Визначення полуторних оксидів феруму, алюмінію і титану

Засоби вимірювання:

• 1. Амоній хлорид.
• 2. Хлоридна кислота.
• 3. Розчин аміаку 10%.
• 4. Амоній нітрат, 3% розчин.
• 5. Арґентум нітрат, 0,5% розчин.
• 6. Беззольний фільтр.
• 7. Колба ємністю 250 см³.
• 8. Тигель.

Алгоритм вимірювань полуторних оксидів феруму, алюмінію і титану

Фільтрат після відділення H₂SiO₃ випарюють до 200 см³, до гарячого розчину додають 1,5 г амоній хлориду, 5−7 крапель хлоридної кислоти, 3−4 краплі метилового червоного і по краплям 10% розчин аміаку до утворення жовтого кольору розчину. Розчин нагрівають до 80 °C і залишають на 5−10 хвилин в темне місце до освітлення рідини над осадом, потім фільтрують через беззольний фільтр з «червоною стрічкою», збираємо фільтрат і промивну воду в колбу (розчин 2). Осад на фільтрі промивають 3−4 рази 3% розчином амоній нітрат до зникнення реакції на Cl^-. Розчин 2 зберігають до подальшого аналізу.

Осад разом з фільтром переносять в прокалений зважений тигель: якщо відбувалось відділення SiO₂ плавікової кислоти, тоді осад розташовують в цей тигель до осаду 3, охолоджують і прокалюють при 1000−1100 ^оС протягом 1год. Для переводу Fe₃O₄ знову в Fe₂O₃ прокалювання потрібно завершити при 800−900 ^оС у відкритому тиглі.