Теория інтегральної індивідуальності (B.C.Мерлин)

Теория інтегральної індивідуальності (B.C.Мерлин)

Концепция особистості Мерлина розкривається через його підхід до розуміння людину, як інтегральної індивідуальності, т. е. взаємозв'язкам низки властивостей, які стосуються кільком ієрархічним рівням, підлеглим різним закономірностям. Наприклад, інтегральним вивчення зв’язку властивостей нервової системи та властивостей темпераменту або зв’язки властивостей особи і взаємин у соціальної групі. Властивості кожного ієрархічного рівня є її зразками, відбивають своєрідність зв’язок між рівнями й утворять закономірну систему. Так, для нейродинамического рівня такими зразками є показники сили та динамічності нервових процесів; для психодинамического — экстраверсия і емоційність; для соціально-психологічного — ціннісні орієнтації й міжособистісні стосунки. В усякій характеристиці будь-якого ієрархічного рівня (біохімічного, фізіологічного, психологічного) є щось типове, загальне для певної групи покупців, безліч щось индивидуально-своеобразное, неповторне, притаманне тільки одній людині. Основна проблема психології особистості у тому, щоб визначити співвідношення социально-типичных і индивидуально-своеобразных чорт.

Социально-типичное — це узагальнену ставлення до визначених сторонам дійсності (до людей, колективу, праці, перед самим собою, культури і ін.), що відбиває спрямованість особистості.

В індивідуальне включені дві групи психічних особливостей. Перша група — властивості індивідуума (властивості темпераменту і індивід, якісні особливості психічних процесів). Властивості темпераменту — це психічні властивості, зумовлені загальним типом нервової системи та що визначають динаміку психічної діяльності при різному зміст. Індивідуальна у кожному властивості темпераменту лише кількісного його сторона — ступінь виразності, обумовлена відповідними поведінковими кількісними показниками. Якісна ж сторона кожного властивості темпераменту й у певного його типу. Індивідуальні якісні особливості психічних процесів визначають продуктивність психічної діяльності (наприклад, гострота і точність сприйняття).

Ко другий групі індивідуальних особливостей ставляться, по-перше, сталі й постійні мотиви дій у певних ситуаціях (наприклад, мотив самолюбства, честолюбства, інтерес до музики та інших.). Оскільки социально-типичное ставлення особистості визначається системою мотивів, те й окремий мотив є необхідним компонентом відносини особистості По-друге, індивід, риси характеру: ініціативність чи пасивність, товариськість чи замкнутість у встановленні соціальних контактів. Індивід, своєрідність чорт характеру виявляється у особливі якості діянь П. Лазаренка та вчинків у певних типових ситуаціях. Риси характеру виявляється у динамічних особливостях мотивів і стосунків (наприклад, в стійкості соціальних зв’язків чи його короткочасності і нестійкості). І, нарешті, по-третє, це — такі властивості сприйняття, пам’яті, мислення та т. п., від яких продуктивність діяльності. Вони визначаються якісними особливостями психічних процесів.

Все індивідуальне в особистості, з’являючись грунті психічних властивостей індивідуума, формується залежно від неї певних социально-типичных відносин. Індивідуальне і социально-типичное — це різні групи властивостей особистості, а різні сторони одним і тієї ж властивостей. Нерозкладним компонентом особистості є властивості, кожна з яких був вираз й уміння, й правничого характеру, й направленості. Отже, структура особистості подається як взаємна зв’язок і організація властивостей особистості. Структурні освіти особистості характеризуються поняттям «симптомокамплекса ». Індивідуальне і социально-типичное не можна розглядати, як два різних симптомокомплекса чи чинника особистості.

Список литературы

Л. А. Пєшкова. Теорія інтегральної індивідуальності (B.C.Мерлин).