Мова як знакова система

МОВА ЯК ЗНАКОВА СИСТЕМА 1. Знаковий характер мови.

Язык, за допомогою якого чоловік у повсякденному спілкуванні, не лише історично сформованій формою культури, об'єднуючою людське суспільство, а й складної знаковою системою. Розуміння знакових властивостей мови потрібно, щоб краще уявляти собі пристрій мови та правила його употребления.

Слова людського мови є знаками предметів і понять. Слова — це численні скарги й головні знаки у мові. Інші одиниці мови також є знаками.

Знак є замінник предмета з метою спілкування, знак дозволяє говорящему викликати в свідомості співрозмовника образ предмета чи понятия.

Знак має такими властивостями:

знак повинен бути матеріальним, доступним сприйняттю;

знак спрямовано значення;

содержание знака не збігаються з його матеріальної характеристикою, тоді як зміст речі вичерпується її матеріальними властивостями;

содержание і форма знака визначаються различительными ознаками;

знак — завжди член системи, її утримання великою мірою залежить від місця даного знака у системі.

Указанные вище властивості знака зумовлюють низку вимог до культури промови.

Во-первых, який провіщає (що пише) повинен піклуватися про те, щоб знаки його мови (звучать слова чи знаки листи) були зручні до: досить чітко чутні, видимі.

Во-вторых, необхідно щоб знаки промови висловлювали деяке зміст, передавали сенс, причому в такий спосіб, щоб форма промови допомагала легше зрозуміти зміст промови.

В-третьих, необхідно пам’ятати, що співрозмовник може бути меншим осведомлён про об'єкт розмови, отже, потрібно надати йому відсутні відомості, які лише з думці говорить вже зберігають у сказаних словах.

В-четвёртых, важливо стежити, щоб звуки мовлення та букви листи досить чітко різнилися одне від друга.

В-пятых, важливо пам’ятати про системних зв’язках слова коїться з іншими словами, враховувати багатозначності, використовувати синонимию, пам’ятати асоціативні зв’язку слів.

Таким чином, знання з області семіотики (науки про знаках) сприяють поліпшенню мовної культуры.

Языковой знак може знаком коду і знаком тексту.

Знаки коду перебувають у вигляді системи протиставлені у мові одиниць, пов’язаних ставленням значимості, яка визначає специфічне кожному за мови зміст знаків.

Знаки тексту перебувають у вигляді формально і за змістом пов’язаної послідовності одиниць. Культура промови передбачає уважне ставлення говорить до связности виголошуваного чи письмового тексту.

Значение — це зміст мовного знака, образующееся внаслідок відображення позамовною неминучого у свідомості нашого народу. Значення мовної одиниці у системі мови віртуально, тобто. залежить від того, що це одиниця може позначати. У конкретному висловлюванні значення мовної одиниці стає актуальним, оскільки одиниця співвідноситься з конкретною об'єктом, про те, що вона реально позначає в висловлюванні. З погляду культури промови для говорить важливо чітко направити увагу співрозмовника на актуалізацію значення висловлювання, допомогти то соотнесении висловлювання із ситуацією, а слухача важливо проявити якомога більшу увагу до комунікативним намірам говорящего.

Различают предметне і понятійний значення.

Предметное значення полягає у соотнесении слова з предметом, у визначенні предмета.

Понятийное значення служить висловлення поняття, відбиває предмет, для завдання класу предметів, які охоплюють знаком.

2. Природні і штучні мови

Знаки, що входять до склад мов як коштів комунікації у суспільстві називаються знаками спілкування. Знаки спілкування діляться на знаки природних мов і культур знаки штучних знакових систем (штучних языков).

Знаки природних мов складаються що з звукових знаків, і відповідних знаків листи (рукописних, друкарських, машинописних, принтерні, экранных).

В природних мовами спілкування — національних мовами — на більш більш-менш явною формі існують правила граматики, а правила смислу і вживання — в неявній формі. Для письмовій форми промови є й закріплені в зводах і довідниках правила орфографії і пунктуации.

В штучних мовами, як правила граматики, і правила смислу і вживання задаються в явною формі у описах цих языков.

Искусственные мови виникли в зв’язки Польщі з розвитком науку й техніки, їх у професіональній діяльності фахівців. До штучним мовам ставляться системи математичних, хімічних символів. Вони є засобом як спілкування, а й виведення нового знания.

Среди штучних знакових систем можна назвати кодові системи, призначені для кодування звичайній промови. До них належать абетка Морзе, морська флажковая сигналізація літер алфавіту, різні шифры.

Особую групу становлять штучні мови, призначені керувати роботою комп’ютерних систем, — мови програмування. Вона має суворе системне влаштування і формалізовані правила співвіднесення кодових знаків та здорового глузду, що передбачають виконання комп’ютерної системою саме тих операцій, які требуются.

Знаки штучних мов якраз і можуть складати тексти чи входитимуть у склад письмових текстів на природному мові. Багато штучні мови мають міжнародне вживання і входять у тексти різними природних національних мовами. Зрозуміло, що знаки штучних мов доречно включати лише у тексти, адресовані фахівцям, знайомим з тими языками.

Естественный звуковий мову людей є найбільш повної та досконалої із усіх систем спілкування. Інші знакові системи, створені людиною втілюють лише окремі з властивостей природної мови. Ці системи можуть істотно посилювати язик, і перевершувати їх у якомусь одному чи навіть кількох відносинах, але водночас поступатися то інших (Ю. З. Степанов. Мова і метод. — М.: 1998. З. 52).

Так, наприклад, система математичних символів перевершує природний мову стислістю записи інформації, минимальностью знаків коду. Мови програмування характеризуються чіткістю правив і однозначним відповідністю смислу і формы.

В своє чергу природний мову відрізняється значно більшою гнучкістю, довірою і динамичностью.

Естественный мову застосуємо для описи будь-яких ситуацій, зокрема тих, які ще були об'єктом описи з допомогою даного языка.

Естественный мову дозволяє говорящему породжувати нові, і у своїй зрозумілі для співрозмовника знаки, і навіть використовувати наявні знаки у нових значеннях, що організувати неможливо в штучних языках.

Естественный мову відомий у рамках всього національного суспільства, Не тільки вужчому колу специалистов.

Естественный мову швидше пристосовується різноманітним потребам міжособистісного взаємодії покупців, безліч тому є основним у цілому незамінним засобом людського общения.

3. Основні функції мови

" Будучи найважливішим засобом спілкування, мову об'єднує людей, регулює їх міжособистісне і соціальне взаємодія, координує їх практичну діяльність, бере участь у формуванні світоглядних систем і національних образів світу, забезпечує накопичення і збереження інформації, зокрема що належить до минуле й історичному досвіду народу і особовому досвіду індивіда, розчленовує, класифікує і закріплює поняття, формує свідомість і самосвідомість людини, служить матеріалом, та формою художньої творчості «(Н.Д.Арутюнова. Функції мови. // Російську мову. Енциклопедія. — М.: 1997. З. 609).

Основными функціями мови є:

Коммуникативная (функція спілкування);

Мыслеформирующая (функція втілення висловлювання думки);

Экспрессивная (функція висловлювання внутрішнього стану говорить);

Эстетическая (функція створення прекрасного засобами мови).

Коммуникативная функція залежить від здібності мови служити засобом спілкування для людей. Мова має одиницями, необхідні побудови повідомлень, правилами їх організації та забезпечує виникнення подібних образів у свідомості учасників общения.

Язык також має спеціальними засобами встановлення й підтримки контакту між учасниками коммуникации.

С погляду культури промови комунікативна функція передбачає встановлення учасників мовної комунікації на плідність і взаємну корисність спілкування, і навіть загальну націленість на адекватність розуміння речи.

Достижение функціональної ефективності спілкування вимагає знання і набутий дотримання норм літературного языка.

Мыслеформирующая функція у тому, що мова служить засобом оформлення та вислови думки. Структура мови органічно пов’язані з категоріями мышления.

" Слово, яке одне єдине може дати поняття самостійної одиницею у світі думок, додає до нього багато чого від себе «- писав основоположник мовознавства У. фон Гумбольдт (В.Гумбольдт. Обрані праці з мовознавства. М.: 1984. З. 318).

Это отже, що слово виділяє і оформляє поняття, і навіть встановлюється ставлення між одиницями мислення та знаковими одиницями мови. Саме тому В. Гумбольдт думав, що «мову повинен супроводжувати думки. Думка повинна, не відстаючи від мови, слідувати від однієї його елемента до іншого й знаходити у своєму мові позначення для всього, що робить її зв’язковою «(там-таки, З. 345). По Гумбольдту, «щоб відповідати мисленню, мову, наскільки може бути, своїм будовою повинен відповідати внутрішньої організації мислення «(там же).

Речь освіченої людини відрізняється ясністю викладу власної думки, точністю переказу чужих думок, послідовністю і информативностью.

Экспрессивная функція дозволяє мови служити засобом висловлювання внутрішнього стану говорить, як повідомляти певну інформацію, а й висловлювати ставлення говорить до змісту повідомлення, до співрозмовника, до ситуації спілкування. Мова висловлює не лише думки, а й емоції человека.

Экспрессивная функція передбачає емоційну яскравість промови у межах прийнятого у суспільстві этикета.

Искусственные мови немає експресивній функции.

Эстетическая функція залежить від установці те що, щоб повідомлення своєї формою у єдності з змістом задовольняло естетичне почуття адресата. Естетична функція склалася першу чергу для поетичної промови (фольклору, художньої літератури), але лише неї - естетично досконалої може бути публіцистична, і наукова мова, і повсякденне розмовна речь.

Эстетическая функція передбачає багатства і промовистість промови, її відповідність естетичним смакам освіченою частини общества.

4. Російську мову як світової

Русский мову і електронна письмова промову на комп’ютерних технологіях.

В початку 21 століття у світі у тому мірою володіють російською мовою понад 250 мільйонів. Основна маса які говорять російській мові живе у Росії (143,7 млн. за даними Всесоюзній переписом населення 1989 р.) та інших державах (88,8 млн.), входили до складу СССР.

На російській мові кажуть представники різних народів світу, спілкуючись лише з російськими, а й між собой.

Так ж, як англійської і деяких інших мови, російську мову широко використовується поза межами Росії. Він застосовується у різні сфери міжнародного спілкування: переговорів країн-учасниць СНД, на форумах відділу міжнародних організацій, зокрема ООН, в світових системах комунікації (по телебаченню, в інтернеті), України в міжнародній авіаційної, і космічного зв’язку. Російську мову є мовою міжнародного наукового спілкування, використовується на багатьох міжнародних наукових конференціях по гуманітарним і природним наукам.

Русский мову з абсолютного числу володіють їм займає що п’яте місце у світі (після китайського, хінді і урду разом, англійської й іспанської мов), але з цей ознака головне щодо світового мови. Для «світового мови «істотно не саме число володіють їм, особливо як рідним, але глобальність розселення носіїв мови, охоплення їм різних, максимальних за кількістю країн, і навіть найбільш впливових соціальних верств населення за кордоном. Важливе значення має загальнолюдська значимість красного письменства, всієї культури, створеної цьому мові (Костомаров В. Г. Російську мову в міжнародному общении.//Русский мову. Енциклопедія. М.: 1997. З. 445).

Русский мову вивчається в ролі іноземного у багатьох країн світу. Російську мову й література вивчаються у головних університетах США, Німеччини, Франції, Китаю та інших стран.

Русский мову, як та інші «світові мови », вирізняється високою інформативністю, тобто. широкими можливостями вислови й передачі думки. Інформаційна цінність мови залежить від якості і кількість інформації, викладеної цьому мові в оригінальних і перекладних публикациях.

Традиционной сферою побутування російської мови поза Російської Федерації були республіки у складі Радянського Союзу; він вивчався у країнах Східної Європи (Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, НДР), і навіть студентами різних країн світу, обучавшимися в СССР.

После початку реформ у Росії країна стала відкритішою для міжнародних контактів. Громадяни Росії стали частіше бувати там, а іноземці частіше відвідувати Росії. Російську мову став залучати більшої уваги у деяких інших країнах. Його вивчають в Європі та, Індії, та Китае.

Интерес до російського мови за кордоном великою мірою залежить як від політичних чинників (стабільність громадської обстановки у Росії, розвиток демократичних інститутів, готовність до діалогу із зарубіжними партнерами), і культурних чинників (інтерес у Росії до іноземних мов та культурам, вдосконалення форм і методів викладання російського языка).

В умовах розширення міжнародного спілкування російською якість промови людей, котрим російську мову є рідною, стає істотним чинником його подальшого розвитку, оскільки мовні помилки споконвічних носіїв мови сприймаються людьми, вивчають російську мову як мовою міжнаціонального спілкування чи ролі іноземних мов, як правильні мовні зразки, як норма російської речи.

Процессы інтеграції, які у світі, сприяє підвищенню ролі «світових мов », поглибленню взаємодії з-поміж них. Росте міжнародний фонд наукової, технічною відсталістю та культурної лексики, загальний багатьом мов. Всесвітнє поширюються комп’ютерні терміни, лексика, яка має стосунок до спорту, туризму, товарам і услугам.

В процесі взаємодії мов російську мову поповнюється міжнародної лексикою, і саме є джерелом лексичних запозичень для мов сусідніх стран.

Російський язик, і електронна письмова промову на комп’ютерних технологіях

Глобализация процесів комунікативного співробітництва у світі внаслідок поширення комп’ютерних мереж веде до розширення числа осіб, використовують зі спілкуванням «світові «мови. Це призводить, з одного боку, до універсалізації і стандартизації коштів спілкування, навичок користування мови, з другого боку, швидкого поширенню індивідуальних і регіональних особливостей промови внаслідок відсутності редакторської і коректорської перевірки у електронної середовищі спілкування. Суперечливість цих тенденцій, викликана новими умовами комунікації, веде до появи нових чинників, які впливають на розвиток мови, сприяє як він збагаченню, і зниження мовної культури. У цих умовах стає особливо важливою турбота про правильності електронної письмовій промови, дотримання традицій письмового спілкування, увагу до функціональної і стильовий диференційованості жанрів речи.

Новые умови комунікації підвищують відповідальність кожної людини за долю рідної мови та інших мов, що він використовують у спілкуванні, правильність їх споживання, а технічні можливості комп’ютерних технологій допомагають сучасній людині перевірити правильність написання і точність вживання слів, відредагувати і гарно оформити текст. Проте ніяка технологія недопоможе наповнити текст за потрібне змістом, зробити мова людини одухотворённой, красивою як формою, а й у сути.

Свобода слова — необхідне, але з достатня умова у тому, щоб слово покращувало життя людей. Тож у умовах усного (публічного, телевізійного, інтерактивного) і письмового (електронного) спілкування роль культури промови має підвищуватися і, передусім, завдяки глибокому внутрішньому усвідомлення учасниками інформаційного обміну своєї особистої ролі й відповідальності через те, як буде розвиватися рідну мову й інші, якими користується человек.

5. Російську мову як державної мови

Связь російської з історія і культурою народу.

В відповідність до Конституції Російської Федерації (1993) російську мову державне мовою РФ на всієї її території. Одночасно російську мову державне чи офіційним низки республік, які входять у РФ, поруч із мовою найбільшого корінного населення цих республик.

Знание державної мови обов’язковий для посадових осіб державних установ, саме у ньому складається вся офіційна документация.

Как державний російський мову активно функціонує в усіх галузях життя, мають всеросійську значимість. На російській мові працюють центральні і місцеві установи федерального рівня, здійснюється спілкування між суб'єктами федерації. Російську мову використовують у армії, центральної і реконструкція місцевої друку, на телебаченні, освіти й науці, у культурі й спорте.

Русский мову є другим державною мовою у Білорусі, офіційною мовою в Казахстане.

Зв’язок російської з історія і культурою народу

Язык — це система знаків, але й історично що склалася форма культури народу. За словами В. Гумбольдта, «мову не є мертвий годинниковий механізм, але живе творіння, що виходять із себе «(В.Гумбольдт. Обрані праці з мовознавства. М.:1984. З. 275). Природний мову виникає в результаті математичного розрахунку групи «языкотворцев », а результаті багатовікових зусиль людей, які належать до однієї національної спільності, зробити своє мова загальнозрозумілою в рамках національного коллектива.

Русский мову складався в надувалася протягом багатьох століть. Його словник і граматичний лад сформувалися не відразу. Словник поступово включав нові лексичні одиниці, поява яких диктувалося новими потребами у суспільному розвиткові. Граматичний лад поступово пристосовувався до точнішою і тонкої передачі думки слідом над розвитком національного суспільного телебачення і наукового мислення. Отже, потреби культурного розвитку стали двигуном розвитку мови, і естонську мови відбив і зберіг історію культурному житті нації, зокрема, ті її етапи, які відійшли в прошлое.

Благодаря цього мову є для народу унікальним засобом збереження національної ідентичності, самої великої истоко-культурной ценностью.

Как писав В. Гумбольдт, «мову, хоч би форму не приймав, є духовне втілення індивідуального життя нації «(В.Гумбольдт. Обрані праці з мовознавства. М.: 1984. З. 72) і більше «мову є подих, сама душа нації «(там-таки, З. 303). Отже, культура промови є важливим частиною культури в целом.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.