Висновки. 
Адиктивні моделі поведінки дитини

Як показав аналіз літератури та результати проведеного дослідження, проблема комп’ютерної залежності є досить актуальною, і схильність до неї простежується у різних вікових групах учнів. Порівняння виявлених результатів показало, що респонденти молодшого віку не поступаються старшокласникам у схильності до комп’ютерної адикції. До того ж вони схильні до надмірного захоплення грою на комп’ютері, що характеризуються повним входженням у реальність гри. Виявлені факти підтверджують наше припущення щодо надмірного проведення часу учнів початкової школи за комп’ютером і, зважаючи на негативні наслідки комп’ютерної адикції для особистості, яка формується, переконують у необхідності розробки програм первинної та вторинної профілактики у загальоноосвітніх закладах. Причому головний акцент у таких програмах має бути зроблений на формуванні медіаграмотності батьків та дітей; вихованні культури потреб, бажань та захоплень учнів, що стимулюватиме їх прагнення до активних і змістовних видів дозвіллєвої діяльності; налагодженні контактів загальноосвітніх закладів з різними соціальними інституціями для організації альтернативних способів проведення вільного часу школярів. Саме у розробці таких програм просвітницького та корекційного характеру, виявленні ефективних технологій щодо запобігання та подолання комп’ютерної адикції ми вбачаємо перспективи подальших досліджень в означеному напрямі.

Для виявлення залежності дітей від комп’ютерних ігор нами було проведене опитування методом вільної добірки 45 підлітків. Оскільки нами не виявлено існування спеціальних методик, ми скористувалися Опитувальником, складеним за основними показниками комп’ютерної залежності:

• 1. Чи захоплюєшся ти комп’ютерними іграми?
• 2. Чи маєш комп’ютер вдома?
• 3. Чи часто ти граєш на комп’ютері? Скільки днів на тиждень ти приділяєш комп’ютерним іграм?
• 4. Скільки годин на день ти граєш у комп’ютерні ігри?
• 5. Чи відчуваєш ти роздратування, коли раптово повинен зупинити гру?
• 5. Оціни свій стан після гри на комп’ютері. (Спокійний, збуджений, переважають позитивні емоції, переважають негативні емоції, бажання продовжити гру).
• 6. Чи роблять тобі зауваження батьки з приводу того, що багато часу приділяєш комп’ютерним іграм?
• 7. Якщо є вибір: подивитись фільм, поспілкуватися з друзями, почитати книгу, пограти на комп’ютері - чому ти віддаси перевагу?
• 8. Як часто ти забуваєш по учбові завдання, домашні справи, призначені зустрічі

У результаті обробки та аналізу анкетування ми одержали такі висновки:

• 1. Захоплюються комп’ютерними іграми близько 71% підлітків.
• 2. Мають комп’ютер вдома близько 40%

За наступними питаннями оброблялися відповіді учнів, які дали позитивну відповідь на перше питання.

• 3. Кількість днів на тиждень, яку відводять учні для комп’ютерних ігор:
  • · до 5 днів — близько 20%;
  • · 1 день на тиждень — близько 40%;
  • · грають майже кожного дня — близько 22%;
  • · 18% гравців — у залежності від ситуацій розподіляють час гри порізному.
• 4. 45% підлітків грають безперервно протягом дня близько години.

Більше 2 годин на день відводять на комп’ютерні ігри близько 34%.

• 5. Серед варіантів відповіді щодо оцінки свого емоційного стану після припинення гри нас цікавив найбільше варіант «бажання продовжити гру». Таку відповідь ми одержали від 27% учнів.
• 6. Близько 22% підлітків одержують зауваження від своїх батьків щодо надмірного захоплення комп’ютерними іграми.
• 7. Якщо перед підлітками буде право вибору, як провести вільний час, то перевагу комп’ютерним іграм готові віддати 9%.
• 8. 27% бажають продовжити гру після її закінчення, а 9% віддають перевагу іншим видам дозвілля.
• 9. 15% відповіли, що часто забувають про виконання домашніх справ і про призначені зустрічі.

Аналіз відповідей дає підстави говорити про схильність до можливого формування залежності у 18% обстежених підлітків, а це вагомий показник.

Відомо, що схильність може перерости в залежність. Такий процес прогресує, якщо складаються сприятливі умови. Якщо ж вони відсутні, то формування залежності не відбувається. Але є певний відсоток ризику, і тому проблема існує.

Стає очевидним, що залежні від комп’ютерних ігор підлітки потребують кваліфікованої допомоги. Але відомо, що ефективність допомоги залежить від бажання отримати її. У більшості ж випадків залежні підлітки заперечують свою аддикцію, відмовляються від консультації психотерапевта. Тому, найефективнішим способом боротьби з різними формами аддикції є профілактика.

Профілактичні заходи слід проводити ще в дошкільний період, бо з приходом до школи дитина в основному вже сформована як особистість.

Першим етапом профілактичної роботи повинно бути раннє інформування дорослих (ще до початку контакту їх дитини з комп’ютером) не тільки про можливий негативний вплив комп’ютера на психіку дитини, а й про психологічні умови формування схильності до залежності.

Профілактичні методи для дітей повинні базуватися на психологічних законах, вони мають бути емоційно значимими, відповідати віковим особливостям. Ефективними можуть бути ігрові методи, тренінги, які б навчали дитину сприймати комп’ютер як помічник у процесі саморозвитку, як унікальну можливість доступу до цікавої інформації, а не як засіб безцільного проведення часу.

Подібні заходи допоможуть зменшити можливість формування комп’ютерної залежності.