Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Українська демонологія як невід'ємний складник традиційної духовної культури здавна привертала увагу дослідників. Пошуки велися переважно в етнографічному, менше — у лінгвістичному напрямках. Етнографи фіксували автентичні свідчення носіїв культури і здійснювали описовий аналіз відповідного матеріалу (В.Гнатюк, М. Костомаров, І.Нечуй-Левицький, Я. Новицький, І.Огієнко, П. Чубинський та ін.). Лінгвісти зацікавилися українською демонологічною лексикою лише у ХХ ст. Предметом їхньої уваги стали походження, етимологія, мотиви номінації, творення, функціонування демонологічних назв (В.Білоусенко, А. Василенко, Л. Виноградова, Й. Дзендзелівський, Б. Кобилянський, О. Левкиївська, Т. Лукінова, М. Толстой, Н. Хобзей). Демонологічній лексиці присвячено окремі статті тлумачних, діалектних та етимологічних словників української мови.

У вітчизняній лінгвістиці цей прошарок лексики сучасної української мови не був предметом спеціального комплексного дослідження. Синтезовані дані етнографічних джерел, фольклору, художньої літератури, словників, лінгвістичних праць уможливлюють системний опис української демонології, яка й нині є відображенням світосприйняття українця, рис національного способу мислення, особливостей культури. У зв’язку з цим вивчення демонологічної лексики в контексті сучасного мовнокультурного дискурсу, репрезентації традиційних демонологічних персонажів у живомовному просторі з виокремленням різнорівневих культурних нашарувань і трансформацій є актуальним. Системний опис демонолексики є необхідним для виявлення тенденцій семантичного розвитку окремих номінацій (розширення, звуження значень, десемантизація тощо) та з’ясування особливостей функціонування демономенів у різножанрових і різностильових текстах. Актуальність лінгвістичного дослідження українських демонологічних назв зумовлена також потребами лексикографічного опису української народної культури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в межах головного наукового напрямку роботи кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету «Слов'янські мови в їх історичному розвиткові». Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького державного університету (протокол № 10 від 29.12.1999 р.) та координаційною радою Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 1 від 10.02.2000 р.).

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні демонологічної лексики сучасної української мови на семантичному й лексичному рівнях, а також виявленні особливостей її функціонування в україномовному просторі.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання комплексу завдань:

· встановити індекс демонологічних найменувань у сучасній українській мові;

класифікувати й описати лексико-семантичні групи демонологічної лексики; демонологічний лексичний трансформація семантичний.

• · проаналізувати семантичну структуру демонологічної лексики, виявити в її складі найбільш типові лексико-семантичні трансформації, зміни, зумовлені лінгвальними й екстралінгвальними чинниками;
• · з’ясувати функціональні можливості демонономенів;
• · окреслити найголовніші механізми розвитку системи демонологічних найменувань.

Об'єктом дослідження є демонологічна лексика сучасної української мови.

Предмет дослідження — лексико-семантичні та функціональні особливості лексики на позначення антропоморфних, антропозооморфних та зооморфних демонологічних персонажів.

Теоретико-методологічна основа та методи дослідження. Методологічною основою розвідки є концептуальні положення про історичну тяглість культурних феноменів і суміщення в одній культурній традиції різних семіотичних систем, поліфункціональність мови та її органічний зв’язок з матеріальними й духовними явищами суспільного життя.

Різноаспектне дослідження демонологічної лексики зумовлює використання різних методів наукового аналізу: загальнонаукових (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія) та спеціальних (лінгвістичний опис з його універсальними прийомами спостереження, систематизації, інтерпретації мовних фактів, компонентний аналіз, елементи етимологічного, зіставний).

Джерелами дослідження є фольклорні тексти (легенди, перекази, казки, прислів'я та приказки), етнографічні розвідки (Г.Булашев, О. Воропай, В. Гнатюк, П.Іванов, В. Милорадович, І.Нечуй-Левицький, Я. Новицький, І.Огієнко, І.Франко, П. Чубинський та ін.), твори українських письменників ХІХ — ХХІ ст., де найповніше представлено демонологічну лексику, монографічні дослідження, а також наукові статті, в яких розглядаються проблеми демонології, українська періодика та особисті записи автора. Для комплексного аналізу досліджуваних лексем широко залучалися фіксації тлумачних (Словник української мови: В 11-ти томах (К., 1970 — 1980), Словарь української мови Б. Грінченка (К., 1907 — 1909), Словник української мови П. Білецького-Носенка (К., 1966), Словник української мови Я. Головацького (Пряшев, 1982), Словник української мови Д. Яворницького (Катеринослав, 1919)), етимологічних (Етимологічний словник української мови / За ред. О. Мельничука (К., 1982;2004), Етимологічно-семантичний словник української мови Митрополита Іларіона (Вінніпег, 1979;1999)), діалектних (Словник західнополіських говірок Г. Аркушина (Луцьк, 2000), Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини В. Лєснової (Луганськ, 1999), Словника поліських говірок П. Лисенка (К., 1974), Словник бойківських говірок М. Онишкевича (К., 1984), Словник діалектної лексики говірок сіл Південно-Східної Полтавщини А. Сизька (Дніпропетровськ, 1990), Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини В. Чабаненка (Запоріжжя, 1992)) та спеціальних словників (Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник Н. Хобзей (Львів, 2002), Славянская мифология: Энциклопедический словарь (М., 1995)) тощо.

Наукова новизна. Дисертація є першим в українській лінгвістиці комплексним дослідженням демонологічної лексики в її семантико-функціональних реалізаціях на сучасному етапі розвитку мови. Систематизовано демономени в контексті їхньої лексико-семантичної та функційно-стилістичної значущості. Виявлено механізми поповнення й розвитку системи демонологічних назв, які дають уявлення про динамічні процеси цього своєрідного феномена українського етносу.

Теоретичне значення. Дослідження є цілісним описом лексико-семантичних особливостей демономенів у системі української мови. Результати роботи поглиблюють знання про системність аналізованої лексики, її сутність. У процесі дослідження виявлено склад та лексико-семантичні групи демонологічної лексики. Розвідка розширює уявлення про роль демонологічної лексики у відображенні особливостей світосприймання та світоусвідомлення українців. Основні положення й висновки роботи конкретизують і поглиблюють вироблені в мовознавстві наукові уявлення про взаємозв'язок мови та свідомості.

Практичне значення. Матеріали роботи можуть бути використані в лексикографічній практиці, у навчальному процесі на спецсемінарах та спецкурсах, а також у науковій роботі студентів вищих навчальних закладів. Дані дослідження знайдуть застосування при вивченні окремих питань лексикології, семантики, стилістики, етнолінгвістики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів:

• — міжнародних: Міжнародній науковій конференції «Література й історія» (Запоріжжя, 1998), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання — ІІІ» (Донецьк, 2005);
• — всеукраїнських та регіональних: Всеукраїнській науковій конференції «Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку» (Херсон, 2001); регіональній науково-практичній конференції «Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва» (Дніпропетровськ, 1999); науково-практичній конференції «Сучасні питання слов’янської філології та культури» (Бердянськ, 2005);
• — щорічних звітних наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького національного університету .

Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедр українознавства та загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету. За темою дисертації опубліковано дев’ять наукових статей, із них шість — у провідних виданнях, визначених ВАК України як фахові. Матеріали дослідження було використано у викладанні курсу «Народознавство» на філологічному факультеті Запорізького національного університету.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку наукової літератури (252 позиції), списку використаних джерел (190 назв), додатків, які включають «Словник фіксацій демонологічної лексики в українській літературі ХІХ — ХХІ ст.», «Словник-покажчик демономенів», рисунки структурних моделей лексико-семантичних груп демонолексики. Повний обсяг дисертаційної роботи — 233 сторінки, з яких 167 сторінок основного тексту.