - 30 людина, в оптову торгівлю — 50 людина, в науковотехнічної сфері, сільське господарство — 60 людина, на транспорті, в будівництві та промисловості - 100 человек.

Класифікація фірм характером діяльності (виробнича і невиробнича) передбачає їх розподіл на що виробляють матеріальні блага (споживчі чи інвестиційні товари) і житлово-комунальні послуги. Ця класифікація близька до класифікації підприємств із галузевої приналежності, яка поділяє їх у промислові, сільськогосподарські, торгові, транспортні, банківські, страхові і т.д.

Класифікація підприємств із ознакою домінуючого чинника виробництва передбачає трудомісткі, капіталомісткими, матеріаломісткі, наукомісткі предприятия.

По правовим статусом (организационно-правовым формам) у Росії розрізняють, передусім, господарські товариства суспільства; виробничі кооперативи; державні та муніципальні унітарні підприємства; індивідуальних підприємців. (див. рис. 1).

Розглянемо найпоширеніші типи підприємств. > Повне товариство (ПТ). Повним визнається товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до ув’язненим з-поміж них договором займаються підприємницької діяльності від імені товариства відповідають з його зобов’язанням, що належить їм майном. Управління діяльністю ПТ здійснюється за загальному згоди всіх учасників. Зазвичай, кожного учасника повного товариства має вони одностайно. Учасники ПТ солідарно несуть субсидиарную відповідальність своїм майном за зобов’язаннями товариства. Повні товариства характерні переважно як на сільського господарства і сфери послуг; зазвичай, вони являють собою невеличкі за величиною підприємства, діяльність що досить легко контролювати. > Товариство на вірі. Товариством на вірі (командитним товариством) визнається товариство, у якому поруч із учасниками, здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність й відповідають від імені товариства підприємницьку діяльність й відповідають з його зобов’язанням своїм майном (повними товаришами). Є чи кілька участников-вкладчиков (командитистів), яких зазнають ризик збитків, що з діяльністю товариства, не більше сум внесених ними вкладів і беруть участі у виконанні товариством підприємницької діяльності. Оскільки дана правова форма дозволяє залучати значні фінансові ресурси через практично необмежена кількість командитистів, вона й у більших підприємств. > Суспільство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Таким визнається засноване однією або кількома особами суспільство, статутний капітал якого розділений частки, певні установчими документами; учасники ТОВ не відповідають з його зобов’язанням і несуть ризик збитків, що з діяльністю суспільства, не більше розмірів (вартості) внесених ними вкладів. Статутний капітал ТОВ складається з вартості вкладів його. ТОВ не зобов’язане публічної відповідальністю. Ця правова форма набула серед малих і середніх підприємств. > Акціонерне суспільство (АТ). Таким визнається суспільство, статутний капітал якого розділений на певна кількість акцій; учасники АТ (акціонери) не відповідають з його зобов’язанням і несуть ризик збитків, що з діяльністю суспільства, не більше вартості їхніх акцій. Акціонерне суспільство, учасники його можуть відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим. Таке АТ вправі проводити підписку на випущені їм акції та їх продаж на умовах, встановлюваних законом. Відкрите АТ зобов’язане щорічно публікувати для загального відомості річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і убытков.

Акціонерне суспільство, акції якого розподіляються лише з боку його засновників чи іншого заздалегідь певного кола осіб, визнається закрытым.

Установчим документом АТ є його статут. Статутний капітал АТ складається з від номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами. Вищим органом управління АТ є загальні збори акционеров.

Перевагами акціонерної форми організації підприємств є: можливість мобілізації великих фінансових ресурсів; можливість швидкого переливу фінансових коштів з галузі до іншої; право вільної передачі й продажу акцій, що забезпечує існування компаній, незалежно через зміну складу акціонерів; обмежена відповідальність акціонерів; поділ функцій володіння та управління. Правова форма акціонерного товариства краща значних підприємств, де є велика потреба у фінансових ресурсів годі. > Виробничі кооперативи (ПК). Виробничим кооперативом.

(артіллю) визнається добровільне об'єднання громадян основі членства для спільної виробничої діяльності, заснованої з їхньої особистому трудовому і іншому участі й об'єднанні його членами (учасниками) майнових пайових внесків. ПК є комерційної организацией.

Установчим документом ПК є його статут, затверджуваний загальними зборами його членів. Кількість членів кооперативу повинно бути менш пяти.

Майно, що у власності ПК, ділиться на паї його членів відповідно до статутом кооперативу. Кооператив немає права випускати акции.

Член кооперативу має вони одностайно після ухвалення рішень загальними зборами. > Державні і муніципальні унітарні підприємства. Унітарним підприємством називається комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене з ним власником майно, при цьому це є неподільним. > Індивідуальні підприємці. Якщо окремий громадянин займається підприємницької діяльності, але не матимуть утворення юридичної лица.

(наприклад, організує своє фермерського господарства), він визнається індивідуальним підприємцем. Фактично, це теж предприятие.

деятельности[1].

Крім організаційно-правових форм існують організаційноекономічні форми підприємництва юридичних. До основним організаційно-економічним формам відносять концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи. У цьому вся разі об'єднання переслідує економічними інтересами і найчастіше використовується договірна форма співробітництва. Така форма договірних відносин який завжди передбачає втрату самостійності, а учасники об'єднання домовляються про розмірах виробництва, ринки збуту, цінах, щодо умов продажів чи ці відносини зводяться до інформаційну діяльність і захист інтересів підприємців. Криза 17 серпня показав, що ФПГ становить кістяк економіки (рис. 2). Якщо 1993 року ФПГ було одне, чи до початку травня нинішнього року офіційного статусу отримали 84 групи объединившие на добровільних засадах більш 1500 промислових підприємств, комерційних банків та інші організації [2].

Регіональні, нерегиональные, транспортні ФПГ, в %.

За кількістю предприятий:

Рис. 2 (а).

За обсягом оборота:

Рис.2(б).

2.2 Галузі комерційної деятельности.

Комерційні підприємства працюють в усіх галузях економіки: виробництво, сільському господарстві, будівництво, підприємства платних медичних послуг, оптова і роздрібна торгівля, кредитування, фінанси і страхування і т.д.

Виробничі комерційних підприємств виробляють продукції, товари, використовуючи гармати й предмети праці, робочої сили, для продажу споживачам, покупцям, торговим организациям.

Фінансові підприємства продають і купують цінних паперів, (кредит) гроші. Прибуток виникає й унаслідок отримання відсотків, додаткового капитала.

Посередницькі підприємства не справляють і не продають товар, а виступають у ролі посередника, сполучної ланки у процесі товарообміну, в товарногрошових операциях.

Страховое підприємство за певну оплату гарантує страхувальникові компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя жінок у результаті наступу страхового случая.

Комерційні підприємства зв’язку надають різноманітних послуги зв’язку (провідного і мобільного). Прибуток виникає й унаслідок отримання абонементній плати, технічного обслуговування, продажу устаткування зв’язку. Наприклад філія Яртелекома Яртелекомсервис є комерційним підприємством зв’язку. Якщо говорити про перспективність тій чи іншій галузі економіки, необхідно проаналізувати кількість зайнятих у цій галузі, актуальна ця галузь реципієнтом іноземних інвестицій, підтримується чи державними субсидіями і дотаціями і найголовніше середній розмір норми прибыли.

Зайняті за галузями экономики[3].

Таблиця № 1 | |У середньому за| |У середньому за| | | |1990 р. | |1997 р. | | |Галузі |У % від виробленого |Распределе|В % від виробленого |Распределе | | | |ние по | |ние по | | | |підлозі, % | |підлозі, % | | |Дружин. |Чоловік. |Жен.|Муж.|Жен. |Чоловік. |Дружин. |Чоловік.| |Промисловість |29 |32 |48 |52 |19 |27 |39 |61 | |Сільське і лісове | | | | | | | | | |господарство |10 |17 |39 |61 |9 |18 |32 |68 | |Будівництво |6 |18 |27 |73 |4 |13 |24 |76 | |Транспорт і зв’язок |5 |11 |32 |68 |5 |10 |32 |66 | |Оптова і роздрібна | | | | | | | | | |торгівля, | | | | | | | | | |громадське питание|12 |3 |80 |20 |18 |10 |62 |36 | |Житлово-комунальне| | | | | | | | | |господарство, | | | | | | | | | |невиробничі | | | | | | | | | |види побутового |4 |4 |52 |48 |5 |5 |46 |54 | |обслуговування | | | | | | | | | |населення | | | | | | | | | |Охорона здоров’я, | | | | | | | | | |фізична культура | | | | | | | | | |і соціальний |9 |2 |83 |17 |12 |2 |81 |19 | |забезпечення | | | | | | | | | |Освіта, | | | | | | | | | |культура і искусство|15 |4 |77 |23 |18 |4 |79 |21 | |Наука і наукові | | | | | | | | | |обслуговування |4 |4 |53 |47 |2 |2 |50 |50 | |Кредитування фінанси| | | | | | | | | |страхування |1 |0 |90 |10 |2 |1 |72 |28 | |Управління |3 |1 |67 |33 |4 |4 |50 |50 | |Інші галузі |2 |4 |34 |66 |2 |4 |24 |76 | |Усього, % |100 |100 |51 |49 |100 |100 |47 |53 | |Тис. людина |38 114|37211| | |30 667|33972| | |.

«Галузі російської економіки — реципієнти іноземних інвестицій у 1998 г."[4].

Таблиця № 2 |Галузі |Всего|В тому числі | | | | | | |Млн. | | | |дол. | | | | |Прямі |Портфель|Прочие | | | | |ные | | |Нивестиции всього |11 773|3361 |191 |8221 | | | |(38.5) | | | |До того ж: | | | | | |Управління |2477 |9 (0.4) |0 |2468 | |Комерційна діяльність із | | | | | |обслуговування ринку |1426 |253 (17.7)|0.6 |1172 | |Фінансова банківська і | | | | | |страхова діяльність |900 |66 (7.3) |11 |823 | |Паливна |1880 |307(16.3) |0.6 |1572 | |Харчова |1473 |1192(80.9)|6 |275 | |Торгівля й суспільне |1201 |489(40.7) |8 |704 | |харчування | | | | | |Транспорт і зв’язок |589 |250(42.4) |146 |193 | |Чорна і кольорова металургія |527 |97(18.4) |2 |428 | |Машинобудування й |305 |127(41.6) |1 |177 | |металообробки | | | | | |Деревообробна і | | | | | |целюлозно-паперова |240 |112(46.7) |- |128 | |Будівництво |237 |108(45.6) |0.4 |129 |.

Як очевидно з таблиці у зв’язку з працюють сьогодні здебільшого чоловіки, і має тенденції до підвищення кількості. Це свідчить про зміцненні галузі й відповідно збільшення робочих місць. З іншого боку зв’язок фінансується з допомогою іноземних інвестицій. У 1998 року ця галузь отримала 589 млн. доларів їх прямих 250 млн. доларів (див. таблицю № 2). Інвестиції були спрямовані розширення телефонізації, переобладнання телефонних станцій та т.д.

Відтак можна вважати, що зв’язок — це приваблива галузь для ведення комерційної діяльності. Недоліком цієї галузі і те, що це галузь вже поділена між великими операторами зв’язку. Малих підприємств зв’язку трохи — порядку 3.7% від загальної кількості предприятий[5].

Слід зазначити, нова продукція у цієї галузі з’являється кожен рік. Отже зв’язок є капіталомісткої, трудомісткою і оборудоемкой галуззю экономики.

2.3 Принципи ведення комерційної діяльності предприятия.

Отже дуже багато комерційних підприємств, здійснюють комерційної діяльності у різноманітних галузях экономики.

Вилучення максимального прибутку кінцевою метою будь-який комерційної діяльності. Разом про те її досягнення здійснюється через визначення та реалізацію набору цільових установок тактичного і стратегічного порядку, як-от: збільшення обсягу продажу; досягнення вищих темпи зростання; збільшення частка ринку; зростання прибутку стосовно вкладеному капіталу; збільшення доходу на акцію компанії (якщо це акціонерна компанія); збільшення ринкову вартість акцій (якщо це відкрите акціонерне суспільство); на зміну структури капитала.

Характер цільових установок підприємства визначається станом економіки загалом, тенденціями розвитку конкретної галузі, до якої належить його діяльність, і навіть стадією циклу життя самого підприємства. Відповідно до теорії життєвих циклів організації першу стадію циклу життя підприємства характеризує активна експансія, нарощування темпи зростання. Нагромадження спрямоване створення виробничих потужностей, захоплення ринків. Другий стадії відповідає зростання курсів акцій і перерозподілу прибутку, збільшення доходів власників капіталу. Головне його місце займає боротьба за утримання своєї частка ринку, зростання виробничих потужностей відходить другого план по порівнянню з скороченням витрат. На третьої стадії відбувається зниження обсягів продажу разом із ним скорочення прибутку, що стимулює відтік капіталу зі сфери. І на цій стадії єдиною метою підприємства є виживання (збереження життєздатності), тобто. продовження його операцій на протягом певного періоду часу, часто вже не стільки навіть заради досягнення визначення рівня прибутку, скільки для мінімізації убытков.

Мінімізація збитків є зворотним боком кінцевої мети діяльності підприємства, саме максимізації прибутку. Ці дві поняття нерозривно зв’язані між собою. Будучи ориентированно на високий позитивного результату, в короткостроковому плані підприємство може переживати менш успішні періоди своєї діяльності. Йдеться фінансові втрати, виникнення яких справді пов’язані з ризиками, що супроводжують підприємницьку діяльність. Підприємницький ризик, власне, і окреслюється можливість появи фірма фінансових втрат, до яких належить як недоодержання прибутку проти прогнозованою величиною, і виникнення убытков.

Система ценностей.

Квітуча підприємство — це підприємство, одержавши стійку прибуток за своєї діяльності. Ця завдання-максимум може бути на стабільної основі тільки через усвідомлення і найповніше задоволення суспільних потреб чи, відповідно до що отримала широке поширення міжнародної теорії та практиці бізнесу концепцій, через створення цінностей до трьох громадських груп: власників (акціонерів) підприємства, споживачів його продукції, постачальників і персоналу підприємства. Власники (акціонери) підприємства, зацікавлені у постійному й більше зростаючу котячу потоці доходів населення і такому використанні власних і залучених коштів, яке збільшує цінність своєї власності. Персонал і постачальники зацікавлені у стабільності підприємства, у розвитку з нею довгострокових відносин, в сприятливою робочої атмосфері. Для споживачів найвищої цінності представляють товари та, задовольняють їх за якості і ціною (рис.3).

[pic].

рис. 3.

Створення цінностей це і є основна функція підприємства. Процес створення цінностей є задоволення індивідуальних чи групових потреб, у результаті підприємство домагається громадського визнання своєї діяльності. Визнання широким загалом, на свій чергу забезпечує підприємству можливість розширювати виробництво, збільшуватиме обсяги продажу та, зрештою, збільшувати прибыль.

Основний робочий інструмент у реалізації цільової функції підприємства — це її ринкова стратегія, у межах якої реалізуються конкурентні переваги підприємства. Конкурентне перевагу — те, що відрізняє дане конкретне підприємство з його від конкурентів і забезпечує стійке становище над ринком. Конкурентні переваги пов’язані або з якісними характеристиками товарів (послуг), або з нижчими цінами продукції підприємства. У доповіді міжнародної теорії та практиці бізнесу розрізняють три основні види ринкової стратегії підприємства, аналізу яких присвятив свої дослідження американський економіст Майкл Портер. Щоб успішно здійснювати своєї діяльності за умов ринкової конкуренції, підприємства повинні продавати товари чи надавати послуги або за більш, низькою ціні, ніж їх конкуренти (конкурентно-способные ціни), або з цими якісними характеристиками, які ставлять їх поза конкуренцією (диференціація продукту); або, надавши їм особливі властивості, які задовольняють потреби вузьке коло споживачів (глибока спеціалізація) (рис.2).

[pic].

рис. 4.

Керівництво підприємства має серйозно проаналізувати наявні конкурентні переваги та вибрати відповідно жодну з трьох стратегій поведінки над ринком. Як будь-який економічний вибір, необхідність чіткої орієнтації у своїй стратегії пов’язані з обмеженістю виробничих ресурсів. Спроби поєднати елементи різних стратегій, ведуть до зниження эффективности.

Коли конкурентна ринкова стратегія визначено, наступним інструментом реалізації цільової функції підприємства, які забезпечують стійке отримання прибутку, є планування, тобто. систематичне складання плану дій, вкладених у досягнення цілей предприятия.

Етапи планирования.

Перший етап планування — аналіз довкілля:. економічної та політичної ситуації країни (економічна політику держави, політична стабільність, культурні особливості);. галузі (темпи зростання, циклічність, міжнародні впливу, фінансові характеристики);. ринку (зміни і простежується тенденція розвитку кон’юнктури, альтернативні технології, конкуренти, тактика продажів, реклама, ціни);. попиту (змінюваність, формируемость, тривалість, стійкість);. ресурсів (доступність, заменяемость, зміна цін, вплив на навколишню среду).

Аналіз довкілля є процес, з якого розробники плану контролюють зовнішні стосовно підприємству чинники, щоб визначити можливості і загрози для для фірми. Аналіз довкілля допомагає отримати важливі результати. Він дає організації час для прогнозування можливостей, час упорядкування плану у разі можливих загроз та палестинці час розробці стратегій, які можуть опинитися перетворити колишні погрози на будь-які вигідні возможности.

З погляду оцінки цих загроз і можливостей роль аналізу зовнішньої середовища у процесі стратегічного планування полягає сутнісно в відповіді втричі конкретні питання: де знаходиться підприємство; де, на думку вищого, керівництва має перебуває підприємство у майбутньому; що має зробити керівництво, щоб підприємство перемістилося речей становища, де знаходиться зараз, у те становище, де його хоче руководство?

Другий етап планування — оцінка можливостей (передусім, з місця зору прибутковості, життєздатності, ризику). Оцінка потенційних можливостей підприємства дозволяє забезпечити баланс ринкових запитів з реальних можливостей самого підприємства, виробити обгрунтування виробничої програми розвитку й поведінка над ринком, і навіть забезпечити прийняття грамотних управлінських решений.

З метою спрощення в оцінку можливостей рекомендується включити п’ять функцій — маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, і навіть культура та спосіб предприятия.

Маркетинг.

Під час обстеження функції маркетингу заслуговує на увагу сім загальних областей для аналізу та дослідження: частка ринку нафтопродуктів та конкурентоспроможність; розмаїтості та якість асортименту виробів; ринкова демографічна статистика; ринкові дослідження і розробки; предпродажное і післяпродажне обслуговування клієнтів; ефективний збут, реклама і товару; прибыли.

Фінанси / Бухгалтерський учет.

Аналіз фінансового становища може дати користь підприємству і сприяти підвищення ефективності процесу планування. Докладний аналіз фінансового становища може виявити вже наявні та внутрішні потенційні слабкості на фірмі, і навіть відносне становище фірми в порівнянні з її конкурентами. Вивчення фінансової складової діяльності може відкрити керівництву зони сильних внутрішніх та слабких сторін у довгострокової перспективе.

Операции.

Дуже важливим для тривалого виживання підприємства є безперервний аналіз управління операціями. Наведу деякі ключових питань, на які потрібно відповісти під час обстеження сильних і слабких сторін функцій управління операціями.. Чи можемо виробляти наші товари або ж послуги за нижчою ціні, ніж наші найближчі конкуренти? Якщо ні, чому?. Який доступ маємо до нових матеріалам? Залежний ми єдиного постачальника чи обмеженої кількості постачальників?. Чи є наше устаткування сучасним, і чи добре воно обслуговується?. Розраховані чи закупівлі на зниження величини матеріальних запасів і часу реалізації замовлення? Чи є адекватні механізми контролю за вхідними матеріалами і що виходять виробами?. Схильна До чи нашу продукцію сезонним коливань попиту, що змушує вдаватися до тимчасовому звільнення працюючих? Якщо це, те, як можна виправити цю ситуацію?. Чи можемо обслуговувати ті ринки, які можуть обслуговувати наші найближчі конкуренти?. Чи володіємо ми ефективною і результативною системою контролю за якістю?. Наскільки ефективно ми спланували і спроектували процес виробництва? Чи може він бути улучшен?

1 Людські ресурсы.

Витоки більшості проблем на підприємствах можна остаточному підсумку виявлено в людях. Якщо фірма має кваліфікованими працівниками та керівниками із добре мотивованими цілями, вона здатна слідувати різним альтернативним стратегіям. Інакше слід домагатися поліпшити роботу, тому що дана слабкість із найбільшою ймовірністю буде наражати на небезпеку майбутню діяльність фирмы.

Культура та спосіб предприятия.

Культура та спосіб підприємства підкріплюються чи послаблюються репутацією компанії. Чи хороша репутація фірма щодо досягнення нею своїх цілей? Чи була вона послідовна своєї діяльності? Як це підприємство з порівнянню коїться з іншими у цій отрасли?

Останніми роками в господарське життя фірм стрімко впроваджується поняття бізнес-плану. Документ майже завжди готується до використання зовнішніх джерела фінансування інвестицій: позикових фінансових від кредитора (банківських та інших кредитів, облігаційних позик), залучених фінансових коштів інвестора (від продажу акцій, пайових та інших внесків), бюджетних інвестиційних асигнувань. Є й інша функція бізнес-плану — планування всієї господарську діяльність фірми. У ідеалі і той ж бізнес-план повинен виконувати обидві названі функції, але практично бізнес-план, орієнтований отримання зовнішнього фінансування, і бізнес-план для внутрішнього використання мають істотні розбіжності, як у структурі, і по содержанию.

2.4 Бізнес-план, як документ планування комерційної діяльності предприятия.

Структура бизнес-плана.

Бізнес-план складається з таких разделов:

Можливості фірми (резюме).

Види товарів (услуг).

Ринки збуту товарів (услуг).

Конкуренція на ринках сбыта.

План маркетинга.

План производства.

Фінансовий план.

Стратегія финансирования.

Можливості фирмы.

Обсяг даного розділу ні перевищувати кількох сторінок. Його текст може бути зрозумілим і нефахівцеві — гранична простота і мінімум спеціальних терминов.

Робота з цього розділом надзвичайно важлива, оскільки він не зробить сприятливого твори на інвесторів і кредиторів, то далі бізнес-план просто стануть смотреть.

У цілому нині резюме має відповісти майбутнім інвесторам чи кредиторам фірми (зокрема і його акціонерам) на 2 питання: «Що отримають при забезпечення успіху цього плану?» і «Який ризик втрати ними денег?».

Цей поділ повинен розроблятися наприкінці складання бізнесплану, коли досягнуто повна ясність за всі іншим вопросам.

У розділі «Можливості фірми (резюме)» визначаються пріоритетному терміновому порядку всі напрями діяльності фірми, цільові ринки в кожному напрямку і важливе місце фірми цих ринках. За кожним напрямку встановлюються мети, яких фірма прагне, стратегії її досягнення, які включають перелік необхідних заходів. З кожної стратегії визначаються відповідальні лица.

У цьому розділі поміщається інформація, дає уявлення фірму, а також необхідні дані, що характеризують її комерційну деятельность.

Виды товарів (услуг).

У розділі бізнес-плану описуються все товари та, які виробляє фирма.

Написання даного розділу передує значна попередня робота з вибору товарів чи послуг, які повинні стати основою бізнесу фирмы.

У розділі треба дати опис усіх існуючих і нових товарів хороших і послуг, запропонованих фірмою, відповівши ми такі вопросы:

1. Які товари (послуги) пропонуються фірмою? Опишіть их.

2. Наочне зображення товару (фотографія чи рисунок).

3. Назва товара.

4. Які потреби (справжні й потенційні) покликані задовольняти запропоновані товари, услуги?

5. Наскільки мінливий попит на дані товари (услуги)?

6. Дорогі ці товари (услуги)?

7. Наскільки дані товари (послуги) відповідають вимогам законодательства?

8. На яких ринках і як вони продаются?

9. Чому споживачі віддають перевагу даним товарам (послуг) фірми? Що становить їх основна перевага? У чому їхні недостатки?

При відповіді даний питання доцільно скласти таку таблицю на кожен товар і услугу.

|Преимущества по |Недостатк|Меры із подолання | |порівнянню з |і |недоліків | |аналогічними | | | |товарами | | | |конкурентів | | | | | | | | | | | | | | |.

10. Якими патентами чи авторськими свідоцтвами захищені особливості запропонованих товарів (послуг) чи технології їх виробництва та представления?

10. Які ціни, якими продаються товари (послуги)? Які видатки виробництво? Яку прибуток принесе продаж одиниці кожного товару (услуги)?

11. Які основні техніко-економічні показники товарів (услуг)?

12. Чи має даний товар фірмову марку?

13. Як організовано післяпродажне обслуговування даних товарів, якщо це технічні вироби? і другие.

Рынки збуту товарів (услуг).

Цей поділ спрямовано вивчення та дозволяє підприємцю чітко уявити, хто купуватиме його товар і його ніша на рынке.

Спочатку підприємцю необхідно знайти відповіді ми такі вопросы:

1. На яких ринках діє або вона буде діяти фірма? Які типи ринків використовуються фирмой?

2. Які основні сегменти цих ринків за кожним видом товару (услуги)?

3. Проранжированы чи ринки (сегменти ринку), у яких діє або вона буде діяти фірма, по комерційної ефективності та інших ринковим показателям?

4. Що впливає попит на товари (послуги) фірми у кожному з цих сегментов?

5. Які перспективи зміни потреб покупців у кожному з сегментів рынков?

6. Передбачається реагувати для цієї изменения?

7. Як відбувається вивчення потреб і спроса?

8. Яка загальна і імпортна ємності кожного національного ринку виробництва і використовуваного сегмента за всі товарам (послуг) фирмы?

9. Які прогнози розвитку ємності сегментів кожному з рынков?

10. Яка реакція ринку налаштувалася на нові товари (услуги)?

11. Чи проводяться тестування ринку виробництва і пробні продажи?

Після відповіді цих питань у даному розділі бізнес-плану необхідно уявити: Оцінку потенційної ємності ринку. Оцінку потенційного обсягу продажу. Оцінку реального обсягу продаж.

Конкуренция на ринках сбыта.

Тут слід провести реалістичну оцінку сильних і слабких сторін конкуруючих товарів (послуг) і назвати випускають їх фірми, визначити джерела інформації, що вказують те що, які товари є конкурентно-способными, порівняти конкуруючі товари (послуги) по базисної ціні, характеристикам, обслуговування, гарантійним зобов’язанням та інших істотним ознаками. Цю інформацію доцільно у вигляді таблиці. Слід коротко обгрунтувати наявні чесноти та вади конкуруючих товарів (послуг). Бажано відобразити, які знання про діях конкурентів може допомогти вашої фірмі започаткувати нові чи поліпшені товари (услуги).

Слід показати чесноти та вади конкуруючих фірм, визначити сферу кожного конкурента над ринком, показати, хто має максимальну і ціну, чия продукція найбільш якісна. Бажано провести ранжування конкурентних позицій фірми, що дозволить уточнити її становище виявити змогу потенційних поліпшень. До кожного з цільових ринків слід позиції фірми з позиціями конкурентів за зазначеними у таблиці позициям:

| |Ринок, А |Ринок Б | |Область |Ви |Конкуренти |Ви |Конкуренти | |Порівняння | |1 |2 |3 | |1 |2 |3 | |Реклама | | | | | | | | | |Розміщення | | | | | | | | | |Продукція | | | | | | | | | |Послуги | | | | | | | | | |Ціни | | | | | | | | | |Імідж | | | | | | | | |.

Ранг фірми і головне конкурентів вказується по 5- чи 10-балльной системе.

До кожного з цільових ринків слід транспортні видатки з витратами у конкурентів, якість продуктів і упаковки, зіставити зниження цін, і навіть уявити про рекламної кампанії і іміджі фирм.

План маркетинга.

Розділ, присвячений маркетингу, є одним із найважливіших частин бізнес-плану, оскільки там безпосередньо говориться про характер планованого бізнесу й засоби, внаслідок чого можна прогнозувати успех.

Підприємець повинен підготує такий план маркетингу, який здатний будити думку. Вони повинні непросто уявити концепцію, але «продати» бізнес як привабливу змога інвестицій, як кредитний ризик, із привабливими перспективами.

З іншого боку, розділ має бути написаний у такому манері, що б зрозуміла широкого кола людей — від менеджерів до членів ради ніхто директоров.

Історія засвідчує, що маркетинг одна із істотних передумов по дорозі фірми до успіху. Багато фірм, мали спокусливий, справді потрібний споживачеві товар, зазнали невдачі через неправильного маркетингу чи взагалі відсутності такого. Тому, за оцінці бізнес-плану величезна увага буде приділено цьому поділу. Не визначено реальна потреба у товарах чи послугах, то ніякої талант, ніякі капітали не допоможуть фірмі домогтися на успіх даної области.

Залежно від конкретної історичної ситуації, що складається ринку з точки зору стану попиту, розрізняють кілька типів маркетингу: За Відгуками Друзів маркетинг. Пов’язана із наявністю негативного попиту, тобто. з ситуацією, коли більшість споживачів відкидають даний товар чи послугу. Завдання полягає у цьому випадку полягає у розробці цього плану маркетингу, який би сприяв зародженню попиту відповідні товари (послуги). Стимулюючий маркетинг. Пов’язана із наявністю товарів, куди немає попиту через цілковитої байдужості або зацікавленості покупців. План маркетингу має визначити причини байдужості і накреслити шляхи з його подоланню. Розвиваючий маркетинг. Пов’язана із тим що формуються попитом налаштувалася на нові товари. Використовується у ситуаціях, коли є потенційний попит. Завдання маркетингу полягає у перетворення потенційного попиту реальний. Підтримуючий маркетинг. Використовується при відповідність рівня попиту рівню пропозиції. І тут необхідно проводити продуману політику цін, цілеспрямовано здійснювати рекламну роботи й т.п. Демаркетинг. Застосовується за надмірної перевищенні попиту над пропозицією. Щоб в споживачів не склалося негативного ставлення до можливостях фірми задовольнити запити покупців, проводиться підвищення, згортання рекламну діяльність тощо. Одночасно приймаються заходи для збільшення випуску продукції користується надмірно високим попитом. Протидіючий маркетинг. Використовується зниження попиту, що з погляду суспільства розцінюють як ірраціональний (e.g. на спиртні напої, тютюнові вироби і т.п.).

Деякі види бізнесу вимагають маркетингу, тому ясного і переконливого плану маркетингу. Для інших маркетинг менш важливий немає і потреби у настільки ретельному пропрацюванні присвяченого йому раздела.

Взагалі, маркетинг застосовується при таких умовах: Насиченні ринку товарами, тобто. при перевищенні пропозиції над попитом (ринок покупця); Гострою конкуренції, посиленні боротьби за покупця; Вільних ринкових відносин, тобто. можливості без адміністративних обмежень вибирати ринки збуту і забезпечення, встановлювати ціни, вести комерційну політику й т.д.; Цілковитою самостійності підприємств у виборі цілей фірми, управлінських структур, окладів, у розподілі коштів за статтями бюджету і т.д.

Проте за будь-якому бізнесі потрібно підтримку обсягу продажу лише на рівні, здатний забезпечити його виживання. Тому розумна програма маркетингу грає критично значної ролі і вивчається дуже скрупульозно. Ось основні проблеми, що їх розглянуті у тому разделе:

Визначення від попиту й можливості ринку. У цій частині розділу слід обгрунтувати попит товару (послугу). Часто корисно починати аналіз ринку з уявлення загальної картини, яка склалася отрасли.

Як часто буває під час упорядкування бізнес-плану, якість відповідної інформації залежить від витраченої їхньому збір енергії. До числу хороших джерел подібних даних ставляться торгові асоціації, література про торгівлю, галузеві дослідження, думки экспертов.

Ступінь детальності і докази, які треба привести, залежить від частки ринку, яку потрібно завоювати задля досягнення успеха.

Після визначення загальних параметрів ринку слід встановити об'єкти ринку, їх характеристики і значення. Можна описати ринок із погляду бажаних атрибутів вироби, демографії, географії, особливостей психологии.

Аналогічним чином плані будуть послідовно розглядатися і всі інші об'єкти ринку. На додачу до опису у плані слід надати оцінку порівняльної привабливості кожного об'єкти. Які ринки мають першочергового значення? Чому? Буде це відносне значення змінюватися плином времени.

Конкуренція та інші зовнішні чинники. Напевно на діяльність фірми впливатимуть зовнішні чинники, які вона здатне контролювати лише незначною мірою або взагалі здатне робити це. Найбільш значним є конкуренция.

1. Ступінь конкуренції. Метою у разі є розгляд те, що може становити справжню конкуренцію — й реакцію її у. Можливо, вдасться конкретні фірми, продукцію або ж послуги, що складуть конкуренцію. У разі доцільно вказати профіль кожного конкурента, його сильні й слабкі сторони, і ймовірний вплив, яке це може надати на становлення бизнеса.

2. Майбутні джерела конкуренції. Тоді як (зазвичай старі) виробництва перебувають у стані стабільності і розвиваються поступово, є чимало динамічних ринків, що у стані швидкого й безперервного зміни. Інколи можна передбачити такі зміни у структурі ринку. Занепокоєність із приводу майбутньої конкуренції дуже багато важить розробки нового продукту або ж послуги, коли є велика можливість появления.

«наслідувачів» у новій отрасли.

Стратегія маркетингу. Визначивши відповідного ринку та її можливості, необхідно зупинитися у тому, як запланований бізнес використовуватиме ці можливості так. Має бути представлена стратегія маркетингу пояснює, як бізнес організує проведення своїх планів у життя задля досягнення, бажаного обсягу продажу. І тому необхідно приділити увагу кожному з найважливіших інструментів маркетингу, наявних у розпорядженні компании.

Стратегія збуту і розподілу. Необхідно визначити, як бізнес має наміру довести свої товари та до споживача. Вдасться до власної службі збуту чи будуть використані дилери, дистриб’ютори, посредники?

У окремих випадках організація мережі з продажу та поширенню товару є порівняно нескладним справою і потрібно висвітлити лише основні моменти. А в інших дати більш докладний описание.

При власної службі збуту слід зазначити, потрібно чи спеціальна підготовка на її працівників. Наприклад, на продаж технічної продукції персонал повинен мати відповідними знаниями.

Стратегія ціноутворення. Одне з найважливіших елементів плану маркетингу є ціноутворення. Ціна пов’язані з такими чинниками маркетингу, як характеристика та спосіб товару і фірми та інших. Ціна товару повинен мати наскрізний зв’язок із його якості. Важливо, щоб ціни належним чином відбивали рівень якості й фірми, і його хоче створити для своєї продукции.

При аналізі використовуваних на фірмі способів ціноутворення доцільно виходити з таких положень. Можлива ціна товару може визначатися, з: собівартості продукції; ціни конкурентів аналогічну товар чи товары-заменители; унікальних достоїнств товару; ціни, обумовленою попитом на товар.

За підсумками собівартості зазвичай оцінюється мінімально можлива ціна товару (послуги), що відповідає найменшим издержкам.

За підсумками аналізу цін конкурентів визначається середній рівень цен.

Максимально можлива ціна встановлюється для товарів, відмінних високим якістю чи унікальними достоинствами.

Слід також сказати розглянути політику знижок та цін, і навіть вплив цінової стратегії загалом валову прибыль.

Якщо розроблений детальний прейскурант, і може допомогти рецензентові розібратися у сутності, варто навести їх у скороченому варіанті. Можна вмістили його цілком у приложении.

Реклама, зв’язки з громадськістю, просування товару. Багато початківці або перебувають у ранній стадії розвитку фірми що немає значними коштів реклами, якщо взагалі і їхнє мають. Підприємці, наприклад, можуть встановлювати контакти із місцевими засобами інформації, які часто пишуть про новий бізнесі в окрузі. Отже, можна отримати роботу безплатну рекламу.

За наявності служби зв’язку з громадськістю (public relations) її завданнями є: Систематичне створення сприятливого ставлення до фірмі широкого загалу населення; Здійснення торгових презентацій; Проведення інституціональної реклами; Надання консультаційних услуг.

План производства.

Цей поділ готується лише з тими підприємцями, які готують зайнятися виробництвом товарів. Під час написання слід вирішити такі вопросы:

1. Де виготовлятимуться товари — на чинному або знову утворюваному предприятии?

2. Наскільки вдало вибрано місце розташування фірми, з близькості до ринків, постачальникам, доступності робочої сили в, транспорту, й т.д.

3. Які виробничі потужності знадобляться і як введуть роки від года?

4. Які кошти знадобляться в організацію производства?

Яка динаміка зміни з перспективи? Цю інформацію доцільно у вигляді наступній таблицы:

| |Физическое|Существующие|Недостатки чи | | |стан |можливості |додаткові потреби | | | | |й відчуття міри з їхньої задоволенню| |Земля | | | | |Будівлі і | | | | |споруди | | | | |Устаткування | | | | | | | | | | | | | |.

5. Які можливі труднощі з організацією производства?

6. Де, хто має на яких умовах закуповується сырье?

7. Схема виробничих потоков.

8. Передбачено чи охорона оточуючої среды?

9. Якими будуть витрати виробництва? Динаміка їх изменения?

Финансовый план.

Цей поділ необхідно присвятити планування фінансового забезпечення діяльності фірми із єдиною метою ефективнішого використання наявних грошових средств.

У розділі необхідно розробити сукупність наступних плановозвітних документів: Оперативний план (звіт). План (звіт) прибутків і витрат. План (звіт) руху коштів. Балансовий звіт (план).

Такий перелік документів ні звичний для російських підприємців, але відповідає вимогам світової практики, яка спирається сталася на кілька іншу систему бухучета.

Оперативний план (звіт) відбиває кожний період результати взаємодії фірми і його цільових ринків в кожному товару ринку. Цей документ повинен розроблятися службою маркетинга.

План (звіт) про доходи та витратах з товарів показує, чи отримає фірма прибуток від продажу кожного з товарів. Документ розробляється економічної службою фірми з кожного з товаров.

План (звіт) про рух коштів показує процес надходжень і витрачання грошей у процесі діяльності фірми. Він розробляється фінансової службою фирмы.

Балансовий звіт підбиває підсумки економічної і втратити фінансове діяльності фірми за звітний період. Він зазвичай розробляється бухгалтерией.

У пропонованих планово-отчетных документах відбиваються плановані і фактичні величини показників за звітний період. Тривалість планово-отчетных періодів залежно від конкретних умов може змінюватися не більше: місяць, квартал, півроку, рік. 3. Характеристика комерційної діяльності Яртелекомсервиса за 1997 і 1998 годы.

Яртелекомсервис є філією ВАТ Яртелеком. Цей філія занимается:

— реалізація устаткування провідного і мобільного свзяи, а як і комп’ютерних сетей;

— організація постійного потоку клієнтів із метою укладання договоров;

— постачання аксесуарів провідного і мобільного зв’язку й запчастин до нему;

— вивчення коньюктуры ринку виробництва і проведення информацинно-рекламных акций.

Відтак можна сказати, що Яртелекомсервис — потужна сервисно — збутова служба Яртелекома.

Організаційна структура управління Яртелекомсервиса.

Мета і завдання, які стоять перед Яртелекомсервис, визначили його структуру. Філія має дві основних відділу: технико-сервисный й відділення організації продажів. Начальники цих відділів підпорядковуються безпосередньо директора закладу і першого заступника директора. Оскільки Яртелекомсервис оперує величезною кількістю клієнтів, проблеми котрих необхідне оперативно вирішувати, директора є другий заступник директора з працювати з клієнтами. Фінансовий відділ займається й розробкою планів роботи філії на певний період (рік). Кадровий відділ добором і найманням персоналу. Адміністративно-господарський відділ постачає відділи матеріалами і теплопостачальним обладнанням. Правові питання входять у компетенцію юрисконсульта. Структура представлена на див. мал.5 Робота відділів філії перебуває у тісний взаємозв'язок. Наприклад відділ організації продажів щокварталу становить прогноз збуту на майбутній период.

Ці дані необхідні обчислення величини закупівель устаткування техникосервісною служби й т.д. (див. рис.5).

Рис 5. Організаційна структура управління Яртелекомсервиса.

Слід зазначити, що Яртелекомсервис активно відкриває свої представництва біля Ярославській області. Отже його мережу охоплює досить територію. Тому доцільно переглянути організаційну структури управління; саме запровадження нового відділу, забезпечує контроль роботи представительств.

Функції управління, процес управління филиалом.

Планирование.

Щороку складається план роботи філії, у якому намічаються основні напрями роботи філії. Для оперативності у виконанні поставлених завдань начальники відділів становлять перспективний (квартальний) план роботи. Наприклад відповідно до фінансовому плану 1998 року реклами виділялося 60 000 000 крб., але в кінець 1998 року, згідно з планом маркетингової діяльності філії, закладено дослідження ефективності рекламних затрат.

Организация.

Маркетингове дослідження ефективності рекламних витрат проводить відділ організації рекламних продажів. Начальник відділу призначає відповідальне обличчя, чітко ставить за мету дослідження та встановлює терміни исполнения.

Руководство.

Начальник відділу може проміжний звіт про виконану роботу. Якщо необхідно дає додаткові вказівки за різними джерелами збирання й методам обробки информации.

Мотивация.

Матеріальне заохочення за підсумками квартала.

Анализ.

Через війну дослідження ефективності рекламних витрат видаються рекомендації за обсягом: слід збільшити, зменшити, залишити на рівні. Рекомендації підтверджуються документально із саудівським фінансовим расчетами.

Коригувальні действия.

Твердження директором філії нового обсягу продажу рекламних затрат.

Планирование.

Упорядкування планів роботи філії з урахуванням рекомендаций.

Персонал филиала.

Штат співробітників визначає штатний розклад, затверджене директором філії. Прийом й співробітників складає підставі наказів директора филиала.

На даному підприємстві склалася наступна схема відбору персонала:

1. Дається запит до служби зайнятості р. Ярославля чи рекрутські служби такі як Кадровий Центр «Пошук», можлива вербування у навчальних закладах, оголошення засобах масової інформації. До кандидатів на вакансії пред’являються певні необхідних вимог: вік, досвід роботи, раніше зайнята должность.

2. Звернулися кандидати записуються на співбесіду. Крім цього надають резюме, копію диплома.

3. Співбесіда проводить директор (заступник. директора) і начальника відділу, у якому вільна вакансия.

4. Якщо кандидат підходить за всіма параметрами, його зараховують із випробним терміном (3 месяца).

5. Прийом працювати, наказ директора филиала.

Схема відбору представлена на рис. № 6.

вільна вакансия.

запис на співбесіду резюме.

співбесіду отказ.

випробувальний термін отказ.

оренду на работу.

Відбір персоналу проводиться скрупульозно. Це можна судити з структурі співробітників філії. Так, на сьогодні у філії працює 48 людина. У тому числі приблизно 50% - жінок і 50% чоловіки. Це засвідчує тому, що підлогу співробітника перестав бути визначального чинника прийому працювати. 64% співробітників мають вищу освіту (технічне, педагогічні, економічне). Слід зазначити, що це відповідальні посади за правилами філії мають займати котрі мають вищою освітою. Вік співробітників має широкий діапазон, але помітити, що наголошується на молодежь.

Інформаційне забезпечення управління філії Яртелекомсервиса.

Як відомо інформаційне забезпечення — це технічна платформа і програмний продукт, розроблений для підприємства чи куплений фірмаразработчика.

У Яртелекомсервисе встановлено комп’ютери IBM Pentium. D 1996 року філія придбав готовий програмний продукт концерну «Податi» — СБИС. З його допомогою автоматизируются:

— бухгалтерський облік з усіма рахунками, з формуванням оборотних відомостей, головною тогочасні книги й баланса;

— розрахунок податків (наприклад ПДВ) з роздруківкою баланса;

— розрахунок заробітної платы;

— складської учет;

— ведення банківських і касових операций.

Наприклад клієнт придбав стільниковий телефон (див. рис7). На складі ставиться видача телефону, по касі проходить інформацію про отримання грошей, автоматично складаються проводки. У результаті всі ці дані про каналам мережі надходять на центральне пристрій — ПК головного бухгалтера, який акумулює всю бухгалтерію підприємства. Відтак можна отримати підприємства кожну суму, що дуже важливо задля прийняття різних фінансових решений.

Див. Мал.7 Інформаційне забезпечення бухгалтерии.

З іншого боку підприємство використовують у свою роботу електронну систему Консультант+. У ньому можна знайти свіжі нормативні і законодавчі акти, що дозволяє бути, у курсі подій у цієї области.

Модно дійти невтішного висновку, що інформаційні системи дозволяють підвищити оперативність обробки даних, і достовірність ділової інформації, а отже ухвалювати більш активні управлінські решения.

Управлінське решение.

Основою управління прийняття рішень. Вироблення і прийняття рішень — це творчий процес керівника будь-якого уровня.

Можна відзначити ряд особливостей прийняття рішень цьому предприятии:

— процес прийняття рішень перебуває у руках одного лінійного (загального) керівника, який підпорядкований своєю чергою вищестоящому керівнику. З іншого боку лінійний керівник (наприклад керівник відділу організації продажів) несе відповідальність до праці відділу, одержуючи права розпоряджатися матеріальними і трудовими ресурсами.

— Директор чи начальник відділу до прийняття рішень вислуховує думка як непостредственных підлеглих, а й окремих работников.

Стиль руководства.

Стиль керівництва — це сукупність методів, з допомогою яких відбувається взаємодія керівника і підлеглих. На даному підприємстві використовується демократичні методи керівництва. Це означає, що керівник задає основні параметри праці та заздалегідь створює необхідні умови, які спричиняють кінцевий результат, а підлеглі «самостійно» шукають шляху реалізації поставлених завдань. Контроль проводиться як перевірки результатів і заохоченню наявних успіхів. Таким чином можна сказати, що заодно стилі керівництва підлеглі, хоч і в повному обсязі, але у значною мірою перебувають у «зоні довіри» керівника, який постійно консультується з ними консультує їх. Співробітники загалом задоволені подібним підходом до керівництва персоналу, як і раніше, більшість рішень приймається на «верхніх поверхах» управлінської иерархии.

Аналіз фінансової складової діяльності Яртелекомсервиса.

Фінансовий аналіз грунтується на даних бухгалтерського облік і звітність, передусім балансів і додатків до них, і на розрахунку різних фінансові показники, їх вивченні і интерпретации. 6] За великим рахунком фінансові показники не дають готових відповідей, а є матеріалами для аналізу, припускаючи нові, більш тонші вопросы.

Основними критеріями оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства є прибыль.

У 1997 року Яртелекомсервис отримав чистий прибуток у вигляді 451 509 крб., а 1998 року 671 179 крб. Отже приріст чистий прибуток становив 219 670 крб. Як бачимо цифри говорять самі за себе: ефективність комерційної діяльності зросла 1,48 раза.

На величину чистий прибуток впливає про розмір витрат. Дуже важливо було знати скільки грошових витрат однією грошову одиницю реалізованої продукции.

собівартість проданої продукції Коефіцієнт рентабельності продажів (К1) =.

Виручка від реализации К1 1998 = 1 368 776 / 2 975 600 = 0.46 К1 1997 = 1 041 600 / 2 082 920 = 0.5.

Як бачимо цей показник знижується що свідчить про збільшенні собівартості продукції 1998 року. Яртелекомсервис володіє капіталомістким обладнанням і значними обіговими коштами. Тому необхідно визначити коефіцієнт рентабельності активів (К2).

Чиста прибыль.

К2 =.

Активи К2 1997 = 451 509 / 945 815 = 0.47 К2 1998 = 671 179 / 1 111 206 = 0.60.

Цей коефіцієнт показує, що у 1997 року на 1 карбованець активів довелося 47 копійок, а 1998 року — 60 копійок. Отже даний коефіцієнт підтвердив збільшення собівартості реалізованої продукции.

Яртелекомсервис має солідний акціонерний капітал та інші джерела власні кошти. Для аналізу необхідно розрахувати коефіцієнт рентабельності власного капіталу (К3).

К3 = чистий прибуток / власний капитал.

К3 1997 = 451 509 / 654 060 = 0.53.

К3 1998 = 671 179 / 813 503 = 0.4.

Можно дійти невтішного висновку, що у 1 карбованець власного капіталу доводиться 58 копійок 1997 року й у 1998 року — 40 копійок. Якщо порівняти К2 і К3, то видно що у 1998 року зросла роль власного капіталу підприємства у отриманні прибыли.

Важливими показниками ефективності комерційної діяльності Яртелекомсервиса є коефіцієнт поточної ліквідності (К4).

К4 = поточні активи / короткострокові обязательства К4 1997 = 634 544 + 55 749 + 53 743 + 8991 + 13 789 / 175 655 + 707 446 = 766 816 / 242 810 = 3.1.

К4 1997 = 647 558 + 65 653 + 10 810 + 5763 +18 796 / 152 333 + 50 477 = = 748 580 / 202 810 = 3.6.

Відповідно до загальновизнаних стандартів, вважають, що це коефіцієнт повинен не меншим 2-ух.

Яртелекомсервис має К4 лише на рівні 3-х. Це засвідчує тому, що підприємство у будь-якої миті може розрахуватися з своїми короткостроковими боргами. Але, з іншого боку, дане значення занадто завищено у відповідь про нераціональної структурі Яртелекомсервиса: наявність дорогих фінансових коштів (акціонерного капіталу). Слід зазначити, що й зіставити кредиторську і дебіторської заборгованості, що Яртелекомсервис повинен більше, що його повинні інші дебиторы.

| |Дебіторська |кредиторська | |1997 |53 743 |146 401 | |1998 |10 810 |102 810 |.

Розмір кредиторной заборгованості характеризує наскільки ефективно підприємство збирає гроші з своїх боржників. Ситуація з 1997 року у 1998 року, з таблиць не изменилась.

Але, попри це оборот Яртелекомсервиса зріс, про що свідчить збільшення валютообмена.

Проте кожне комерційне підприємство слід прагнути до збільшення прибутку, а прибуток як відомо залежить т прибутку і витрат: Прибуток = Доход — Витрати. Щоб збільшити дохід потрібно більше продавати, а аби більше продавати необхідно здійснювати рекламні витрати. Отже цікава зв’язок обсягу продажу і рекламних затрат.

У процесі роботи 2004 року одержав дані за 1998 рік у привлекаемым засобам масової інформації, за затратами реклами і з за кількістю проданих стільникових телефонів. Цю інформацію я згрупував в таблицю, за даними таблиці побудував графіки, що ілюструють вплив рекламних витрат за продажи.

Як очевидно з табл. № 3 за рік філія витратив реклами 51 123 918 крб. і «продав 346 стільникових телефонов.

Отже, аби здати 1 телефон необхідна за середньому .за даними протягом року затратити 147 756, 98 рекламних рублів. Найдешевший у тому відношенні був березень — на 1 телефон довелося 75 240 крб., а найдорожчий — липень — на 1 телефон довелося 700 935, 18 рекламних рублей.

Рекорд продажів був у вересні, тоді продали 55 телефонів, і на 1 телефон довелося 94 423, 87 рекламних рублів. Мінімальний обсяг продажу був у травні, тоді продали 9 телефонів при нульових рекламних затратах.

На малюнках 8 і 9-те добре видно закономірність: після великих продажів йде різке зниження, що свідчить про насиченість ринку, та був знову спостерігається пік продажу та т.д.

Відтак можна зробити такі выводы:

1. Якщо філія не витрачає вартість рекламу, він на місяць продає лише 9 телефонів, і відповідно протягом року 108 телефонов.

2. але за 1998 рік філією було зроблено значні рекламні витрати, тому додатково було реалізовано 238 телефонів (346 ;

108). Отже можна сказати, що рекламні витрати збільшили обсяг продажу 2 раза.

3. Рекламна кампанія філії протягом року мала позитивного результату, що виправдовує проведення затрат.

Вплив рекламних витрат за продаж стільникових телефонів 1998;го году.

Таблиця 3 | | | | |Кол-во|Абсол|Относ| | | | | |продано|. |іт. | |Місяць |ЗМІ |Вартість |РАЗОМ |нх |Приро|Приро| | | |реклами | |телефо|ст |ст. | | | | | |новий | | | |січень | | |0 |0 | | | |Лютий |Еліс |3600 000 |3600 000|45 |45 | | |Березень |Еліс |1881 000 |1881 000|25 |-20 |-44% | |Квітень |Еліс |6050 000 |6050 000|23 |-2 |-8% | |Травень | | |0 |9 |-14 |-61% | |Червень |Яр. Тиждень |2 604 287 | | | | | | |Рико-пресс |2 750 000 | | | | | | |Золоте |2 356 000 |7 710 |11 |2 |22% | | |кільце | |287 | | | | |Липень |Еліс |840 000 | | | | | | |Європа+ |1 935 000 | | | | | | |Яр. Тиждень |1 473 333 |4 248 |38 |27 |245% | | | | |333 | | | | |Август |Європа+ |2 050 000 | | | | | | |Ностальжи |2 484 000 | | | | | | |Рико-пресс |2 190 000 |6 724 |34 |-4 |-11% | | | | |000 | | | | |Вересень |Європа+ |900 000 | | | | | | |Рико-пресс |2 435 000 | | | | | | |Яр. Тиждень |1 858 313 |5 193 |55 |21 |62% | | | | |313 | | | | |Жовтень |Європа+ |1 479 750 | | | | | | |Ностальжи |1 512 000 | | | | | | |Экон. І |350 000 |3 341 |31 |-24 |-44% | | |життя | |750 | | | | |У листопаді |Європа+ |4 394 250 | | | | | | |Ностальжи |2 052 000 |6 446 |25 |-6 |-19% | | | | |250 | | | | |Грудень |Ностальжи |2 482 105 | | | | | | |Європа + |1 145 700 | | | | | | |Я.р. тиждень |1 696 700 | | | | | | |Губ. Вести |214 080 | | | | | | |Зол. Кільце |390 400 |5 928 |50 |25 |100% | | | | |985 | | | | |Разом за | | | | | | | |1998 рік | | |51 123 |346 | | | | | | |918 | | | |.

Витрати реклами по місяців (х100 000).

Рис5 Вплив рекламних витрат за продажу стільникових телефонів 1998;го г.

Рис 6 Вплив рекламних витрат за продажу стільникових телефонів в 1998 г.

Реалізація нових видів телефонів має важливого значення для Яртелекомсервиса як розширення асортименту й усунення залежність від жодного виду товару. Слід зазначити, що у електронної промисловості нова продукція з’являється щороку. Тому Яртелекомсервису постійно доводиться переглядати свій асортиментний перелік і вносити корективи. З табл. 3 можна сказати, що найбільш популярним 1998 року був телефон Nokia-450, його купували 74% клієнтів. (див. рис. 6) Зараз Яртелекомсервис виводить ринку Nokia-720, який перевершує своїх попередників і за потужністю, і з прийнятності цінується. На цей час Nokia-720 становить 16% усього продажу. Цього року Яртелекомсервис хоче збільшити реалізацію N-720 до 30% всіх продаж.

Як бачимо малюнку Nokia-440 на етапі початку звільнення з ринку, але Яртелекомсервис 1999 року хоче додатково простимулювати продаж N- 440 шляхом розробки рекламного обращения.

4. Висновки і предложения.

За підсумками вищесказаного логічно зробити такі выводы:

1. Комерційну діяльність може вести будь-який господарський суб'єкт економіки тому числі індивідуальні приватні предприниматели.

2. Комерційна діяльність здійснюється в усіх галузях народного господарства. Слід зазначити, кожна галузь має власний рівень прибутковості (дохідності) який чи може розраховувати комерційне підприємство даної отрасли.

3. Кінцевою метою комерційної діяльності підприємства є прибуток і є різні шляхи його достижения.

4. Сталу прибуток можна лише через усвідомлення і найповніше задоволення наявних потреб тобто. через створення цінностей до трьох громадських груп: власників підприємств, споживачів його продукції і на персоналу предприятия.

5. Планування — заставу успішної комерційної діяльності предприятия.

Тому сьогодні дуже широко використовується бизнес-планирование.

6. Бізнес-планування охоплює маркетинг, фінанси (бух облік), операції (виробництво), людські ресурси, а як і культури і образ керівництва предприятия.

7. Розглянуте у цій дипломної роботі комерційне предприятие.

Яртелекомсервис належить до галузі связи.

8. З виробленого фінансового аналізу комерційної діяльності підприємства хочеться відзначити, что:

— Яртелекомсервис успішно виводить свій комерційної діяльності. Це підтверджує збільшуваний розмір прибутку, не дивлячись те що, що в.

1998 році відбулося збільшення собівартості реалізованої продукции.

Крім цього Яртелекомсервис постійно збільшує обсяг продукту з допомогою додаткових рекламних витрат. Фінансовий аналіз показав, що це підприємство має високий рівнем платоспроможності, бо як цей показник завищений, необхідно переглянути структуру капіталу Яртелекомсервиса. Отже якщо скоригувати все помилки у управлінні підприємством, можна припустити, що це підприємство одержить більший рівень прибыли.

Тим самим посилюється чистий прибуток, що спрямована на формування різних фондів, які забезпечують стійкість підприємства на рынке.

———————————- [1] А. Я. Малишева, Ю. В. Кемарский «Мале підприємництво і торгівля» навчальних посібників Іваново 1998 р. [2] Про. Сосковец «ФПГ: перевірка на міцність» — газ. Економіка життя й травень 1999 року, № 9 [3] За даними Держкомстату РФ — Економіка життя й № 10, березень 1997 р, стр. 32 [4] У дзеркалі статистики — Економіка життя й, № 13 березень, 1998 р. стор. 27 [5] П. Я. Малишева, «Мале підприємництво і торгівля» навчальні посібники Іваново, 1998 стор. 58 [6] В. Д. Марков, Н. А. Кравченка, Бізнес-планування: практичний посібник. Новосибірськ. ЭКОР, 1994, С52.

———————————- Юридичні лица.

Коммерческие.

организации.

Некоммерческие.

Організації (споживе. кооперативи, громадські й релігійні організації, об'єднання юридичних, фонди, установи).

Державні і муниципальные.

унітарні предприятия На праві повного господарського ведения На праві оперативно керувати (федеральне казенне предприятие).

Господарські товарищества.

Повне товарищество Товарищество на вере.

Господарські общества.

Товариства з обмеженою ответственностью Общество з додатковою ответственностью.

Відкрите АО.

Закрите АО.

Виробничі кооперативи (артели).

Акціонерні общества.

Індивідуальний предприниматель.

Мал.1 Організаційно-правові форми здійснення коммерческой.

[pic].

[pic].

Директор

Заступник роботи з клиентами.

Заступник директора.

Юрисконсульт Технико-сервисная служба Финансовый отдел Бухгалтерия Кадровый отдел Административно-хозяйственный отдел Отдел організації продаж.

— закупівля — склади — технічне обслуговування — транспорт.

— Планування діяльності філії - контроль.

— учет.

— відбір — оренду — обучение.

— реклама — підтримка продажів — дослідження ринку — обслуговування клієнтів — планування збуту — прогнозування збуту — контроль збуту — зовнішня служба.

Головний бухгалтер

(бух. інформація, баланс).

Касса.

(прийняття грошей, проводка).

Склад списання телефону, проводка Ноябрь Октябрь Сентябрь Август Июль Июнь.

Май.

Апрель.

Март.

Февраль продажи.

[pic].