Андрей Білий

Андрей Белый Андрей Білий створив своя особлива жанр — симфонія — особливий вид літературного викладу, переважно відповідальний своєрідності його життєвих сприйняттів і зображень. За формою це щось середнє між віршам і прозою. Їх на відміну від віршів на відсутності рими та розміру. Втім, те й інше як мимоволі вливається місцями. Від прози — теж суттєва відмінність особливої наспівністю рядків. Ці рядки мають як значеннєву, а й звукову, музичну подобранность друг до другу. Цей ритм найбільш висловлює переливчатость і зв’язність всіх душевностей і задушевностей навколишньої дійсності. Це і є музика життя — і музика не мелодическая… а найскладніша симфонічна.

Білий вважав, що поет-символіст — з'єднувальної ланки між двох світів: земним і небесним. Звідси і нове завдання мистецтва: поет має стати як художником, а й «органом світової души… тайновидцем і тайнотворцем життя». Від і вважалися особливо цінними прозріння, одкровення, дозволяли по слабким відображенням уявити інші миры.

Тіло стихий В пелюстку лазурево-лилейном Мир чудесен.

Все чудово в фейном, вейном, змейном Мире песен.

Мы — повисли, Как над пінної бездною ручей.

Льются мысли Блесками літаючих променів.

Автор здатний побачити красу навіть у безглуздих, невибагливих предметах «У пелюстку лазурево-лилейном». У першій строфі автор каже, що це навколо чудово і гармонійно. У другій строфі рядками «Як над пінної бездною ручей.

Льются мысли Блесками літаючих лучей".

Автор малює картину струмка, водоспаду низвергающегося вниз, в пінну безодню, від цього врізнобіч розлітаються тисячі дрібних блискучих крапельок, так ллються і людські мысли.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.