Мария Магдалина. 
Популярні сюжети

Мария Магдалина. Популярні сюжети.

Смирнов У. Л.

.

Мария Магдалина — один із найбільш шанованих святих в католицькому світі. У молодості у неї одержима бісами і вела розпусну життя. Ісус Христос, що у Капернауме та його околицях, як завжди своєму вчив народ, зцілював з онкозахворюваннями та калік, виганяв бісів з одержимих різними душевними недугами і вигнав сім бісів з Марії Магдалини, що була вийшли з невеликого, розташованого біля Капернаума р. Магдалы (тому й прізвисько її — Магдалина). Вдячна Христу зцілення, вона разом із апостолами і групою місцевих жителів стала супроводжувати Його, слухати Його проповіді. Перейнявшись вченням Божественного Вчителі, вона у гіркому і жагучому покаянні зреклася колишньої поганий життя і незабаром стала преданнейшей ученицею Ісуса Христа.

Западноевропейские художники зображували цю святу найчастіше у багатофігурних композиціях, присвячених Пристрастям Господнім: в сценах «Зняття з хреста », «Оплакування », «Покладення в труну ». Ми там, як уболіває під ногами померлого Спасителя, що на деяких картинах — в скорботи припадає губами до ніг Його. Таж зображено на знаменитому, повному трагізму «Оплакуванні «Хусепе Риберы. Зображували Марію Магдалину й у картинах на задану тему «Святе співбесіду ». Ці картини представляють собою Мадонну з немовлям, що сидить на троні, по ліву праву бік якого стоять святые.

Во всіх названих композиціях художники показують нам Марію Магдалину як пристрасно віруючу, глибоко убеждённую в істині Вчення свого Божественного Вчителі і віддану Йому ученицю, яка, як відомо, після закінчення земного шляху Спасителя явила неколебимую твердість ще віри і мужність для розповсюдження Євангелія серед язичників, внаслідок чого як віднесеною церквою до святих, а й іменується равноапостольной.

Но найбільше зацікавлення нам представляє, мабуть, повчальний образ розкаяної Марії Магдалини, бо тут показаний джерело, початок і шлях духовного відновлення людини, його самосовершенствования.

Многие прославлені художники зображували Марію Магдалину на той час, коли він, усамітнившись, з покаянною молитвою звертається до Бога. Такий постає вона перед нами на полотнах Ель Греко і Хусепе Риберы, Караваджо і Жоржа де ля Тура. Але найдосконаліше ідея очисного і преображающего душу покаяння виражена, мабуть, у картині Тиціана, що зберігається в Санкт-Петербурзькому Ермітажі. Дивно вірно передано художником те, як жіноче серце переживає велике горі. Звернені догори очі, повні сліз, почервонілі від довгого нерозважного плачу повіки, сльози, рясно поточні по щоках, припухлі як і і очі, трохи почервонілі і вологі ніздрі і губи, рука, притиснута до грудях, й інша, безвільно опущена навколішки, — усе це так жваво, так переконливо передає всю глибину каяття Марії Магдалини, що уважному і вдумливому глядачеві можна зрозуміти: Якщо людина настільки палко і дуже кається у минулих проступки, у своєму моральному падінні, вона вже будь-коли повторить колишніх помилок і ніхто на погану шлях. Він врятовано. Адже минуле представляється Марії Магдалині страшної бідою, і всі сили душі її націлені на те, щоб розірвати зі цим темним, гріховним прошлым.

Атрибуты Марії Магдалини нагадують про окремих епізодах її життя і характеризують її як велику святу. З скляного судини з пахощами вона обмивала ноги Спасителя на бенкеті у Симона Фарисея. Інший постійний атрибут Марії Магдалини — череп, що символізує тлінність людського життя, свідчить, що стисле земне існування треба присвячувати вдосконаленню душі. Розкрита Біблія вказує нам, що перетворення грішниці на святу відбулося під впливом християнського вчення. Дерево праворуч від Марії Магдалини символізує як її духовне зростання, а й її безсмертя. Скала позаду Марії Магдалини — символ її твердості в вере.

Точно таку ж стан гіркого і пристрасного оплакування своїх ганебних вчинків виражено у чарівному вірші А. З. Пушкіна «Спогад » :

Когда для смертного замовкне галасливий день И на німі стогны града Полупрозрачная наляже ночі тень И сон, денних праць награда, В той час мені тягнуться в тишине Часы виснажливого бденья:

В бездіяльності нічному живей горять у мне Змеи серцевої угрызенья, Мечты киплять, про себе, пригніченому тоской, Теснится тяжких дум избыток, Воспоминание безмовно переді мной Свой довгий розвиває свиток:

И з відразою читаючи життя мою, Я тремчу і проклинаю, И гірко скаржуся, й гірко сльози лью, Но рядків сумних не смываю.

Кто має змоги зробити такий щойно і нещадний суд з себе, не може бути поганим людиною, і його завжди відкриті шляху неспинного морального роста.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.