Тверская губернія в 1917 року

Тверская губернія в 1917 году

Реферат по краєзнавства виконав: студент 1-го курсу фізико-технічного факультету, 11 група, Соколов А.Ю.

Тверской державний университет.

2004 г.

Причины революції. Лютнева буржуазно-демократична революція в Тверській губернії в 1917 року. Жовтнева революція 1917 року у Тверській губернии.

Введение

Причини революции.

Прежде ніж розповідати про революційних подіях в Тверській губернії, слід визнати про причини, викликали ті ж події. Однією з головних причин, ясна річ, була перша світова війна. Близько 300 тисяч чоловіків було б до армії з тверський губернії у перші роки війни. Більшість їх становили селяни, залишили свої господарства. Як наслідок, багато сільгоспугіддя скорочувалися, що й призводило до більш малим посівам різних культур. І чим довше тривала війна, то гірше ставали настрої обществе.

Товаров повсякденного попиту випускалося недостатньо,.

Очень швидко цін. З кінця 1915 року карткову систему розподілу продуктів харчування товарів як і містах, і селах. Такий стан справ викликала бурхливі невдоволення серед робочих Тверській губернії. Народ починав лаяти царя і уряд як основних винуватців безперервної війни. Взагалі, вся державна систему було не та, що раніше, вона ослабла і більшовики усвідомлювали, розуміли що треба сильно вдаряти. Наближався 1917 рік і наближалася, так звана, буржуазно-демократична революция.

Февральская буржуазно-демократична революція в Тверській губернії в 1917 году

Как відомо, початок революції поклали робочі Петро-града, піднявши 27 лютого збройне повстання проти самодержавства. Після цього масові виступи минулися, і за іншими областях Росії, зокрема і Тверській. Почалися мітинги на Морозівської і Рождественської фабриках, зупинялися підприємства. Ростучі заворушення турбували місцева влада та, прагнучи недопущення їх, 1 березня 1917 року був створено Тимчасовий комітет із представників думи, громадських громадських організацій і рабочих.

А тим часом більшовики вели агітацію серед солдатів Тверського гарнізону. Більшість солдатів закликалося в армію із сіл. Казармена життя й погане постачання дедалі більше посилювали роздратування і невдоволеність солдатів, а поява большевиков-агитаторов лише посилювало це невдоволення. Взагалі, простих солдатів мало чіпали гасла більшовиків типу: «Хай живе до Установчих зборів!» чи «Хай живе революція!». Зате гасло «Геть війну!» знаходив великий відгук серед військових. Агітатори закликали брати до рук зброя терористів-камікадзе і у місто захоплювати влада. 2 березня солдати був у Твері, де до них приєдналися робочі. На Соборній площі почався мітинг, у результаті якого Тимчасовий комітет прийняв рішення про арешт тверського губернатора Н.Ф. фон Бютинга. Однак у в’язницю і було не судилося потрапити, божевільний натовп розтерзала його, лише увидя. Під тиском мітингуючих із міської в’язниці випустили ув’язнені, серед яких були й кримінальники.

Уже на початку квітня у Твері відбулася общегубернская конференція представників губернського, повітових і міських Тимчасових виконавчих комітетів, де підбито підсумки організаційних питань на місцях. Структура управління губернією згори донизу у вигляді, як усталилася у ході Лютневої буржуазної революції, була така. Первинним органом влади був Тимчасовий волосної Виконавчий Комітет, який обирався селянськими сходами шляхом загальних, прямих, рівних і таємних виборів. Вибирати могли всіх громадян, досягли 18-річного віку, у цьому однині і жінки. До комітету переходили всі справи колишнього волосне правління і поліцейської влади. Замість старого урядника учреждалась посаду старшого міліціонера. Обов’язки волосне старшини покладалися на голови Тимчасового виконкому. Повітове Тимчасовий Виконавчий Комітет складався із тих представників волостей, повітового Ради селянських депутатів, військ гарнізону, робочих, учнів та міст, які входили на даний повіт.

Не не змінилася і такі потужна опора старого режиму, як армія. Наказ по військам тверського гарнізону, виданий 7 березня 1917 року, поклав початок демократизації армії. Він стверджував цивільні права солдатської маси, вводив принцип виборності в замещениях нижчих командних посад.

Важнейшей складовою революції стало аграрне рух. Лютневу революцію селяни сприйняли як початок звільнення з поміщицького гніту. У тому 1917 року у області прокотилася перша велика хвиля заворушень, що викликала паніку серед місцевих землевласників. Траплялося підпалів й пограбування дворянських садиб, побиття і вбивства поміщиків. У деяких волостях ділили поміщицькі землі. Але все-таки, більшість селянських Рад приймали рішення про заборону самовільних захоплень поміщицьких угідь до скликання Установчих зборів від, яка могла б вирішити питання про землю. Цікавий випадок виступи селян чотирьох сіл Первитинской волості Тверського повіту проти поміщиків Хвостових. Зібравшись 7 квітня 1917 року у кількості близько 200 людина. Вони написали заяву на повітове Тимчасовий Виконавчий Комітет з проханням «вислати поміщиків за межі волості за відданість кріпаком порядків і злочин перед революцією». Найчастіше аграрне рух набувало форму самовільного використання коштів і навіть розділу селянами поміщицької землі, включаючи ріллю, сінокісні й лісові угіддя. Ось іще приклад: селяни восьми сіл Щербинської волості Тверського повіту ухвалили загальні збори 13 квітня обрати комісію, яка розподілить землю між потребують. Для рішення аграрного 25 травня 1917 року губернським Радою селянських депутатів було прийнято рішення про негайному освіті земельних комітетів. Місцевим комітетам пропонувалося так врегулювати систему землекористування, щоб селянам дістались лише надлишки землі, що у приватної власності, та й за орендної плати. Поміщики могли користуватися землею нарівні з усіма, але з потреб свого господарства, у якому допускалося застосування вільнонайманий праці. Здебільшого земельні комітети було створено, щоб убезпечити поміщиків від стихійного нападу селян, але випадки, коли земельні комітети ставали на бік селянства. Так, приміром, в Заевской волості Осташковского повіту земельний комітет вступив у конфлікт за помещицей Болт, яка відмовилася передати у користування селянам надлишки своїх сінокісних угідь. У Иванодворской волості тієї самої повіту комітет дозволив селянам косити траву і пащі худобу у маєтку поміщика Большакова.

Вследствие нескоординированной заготівлі та розподілу продуктів, влітку, і восени, у Твері, Кимрах і багатьох інших містах губернії пройшли виступи трудящих через продовольчого кризи. У багатьох міст виникає дуже напружена обстановка. 13 липня губернська влада звернулися навіть у Виконавчий Комітет Ради військових депутатів із проханням «направити козаків у Бежецк запобігання які можуть виникнути там ексцесів». Аграрні заворушення були зареєстровані Осташковском, Весьегонском, Корчевском та інших уезлах. Так було в Зубцовском повіті виникли гострі соціальні конфлікти, оскільки землевласники відмовлялися постачати населення паливом. У Кашину, до першої половини жовтня, було видано на людини всього 6 фунтів борошна. Про цукор мова взагалі йшла. Натовп жінок, незадоволених голодним пайком, і хто долучився до них загинули солдати з обозної майстерні вимагали від влади ревізії складів міської продовольчої управы.

Подобные випадки мали місце на території губернії. У сферу постійно надсилались війська подолання продовольчих заворушень. Отже, до кінця жовтня 1917 року склалася сприятлива обстановка на довершення перемоги пролетаріату. Класова боротьба у місті та у селі сягнула свого предела.

Октябрьская революція 1917 року у Тверській губернии.

Как у разі буржуазно-демократичної революції, жовтнева почалася Петрограді і став розповзатися у всій Росії. 26 жовтня 1917 року 2-ой Всеросійський з'їзд Рад прийняв звернення всім губернським і повітовим Радам робочих, солдатських і дочок селян депутатів із закликом брати влада на місцях до своєї руки. Для тверских більшовиків це стало поштовхом до рішучих дій. загальні збори Тверській організації РСДРП (б) вирішило негайно встановити радянську владу. 28 жовтня 1917 року Тверській Рада робітників і солдатських депутатів ухвалив, з рішень 2-го Всеросійського з'їзду Рад, оголосити себе єдиною владою на місті й створити революційний комітет. У його складу ввійшло 7 більшовиків і 2 лівих есера. Пролетаріат з допомогою революційних солдатів порівняно швидко встановив свою диктатуру переважають у всіх промислових центрах області. Комісари з загонами Червоної гвардії та солдатів займали залізничні станції, телеграфи, мости тощо. Що ж до аграрних міст Тверській губернії, то тут захоплення влади пролетаріатом відсунувся на довший термін. Так, приміром, був у Весьегонске. Жовтнева революція докотилася з раннього запізненням. У місцевому Раді робочих, солдатських і селянських депутатів довгий час очолювали кадети праві есери. Тільки 31 грудня більшовикам Весьегонска вдалося за сприяння вищих органів радянської влади провести загальні збори жителів міста постанову про організації ревкому. Того ж день ревком взяв у свої своїх рук всю повноту влади, скасував Раду і зайнявся підготовкою нових виборів. З труднощами і серйозним запізненням перемогла революція в Бєжецьку, Кашину, Червоному Холмі, Зубцове. Не відразу стало спокійно у селі навіть після діагностування радянської влади. У народі ходила ідея з приводу створення Установчих зборів від, тобто. парламентської системи. Особливо популярна ця ідея була селянам. Так, наприклад, був у Горицкой волості Корчевского повіту, де зібрався селянський сход 22 грудня 1917 року й прийняв резолюцію, у якій підкреслювалося, «що лише до Установчих зборів, обраний народом, вправі вирішувати питання про організації роботи влади, про війну та світі». Природно, що більшовикам такі ідеї були до душі, і було їх викоренити будь-якими средствами.

Стоит згадати, що 8 грудня 1917 року у постанови Тверського губвиконкому в Твері було ліквідовано посаду губернського комісара. Останньої миті її обіймав меншовик Забєлін. Він демонстративно протестував із багатьма ідеями більшовизму, через що і зняли із посади. У місті зберігалося багато управлінських інститутів старої влади, і треба було скасувати, але більшовики не поспішали це делать.

Они розуміли, від цих інститутів залежало нормальне функціонування виробництва та всього громадського організму. Їх розігрувати, треба було змусити працювати на пролетаріат. Так, 13 грудня 1917 року було прийнято постанову виконкому Тверського Ради про призначення комісара до місцевого казначейство. Комісару ставилося обов’язок контролювати діяльність казначейства, представляти до фінансового відділ виконкому інформацію про стані каси, щоденному прихід і расходе.

Заключение

Победа Жовтневої революції не була якоюсь випадковістю. На момент вирішальної боротьби влади більшовицька партія вже мала готову форму державної організації диктатури пролетаріату на місцях. Серйозний внесок у перемогу революції вклала агітація серед робітників і селян. Передусім більшовики намагалися закріпити перемогу революції" у Твері й управління промислових містах.

Очень важливого значення мало об'єднання Рад робітничих і Рад солдатських депутатів. У Твері це відбулося середині листопада 1917 року. Було здійснено довибори у Рада, освічений об'єднаний Виконавчий Комітет з однаковим представництвом від робітників і солдатів. Створення об'єднаних Рад дозволило пролетаріату посилити політичне й організаційне керівництво солдатськими масами, ширше втягнути їх до боротьби за зміцнення радянської влади. Прискорити темпи організації збройної сили Революції особі загонів Червоної гвардії і Червоної Армии.

Уже 28 лютого 1918 року було відкриті перші радянські кавалерійські инструкторские курси комскладу РСЧА, які розмістилися в будинках колишнього юнкерського училища на Сінний площі. Невдовзі їх назва змінила кавалерийское училище імені Л. Д. Троцкого. У червні того ж року було націоналізовані великі тверские підприємства: вагонний завод, «Урсус і К.А.Мещанский» і Морозівська мануфактура.

Стоит відзначити, що під час між революціями, саме 17 червня, розпорядженням міністра освіти Тимчасового уряду у Твері дозволено відкрити учительський інститут (був відкритий 20 октября).

Список литературы

История Тверського краю. Навчальне посібник / Під ред. В. М. Воробьева. Твер, 1996.

Платов В.С. Революційний рух Тверській губернії. Калінін, 1959.

А.Васьковский, Л. И. Полесова. Верхневолжье під час Жовтневої революції і роки радянської влади (1917;1925). Калінін, 1979.

Журавлев М., Паньков І. Хроніка революційного руху на Тверській губернії. Калінін, 1941.

Финкельштейн В.Б. Літопис Твері. Тверь.