Історичні етапи розвитку української культури

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

З Україною пов’язана творчість таких відомих художників, як Микола Ге (1831 — 1894рр.), Архип Куїнджі (1842 — 1910рр.), Іван Айвазовський (1818 — 1900рр.), Ілля Рєпін (1844 — 1930рр.). В Україні з’явилося багато цікавих художників, які працювали у пейзажному і побутовому жанрах: С. Святославський, В. Менк, В. Орловський, К. Крижицький, М. Дубовський, М. Ткаченко, С. Васильківський, К. Костанді… Читати ще >

Історичні етапи розвитку української культури (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

-визначати фактори, які вплинули на витоки української культури;
-називати характерні риси культури Київської Русі;
-виділяти особливості культури України 14−18 ст.;
-відобразити ознаки національно-культурного відродження к.18−19ст. та 20-тір 20ст.
-виділяти етапи розвитку та особливості вітчизняної культури радянського періоду та новітнього часу.

Теоретичний мінімум: — природа (народ, традиція, звичай, обряд, фольклор, кобзар, дума, козак, православне братство, братська школа, дідаскал);

— людина (світогляд, гуманізм, ренесанс, бароко українське, класицизм, релігія, церква, православ’я, католицизм, полонізація, ієзуїт, уніатство, полеміка, лавра);
— суспільство (менталітет, література, мистецтво, архітектура, парсуна, ктитор, колегія, гімназія, університет, академія, просвіта, писемність, друкарня, реалізм).

Основна частина.

Передумови становлення української культури:

— самобутня культура східних слов’ян;
— культурні традиції Київської Русі;
— староукраїнська культура.

Історичні етапи розвитку української культури.

Церковна система навчання зберігалася в українських землях до ХVІІІ ст. Церква використовувала освіту насамперед у своїх власних інтересах. Церковні канони стримували розвиток культури і мистецтва. Але, незважаючи на церковні обмеження, світські мотиви поступово проникали в літературу і мистецтво. Проблеми реального життя людини починали займати помітне місце у духовному житті суспільства.

Основні віхи становлення українського книгодрукування:

— 1941р. — початок слов’янського книгодрукування: майстер Фіоль надрукував у Кракові на церковнослов’янській мові Часослов, Октоїх, Тріодь.
— 1547р. — Іван Федоров видав у Львові перші друковані книги в Україні - «Апостол» і «Буквар».
— 1575 — 1582рр. — діяльність літературно-наукового гуртка в Острозі та друкарні Івана Федорова.
— 1596р. — у Вільні надрукована «Граматика словенська» і найперший слов’яно-український словник Лаврентія Зизанія.
— 1616р. — вийшов у світ першодрук Києво-Печерської лаври — «Часослов» як навчальний посібник для братських шкіл.
— 1619р. — надрукована граматика Мелетія Смотринського, яка була перекладена майже на всі слов’янські мови.
— 1619р. — вийшло друком «Євангеліє Учительноє» Кирила Транквилаона Старовецького.
— 1627р. — надрукований науково-енциклопедичний «Лексиконъ Славеноросский» Памви Беренди.
— 1635р. — вперше надрукований «Патерик» Києво-Печерської лаври.
— 1674р. — вийшов друком «Синопис» Інокентія Гизеля — перший підручник історії.

Напрямки розвитку духовної культури У ХVІ - ХVІІ ст. в українських землях з’являються легальні осередки української культури — православні церковні братства.

На базі освітнього осередку в Острозі була заснована перша на українських землях школа слов’яно-греко-латинського типу (Острозька академія).

У Києво-Печерській лаврі виник культурно-освітній осередок учених людей — богословів, педагогів, редакторів, перекладачів, лінгвістів, коректорів, письменників, поетів. Вони розгорнули широку діяльність на базі лаврської бібліотеки та друкарні.

Виник новий жанр літератури — полемічна література.

Велике історичне значення для збереження і розвитку українського народу та його культури мала визвольна війна 1648 — 1654 рр. та об'єднання України з Росією.

У козацько-гетьманський період набула розквіту культура запорізьких козаків. В добу козацької культури виникло мистецтво кобзарівтворців українського героїчного епосу. З мистецтвом кобзарів (бандуристів) пов’язана українська народна поезія.

Яскравою сторінкою історії української культури є козацьке бароко. В культурі козацького бароко. В культурі козацького бароко основні риси західноєвропейського стилю бароко переплелися з характерними особливостями українського менталітету.

В українському живописі з’являється портретний жанр — парсуна. З ним пов’язаний розвиток світського образотворчого мистецтва. Проявом розповсюдження світських рис в релігійному мистецтві був так званий ктиторний портрет. Проявом демократизму в мистецтві був такий вид живопису, як народна картинка. В українських хатах популярною картинкою був «Козак Мамай».

Досягненням декоративного мистецтва були пишні, великі, багато оздоблені іконостаси.

У часи бароко складається Київська поетична школа, яка була утворена викладачами і випускниками Академії, відчувається піднесення віршованої поезії та драматургії.

У ХVІІ - ХVІІІ ст. формується українське музичне мистецтво. В середині XVІІ ст. була організована музично-хорова школа Києво-Могилянської академії. У гетьманській резиденції ХVІІІ ст. місті Глухові була організована музична школа.

Початок процесу формування професійного музичного мистецтва був пов’язаний з творчою діяльністю педагога і композитора Миколи Дилецького — автора «Граматики мусикійської». Значний вплив на розвиток музичного мистецтва мала творчість перших професійних композиторів — випускників Київської академії Максима Березовського (1745 — 1777рр.) і Артемія Веделя (1767 — 1808рр.), а також Дмитра Бортнянського (1751 — 1825рр.).

Видатною постаттю перехідного етапу в розвитку української культури був Григорій Сковорода (1722 — 1794рр.). Всім своїм життям і творчістю він утверджував принципи демократизму, просвітництва і гуманізму.

Григорій Сковорода був оригінальним мислителем і письменником. У своїх філософських та літературних працях Сковорода піддає критиці людські пороки, забобони, несправедливий суспільний устрій та створює ідеал істинної людини.

Духовність розглядалася Сковородою як боротьба добра і зла. Сковорода вбачав у людині дві антагоністичні частини з точки зору її становлення, розвитку і реалізації як особистості.

Поетичні твори Григорія Сковороди були зібрані у збірку «Сад божественных песней» байки — в збірку «Басни Харьковскія».

Наприкінці ХVІІІ ст. починається новий період розвитку української культури. Вона поступово визвиляється від архаїчних, церковнослов’янських рис. Слабнуть і традиції козацької культури. У нових соціально-економічних умовах соціокультурне життя наповнюється новим змістом. У цей період починає сформовуватися українська літературна мова. Поступово світська література займає головне місце в духовній культурі.

Поява нової літератури і драматургії пов’язана з творчістю І.П.Котляревського (1769 — 1838рр.). він написав знамениту «Малоросійську Енеїду» та п'єси з українського народного життя «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник».

Зачинателем художної прози в українській літературі став Г. Ф.Квітка-Основ'яненко (1778 — 1843рр.). 1834 року вийшли друком «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком».

Значний внесок у розвиток реалістичної прози зробили І.С.Нечуй-Левицький (1838 — 1919рр.), Марко Вовчок (М.О. Вилинськая-Маркович) (1833 — 1907рр.), Панас Мирний (П.Я.Рудченко) (1849 — 1920рр.), О. Ю. Кобилянська (1863 — 1942рр.), І.Я.Франко (1856 — 1916рр.), М. М. Коцюбинський (1864 — 1913рр.).

З цікавими драматургічними творами виступили у цей період такі письменники, як Г. Ф.Квітка-Основ'яненко, М. Л. Кропивницький (1840 — 1910рр.), М. П. Старицький (1840 — 1904рр.), І.Я.Франко, І.С.Нечуй-Левицький, Панас Мирний.

ХІХ століття ознаменувалось в українській культурі становленням професійного музичного і театрального мистецтва. 1882 року М. Л. Кропивницький створив першу професійну трупу українських акторів. У ній грали Садовський (М.К.Тобілевич), В. Грицай, І.Бурлака, Карпенко-Карий (І.К.Тобілевия). Музичну і вокальну підготовку здійснював педагог і композитор М. В. Лисенко.

Першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм» (1862р.), створив С.С.Гулак-Артемовський (1813 — 1873рр.).

Центральною постаттю українського музичного мистецтва став М. В. Лисенко (1842 — 1912рр.). Він залишив велику музичну спадщину: пісні, романси, дуети, хори, оперети, опери.

Український живопис ХVІІІ - ХІХ ст. розвивався у руслі європейського процесу зміни художніх стилів.

Мистецтво рококо, яке прийшло на зміну українського бароко, відбило у пишних іконах, портретах козацької старшини та міщан останні роки козацько-гетьманської державності.

У другій половині ХVІІІ ст. центром художнього життя стає Імператорська Академія мистецтв. Її вихованцями були відомі хадожники-виходці з України: А. Лосенко, Д. Левицький, В. Боровиковський, К. Головачевський, І.Саблуков, І.Сошенко.

За сто років у художньому житті змінювали одне одного, а інколи співіснували, такі стилі, як рокайль, сентименталізм, романтизм, класицизм.

У другій половині ХІХ ст. в Україні розквітає реалістиний живопис. Розвиток реалістичних жанрів був пов’язаний з діяльністю «Товариства пересувних художніх виставок».

Розвиток скульптурного мистецтва у цей період був пов’язаний з творчістю таких скульпторів, як П.П.Забіла (1830 — 1917рр.), Л. В. Позен (1849 — 1921рр.), Б. В. Едуардс (1860 — 1924рр.).

Етапи розвитку української культури ХХст.:

1. Перші перехідні десятиліття, що позначилися хвилею соціальних змін та модерністськими експериментами:

A) модерністичні пошуки в художній літератури творчість М. Коцюбинського, П. Тичини) та театрі (Лесь Курбас);

Б) авангард в образотворчому мистецтві (супрематизм К. Малевича, кубістична скульптура О. Архипенка, кубофутуризм Д. Бурлюка, О. Екстер, О. Богомазова);

B) школа монументального мистецтва М. Бойчука;

Г) розвиток архітектури (В. Городецький, В. Кричевський);
Д) перші кінофільми О. Довженка («Звенігора», «Арсенал», «Земля»).
2. 30−40-і pp. — десятиліття репресій, воєн, голодомору, розрухи, що супроводжувалися насадженням соцреалізму:
- А) «розстріляне Відродження» (Лесь Курбас, М. Бойчук, І. Падалка та інш.);
- Б) головна тема повоєнних років — тема патріотизму та героїзму народу (вірші М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри; творихудожників В. Касіяна, О. Шовкуненка; кінофільми О. Довженка, Т. Левчука, Л. Бикова).
3. Піднесення мистецького життя у період відлиги — творчість шестидесятників (В.Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса, Т. Яблонської, І. Миколайчука, С. Параджанова, Ю.Іллєнка та інш.). Формування новітніх артпрактик андеграундуальтернативи соцреалізму.
4. Національно-культурне відродження в незалежній державі та виникнення перших ознак кіберкультури. У музичній культурі - різні форми синтезу (фолк-рок, рокопера, симфо-джаз); візуалізації та звучання (відео-кліпи).

Напочатку 21-го ст. Людство відкриває нову сторінку свого художнього літопису, в якому проглядаються контури культури майбутнього.

Питання для роздуму:

Як ви розумієте такі висловлювання:

— Квітне Польша латиною, квітне Литва русиною. (Приказка).
— Знати, знати козацьку хату, скрізь десяту,

Вона соломою не покрита, Призьбою не осипана, Коло двора нечиста — ма і кола, На дровітні дров ні поліна, Сидить в ній козацька жінка, околіла.

(З думи «Козацьке життя»).
— Ой полем, полем килиїмським,

То шляхом битим ординським, Ой там гуляв козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

(З думи «Козак Голота»).
— Любити людство легше,

ніж зробити добро сусіду.

Умій робити добро сусідові. (Григорій Сковорода).

— Всякому голову морочит свой дур. (Г.Сковорода. З пісні 10).
— Не тот глуп, кто не знает, но тот, кто знать не хочет. (Г.Сковорода. З притчі «Убогий жайворонок»)

Тема: Українська культура ХІХ — поч. ХХст.: період національного відродження Після вивчення теми ви повинні вміти :

— Визначати фактори, які вплинули на розвиток української культури;
— Виділяти особливості та характерні риси культури ХІХ — поч. ХХ ст .;
— Відобразити ознаки національно — культурного відродження.

Антиукраїнська політика Російської та Австрійської імперій негативно позначилися на культурному розвитку України. Але, попри усі перешкоди, поступ в культурі продовжувався. Найголовнішим досягненням української культури І пол. ХІХ ст. Стала поява нової української літератури, яка засвідчила початок національного відродження.

Потреби господарського розвитку стимулювали поступ науки, що позначилося на досягнення вчених України. Набагато складнішою була ситуація в освітній сфері. З одного боку, та же економіка вимагала її вдосконалення, з іншого, уряди імперій перешкоджували прогресу національного прогресу. Ці протилежні тенденції у повній мірі проявилися в Україні ІІ пол. ХІХ ст.

Початок ХХ ст. Став продовженням доби блискучих успіхів українських митців. Незважаючи на протидію імперської влади, українська культура здобула світове значення.

У Російській імперії царський уряд насаджував систему освіти, яка повинна була задовольнити потреби держави, але одночасно допомагала б витравити національну свідомість, нав'язати почуття меншовартості.

У 1805р. з ініціативи В. Каразіна відкрився Харківський університет. Але 1817р. уряд закрив КиєвоМогилянську академію. У Києві з 1834 р. почав працювати Університет ім. Св. Володимира. У 1865 р. в Одесі. Інший тип вищих навчальних закладів становили ліцеї: 1805р.- Волинський ліцей, 1817р. -Рішельєвський;1832 р. -Ніжинський (1820 р. гімназія вищих наук).

Відмінною від царської була освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях.

Наука і техніка: 1863р.-заснування Харківського товариства дослідників природи; 1864р — хімік М. Бекетов організував у Харьківському університеті 1 фізико хімічне віділення; 1868р.- інженер А. Власенко сконструював 1 у світі зернозбиральну машину;1873−1919рісторичне товариство Нестора; 1873−1876 р.- Південнозахідний відділ Російського географічного товариства;70-тір — наукові товариства філологів, математиків, юристів; 1884р.- 1 кафедра теоретичної фізики М. Шіллер;1886р.- І.Мечников організував в Одесі 1 бактеріологічну станцію; 1912 р. -1 операція лікаря В. Філатова; виходять друком праці Д. Яворницького, М. Грушевського; «Словарь української мови «Гринченка -1907;1909рр.

Центральною постаттю нової української літератури і мистецтва став Т. Г. Шевченко (1814 — 1861рр.), який був викупленим з кріпосної неволі та влаштований в Імператорську Академію мистецтв у Петербурзі, завдяки зусиллям відомих діячів російської культури — поета В. А. Жуковського, художників А.Г.Венеціанова, К. П. Брюлова, артиста М.С.Щепкіна та інших. Він увійшов в історію української культури як великий реалістичний поет-демократ і художник. Зачинателем художної прози в українській літературі став Г. Ф.Квітка-Основ'яненко (1778 — 1843рр.). 1834 року вийшли друком «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком». Значний внесок у розвиток реалістичної прози зробили І.С.Нечуй-Левицький (1838 — 1919рр.), Марко Вовчок (М.О. Вилинськая-Маркович) (1833 — 1907рр.), Панас Мирний (П.Я.Рудченко) (1849 — 1920рр.), О. Ю. Кобилянська (1863 — 1942рр.), І.Я.Франко (1856 — 1916рр.), М. М. Коцюбинський (1864 — 1913рр.).

ХІХ століття ознаменувалось в українській культурі становленням професійного музичного і театрального мистецтва. 1882 року М. Л. Кропивницький створив першу професійну трупу українських акторів. У ній грали Садовський (М.К.Тобілевич), В. Грицай, І.Бурлака, Карпенко-Карий (І.К.Тобілевич). Музичну і вокальну підготовку здійснював педагог і композитор М. В. Лисенко.

Першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм (1862р.), створив С.С.Гулак-Артемовський (1813 — 1873рр.).

Український живопис ХVІІІ - ХІХ ст. розвивався у руслі європейського процесу зміни художніх стилів.

У другій половині ХVІІІ ст. центром художнього життя стає Імператорська Академія мистецтв. Її вихованцями були відомі художники — вихідці з України: А. Лосенко, Д. Левицький, В. Боровиковський, К. Головачевський, І.Саблуков, І.Сошенко.

У другій половині ХІХ ст. в Україні розквітає реалістичний живопис. Розвиток реалістичних жанрів був пов’язаний з діяльністю «Товариства пересувних художніх виставок «.

-Питання для роздуму :
— В чому полягає сила поезії Тараса Шевченка ?
— Яку роль, на вашу думку, відіграла література в процесі національного відродження?
— Яке значення в житті українського народу мала музика?

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою