Методи проведення експертного опитування

Методи проведення експертного опроса.

|РЕФЕРАТ |2 | |ЗМІСТ |3 | |ЗАПРОВАДЖЕННЯ |4 | |МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНОГО ОПИТУВАННЯ |4 | |1. ІНДИВІДУАЛЬНІ МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ |4 | |2. ГРУПОВІ МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ |5 | | 2.1. МЕТОД КОМИССИИ |6 | | 2.2. МЕТОД СУДУ |6 | | 2.3. МЕТОД МОЗКОВИЙ АТАКИ |7 | | 2.4. СИНЕКТИКА |7 | | 2.5. МЕТОД ДЕЛЬФИ |7 | |ВИСНОВОК |8 | |СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ |9 |.

Метод проведення експертного опитування одна із етапів експертної оцінки. Сьогодні в експертних оцінках стали однією з найбільш бурхливо та розвитку науково-практичних дисциплін, чиїм завданням стало структурування системна організація процесу набуття і кодування даних, і знань, джерелом якого є человек-эксперт. Експертні оцінки стали єдиним і незамінним засобом рішення неформалізованих завдань в науково-технічної й науково-дослідної діяльності. Метою проведення експертного опитування є отримання експертних знань і кодування в відповідну форму, интерпретируемую з допомогою розробленого математичного апарату /1/.

МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНОГО ОПРОСА.

Методи опитування діляться на дві групи: 1) очні (особисті) і заочні; 2) індивідуальні і групові (коллективные).

Особистий опитування — це процедура, у процесі якого дослідник здійснює очний контакти з експертом /1/. Недоліком очного опитування є великі затрати праці та часу, як із боку дослідника, так і експертів. Необхідність тривалого участі у експертизі зазвичай викликає незадоволення з боку експертів. З іншого боку, при очному опитуванні можуть виникати небажані спотворення інформації внаслідок психологічного впливу дослідника на эксперта.

Заочний опитування здійснюється шляхом пересилки анкети експерту поштою, його переваги — простота і дешевизна. Проте надійність отриманих даних може бути нижчою, аніж за очному опитуванні, оскільки питання експерт може неправильно витлумачити, але в взагалі не відповісти /4/. Розглянемо другу групу методів проведення опитування більш подробно.

1. ІНДИВІДУАЛЬНІ МЕТОДИ ОПРОСА.

Порівняно простим методом проведення індивідуального експертного опитування є спосіб типу «інтерв'ю». Назва цього свідчить сам за себе. Свої судження експерт висловлює у розмові з людиною, здійснюючому опитування (прогнозистом), відповідаючи на поставлені проти нього питання. Експерт у разі немає часу для попереднього аналізу цих питань, тому прогнозист під час проведення інтерв'ю повинен старанно продумувати формулювання і значеннєве зміст запитань. Необхідно враховувати те що, що нашу мову є полиморфным, і з цього необхідно питання формулювати те щоб усіма експертами вони порузумівались однозначно /6/. Результати інтерв'ю великою мірою залежить від спеціальної підготовленості прогнозиста і його вміння вести вільну розмову, утримуючи ініціативу в руках /2/.

Другим способом проведення індивідуального експертного опитування є «аналітичний» спосіб. Сюди відносяться доповідну записку і морфологічний аналіз. Аналітичний спосіб передбачає тривалу роботу експерта по аналізу поставлених проти нього питань. Термін «морфологічний аналіз» уперше запроваджено американським астрофізиком Цвики Ф., яка займалася технічним прогнозуванням у сфері реактивних двигунів. При використанні цього об'єкт прогнозування передусім розглядається з погляду його структури, а чи не з погляду виконуваних ним функцій /6/.

У основі морфологічного методу лежить заздалегідь розроблена схема розгляду об'єктів прогнозування, призначена виявлення можливих варіантів рішень деякою багатоаспектної проблеми. У цьому виділяються різні типи характеристик аналізованих об'єктів, їх різні властивості із зазначенням елементів кожного типу. Потім формуються різні варіанти розвитку аналізованих об'єктів з урахуванням перебору всіх можливих поєднань характеристик кожного типу. Загальна кількість варіантів може бути визначено як твір кількості елементів кожного типу: де V — загальна кількість варіантів побудови деякого технічного кошти; i=1,2,…, n; n — кількість різних характеристик; r — кількість характеристик i-го типа.

У процесі аналізу кожного з виділених варіантів експерт визначає ті їх, які перспективні з погляду досягнення певної виховної мети в майбутньому /2/.

Важливим під час використання морфологічного методу є спосіб оцінки ефективності різних варіантів /6/.

2. ГРУПОВІ МЕТОДИ ОПРОСА.

У випадку передбачається, що їхня думка групи експертів надійніше, ніж думка окремого індивідуума, що зумовило популярність групових методів опитування. Основне перевагу цих методів залежить від можливості різнобічного аналізу кількісних і якісних аспектів проблеми. Недоліком і те, що думки навіть фахівців у однієї вузької області спроможні розходитися, отже, цілком можливо, що у і той само вважають можна отримати фахівців одного профілю різний ответ.

Групові методи експертного опитування діляться на два класу: одні використовують відкриту дискусію, інші опитування з допомогою анкет. Представниками відкритої дискусії є методи комісії, суду, мозковий атаки (мозковий штурм, віднесена оцінка). Недоліком дискусії є те що оцінки узагальненого думки всієї групи експертів немає апарат математичної статистики. Анкетування виключає безпосереднє спілкування між експертами. Свої висновки за поставленим їх питанням експерти представляють анонімно. Такий спосіб роботи експертів використовує метод Дельфы.

2.1. МЕТОД КОМИССИИ.

Цей метод полягає у відкритої дискусії з обговорюваної проблемі для вироблення єдиної думки експертів. Колективне думка визначається результаті таємного чи відкритого голосування. У окремих випадках до голосуванню не вдаються, вишукуючи результуюче думка у процесі дискусії. Перевага методу комісії полягає у зростанні інформативності експертів, оскільки за обговоренні експерти наводять обгрунтування своїх оцінок, під упливом дехто з учасників комісії можуть змінити початкову думку. До вад належить відсутність анонімності. Це може спричинить достатньо сильним проявам конформізму експертами, присоединяющих свою думку до думки більш компетентних і авторитетних експертів навіть за наявності протилежної погляду. Дискусія часто зводиться до полеміки найавторитетніших експертів, у якій часто бере не обгрунтованість, а кількість наведених доказів «за» і «проти». З іншого боку, публічність висловлювань може спричинить небажанню деяких експертів відмовитися від раніше висловленої думки, навіть коли вона у процесі дискусії зазнало зміни /1/. Джерело /2/ вважає, що час використання методу комісії має місце взаємовпливи думок експертів, яке за дотриманні низки умов може призвести до створенню творчої атмосфери і безперервному генеруванням идей.

2.2. МЕТОД СУДА.

Експертиза методом суду використовує аналогії із судовою процесом. Частина експертів оголошується прибічниками аналізованого рішення і виступає як захист, наводячи докази на користь. Частина експертів регулює хід експертизи й виносить остаточне рішення. У процесі експертизи «функції» експертів можуть змінюватися. Метод суду має тими самими перевагами та недоліками, як і метод комісії /1/.

2.3. МЕТОД МОЗКОВИЙ АТАКИ.

Одне з найбільш вживаних в 50−60-х рр. методів. Основна спрямованість мозковий атаки — виявлення нових ідей /1/. Сутність цього методу у проведенні низки засідань членів експертної групи з дотриманням наступних правил: 1) зосереджується увага в одній виразної проблемі; 2) підхоплюється ідея будь-якими. Останнє правило грунтується на гіпотезі у тому, що: 1) серед значної частини ідей є по меншою мірою кілька хороших; 2) не критикують жодна ідея; 3) не оцінюється апріорі значення чи сенс будь-який ідеї /6/.

У мозковий атаці істотна роль належить керівнику, знає про кінцевої мети експертизи й який дискусію до відповідного русло. Проте, якщо керівник прагне виділити лише перспективні, з його погляду, ідеї результат експертизи виявляється менш відомим /1/.

Основна хиба цього методу — те, що доводиться оцінювати все ідеї. Чимало їх ми виявляються дурні або зовсім не ставляться до оскільки він розглядався питання /3/.

2.4. СИНЕКТИКА.

У цьому методі, який схожий із мозковий атакою, проблема розглядається невеличкий групою експертів. Керівник експертизи висуває проблему, пояснює її, а експерти пропонують варіант її вирішення. Кілька хвилин керівник його аналізує у відповідь, що він у ньому подобається, що немає. Потім висуваються нові пропозиції, які теж аналізуються до того часу, поки що не знайдено можливе рішення /3/.

2.5. МЕТОД ДЕЛЬФЫ.

На відміну від традиційного підходи до досягненню узгодженості думок експертів шляхом відкритої дискусії метод Дельфи передбачає повна від колективних обговорень. Це з метою зменшити вплив таких психологічних чинників, як приєднання до думки найавторитетнішого фахівця, небажання відмовитися від публічно висловленої думки, проходження за думкою більшості /2/. У методі Дельфи приймаються спеціальні заходи, аби внеможливити впливом геть кінцевий результат експертів, які мають дар переконувати інших /5/. На думку джерела /6/ даний метод, безперечно, є поширеним за кордоном, і у нашої стране.

Прямі дебати у даному методі замінені ретельно розробленої програмою послідовних індивідуальних опитувань, проведених зазвичай, у формі анкетування. Відповіді експертів узагальнюються разом із нової додаткової інформацією вступають у розпорядження експертів, після чого вони уточнюють свої перші відповіді. Така процедура повторюється кілька разів до прийнятною збіжності сукупності висловлених думок /2/. Недоліками методу Дельфи є чимало часу, необхідну на повторення значної частини ітерацій експертизи; необхідність кількаразового перегляду експертом своїх відповідей, що викликає в нього негативну реакцію /1/.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Метод проведення експертного опитування є своєрідною інтерфейсом між поставленої проблемою і люди, вирішальними цієї проблеми — експертами. Отже, від вибору методу проведення опитування прямо залежить якість і об'єктивність експертної оцінки. А областю застосування експертної оцінки є рішення сучасних завдань системного аналізу, пов’язаних із стратегічне планування і прогнозуванням, вибором, і прийняттям рішень, структурним аналізом і розподілом ресурсів, тому вибір методу опитування стає важкою та відповідальної задачей.

Цей звіт не претендує на повноту і завершённость проти іншими науковими роботами, а цілком здатний створити загального уявлення про методах проведення експертних опитувань, їх перевагах та недостатках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Анохін О. Н. Методи експертні оцінки. Уч. посібник. — Обнінськ: видавництво обнинского інституту атомної енергетики, 1996 р. 2. Добров Г. М., Єршов Ю.В. та інших. Експертні оцінки на науково-технічному прогнозуванні. — Київ: Наукова думка, 1974 г. 3. Управлінське консультування: в 2-х томах / Під ред. М. Кубра. — М:

СП «Інтерексперт», 1992 р. 4. Бешелев С. Д., Гурвіч Ф.Г. Математико-статистичні методи експертні оцінки. — М: Статистика, 1980 г. 5. Дружинін Г. В. Методи оцінки й прогнозування якості. — М: Радіо і зв’язок, 1982 г. 6. Архангельський Н. Е., Валуїв С.А., Половников В. А., Чорногорський А.М.

Експертні оцінки й методологія їх використання. — М: Вища школа,.

1974 г. ———————————;

i.

[pic].