Інноваційний менеджмент

Міністерство науку й освіти Украины.

Запорізький державний университет.

Кафедра теорії та практики менеджмента.

Контрольна работа.

з дисципліни: «Інноваційний менеджмент».

ВИЗНАЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНОГО РИЗИКУ ПРИ ІНВЕСТИЦІЯХ У ИННОВАЦИИ Выполнил: студент IV курсу групи 5267−1 Липара А.

Керівник: Коваленка Н.Н.

1. КОМЕРЦІЙНИЙ РИЗИК У СФЕРІ НТП 2 2. ВИРОБНИЧІ РИЗИКИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАСИФІКАЦІЯ. 4 2.1 Ризики НДДКР 6 3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНОГО РИЗИКУ ПРИ ІНВЕСТИЦІЯХ У ІННОВАЦІЇ 9 3.1 Метод аналогів 9 3.2 Метод оцінки ефективності інвестицій при інновацій. 11 3.3 Критерій Байєса і математична статистика 13 4. ІНШІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ. 17 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 18.

1. КОМЕРЦІЙНИЙ РИЗИК У СФЕРІ НТП.

Ризик включає у собі три головних моменту: можливість отримання бажаного результату (удачі), можливість наступу небажаних наслідків (невдачі) при реалізації обраної альтернативи, ймовірність відхилення від заданої мети. У цьому відхилення можливі як негативного, і позитивного властивості. Технічний прогрес нездійсненний без ризику. Це пов’язано з його вероятностной природою. Витрати і особливо результати виявляються протягом багато часу і часто бувають важко передбачити. Практика показує, що ігнорування ризику стає гальмом НТП.

Ризик у сфері НТП то, можливо кількох видів: можливість отримання негативного наукового результату, допустимість наступу негативних соціальних наслідків під час здійснення будь-яких науково-технічних заходів й економічна ризик — можливість наступу негативних економічних наслідків учасників відносин у галузі НТП. Перший вид ризику імовірний на стадії наукових розробок. Причому різними етапах він є неоднаковим: допустимість отримання гаданих результатів на стадії фундаментальних досліджень вбирається у 5−10%, прикладних наукових розробок — 80−90, проектно-конструкторських розробок — 90−95%. Два інших виду ризику характерні передусім на галузі використання науковотехнічних набутків у громадському виробництві. І особливо актуальним в час стає комерційний ризик інвестицій, які здійснюються на початкових стадіях НДР і до впровадження товару на ринок. Цей ризик інвестицій, можна з’ясувати, як можливість, що реальний майбутній дохід надто відрізнятиметься від очікуваного доходу. Інвестицію вважається нерискованной, якщо дохід за нею гарантовано. Що не можна сказати про вкладанні коштів у проект, пов’язані з виробництвом принципово нової продукції. По тимчасовому ознакою даний ризик можна поділити короткостроковий, пов’язані з фінансуванням інвестицій і впливає на ліквідні позиції компанії, і довгостроковий, пов’язані з набором напрямів інвестування і кінцевими результатами.

Залежно від рівня впливу фінансове становище компанії виділяють риски:

. допустимый;

. критический;

. катастрофический.

За припустимий ризик зазвичай приймають загрозу втрати компанією прибутку. Критичний ризик пов’язане з втратою гаданої виручки. Найбільш небезпечним ризик, який призводить до втрати всього майна України та банкрутства компании.

Сьогодні актуальність проблеми ризику у сфері НТП бракує сумніви щодо цьому сенсі необхідно передусім досліджувати досвід роботи західних венчурних фірм — невеликих організацій, роблять бізнес на комерційному освоєнні нововведень. Інноваційний ризик сприймається як об'єктивна й неминуче реальність. Заздалегідь допускається, що навіть за жорсткому відборі, під час якого відхиляється майже 80−90% вступників пропозицій, 15−30% проектів, отримали фінансування з допомогою венчурних фондів, можуть закінчитися невдачею. Вкладення в венчурний капітал дають часом більш 20—30% прибутків (вдвічі перевищував звичайний). Але тільки небагато таких фірм спромігся на прибуток. Виживають всього 20%, тому українським малим інноваційним підприємствам потрібно привчатися існувати у сфері дедалі гострішої конкуренції, а й у умовах постоянног ризику. Зараз передбачені певні пільги малим підприємствам. До того ж які у області НТП. Тим часом настільки незначні, що навряд чи зможуть стимулювати діяльність цих малих фірм. Крім податкових пільг необхідно надавати державну допомогу цим фірмам — державні закупівлю та державні заказы.

2. ВИРОБНИЧІ РИЗИКИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА І КЛАССИФИКАЦИЯ.

Виробничі ризики — це таке вид ризиків, які творяться у процесі науководослідницьких мереж і конструкторських розробок (НДДКР), виробництва, реалізації і послереализационного обслуговування продукції (услуг).

Відповідно до своєю ухвалою, виробничі ризики можуть бути підрозділені ми такі категорії:. Ризики НДДКР. Часто цю групу виробничих ризиків називається технічними ризиками. Зокрема цю групу входять ризики інвестицій у інновації;. Безпосередньо виробничі ризики;. Транспортні ризики;. Реалізаційні ризики. Ця група ризиків часто називається маркетинговими чи комерційними рисками.

Безпосередньо виробничі ризики, які представляють основну групу виробничих ризиків, складаються з:. Ризиків у процесі розробки стратегії;. Постачальницьких ризиків;. Ризиків порушення планових термінів;. Ризиків конфліктів з його інтересами підтримки поточної діяльності фірми та її направлений.

Група ризиків, що виникають у процесі вироблення стратегії фірми, складається з таких:. Ризики необгрунтованого визначення пріоритетів загальної економічної та ринкової стратегії фірми;. Ризики неправильного прогнозу кон’юнктури усім чи окремих ринках капітальних закупівель і забезпечення;. Ризики неадекватною оцінки потреби сфери споживання і власного производства.

Постачальницькі ризики складаються з ризиків:. Не перебування постачальників унікальних ресурсів, необхідних проведення цього напрями підприємницької діяльності;. Не перебування постачальників при проектованих цінах закупівель;. Відмови планованих постачальників від укладання контрактів про поставки;. Здивувалися необхідності укладання контрактів за умов, які від найбільш приемлимых або звичайних для фірми і;. Затягування компанії з організації закупівель;. Укладання контрактів на обсяги поточного постачання виробництва, не забезпечені збутом готової продукции.

Група ризиків порушення планових термінів складається з ризиків:. Недотримання запланованого графіка витрат;. Невыдерживания намечавшегося графіка доходов.

Існує досить багато ознак, якими можна класифікувати транспортні ризики. Проте загальноприйнятим у світі був частиною їхнього розподіл за рівнем відповідальності них на виборах 4 групи. Необхідність вичленування на самостійну групу обумовлена наявністю транспортних операцій кожному з етапів виробничого процесса.

Реалізаційні ризики є комплексними ризиками, які, з місця зору запропонованої мною класифікації, можна як частина виробничих ризиків, і як «цілком самостійну групу рисков.

2.1 Ризики НИОКР.

Ризики НДДКР базуються у тому, що під час проведення цих робіт завжди існує можливість недосягнення бажаних (запланованих раніше) результатів (втрат). Більшість фахівців вважає, що це група ризиків то, можливо викликана двома основними групами чинників: об'єктивними і субъективными.

До об'єктивним чинникам, впливає на можливі втрати під час проведення НДДКР, ставляться тих чинників вирішення яких є компетенцією фірми (наприклад, проблеми з інвестуванням лабораторних досліджень, перевищення кошторису витрат у ході дослідження), недостатньо нове дослідне обладнання та т.д.).

Суб'єктивні чинники присутності технічного ризику обумовлені причинами, незалежними від підприємства. У найбільш загальному вигляді причини їх виникнення може бути такими: 1. отримання негативних результатів після проведення науководослідницьких робіт, запланованих і профінансованих зацікавленою фірмою. Виникнення цій ситуації може викликати у себе відмова фірми займатися запланованим раніше напрямом підприємницької діяльності. У разі мають бути зроблені значні корективи в стратегічні плани цього підприємства, а окремих випадках і переглянуті пріоритети; 2. недосягнення запланованих попередньо технічних параметрів під час конструкторських і технологічних розробок інновацій. Це значний ризик для фірми, однак слід відзначити, що справжній рівень її втрат в такому результаті буде вже ніколи, ніж якби отримано негативний результат. І тут можна говорити про відносних втрати, які рівні різниці втрат між негативним і позитивний результат; 3. отримані результати випереджають технічні і технологічні можливості виробництва (включаючи рівень підготовки й перепідготовки кадрів) необхідних їх освоєння, тобто. рівень результатів вище рівня сучасного стану виробництва. За такої результаті втрати може бути аналогічні втрат за негативної результаті тому випадку, якщо реалізація результатів неможлива в максимально допустимі строки, чи, за аналогією з другий причиною, становитимуть відмінність між нульовим й отриманим результатом; 4. отримані результати випереджають технічні і технологічні можливості прогнозованих споживачів нових продуктів; 5. виникнення під час використання нових технологій і продуктів побічних чи відстрочених за часом проявів проблем, які можна вирішити на рівні розвитку науку й техніки (наприклад, проблем взаємодії з довкіллям і человеком).

Четверта і п’ята причини виникнення втрат аналогічні за способом дозволу третьої, і культурний рівень втрат надходжень у таких випадках буде цілком визначатися наявністю фірма запасу часу на впровадження інновації, або можливістю її продажу іншим зацікавленим особам (фірмам). Слід відзначити, що у вона найчастіше об'єктивні чинники присутності інноваційного ризику є причиною виникнення несистемных ризиків, а суб'єктивні - системних. Наріжним каменем теорії виникнення причин суб'єктивних свідків і об'єктивних чинників інноваційного ризику розробки інновації необхідно визначення втрат чи вигод від інноваційного проекту, тобто. необхідність оцінки з комерційною точки зору можливість повернення інвестицій, вкладених у даний проект (чи оцінки комерційного ризику від інвестицій у инновацию).

3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНОГО РИЗИКУ ПРИ ІНВЕСТИЦІЯХ В.

ИННОВАЦИИ.

3.1 Метод аналогов.

Ступінь багатьох ризиків можна оцінити, переважно експертним методом. Дане висновок грунтується, що специфіка їх прогнозування полягає у недостатній кількості інформації, як правило, відсутності аналогічних разработок.

Пример

Фірма Recerch Tecnology Center, що займається проведенням науководослідницьких мереж і дослідно-конструкторських розробок, вирішує про доцільності инввестирования свої кошти у новий проект. Запропонований до реалізації менеджерами фірми інвестиційний проект стоїть 250 тисяч доларів. Прибуток, яка може бути отримана у разі успішного закінчення проекту, за оцінками сосотавит 130 ттысяч доларів. Потрібна оцінити рівень ризику від вкладення інвестицій і очікувані результати цього проекту виходячи з наступній информации. 1].

Таблиця 1.

|Предыдущие проекти |Ступінь ризику (коэфициент b, %) | |A |25 | |B |30 | |З |20 | |D |40 |.

Отже, в завданню, поставленої фахівцям фірмами, потрібно визначити рівень ризику нового науково-дослідного інвестиційного проекту за умови, що є досить значну обмеження в вихідної информации.

Це завдання може бути розв’язана з допомогою використання методу аналогів. Це означає, що будь-який інвестиційний проект у сфері науки важко піддається складання точних прогнозів через їх інноваційного характеру. Інакше кажучи, досить складно скласти прогноз за значного дефіциті вихідних даних, що з цілим багатьма причинами об'єктивного характера (данные розробки не проводилися раніше ані цієї фірмою, ні інших фірмами, які працюють цьому ринку, не досить точно визначено строки одержання шуканих результатів і т.п.).

І тут рівень ризику даного інвестиційного проекту може визначатися так. Якщо припустити, що спрямованість діяльності даної фірми практично в усі періоди часу однакова, то, отже, можна зробити припущення у тому, що проекти A, B, З і D, маючи деякі відмінності, всі були приблизно однакові з місця зору впливу ними різних видів ризику. Це як сектором, у якому працює дана фірма, і персоналом працівників даної фірмі. Тобто. У найбільш загальному вигляді рівень ризику нового інвестиційного проекту то, можливо розрахована як середньоарифметичне ступенів ризику попередніх проекту. Отже, [pic].

Отримавши рівень ризику цього проекту 28,75%, можна оцінити його гадані фінансові результати. Вартість інвестиційного проекту мусить бути скоригована на рівень ризику у бік зростання, що становитиме: [pic].

Прибуток від його запровадження мала б бути скоригована на рівень ризику у її зменшення: [pic].

Слід звернути увагу, який отримав в такий спосіб результат досягнуто не є абсолютно точним. Проте, якщо перед будь-який фірмою буде альтернатива вибору знати їм щось або не знати нічого, обраний буде перший вариант.

3.2 Метод оцінки ефективності інвестицій при реалізації инноваций.

Певний інтерес для з’ясування ступеня економічного ризику (як ймовірності технічного і комерційного успіху) є підхід, запропонований американськими економістами в оцінці технічних нововведень. Цінним у ньому є прагнення врахувати імовірнісний характер очікуваного результату за умов невизначеності, всі затрати і весь очікуваний ефект. Йдеться формулі, яку окремі американські компанії використовують із оцінки ефективності інвестицій при реалізації нововведений:[2] [pic].

где Еге — ефективність реалізації нововведень, П — щорічний обсяг продажу нового вироби, З — продажна ціна вироби, Т — життєвий цикл нововведення (гаданий термін виробництва нового вироби чи період з його освоєння до виведення з виробництва), Рт — ймовірність технічного успіху (можливість практичного втілення дослідницьких ідей у нової удосконаленої продукції), Рк — ймовірність комерційного успіху (можливість збуту нову продукцію над ринком й одержання очікуваних прибутків), Єз — вартість реалізацію, куди входять видатки розробку, освоєння виробництва та поточні виробничі витрати. Можливість технічного і комерційного успіху, тобто облік ризику і оцінка його ступеня, визначається залежність від характеру продукції, яку передбачають отримати у результаті реалізації й інших чинників. Усі вони то, можливо визначено по табл 1., допомагає обчислити можливість успіху проектов.

|Фактор |Опис проекту | | |Клас 1 |Клас 2 |Клас 3 | |Інформаційний |Виріб відомо |Вимоги до |Виріб на стадії| | |або добре |застосуванню |проекту, | | |оцінений |вироби |вимоги щодо нього| | | |визначено, але |відомі лише | | | |характеристики |найзагальніших рисах | | | |його відомі лише| | | | |загалом | | |Производственно-т|Обычный процес |Необхідні |Більшість | |ехнический |виробництва. |нові |технологічних | | |Виріб можна |технологічні |процесів будуть | | |виробляти |процеси та |новими чи | | |існуючим |модернізація |необхідні нові | | |устаткуванням |процесу |методи | | | |виробництва |виробництва | |Научно-технически|Потребуются лише |Потрібні невеликі |Необхідна | |і |лабораторні |теоретичні |широка | | |дослідження чи |дослідження та |дослідницька| | |дослідне |значні |і | | |виробництво |экспериментальные|экспериментальная| | |зразків |дослідження |робота | |Юридичний |Фірма має |Щодо |Переважна | | |перевагу в |вільна |становище у | | |патентів і |можливість |патентів і права| | |ліцензіях |використовувати |на ліцензію мають| | | |патенти і |конкуренти | | | |отримувати ліцензії| | |Кадровий |Персонал фірми — |У фірмі працюють |Відсутність досвіду | | |визнані |таку ж досвідчені |у сфері,| | |фахівці з |фахівці з |тоді як інші | | |цій галузі |цій галузі, |у ній є | | | |як і в |фахівцями | | | |конкурентів | |.

3.3 Критерій Байєса і математична статистика.

Для прийняття тієї чи іншої інвестиційного рішення потрібно вміння співвіднести гаданий ризик з кожного з можливих варіантів інвестування з очікуваними доходами. Аби вирішити цієї проблеми розроблений ряд спеціальних математичних моделей. Найбільш привабливим визначення інвестиційного ризику при інноваціях є модель, що об'єднує у собі критерій Байєса (метод платіжної матриці) і математичну статистику (варіація, стандартна девіація, коефіцієнт вариации). 4,5].

Зблизька даної моделі слід звернути увагу те що, що це аналізовані приклади і деякі висновки припускають існування так званих класичних «станів економіки» (глибокий спад, невеличкий спад, середній зростання, невеличкий підйом, потужний подъем).

Розглянемо проблему визначення способів вимірювань ризику при інвестиціях у два інноваційних проекту: 1 варіант. 1 проект передбачає чисті вади у розмірі 100 тис. дол. і нульові надходження у перебігу року й отримання наприкінці року, який залежатиме стану економіки. 2 варіант. Вартість Проекту 2 дорівнює 100 тис. дол. Доход також отримано у кінці року, але його величина відрізняється доходу, очікуваного по першому проекту.

Оскільки важливо врахувати прогнозовані розміри доходу попри всі можливих станах економіки, в кожному варіанту інвестування робиться розрахунок очікуваного доходу (при умови наявності інформації з гаданої інновації). Розподіл ймовірностей може здійснюватися трьома способами: експертним (суб'єктивним), статистичним (об'єктивним), і комбінованим. Об'єктивне визначення виходить з аналізі недопущення схожих ситуацій у минулому, тоді як суб'єктивне є думка окремої людини чи експертів. Там, коли проекти такого типу повторюються досить часто, негаразд складно відповісти об'єктивна оцінка подібному проекту чи оцінити розподіл ймовірностей по можливим фінансовим перспективам великих компаній. Проте статистичний метод вимагає наявності значного масиву даних, які зовсім який завжди є у розпорядженні фінансового менеджера. За умов їх відсутності доводиться вдаватися до експертному методу чи комбинированному.

Таблиця № 3. Оцінка очікуваного доходу по 2-му альтернативним інвестиційними проектами. |Стан экономики|Вероятность |Норма доходу інвестування | | | |Проект 1 |Проект 2 | |Глибокий спад |0.05 |-3.0 |-2.0 | |Невелике зростання |0.20 |7.0 |8.0 | |Середній зростання |0.50 |11.0 |14.0 | |Невеликий підйом |0.20 |14.0 |16.0 | |Потужний підйом |0.005 |21.0 |26.0 | | | |10.6 |13.0 | |Очікувана норма |1.0 | | | |доходу | | | |.

Аналіз таблиці показує, що з можливих успіхів у будь-якому варіанті має певну ймовірність. Якщо помножити кожен можливий результат з його ймовірність, та був підсумовувати ці величини, одержимо середньозважену, звану «очікуваної нормою доходу» (результати розрахунків очікуваних норм доходу в кожному варіанту інвестування наведені у нижньої рядку таблицы.

Для виміру ризику при інвестуванні використовується ряд показників з галузі математичної статистики. Насамперед, показник варіації, який вимірює дисперсию навколо величини очікуваної норми доходу. Чим більше варіація, то більше вписувалося дисперсія чи розпорошеність проти очікуваної нормою доходу. Варіація є сумою квадратних відхилень (девиаций) середньої величини — очікуваної норми доходу, зважених по ймовірності кожної девіації. Так, по Проекту 2 варіація дорівнюватиме 27.0.

Оскільки варіація вимірюється у тих-таки одиницях, як і дохід, як і дохід, тобто у %, зведених в квадрат, оцінити економічний сенс варіації для інвесторів здається трохи важким. Тож у ролі альтернативного показника ризику зазвичай використовують показник стандартної девіації (чи середнє квадратичне відхилення), який є квадратним коренем вариации.

Стандартна девіація показує, наскільки загалом кожен можливий варіант відрізняється середньої величини. Інакше кажучи, стандартна девіація — це середнє квадратичне відхилення від очікуваної норми доходу. У проекті 2 стандартна девіація становить 5.2%, тобто кожен думка щодо проекту 2 загалом відрізняється від очікуваної норми доходу за цим проектом на 5.2%. тоді разі нормального розподілу доходу за проектом по теорії ймовірностей в 68 зі ста випадків (з ймовірністю 68,26%) майбутній дохід опиниться між 7,8 і 18,2%. Можливість те, що дохід по ному проекту опиниться у межах між 2,6 і 23,4% состави 95,46%.

Проте стандартна девіація характеризує абсолютну величину ризику по інвестиції, що робить незручним порівняння інвестицій з різними ожидамыми доходами. Порівняйте зручніше використовувати відносний показник ризику, що є ризик на одиницю очікуваного доходу. Це отримав назву коефіцієнта варіації. Він розраховується як ставлення стандартної девіації до очікуваної нормі доходу. Так, для проекту 2, яким стандартна девіація дорівнює 5,2%, очікувана норма доходу — 13%, Коефіцієнт варіації (ризик на одиницю очікуваного доходу) дорівнюватиме 0,4. Розрахувавши все показники (очікувана норма доходу, варіація, стандартна девіація, коефіцієнт варіації) для аналізованих варіантів інвестування, для зручності зведемо ці дані в таблицу.

Таблиця № 4. Оцінка очікуваного прибутку і ризику для двох альтернативних інвестиційних проектов.

|Показатели |Проект 1 |Проект 2 | |Очікувана норма доходу |10,60 |13,00 | |Варіація |19,64 |27,00 | |Стандартна девіація |4,43 |5,20 | |Коефіцієнт варіації |0,42 |0,40 |.

Зміст таблиці показує, вже саме визначення ризикованості варіанта інвестування пов’язана з тим, як виробляється облік чинника ризику. Оцінюючи із загальної масі доходу, тобто абсолютного ризику, який характеризується показником стандартної девіації, проект 2 здається більш ризикованим, ніж проект 1 (стандартна девіація у проекті 2 становить 5,2%, а, по проекту 1 — 4,43%). Але якщо враховувати відносний ризик на одиницю очікуваного доходу (через коефіцієнт варіації), то більш ризикованим виявиться все-таки проект 1 (коефіцієнт варіації у проекті 1 дорівнює 0,42%, а, по проекту 2 — 0,40%).

4. ІНШІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РИСКА.

1. Нерідко міра ризику (як ступінь очікуваної невдачі при неуспіх у процесі досягнення цієї мети) визначається через співвідношення ймовірності неуспіху і рівня несприятливих наслідків, які можуть опинитися наступити в цьому случае.

2. Ступінь ризику іноді окреслюється твір очікуваного шкоди на можливість, що збитки станеться. У зв’язку з встановленням взаємозв'язку між величиною ризику выбираемого рішення, і навіть можливим збитком, наносимым цим рішенням, і очевидністю, з якою збитки причиняется, передбачається, що найкращим є рішення з мінімальним ризиком. Інакше кажучи, наражаючись мінімального ризику, чоловік у даної ситуації надходить оптимально. Для вибору рішення з мінімальним ризиком пропонується скласти функцію риска:

R = Ap1 + (A + B) p2, де R — ризик, A і B — виміряти ціну выбираемых рішень, p1 і p2 — ступінь впевненості, що відбудуться помилки після ухвалення цих решений.

3. Нерідко визначення ступеня ризику і вибору оптимальних рішень застосовується методика «дерево рішень». Вона передбачає графічне побудова різних варіантів, які можна прийнято. По «гілкам дерева» співвідносять суб'єктивні і об'єктивні оцінки даних подій (в експертних оцінках, розміри втрат перезимувало і доходів населення і т.д.). слідуючи вздовж побудованих «гілок дерева», використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюють кожен варіант шляху. Це дозволяє досить обгрунтоване підійти визначення рівня ризику і вибору оптимального рішення. Розглянемо на прикладі вирішення питання переходити підприємства на випуск нового виду продукції. Припустимо, підприємство у перебігу багато часу серійно випускає виріб А, який поки що реалізується без особливих проблем. У плані розвитку підприємства передбачається перехід на понад досконалої моделі. У цьому існує два варіанта: можна випускати вироби Б і У, які різняться своїми характеристиками, а більш сучасної є модель У середньому кожен з цих варіантів має власну рівень ризику. Наприклад, спеціальні дослідження показують, що варіант, пов’язані з переходом на випуск моделі У, містить 95% успіху і п’яти% невдачі, другого варіанта — 85% і 15% відповідно. При цьому разі удачі підприємство може мати простий значно більшу прибуток під час переходу на випуск вироби У якій варіант вибрати керівнику підприємства, враховуючи, що не має цілковитої певності щодо правильності переходу на випуск нової моделі не знає, яку віддати перевагу? Для вибору потрібного варіанти, і можна використовувати методику «дерево рішень». Вона дозволяє вибирати оптимальну стратегію за умов невизначеності та ризику, йдучи вздовж «невырубленных гілок» неотброшенных варіантів. Оптимальний варіант — це план дій, який за даних обставинах дає найкращі економічні та соціальні результати і враховує найбільшу ймовірність досягнення цієї мети і відхилення від нее.

4. У узагальненому вигляді у теорії статистичних рішень ризиком rij гравця При використанні стратегією Аi за умов Пj називається різницю між виграшем, який ми б, якби знали умови Пj, і виграшем, який ми матимемо, не знаючи їх, обираючи стратегію Аi. Або ризик, що входить до вирішення d, окреслюється сума шкоди, понесеного внаслідок неправильного рішення і витрат, що з реалізацією даного решения.

Рівень ризиків то, можливо зменшений, переважно, з допомогою притягнення до інноваційних проектів максимально зовнішнього інформаційного потенціалу, контрагентів у складі кращих науково-технічних центрів, найбільш передових виробничих, инженеринговых, сервісних і консалтингових фірм, з допомогою інтернаціоналізації технічно ризикованих проектів, і навіть підключення до них урядових і міжурядових організацій, контролюючих сфери науки, техніки, освіти, екології та інших. основним обмеженням зниження рівня технічних ризиків є фінансові та інформаційні обмеження. Крім того, важливим є і обмеженість контактів фірми, що дозволило їй знизити ризик. Останнє обмеження досить актуально особливо невеликі і середніх фірм, що досить великою гальмом їхнього участі у таких работах.

ПЕРЕЛІК ССЫЛОК.

1. Альгин О. П. «Грані економічного ризику» — М., 1991 р. 2. Устенко О. Л. «Теорія економічного ризику: Монографія» — До., 1997 р. 3. «Інноваційний менеджмент», під ред. С. Д. Ильенковой, 1997 р. 4. «Бухгалтерський облік» № 8,10 — 1993 р. 5. «Комерційний вісник» № 3 — 1992 р. 6. «Фінанси» № 4 — 1994 р. 7. «Гроші та кредит» № 1 — 1995 г.

———————————- Табл. 2.