Грошова система України

ВСТУП.

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею й золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ й публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти й металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки функціонують й безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації й їхнього обертання й вилучення володіє НБУ. На Національний банк України покладені такі обов «язки:

1. прогнозування і організація виробництва, перевезення й збереження банкнот й монет, а також створення їхніх резервних фондів;

2. установлення правил збереження, перевезення і інкасації готівки для кредитних організацій;

3. визначення ознак платоспроможності грошових знаків й порядку заміни й знищення ушкоджених;

4. розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;

5. визначення правил, форми, термінів й стандартів здійснення безготівкових розрахунків;

6. ліцензування розрахункових систем кредитних установ.

З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов «язкових резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів для кредитних заснувань.

Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, а також інших юридичних осіб, на територї України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі й видачі готівки, а також резервні фонди грошових банківських квитків й монет.

Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот й монет у сховищах НБУ й мають важливе значення для організації й централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується й при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються із оборотної каси в резервні фонди. Про «єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв «язку із приходом у негодність окремих банкнот; підтримки обов «язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по стране й регіонам; скорочення витрат на перевезення й збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу — документа, що дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот й монет.

СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ.

Суспільний поділ роботи (виділення землеробства й скотарства, а потім й ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.

Товар — це продукт роботи, зроблений для продаж. Товари мають споживчу вартість й ціну. У цьому їхнього протиріччя: закон єдності й боротьби протилежностей.

Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає порівняння різноманітних з вигляду, якості, призначенню товарів. Основою порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) — тобто суспільно-необхідна праця, витрачена на виробництво товару.

З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат роботи із «являється поняття мінової вартості. Мінова вартість — це спроможність товару обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.

Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна. Перше нагадування про раціоналістичну теорію походження грошей дається в роботі Аристотеля, що називається «Нахомахова етика». Ця теорія пояснює появу грошей як результат догоди (чи змови) людей, що переконалися до того, що для просування вартості в міновому обороті необхідні спеціальні інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя. Відповідно до другої, еволюційної теорії, гроші із «явилися в результаті еволюційного процесу. У «Капіталі» До. Маркс, на основі аналізу товарного обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну товарів припускає розвиток форм вартості: 1) Проста, чи випадкова, форма вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб й скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості: — споживча вартість зерна для скотаря служити формою прояву вартості вівці; -індивідуальна праця хлібороба виражає свою протилежність — суспільна праця; конкретна праця, укладена у зерні, служити формою прояву абстрактної праці.

2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці, 1 аршину полотна,.

1 сокирі.

3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1 вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна.

4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно: а) загальне визнання по товар ролі загального еквівалента; б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента; в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для постійної обмінності.

Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото й срібло.

Гроші по своєму походженню — це товар. Вони також володіють двома властивостями товару:

1. споживчою вартістю (у виді прикраси — задовольняють естетичену потребу, у виді молотка — потреба в забиванні цвяхів);

2. ціною, оскільки на добування золота також витрачається визначена кількість суспільно-необхідної праці.

Гроші - це особливий товар:

3. крім споживчої вартості (див. вище) смердоті мають загальну споживчу вартість, оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку потребу;

4. вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на ринку, тоді як вартість звичайного товару прихована й виявляється лише в останній момент покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю, витрачену на його виробництво, признається товариством, стає суспільно необхідним; отже, товар має вартість.

Гроші розв «язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю й ціною, тобто тієї самий товар для однієї людини не може володіти одночасно й споживчою вартістю й ціною. З появою грошей товарний світло розколовся на дві частини:

— це гроші як товар й усі інші товари. Споживча вартість сконцентрована на стороні всіх товарів, а вартість — на стороні грошей. Гроші стають виразником споживчих вартостей всіх товарів через свою ціну. У висновку: гроші - це товар, особливість якого полягає до того, що:

— це стихійно (історично) своїх фізичних властивостей, що виділилася за рахунок, товар;

— це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;

— це товар, що про «єднує в собі дві економічні категорії: споживчу вартість й вартість (у відмінності від інших товарів).

Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність. 1) Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. Там купується будь-який товар; 2) Гроші виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості товари; 3) Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого години, укладеного в товарі.

2. Грошовий обіг в Україні.

Грошовий обіг здійснюється в готівковій й безготівковій формах.

Готівковогрошовий обіг — прямування готівки в сфері обігу й виконання ними 2-х функцій: засобу платежу й засобу обігу. Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не заговорили українською у «язаних з рухом товарів й послуг (розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів й виплаті прибутку із них, по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції й т. д). Готівковогрошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, бо воно та дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних й фізичних осіб.

Безготівковий обіг — рух вартості без участі готівки. Частка безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80%, сьогодні трохи збільшилась. Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій стране говорити про правильну, грамотну організаціїю всього копійчаного обігу.

Між готівковим й безготівковим обігом існує тісний взаємозв «язок: гроші постійно переходять із однієї сфери обігу в іншу, смердоті утворюють загальний грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.

У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних операціях, тобто безготівкові розрахунки за товари й послуги; по фінансових вол «язаннях, тобто платежі до бюджету й в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями. Значення безготівкових розрахунків складається до того, що смердоті прискорюють обертальність засобів, скорочують абсолютний розмір готівки в обороті, скорочуються витрати на друкування й доставку готівки.

У 1993 р. НБУ почав роботу із впровадження автоматичної системи міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ й комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових документів й прискорює розрахунки (рахунок йде на часи й хвилини, й в ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).

Безготівковий оборот Україні характеризується обов «язковим відкриттям розрахункового чи поточного рахунка в установі банку; платежі відбуваються за згодою покупця чи із доручення платника; підставою для перерахування засобів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чек, домов); при порушенні умів договору існує можливість повної чи часткової відмови від оплати у відповідності й «Правилами здійснення безготівкових розрахунків»; готівка в касі підприємства знаходяться в межах установлених лімітів; самостійність у витраті засобів на рахунках відповідно до «Порядку ведення касових операцій в Україні» від 1993 р.

У Україні відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств за своїми обов «язками, а також між юридичними й фізичними особами за товарно-матеріальні ціності провадяться в безготівковому порядку через установи банку. Визначено такі форми безготівкових розрахунків в Україні визначено такі форми безготівкових розрахунків:

— розрахунки платіжними дорученнями;

— розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

— інкасові розрахункі;

— розрахунки із застосуваннями акредитивів;

— розрахунки із використанням чеків;

— розрахунки із використанням векселів;

— клірінгові розрахунки;

— розрахунки за допомогою пластикових карток.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. М. До. Букіна «Гроші, банки, валюта». (популярний нарис). 2. Едвін Дж. Долан. «Мікроекономіка» З. — П. 1994 р. 3. Едвін Дж. Долан «Макроекономіка» З. — П. 1994 р. 4. Едвін Дж. Долан «Гроші, банки і грошово-кредитна політика» С.-П.

1994 р. 5. Банківські опеpации. // Частина II. // Учетно-ссудные опеpации і агентські послуги. // Навчальний посібник. // Під pед. Лавpушина О.И. — М.: ИНФРА-М,.

1996. — З. 208. 6. Галицькi контpакти, 1997. — № 3. 7. Бізнес, 1997. — № 3;4.