Характеристика споживчих властивостей скляних виробів

Зміст

Вступ Розділ 1. Властивості скла як основа споживчих властивостей скляних виробів Розділ 2. Характеристика споживчих властивостей скляних виробів Розділ 3. Класифікація скляних побутових товарів Розділ 4. Характеристика асортименту скляних побутових товарів Розділ 5. Основні напрямки розвитку асортименту скляних побутових товарів Розділ 6. Характеристика дефектів скляних виробів Розділ 7. Вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів Розділ 8. Оцінка якості скляних побутових товарів Розділ 9. Маркування, пакування, транспортування і зберігання побутових скляних виробів Розділ 10. Стан ринку побутових виробів із скла в Україні

Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ

Товари господарського призначення — це товари складного асортименту, які є досить різноманітними за своїми матеріалами та способами виробництва і включають велику кількість видів та різновидів.

З метою підвищення конкурентоспроможності на ринку асортимент господарських товарів постійно оновлюється за рахунок впровадження новітніх технологій та використання нових матеріалів і сировини, що сприяє покращенню їх споживних властивостей.

Історія скла та виготовлення виробів з нього сягає глибокої давнини. Так, отримання емалей на кам’яному намисті, виробів із скла було відомо майже 12 тис. років до н.е.

В Древньому Єгипті майже 4 тис. років до н.е. було налагоджено скляне виробництво, а в І-IV століттях н.е. воно розповсюдилось на всі країни Західної Європи та Ближнього Сходу. Падіння Римської імперії в V столітті н.е. призвело до занепаду мистецтва і ремесла, в тому числі і скляного виробництва. Відродження виробництва виробів із скла у Венеції відбувається в період між XII і XV століттями.

Наприкінці XVII ст. скляне виробництво у Венеції приходить до занепаду, а лідером в цій галузі стає Чехословаччина. Особливу славу здобуває богемський кришталь, який і нині заслужено користується великою популярністю в світі.

На території Київської Русі скловиробництво зароджується в І ст. н.е., а вже в X-XI ст. тут виготовлялось скляне намисто, браслети, кубки, мозаїчна смальта. В Західній Європі були широко; відомі скловироби стародавніх майстрів Київської Русі, про яких говорили як про достойних конкурентів візантійським.

Майже до середини XIX ст. вироби зі скла в усіх країнах виготовлялись вручну і були доступні лише певним верствам суспільства. З другої половини XIX ст. скляні заводи починають виробляти також і набагато дешевші вироби, замінюючи їх індивідуальне виробництво на масове. Розпочалось використання машин в скловиробництві, що призвело до його механізації, а в подальшому — і автоматизації.

Сучасна скляна промисловість України освоїла технології виробництва оптичного, світлотехнічного, радіаційностійкого, зміцненого, тугоплавкого, хімічно стійкого, люмінесцентного, волокнистого, тарного, ситалового, посудного скла, яке використовується в різних галузях народного господарства. Значний розвиток одержало промислове виробництво нових конструкційних, оздоблювальних та облицювальних будівельних матеріалів у всьому світі.

Однією з основних матеріальних потреб людини є потреба в їжі. Саме скляний посуд опосередковано призначений для задоволення цієї потреби, оскільки він використовується для прийняття і короткочасного зберігання їжі, або для її приготування та тривалого (або нетривалого) зберігання. Крім утилітарного призначення, скляний посуд має на людину і емоційний вплив, задовольняючи його естетичні потреби. Скляні художньо-декоративні вироби відіграють, як правило, чисто естетичну роль (наприклад, різноманітні скляні прикраси).

Об'єкт дослідження — сучасне товарознавство.

Предмет дослідження — скляні побутові товари.

Мета дослідження — дати товарознавчу характеристику скляним побутовим товарам.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) охарактеризувати вихідну сировину як чинник споживчих властивостей та якості скляних виробів;

2) дослідити формування споживчих властивостей скляних побутових товарів;

3) розглянути класифікацію та асортимент скляних побутових товарів;

4) вивчити вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Розділ 1. Властивості скла як основа споживчих властивостей скляних виробів

Для задоволення потреб побутові скляні вироби повинні мати комплекс функціональних, ергономічних, естетичних властивостей, бути надійними в експлуатації, нешкідливими для людини.

Основу цих споживних властивостей становлять властивості скла, які обумовлені його природою, складом та будовою.

Склом називають всі речовини амфорно-кристалітної структури, одержані шляхом переохолодження розплаву, який складається з різноманітних оксидів, і незалежно від їх хімічного складу і температурної зони затвердіння мають при підвищенні в’язкості механічні властивості твердих тіл [5, c. 46].

Хімічний склад скла різноманітний в залежності від вимог, що пред’являються до властивостей скловиробів, та від умов їх експлуатації, а також способу виробки. Склад скла може бути виражений загальною формулою трисилікату: К₂О * КО * 6SіO₂.

З одновалентних оксидів до складу скла входять Ма₂O, К₂O, Lі₂О та ін.; з двовалентних — СаО, МgО, ZnО, РbО, ВаО та ін.; а також такі оксиди: Аl₂O₃, ВаO₃, В₂O₃.

В скловарінні на даний час використовується близько 80 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва, в т. ч. і рідкоземельні, які широко використовуються як барвники. Силікатне скло, яке використовують для виготовлення посуду і художньо-декоративних виробів, може бути безсвинцевим (звичайним) і свинцевим (кришталевим). До складу свинцевого скла входить 18−24% або більше РВО.

Окремі підприємства виробляють безсвинцевий кришталь (замість РВО містить 2пО) і баритовий кришталь (містить ВаО).

Скло є складною системою, яка складається не менше ніж із 5 оксидів. Основними із них є SiO₂ — 72−75%, СаО — 8,5−9,5%, N₂O — 13−15%, а також оксиди свинцю, бору, алюмінію та ін. 10, c. 156−157].

Хімічний склад скла, приведений в табл. 1., поданий для виробів різного призначення.

Таблиця 1. Хімічний склад скла для виробів різного призначення

Назва скла залежить від вмісту тих чи інших оксидів: натрій-кальцій — силікатні, фосфатні, свинцеві (кришталеві), барієвий кришталь та ін.

Властивості скла можна згрупувати в такі підгрупи, як фізичні та хімічні. До фізичних властивостей скла, які мають найважливіше значення для споживних властивостей скляних виробів, належать густина, міцність, крихкість, термічні (теплопровідність, теплове розширення, термостійкість), оптичні та електричні властивості скла [21, c. 67−69].

Густина скла залежить від складу скла та термічної обробки і знаходиться в межах 2,2 — 6,0 г/смі. Наприклад, густина кварцового скла дорівнює 2,2 г/смі, натрій-вапнякового — 2,5, кришталевого — 2,5−2,9 г/смі і більше. Найбільшу густину має скло, яке містить оксиди важких металів — РbО, ВаО, ZNО. Крім того, на густину впливає стан кварцу і якщо кварц знаходиться у кристалічному стані, то густина скла дорівнює 2,65 г/смі, а якщо в склоподібному — 2,2 г/смі.

На густину скла також помітно впливає і температурна обробка виробів, яка підвищує цей показник на 0,5% у відпаленого скла, порівняно з загартованим склом.

Міцність — це властивість скла, яка визначає можливості використання скляних виробів. Розрізняють міцність при розтягуванні, стискуванні, згинанні, ударі тощо.

Скло неоднаково поводить себе при різних видах навантаження. Так, воно має порівняно високу міцність при стискуванні (50−200 МПа), яка в 15−20 разів більше міцності при розтягуванні (3,5−9 МПа). Міцність скла при розтягуванні підвищується при наявності в склі СаО, ВаО, РbО і Аl₂O₃. Крім того, наявність на поверхні найдрібніших тріщин і подряпин різко знижують міцність при розтягуванні. Руйнівна напруга при стискуванні збільшується при наявності в склі оксидів алюмінію, магнію та кремнезему. Міцність скла може бути підвищена шляхом термічної обробки — загартування, вогнеполірування, травлення іонним обміном та іншими способами. Так, міцність загартованого скла в 3−4 рази вище, ніж відпаленого. При загартуванні в поверхневому шарі створюються більші, але рівномірно розподілені напруги, котрі послаблюють розклинюючу дію тріщин і подряпин. Мікротріщини та інші дефекти поверхні скла ліквідуються хімічною обробкою (травлення) скла плавиковою кислотою та вогневим поліруванням (оплавлення) поверхні. Крім того, на міцність скла впливають й інші чинники, в тому числі хімічний склад, ступінь однорідності, температура оточуючого середовища [12, c. 254−256].

Крихкість є важливим показником, який характеризує довговічність виробів. Крихкість скла оцінюють його ударною міцністю, під якою розуміють сумарну роботу серії ударів, що викликають руйнування зразка.

Крихкість скла залежить від форми і розмірів зразка, а також від термічної обробки. Введення в скло оксидів — В₂О₃, Аl₂O, МgО — знижує його крихкість. Міцність до удару загартованого скла підвищується в 5−7 разів, що і використовується при виробництві спеціального скла для автотранспорту та інших виробів. В цілому ж скло належить до типових крихких матеріалів, які практично не мають пластичної деформації і руйнуються відразу при досягненні межі пружності.

Твердість — це здатність скла чинити опір вкоріненню в нього іншого тіла під певним навантаженням. Вона визначає придатність скла до різних умов обробки і експлуатації (шліфування, різання, свердлення, дряпання, стирання). Найтвердішим склом є кварцове, високоглиноземне (18−30% Аl₂O₃) та боросилікатне (до 12% В₂O₃), а найм’якшим — кришталеве. Чим твердіше скло, тим менше подряпин і пошкоджень утворюється на поверхні виробів, довше зберігається блиск і висока механічна міцність. Твердість скла визначають різними методами: вдавлюванням і дряпанням, шліфуванням тощо. Згідно з мінералогічною шкалою Мооса, твердість скла знаходиться між 5−7.

Термічні властивості скла мають визначальне значення для оцінки якості жаростійкого посуду та інших виробів, які піддаються впливу перепаду температур. Вони включають в себе теплоємність, теплопровідність, термічне розширення, термостійкість.

Теплоємність скла залежить від хімічного складу і природи молекулярних зв’язків. Теплоємність збільшується з введенням в скло ZnO, Lі₂O і В₂O₃ і зменшується при введенні РbО і ВаО. Величина теплоємності скла знаходиться в межах 0,3−1,05 КДж [15, c. 149−150].

Теплопровідність скла становить 0,7−1,34 Вт, що в 400 разів менше цього показника для міді. Вона залежить від хімічного складу скла. Найнижчу теплопровідність має скло свинцеве, а найвищу — кварцове і боросилікатне скло. З підвищенням температури теплопровідність скла збільшується, вона прямо пропорційна теплоємності. Теплопровідність скла позитивно впливає на його термічну стійкість, яка з підвищенням теплопровідності зростає. При різких перепадах температури виникає велике напруження скла, яке має малу теплопровідність.

Термічне розширення твердого скла характеризується коефіцієнтами його лінійного (а), об'ємного (b) розширення, які показують зміну довжини чи об'єму зразка скла при нагріванні на 1 °C. Термічне розширення визначає термічну стійкість скла і враховується при його декоруванні склотканинами, склонитками, емалюванні, одержанні кольорових 2−3-шарових виробів, електроламп, спіканні скла з керамікою, металами та ін.

Термічна стійкість — це здатність скловиробів витримувати різкі коливання температури і при цьому не руйнуватись. Побутовий посуд та технічні вироби зі скла в процесі експлуатації постійно відчувають різкі перепади температури, тому ця властивість скла в значній мірі визначає довговічність виробів з нього. Термостійкість залежить від багатьох факторів та властивостей скла: теплопровідності, температурного коефіцієнта розширення, міцності скла при розтягуванні, модуля пружності, теплоємності, товщини та форм виробів, ступеня однорідності скла тощо. Тому термостійкість виробів визначають при перепадах температур, відповідних реальним умовам їх експлуатації, а характеризують їх кількістю теплозмін, що витримує виріб і при цьому не руйнується.

Найбільшою термостійкістю характеризується кварцове скло з малим термічним розширенням, яке витримує значні перепади температури (20−900°С); в той же час термостійкість звичайного посудного скла знаходиться в межах 20−150°С [23, c. 235−236].

Високу термостійкість мають вироби з малим вмістом оксидів бору, оксидів титану та ін. На термостійкість скловиробів впливає також стан їх поверхні: при наявності подряпин, тріщин та інших дефектів вона знижується. Для усунення дефектів і, як результат, підвищення термостійкості, вироби піддають термічній обробці з подальшим травленням плавиковою кислотою. Вироби з потовщеними стінками та дном, з гострими гранями і виступами мають меншу термостійкість, ніж тонкостінні та округлі, овальні скловироби. Скло значно краще чинить опір швидкому нагріванню, ніж різкому охолодженню. Це пояснюється тим, що в зовнішніх шарах виникає напруга розтягування, яка не може протистояти більш високій напрузі при стискуванні у внутрішніх шарах, і скло руйнується. Чим більше перепад температур при охолодженні, тим вище ці напруги. І, навпаки, при швидкому нагріванні в поверхневих шарах скла виникає напруга стискування, а у внутрішніх — напруга розтягування. В цьому випадку напруга стискування легко протистоїть малій напрузі розтягування внутрішніх шарів, тому скловироби не руйнуються. Таким чином, термостійкість скла при швидкому нагріванні вища, ніж при швидкому охолодженні.

Оптичні властивості скла — це заломлення, поглинання, відбиття і світлопропускання світлового потоку, який падає на скло.

Показник заломлення залежить від середовища, довжини хвилі світла і температури; з підвищенням останньої він зростає. Цей показник значно залежить від хімічного складу скла. Так, для натрій-кальцій-силікатного скла він знаходиться в межах 1,48−1,52, а для кришталевого 1,57−1,75. Гра світла кришталевого скла пояснюється саме високим показником заломлення. З цією метою вироби роблять більш товстостінними і прикрашають глибоким алмазним грануванням.

Поглинання світла склом є суттєвим його недоліком. Віконне скло, яке пропускає менше 84% падаючого світлового потоку, неможливо використовувати для заскління житлових приміщень. Віконне скло поглинає до 2% світлового потоку, який проходить через нього, і перш за все — його ультрафіолетову частину. Найкраще пропускають світло, в тому числі ультрафіолетові промені, кварцове скло та увіолеве скло.

Відбиття світла скла залежить від його природи, характеру поверхні. Великий світловий потік відбивається від рівної блискучої поверхні і менший — від матової [6, c. 78−80].

Хімічні властивості скла. Здатність скла протистояти руйнівній дії різних хімічних реагентів характеризує його хімічну стійкість.

Механізм процесу, який протікає при хімічній взаємодії скла з різними хімічними реагентами (атмосферна волога, розчини солей), був вивчений акад. І.В. Гребенщиковим. Суть цього процесу у гідролітичних та іонообмінних реакціях агресивних середовищ зі склом. Продуктами цієї взаємодії є вільні їдкі луги і плівка з гелю кремнієвої кислоти. Луговий розчин з поверхні скла в подальшому вимивається і видаляється, плівка ж геля кремнієвої кислоти з часом зміцнюється, і незважаючи на мізерну товщину (1−7 мкм), захищає скло від подальшого руйнування.

За такою схемою проходить взаємодія скла з такими реагентами, як вода, волога атмосфера, розчини солей, кислот (крім плавильної, фосфорної). Інший вплив на скло мають луги, фосфорна та плавильна кислоти. Вони діють не лише на силікати, але й на вільний кремнезем, який утворює каркас скла. Захисна плівка в цьому випадку не утворюється, і скло руйнується з постійною та помітною швидкістю. Процес руйнування скла проявляється в утворенні на його поверхні іризуючої плівки, а при більш глибокому руйнуванні - в порушенні гладкої поверхні, втратах міцності, появі сіруватих незмиваних напилів. Ці властивості скла мають величезне значення в процесі експлуатації, транспортування та зберігання скляних виробів.

Хімічна стійкість залежить також від складу скла, температури, стану поверхні та інших факторів. Так, скло кришталеве менш хімічно стійке порівняно із звичайним; підвищення температури скла чи діючих на нього реагентів, а також при наявності подряпин, мікроскопічних тріщин, дефектів поверхні, знижують хімічну стійкість. Лужно-вапнякове скло за хімічною стійкістю ділять на 3 групи: з вищою хімічною стійкістю, середньою та низькою [8, c. 215−216].

Скло з високою хімічною стійкістю, як правило, має високі механічні і електроізоляційні властивості. Хімічна стійкість скла збільшується в декілька десятків разів у результаті теплової обробки (400−500°С) його поверхні, при цьому проходить ущільнення кремнеземної плівки. Крім того, хімічна стійкість виробів підвищується в декілька тисяч разів за рахунок отримання на їх поверхні захисних покриттів, які є гідрофобними (оксиди амонію чи цинку, кислотно-парафінові та ін.). Позитивний вплив на підвищення хімічної стійкості скла має відпалювання виробів в середовищі газів (SO2, SO3, СO2). При цьому проходить нейтралізація лужних оксидів і, перш за все, натрію і калію, якими збагачується поверхня скла при нагріванні [3, c. 65−66].

Розділ 2. Характеристика споживчих властивостей скляних виробів

побутовий скло якість асортимент В процесі використання скляних виробів завдяки споживним властивостям задовольняються певні потреби людини. Корисність виробів із скла для споживача визначається насамперед комплексом його функціональних, ергономічних, естетичних властивостей та надійністю.

Аналізуючи функціональні властивості скляного посуду, необхідно зазначити, що кожний виріб, незалежно від призначення, виконує дві основні функції: вміщує і зберігає їжу, напої. З цього посуду можна брати їжу, напої повністю чи частково по мірі необхідності. Якщо використання першої функції залежить в основному від властивостей скла, то другої - від конструкції виробу. Неорганічна природа силікатного скла, його висока щільність, хімічна та корозійна стійкість, стійкість до температурних та механічних навантажень забезпечують скляному посудові здатність зберігати властивості їжі та напоїв, що в ній знаходяться.

Конструкційне рішення форми та розмірів скловиробів безпосередньо залежить від їх призначення. Так, для зберігання значних кількостей рідини, що виливається невеликими порціями, розроблена форма графинів з вузьким горлом. Ці ж фактори обумовлюють форми та розміри посуду для вина.

Для виявлення специфічного аромату коньяку функціонально придатні порівняно невеликі (75−100 смі) кулькоподібні фужери, які звужуються доверху, з тонкими стінками, які заповнюються лише на 1/3 і швидко сприймають тепло руки, що підсилює аромат напою [9, c. 147−148].

Навпаки, для насичених вин функціонально придатні високі вузькі бокали або низькі широкі фужери. їх об'ємно-просторове вирішення перешкоджає виливанню вина внаслідок швидкого утворення піни, в першому випадку — завдяки висоті, в другому — діаметрові посуду.

Ці приклади показують, що при дослідженні функціональних властивостей посуду необхідно враховувати властивості їжі і напоїв, для яких цей посуд призначений, особливості і традиції їх вживання та інші фактори.

Ергономічні властивості характеризують, перш за все, зручність в користуванні скляними виробами і комфортність та їх гігієнічні властивості (рис. 1.).

Рис 1. Схема групування ергономічних властивостей скляних виробів Комфортність побутового посуду визначається зручністю його зберігання, транспортування, миття тощо. Для комфортності посуду велике значення має форма виробу і його розмір, наявність, розташування та форма ручки, її розмір. Розміри ручок в усіх випадках повинні відповідати розмірам руки людини. Для комфортності та гігієнічності посуду також велике значення має діаметр верхнього отвору. Гладка рівна поверхня скляного посуду є кращою, ніж нерівна, яка має шорсткість, гострі, ріжучі і дряпаючі місця. Наявність кутів, виступів і заглиблень також підвищує забрудненість виробів та ускладнює підтримку їх в чистоті. Перевозити, зберігати зручніше вироби, які при цьому займають меншу площу і т.п. [4, c. 356−357].

Гігієнічні властивості обумовлені також природою і властивостями скла, яке є нешкідливим для організму людини і має високу хімічну стійкість. Оцінюючи гігієнічні властивості скляних виробів, враховують також простоту та легкість очищення і підтримку в чистоті цих виробів.

Естетичні властивості скляних побутових товарів — це така група споживних властивостей, яка виявляє в чуттєво-сприйнятливих ознаках форми виробу суспільну цінність та соціально-культурну значущість і задовольняє естетичні потреби людини. Основними показниками естетичних властивостей скляних товарів є їх інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання та товарного вигляду (рис. 2).

Рис. 2. Структура естетичних властивостей і показників скляних товарів

Інформаційна виразність (інформаційність) форми — здатність виробу через особливості форми відображати соціально-естетичні уявлення, які склалися в суспільстві. Одиничними показниками інформативності є художньо-образна виразність, оригінальність форми, відповідність стилю і моді.

Раціональність форми полягає в єдності форми і змісту, виявленні її відповідності умовам виробництва і експлуатації, правдивості відображення функціонально-конструкторської суті виробів. Саме дизайн товарів, обумовлений їх художнім конструюванням, передбачає раціональне поєднання показників зовнішнього вигляду з функціональними і ергономічними [7, c. 239−241].

Цілісність композиції характеризує, гармонійну єдність частин і цілого, органічний взаємозв'язок елементів форми виробу, його узгодженість з іншими виробами, а також ефективність використання професійно-художніх засобів для створення композиційного вирішення. Комплексний показник композиційної цілісності характеризується такими одиничними показниками як гармонійність об'ємно-просторової структури, архітектонічність, пластичність, колорит, художньо-графічна виразність. Гармонійність об'ємно-просторової структури забезпечує взаємодію всіх елементів форми виробу між собою та з простором. Всі елементи форми повинні бути органічно поєднані один з одним, підпорядковані і мати єдиний характер завдяки належному використанню засобів композиції - пропорцій, масштабності, ритму, симетрії.

Досконалість виробничого виконання та товарного вигляду характеризує чистоту виконання контурів, округлень і з'єднань окремих елементів виробу, ретельність нанесення декоративних і захисних покрить, інформаційних знаків, раціональність і рекламну виразність, пакування тощо. Пакування повинно не лише захищати товар в процесі зберігання і транспортування, а й бути естетично привабливим і постійно представляти (рекламувати) товар. Досконалість виробничого виконання виробу оцінюється певною кількістю одиничних і комплексних показників, що характеризують якість виконання технологічних операцій. Серед естетичних показників виділяється також товарний вигляд, під яким розуміють зовнішній вигляд, внутрішню обробку, виразність форми знаків, стійкість до пошкоджень та стабільність у експлуатації. Естетичне значення має не лише зміст інформації про товар, а й вибір кольору, шрифту для рекламних написів. Таким чином, залежність товарного вигляду виробу від конкретних умов виробництва та специфіки експлуатації виробу за призначенням і є досконалістю виробничого виконання та товарного вигляду. Згідно з діючою нормативною документацією, для скляних побутових товарів це точність, відтворення зразка (еталона); показники досконалості форми, декору; показники композиційної цілісності, виразності стильового рішення; досконалості виробничого виконання; кут гранування; показники заломлення, світлопроникність [11, c. 312−313].

Розділ 3. Класифікація скляних побутових товарів

Скляні побутові товари — це товари складного асортименту, які об'єднують велику кількість різноманітних товарів, що відрізняються певними ознаками. Скляні побутові товари класифікують за такими ознаками: призначення, функціональне використання, хімічний склад, колір скла, спосіб формування, вид і складність декорування, форма, розмір, комплектність та вид виробу (додаток 1.).

За призначенням скляні побутові товари діляться на побутовий посуд, художньо-декоративні вироби та лампові вироби (лампові резервуари, лампове скло і столові лампи).

Побутовий посуд за функціональним використанням ділиться на столовий, чайний, закусочний, для напоїв, господарський, кухонний.

За хімічним складом і кольором скла вироби бувають із натрій-кальцій-силікатного скла (силікатне), калієво-свинцевого скла (кришталеве) і калій-барієвого скла (барієвий кришталь) як безкольорового, так і кольорового та з нацвітом.

За способом формування скляний посуд поділяється на видувний і пресований, пресовидувний, а також гутної виробки, центробіжного формування та комбінованого способу формування, витягнуті тощо [14, c. 379−382].

За видом і складністю декорування скляний посуд, особливо видувний, досить різноманітний. Це вироби з прикрашенням, що наносились в процесі формування, вироби, на які декор наносився в готовому вигляді механічним методом, хімічним та живописом.

В обсязі випуску скловиробів побутового призначення найбільшу частку займають вироби, які декоровані алмазним грануванням, силікатними фарбами, золотом та люстрами.

Незалежно від виду декорування всі малюнки об'єднані у відповідні групи, за кожною з яких закріплений певний номер. Так, наприклад, малюнки, що наносяться на вироби із звичайного (силікатного) скла, діляться на VII груп — з І по VII. Малюнки, що наносяться на кришталеві вироби, діляться теж на VII груп, але починаючи з IV по X групи. Кожна група містить сто різноманітних, але однакових за складністю рисунків. Рисунком, які за складністю перевершують вказані групи, присвоюють вищі номери, наприклад 1310, 1417, 2101. Група складності малюнка визначається в залежності від трудомісткості нанесення малюнка та його характеру, а також від площі поверхні, зайнятої малюнком. Складність декорування має великий вплив на художньо-декоративні особливості виробу, а також на його ціну.

За формою скловироби розрізняють порожнисті і плоскі.

Фасон посуду визначається його конфігурацією (куля, конус, циліндр тощо), конструкцією (на ніжці, на піддоні, з ручкою і т.д.), особливостями обробки краю дна, ніжки. Досить різноманітні за фасоном такі види скловиробів: склянки, рюмки, фужери, вази, графини тощо. Форма і фасон скляного посуду повинні органічно поєднуватись з його функціональними, естетичними та ергономічними властивостями, надійністю виробів.

За розмірами побутовий посуд може бути дрібним, середнім, крупним. До дрібних виробів належать такі, які мають висоту і діаметр менше 100 мм, а місткість — менше 100 смі. Крупні вироби плоскі мають діаметр більше 150 мм, висоту понад 250 мм, а місткість порожнистих — понад 500 смі. Проміжне положення займають середні за розміром вироби. Розмір плоских виробів визначається за найбільшим діаметром в мм, порожнистих — за об'ємом в смі, високих виробів — за висотою в мм. Розподіл за розмірами на дрібні, середні, крупні вироби проводиться за найбільшим параметром [17, c. 239−241].

Кришталеві вироби, крім того, випускаються особливо крупних розмірів: висота — понад 350 мм, діаметр чи довжина — понад 250 мм, а місткість — понад 1500 смі.

За комплектністю скляний побутовий посуд може бути поштучний і комплектний. Вироби, що входять в комплект (набір для вина, води, крюшону, молока, салату, ягід, набір келихів чи фужерів), повинні бути виготовленні в єдиному архітектурно-композиційному стилі, з скломаси, яка за складом, кольором, декором однакова, або ж якщо різна, та гармонійно поєднана.

Види скляного побутового посуду різноманітні і налічують понад 60 одиниць. Це — блюда, блюдця, склянки, бокали, вази, графини, салатники тощо [6, c. 158].

Розділ 4. Характеристика асортименту скляних побутових товарів

Скляний побутовий посуд включає в себе вироби зі скла, які використовуються в побуті та сфері масового харчування для приготування та зберігання їжі і напоїв та сервірування столу.

Побутовий посуд підрозділяють на столовий, кухонний і господарський.

Столовий посуд в обсязі виробництва та споживання значно переважає інші групи скляного посуду. Він характеризується найбільшою різноманітністю за призначенням, видами, формою, розмірами, видами скла та видами декорування, способом вироблення тощо. Асортимент столового посуду за функціональним призначенням включає вироби для подачі їжі і напоїв на стіл, для приймання їжі і напоїв, для нетривалого зберігання їжі та іншого призначення.

Основними видами виробів для подачі їжі і напоїв на стіл та їх нетривалого зберігання є блюда, вази, глечики, графини і кошики, корзинки десертні, маслянки, молочники, підноси, цукорниці, оселедниці, салатники, сільнички, сухарниці, штофи, чайниці, ковпаки для сиру та ін. [13, c. 282−283]

Для приймання їжі і напоїв використовують блюдця, бокали, фужери, креманки, чарки, склянки, кварти, кухлі, салатники, розетки для варення, тарілки, чашки, підставки для яєць тощо.

До посуду іншого призначення належать лимоновижималки, попільниці та ін.

Столовий посуд виробляють із скломаси звичайної та кришталевої як безкольорової, так і кольорової.

За способом вироблення столовий посуд розрізняють видувний, пресовидувний, відцентрового формування, гутний тощо.

Видувний посуд має понад 50 найменувань, сотні артикулів та фасонів. Він характеризується як досить складною формою з великою кількістю приставних деталей та елементів, так і простою формою, а також виробами з невеликою товщиною стінок, та товстостінними. На цих видувних виробах відсутні сліди від прес-форми. Видувний посуд виробляють переважно з калієво-силікатного скла безкольорового і кольорового з різними видами декорування. Різнокольорові вироби мають підвищену прозорість завдяки вмісту оксиду калію. Фасони видувних виробів досить різноманітні. Так, наприклад, вази для фруктів бувають звичайні, на високій ніжці, на рівній ніжці і фасонній, край ваз буває гладкий, вирізний чи зубчиками. Графини для вина таких фасонів: без ручки і з ручкою, без піддону і на піддоні, на ніжці; а форма — куля, овал, подвійний конус, сплюснута куля, ромб, конус тощо.

Пресований посуд, порівняно з видувним, має більшу товщину стінок, більш просту, розширену до верху форму. В ньому відсутні різноманітні види декорування, крім тих, які відбились в процесі формування (виступи, заглибини, як імітація під алмазне гранування), на їх поверхні часто є слід від роз'ємної прес-форми. Видовий асортимент пресованого посуду дещо звужений порівняно з видувним. Це такі вироби: склянки, чарки, салатники, дошки для сиру, маслянки, цукорниці, підноси, оселедниці, сухарниці, тарілки, виделки, ложки, лимоновижималки, вази, рюмки для яєць, серветниці, хрінниці, сільнички, соусники, попільниці, чайниці та ін. [16, c. 175−176].

Пресовидувний посуд має найбільш обмежений видовий асортимент — це графини, вази, маслянки, судки столові, штофи, кухлі для пива та ін. Для цих виробів характерні прості форми і прикраси у вигляді випуклого малюнка та сліди від прес-форми, що споріднює їх з пресованими виробами. Відрізняються ж ці вироби від пресованих наявністю звуження їх форми знизу до верху.

Господарський посуд включає в свій асортимент вироби, які використовуються як тара для зберігання різних харчових продуктів — соління, варення, квасу, води та ін. Це банки для варення, банки для соління та молока, пляшки для квасу, бочечки тощо. Всі вони різної місткості в межах 1 — 12 л; цей посуд виготовляється (переважно гладкої поверхні) видувним способом із звичайного (натрій-кальцій-силікатного) скла.

Кухонний посуд — це вироби, які використовують для приготування їжі на газових та електричних печах. Асортимент їх включає такі види виробів: каструлі з кришкою і двома ручками, сковороди, жаровні овальні з двома ручками і плоскою кришкою, посуд для запікання без ручок і з двома ручками, круглої, овальної та прямокутної форми тощо. Виготовляють ці вироби із жаростійкого боросилікатного скла, яке піддається подальшому загартуванню з метою підвищення механічної міцності та термостійкості. Цей посуд повинен витримувати перепад температури від 20 до 600 °C. Крім того, для виробництва кухонного посуду використовують ситали, які мають високі споживні властивості, які необхідні для жаростійкого посуду.

Ситаловий посуд нагадує зовні фарфоровий, але переважає його та посуд з боросилікатного скла за такими показниками: термічна стійкість та ударна міцність. Ситаловий посуд має високу хімічну стійкість та красивий зовнішній вигляд, який зумовлений білим кольором та блиском і нанесеним декором у вигляді деколі, живопису й ін. Кухонний посуд характеризується високими гігієнічними, термічними та естетичними показниками [18, c. 254−257].

Художньо-декоративні вироби. Скляні художньо-декоративні вироби — це предмети прикладного мистецтва та декоративно-утилітарні вироби, які призначені для задоволення естетичних потреб споживача. Для їх виробництва характерним є використання звичайного скла як прозорого, так і напівзаглушеного, безкольорового і кольорового, а також кришталевого скла. Формуються художньо-декоративні вироби ручними і в меншій мірі - механізованими методами. Декоративні вироби — настільна скульптура і сувеніри у вигляді зображення риб, звірів, домашніх тварин, а також фігурки людей, міфологічних істот, крім того декоративні блюда та вази — за технікою виконання можуть бути ливарними, видувними. Видувні вироби одержують переважно в гутній техніці (з в’язкого розплаву скла) чи із склодроту. Особливу художню виразність мають вироби, виконані гутною технікою, оскільки кожний із них є індивідуальним за формою і кольором та прикрасою.

Декоративно-утилітарні вироби, крім декоративного призначення, виконують і утилітарні функції. Це такі вироби: вази для квітів, фруктів, цукерок, сухарниці, попільниці, різні посудини для напоїв (графини, склянки, бокали, фужери) та ін. Ці вироби можуть бути в комплектах — набори для вина, десерту, набори для води, крюшону і т.д.

Виробництво художніх виробів з кольорового скла — це ручна виробка, гутна техніка з різними видами декоративного оформлення. Переважно використовується поверхнева декоративна обробка: матування, нанесення золота, люстрів, силікатних фарб (ручний розпис, трафаретна печать, деколі). Цікавий напрямок — дрібна сувенірна пластика із кольорового дроту.

У широкій гамі кольорового скла велике місце займає сульфідно-цинкове скло, яке дозволяє відтворити структуру і колір каменів-самоцвітів — агату, яшми, авантюрину, опалу та ін. Особливо вдалим для цього скла є застосування гутної виробки, яке передбачає використання різних рифлених форм та металевих фігурних штампів. Декорують ці вироби переважно в процесі їх формування — скляними пузирями, нитками, шнурами, прилепами, кольоровими печатками та ін. Для кришталевих художньо-декоративних виробів характерними прикрасами є алмазне гранування і гравірування високої групи складності малюнка, літерна грань. Художньо-декоративні вироби відрізняються складністю форми і різноманітністю декорування.

Кришталеві вироби. Посуд та художньо-декоративні вироби, які вироблені з кришталевого скла, свинцевого та високосвинцевого кришталю ручним (видуванням та гутним методом), а також механізованим способом (видуванням, пресовидуванням і пресуванням), належать до кришталевих виробів [25, c. 217−218].

Вироби з кришталевого скла містять не менше 10% РbО і 14−16% К 2O. Вироби, які містять 18−24% РbО, належать до малосвинцевого кришталю, 24−30% - до свинцевого кришталю, а 30% і більше — до високосвинцевого кришталю. Для кришталевих виробів характерні високі естетичні властивості, які визначаються такими показниками: висока ступінь прозорості, гарний блиск, високий коефіцієнт світлозаломлення та світлорозсіювання, а також підвищена густина, красивий мелодійний дзвін при легкому ударі чи стиканні двох кришталевих виробів.

Високі показники заломлення та розсіювання світла і певний підбір кутів, утворених гранями, забезпечують багаторазове відбиття променів світла від внутрішньої поверхні граней і викликають характерну для кришталю багатокольорову гру світла. Тому основними видами декорування кришталевих виробів є алмазне гранування, літерна грань, гравірування. Значна частина кришталевих виробів випускається масивними, з товстими стінками (від 8 мм і більше з глибиною граней 4 мм), завдяки чому досягається найбільше відбиття світла. Згідно з стандартом, коефіцієнт світлозаломлення свинцевого і високосвинцевого кришталю повинен бути не менше 1,545, а густина — 2,9 г/смі.

В асортимент кришталевих виробів входять вази (для напоїв, фруктів, печива, цукерок, торта), блюда, графини, глечики, фужери, чарки, бокали, стопки, салатники, склянки, попільниці та ін. Комплектні вироби з кришталю — це набори для вина, води, туалетні набори, весільні тощо [22, c. 249−250].

Розділ 5. Основні напрямки розвитку асортименту скляних побутових товарів

З розвитком ринкових відносин в Україні створюються умови для повного задоволення потреб населення товарами високої якості різноманітного асортименту при мінімальних витратах підприємств на їх виробництво. Це безпосередньо стосується формування споживчого ринку скляних побутових товарів, який забезпечується як вітчизняними, так і зарубіжними виробниками.

За даними Українського державного інституту скла, в Україні сьогодні нараховується 37 підприємств, що виробляють скло або ж мають до скловаріння безпосереднє відношення. Серед них більше 20 склозаводів, які займаються виробництвом скляних побутових товарів: Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об'єднання «Райдуга», яке включає 5 заводів (Львівський, Жовківський, Самбірський, Пісочанський, Нестерівський), Романівський, Бережанський, Стрийський, Артемівський, Лисичанський, Херсонський, Керченський, Константинівський та інші. Значну долю скловиробів на ринку України становить продукція закордонних виробників: Чехія, Словакія, Німеччина, Франція, Італія, Росія тощо, яка є досить конкурентоспроможною переважно завдяки високим естетичним властивостям скляних виробів. Проблема технічного переобладнання підприємств скляної промисловості є найважливішою передумовою виробництва високоякісних та конкурентоспроможних товарів вітчизняного виробництва. Вирішення технічного переоснащення і реконструкції скляних заводів на основі світових досягнень науково-технічного прогресу розпочала Українська державна корпорація «Укрбудматеріали», куди входять підприємства, які виробляють скляні побутові товари.

Виробництво скляних товарів в Україні, порівняно з закордонними виробниками, є надто енергомістким. Введення нових сучасних технологій, нового устаткування на склозаводах дозволить зменшити кількість відходів та дасть можливість різко зекономити паливо і енергоресурси, а отже знизити собівартість продукції.

З метою вдосконалення структури асортименту скляних виробів вітчизняного виробництва на споживчому ринку України необхідно розширити номенклатуру (видовий асортимент) виробів з урахуванням їх призначення, розробити принципово нові сучасні форми виробів, розширити методи і прийоми їх декорування, передбачивши випуск скляних виробів з національними особливостями. Перспективними методами обробки скляних виробів є використання лазерного декорування, впровадження автоматичного гранування та кислотного полірування, які широко застосовуються при виробництві скловиробів у Англії, Німеччині, Бельгії та ін.

Враховуючи попит споживача, сьогодні необхідно збільшити випуск комплектного посуду (сервізи чайні та кавові, подарункові набори тощо) та виробів-новинок з кольорового скла та кришталю, декорованих живописом золотом, сріблом, платиною, люстровими і силікатними фарбами.

Це дасть можливість вітчизняним скляним виробам стати конкурентоспроможними і зайняти достойне місце як на вітчизняному, так і на зовнішньому ринку.

Розділ 6. Характеристика дефектів скляних виробів

Споживні властивості скляних побутових товарів формуються в процесі одержання скломаси та виготовлення з неї готових виробів. При порушенні технологічних процесів в скляних виробах можуть виникати дефекти, які поділять на три групи: дефекти скломаси, дефекти виробки і дефекти обробки.

Дефекти скломаси. Основними дефектами скломаси є повітряні і газові включення у вигляді «мошки» (діаметр до 0,8 мм) і пузирів (більше 0,8 мм). Пузирі можуть бути прозорі і непрозорі. Ці дефекти понижують естетичну цінність виробів, а також міцність і термостійкість, вони утворюються в результаті недостатнього просвітлювання скломаси. Крім того, в цю групу входять кристалічні включення у вигляді нерозчинних піщинок (шихтний камінь), закристалізованих новоутворень («рух»), викришених кусочків вогнетривів (шамотний камінь).

Кристалічні включення — це кристали або сукупність кристалів різних сполук, форми і розмірів, які порушують однорідність скломаси. Ці включення непрозорі і псують зовнішній вигляд, різко знижують термостійкість, механічну міцність, створюють внутрішню напругу в склі, що може бути причиною биття в процесі експлуатації і при транспортуванні скляних виробів [19, c. 69−70].

Скловидні включення у вигляді ниткоподібних хвилястих ліній або смуг іншого складу, ніж скломаса (свіль), чи прозорих або ж з відтінками згустків скла у вигляді бугорків чи крапель (шлір). Свіль і шлір псують зовнішній вигляд виробів, знижують термостійкість, механічну міцність та оптичну однорідність скла.

Недостатнє знебарвлення скломаси призводить до появи зеленуватих, голубуватих або інших відтінків у скляних виробах, що впливає негативно на прозорість скла та погіршує зовнішній вигляд виробу. Недопустимими у виробах дефектами цієї групи є замутнення, продавлювання пузирі і «рух» .

До дефектів виробки належать різноманітні відхилення від нормативів, що виникають при формуванні виробів. Це деформація виробу чи його частини (деталі), нерівномірна товщина стінок і дна виробу, несиметричність ручок, викривлення ручок і ніжок, зазор між корпусом і кришкою, скривлення виробу та ін. Специфічними дефектами пресованих виробів є кованість (нерівності у вигляді дрібної хвилястої поверхні), облой і залишки (виступи скла з роз'ємних прес-форм). Кованість утворюється у зв’язку з використанням при формуванні виробу зношених прес-форм, що є недопустимим дефектом. Зморшки, складки на поверхні скловиробів виникають тоді, коли скло прилипає до дуже гарячих форм. Подряпини, риски на поверхні псують зовнішній вигляд виробів, але ледь помітні допускаються. Дефекти, які різко знижують довговічність та естетичні якості скляних виробів, не допускаються. До них належать овальність корпусу і дна виробів більше 2% зовнішнього діаметра, прилепи скла, тонкі тріщини на стінках виробу, продутість стінок, недопресування та ін.

Дефекти обробки виникають на виробах на завершальному етапі виробництва. Такі дефекти як переплавлений край, риски від абразивного матеріалу, сліди кислотної поліровки (хвилястість, залишок «солей»), шви на ніжках виробів допускаються в посуді, якщо не псують товарний вигляд. Дефекти, які погіршують не лише зовнішній вигляд, але й довговічність виробів, їх ергономічні властивості та безпеку, недопустимі. До них належать такі дефекти: осипання краю, незаплавлені щербини і сколення похитування виробів на горизонтальній площині, недополірування поверхні виробу, неоплавлені (гострі, ріжучі) краї верху і дна виробу.

До дефектів декорування скляних виробів належать: несиметричність, недоведення і переведення лінії малюнка, «заовальність» алмазних граней, забруднення, розтріскування, вигорання, потемніння і неміцне закріплення силікатних, люстрових фарб, плівок золота, срібла [20, c. 357−379].

Розділ 7. Вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів

Скляні побутові товари за формою, розмірами, видами обробки, зовнішнім виглядом повинні відповідати зразкам-еталонам, затвердженим в установленому порядку, а також мати комплекс визначених споживних властивостей.

За якістю виготовлення посуд із натрій-кальцій-силікатного скла повинен відповідати вимогам ГОСТ 26 821–86 «Посуда и декоративные изделия из натрий-кальций-силикатного стекла. Технические условия» .

За основними параметрами вироби із скла поділяють таким чином (табл. 2.):

Таблиця 2. Групування скляних виробів за основними параметрами

У виробах із безкольорового скла допускаються незначні кольорові відтінки, які не псують товарний вигляд. Крім того, допускається різниця в інтенсивності забарвлення одного і того ж виробу з кольорового і накладного скла, викликані нерівномірністю товщини стінок, які не псують товарний вигляд виробу.

Різні кольорові відтінки декору, одержані при термообробці сульфідцинкового скла, також допустимі у виробах. В скляних виробах не допускаються інші включення розміром понад 1 мм та в кількості, яка наведена в табл. 3.

Таблиця 3. Кількість інших включень в скляні вироби

На декорованих кольоровими «крихтами» ділянках виробів допускаються інші включення розміром не більше 1 мм в кількості не більше 3 шт. — для дрібних і середніх виробів, та не більше 5 штук — для крупних і особливо крупних. Кількість і розміри пузирів не повинні перевищувати значення, указані в ГОСТ 26 821–86. У посуді не допускаються локальні накопичення «мошки», прорізані грані, прилиплі шматочки скла, задирки, «припал», матовий наліт на гранях, а також недоведення і переведення ліній малюнка розміром понад 4 мм.

На виробах та ніжці допускаються несиметричність з'єднання верхньої частини і дна та в місцях з'єднання верхньої частини з нижньою, ніжки з денцем — також кільцеподібні потовщення чи хвилястість, які не псують товарний вигляд виробу. «Насип» на декорованих виробах повинен бути заплавленим, без ріжучих часточок скла та не осипатись. Шви та торцева поверхня верхнього краю виробів повинна бути гладкою. До виробів повинні бути підібрані кришки і корки. Кришка повинна вільно накривати виріб чи входити в нього. Непритерті корки повинні вільно входити в горловину виробів. Притертий корок повинен щільно прилягати до горловини виробу, але допускається ледь помітне хитання корка в горловині. Вироби повинні бути стійкими на плоскій горизонтальній поверхні. Склянки, блюдця для чаю, тарілки, чашки для гарячої їжі повинні бути термічно стійкими. Видувні вироби не повинні руйнуватись при температурі 95−70 — 20 °C. Загальна кількість допустимих дефектів зовнішнього вигляду в одному дрібному виробі повинна бути не більше 2, середньому — 3, в крупних — 4.

Якість виготовлення виробів із кришталю визначається ГОСТ 26 822–86 «Посуда и декоративные изделия из хрустальных стекол. Технические условия» .

В залежності від якості скла, способів виробки і обробки кришталеві вироби поділяють на 1 та 2-й сорти, крім виробів пресованих без малюнка, які не діляться на сорти. В залежності від розмірів і місткості кришталеві вироби діляться також на дрібні, середні, крупні і особливо крупні, параметри яких ідентичні параметрам відповідних груп виробів із скла.

Кришталеві вироби повинні мати блискучу, гладку поверхню, відполіровану до повної прозорості.

В безкольорових виробах допускаються слабо виражені голубуваті відтінки, які не псують товарний вигляд. Кількість та розміри інших включень, а також пузирів, не повинні перевищувати значень, які наведені в діючому стандарті. Ці значення для кришталевих виробів, як правило, нижчі за аналогічні значення для посуду із натрій-кальцій-силікатного скла. На відміну від посуду скляного, в кришталевих виробах сколення і щербини оброблені, які не псують товарний вигляд, допускаються лише в 2-му сорті. Для таких виробів 1 сорту допускаються подовження ліній матового рисунка розміром не більше 2 мм, але не допускається недоведення і переведення ліній інших малюнків, які псують товарний вигляд виробу.

Норми інших допустимих і недопустимих дефектів аналогічні нормам дефектів для посуду із натрій-кальцій-силікатного скла.

Край грані основних зрізів виробів з алмазним грануванням трикутного профілю повинен бути в межах 80−130° в залежності від виду малюнка.

Загальна кількість допустимих дефектів зовнішнього вигляду в одному виробі не повинна перевищувати норми, вказані у табл. 4.

Таблиця 4. Норми допустимих дефектів в одному кришталевому виробі

Кришталеві та вироби із натрій-кальцій-силікатного скла повинні бути відпалені. Відпал виробів визначають кількісною оцінкою внутрішніх напруг. Граничне значення різниці ходу променів не повинно перевищувати 100 нм/см.

Розділ 8. Оцінка якості скляних побутових товарів

Відповідно до діючих нормативних документів оцінюється якість скляних побутових товарів. При перевірці якості виробів важливо дотримуватись принципів сортування, тобто враховувати фактори, які зумовлюють можливість зарахування виробів до того чи іншого сорту чи ступеня придатності. Такими факторами є вид скла, спосіб виробки, вид дефекту, розмір і місцезнаходження дефекту на виробі, розмір виробу, кількість однойменних дефектів на виробі, загальна кількість допустимих дефектів на виробі.

Приймання скляних побутових товарів проводиться партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування, вироблена із скла одного виду і оформлена одним документом про якість, в якому містяться найменування виробу, кількість, відповідність виробів НТД та результати випробувань.

При оцінюванні якості скляних побутових товарів особлива увага звертається на відповідність виробів установленим нормам до зовнішнього вигляду, розмірів, якості, відпалу та термостійкості. Для цього методом випадкового відбору з різних місць від партії виробів відбирають певну кількість виробів. Відібрані таким чином вироби перевіряють за такими показниками: дефекти зовнішнього вигляду, розмір, маса, місткість, стійкість, якість відпалу, термостійкість. Для перевірки наявності дефектів від партії відбирають 1%, але не менше 10 шт., а кришталевих виробів — така ж кількість кожного сорту.

Для визначення відповідності виробів основним розмірам, масі, місткості, стійкості, якості відпалу та іншим показникам відбирають 0,5%, але не менше 10 шт. (для кришталевих виробів — від кожного сорту).

Дефекти зовнішнього вигляду виробів визначаються зовнішнім оглядом неозброєним оком в умовах нормального освітлення на відстані 500−600 мм від ока спостерігача.

Місткість виробів перевіряють за допомогою мірного посуду або за масою води (в грамах), вміщеній в посуд до краю, при температурі 20 °C. Лінійні розміри виробів перевіряють універсальним інструментом (лінійка, штангенциркуль, кронциркуль) з похибкою вимірювання не більше 1 мм. Стійкість посуду визначають так: наповнені водою вироби встановлюють на площині з кутом нахилу до горизонталі 10°. Якість відпалу скляних виробів встановлюють за допомогою поляриметра — полярископа ПКС — 250. В добре відпалених виробах поле зору в цьому приладі повинно бути рівномірно забарвленим у фіолетовий колір або мати червонувато-оранжеві відтінки з синім або фіолетовим кольорами.

Термічну стійкість склянок і блюдець для чаю, тарілок і чашок для гарячої їжі із звичайного скла перевіряють таким чином: у вироби при температурі 20 °C наливають несильним струменем гарячу воду не нижче 95 °C. Після охолодження у виробі до 70 °C (для пресованих до 60°С) її виливають, а виріб швидко занурюють у воду кімнатної температури. Термостійкість загартованих пресованих виробів перевіряють наступним чином: нагрівають їх в спеціальній печі до 150 °C, а потім швидко охолоджують у воді при температурі 15 °C. При цьому випробуванні вироби не повинні руйнуватись.

Випробування на термостійкість жаростійкого кухонного посуду проводять в більш жорстких умовах відповідно до умов експлуатації. Вироби протягом 15 хв. витримують в печі при 200 °C з наступним зануренням у воду, температура якої 15 °C. При цьому допускається руйнування не більше 1% досліджуваних виробів, яких повинно бути не менше 100 одиниць.

Згідно з НТД, при одержанні незадовільних результатів перевірки і випробувань скляних виробів хоча б з одного показника, проводять повторну перевірку на подвоєній вибірці [24, c. 456−458].

Розділ 9. Маркування, пакування, транспортування і зберігання побутових скляних виробів

Маркування виробів наноситься на паперову етикетку, котру наклеюють безпосередньо на виріб, споживчу тару, групову упаковку з паперу та транспортну тару. Маркування повинно бути чітким, розбірливим і містити наступні дані: товарний знак та скорочену назву підприємства-виробника; артикул, номер рисунка чи групу складності рисунка, позначення стандарту. На кришталевих виробах, крім того, в маркуванні додатково вказана масова доля оксидів свинцю. Для упаковки скляних виробів застосовують картонні та гофровані коробки, а також паперові пакети з пакувального паперу.

Кожний видувний виріб обгортають в папір і перекладають стружкою чи іншими м’якими прокладними матеріалами, дрібні і середні вироби обгортають в папір попарно. Пресовані склянки попередньо обгортають в папір і пакують в паперові пакети. Пакети і коробки повинні бути перекладені через кожних два ряди пакувальним матеріалом.

Комплектні вироби складають в одну коробку чи один пакет, сувенірні вироби — в художньо оформлені коробки. Кожний виріб з кришталю обгортають папером і вкладають в ящики масою не більше 50 кг.

Перевозять скляні вироби всіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно з правилами перевезення, діючими на кожному виді транспорту. На вагонах і контейнерах, де знаходяться скляні вироби, роблять попереджувальні надписи — «Обережно, скло!»

Скло — крихкий товар, який розбивається, тому при його транспортуванні передбачені норми бою, в межах яких вантажовідправник відповідальності не несе. Ці норми втрат скляних виробів залежать від групи скловиробів (сортовий, господарський, кухонний посуд), виду виробу, виду транспорту, місця розташування складу і відстані перевезення, вони встановлюються диференційовано як на товари вітчизняного виробництва, так і імпортні. Наприклад, для підприємств роздрібної торгівлі, які отримують товари зі складу оптової бази виробника, незалежно від відстані перевезення автотранспортом, для посуду сортового норми втрат будуть 1,5%, для посуду господарського — 2,6%, для посуду кухонного з жаростійкого скла — 1,4% суми вартості партії товару; двома видами транспорту (залізницею і автотранспортом) відповідно — 2,0, 3,3, 1,8%.

Зберігають скляні побутові товари в світлих закритих і сухих приміщеннях, які захищають їх від впливу атмосферних опадів. Оптимальними умовами зберігання є такі: температура 20 ± 5 °C, відносна вологість повітря в приміщенні 60 ± 5%.

Не дивлячись на високу хімічну стійкість, самі вироби при довгостроковому зберіганні у вологих умовах можуть піддаватись корозії, в результаті чого утворюються матові плями. Ці плями усуваються шліфовкою і поліровкою.

Дотримання вимог НТД до маркування, транспортування і зберігання скляних побутових товарів створює умови для збереження якості в процесі товаропросування до споживача. Скляний посуд легко миється різними мийними засобами, але користуватись металевими щітками при цьому не слід, оскільки скляна поверхня може бути подряпана. При експлуатації посуду може бути наліт (відкладення на поверхні), що виводиться розчином столового оцту.

Розділ 10. Стан ринку побутових виробів із скла в Україні

Скляна промисловість України — це галузь промисловості, підприємства якої виробляють побутові вироби із скла, а також віконне, поліроване, тарне, господарське, архітектурно-будівельне, лабораторне, медичне. Продукцію цієї промисловості широко застосовують у різних галузях народного господарства, в техніці та побуті.

Виробництво скла за давніх часів, як ремісництво, набуло поширення в середні віки. На території України скло виробляли з 3−4 ст. Промислове виробництво скла виникло на початку 18 ст., коли було введено в дію Київську гуту. Будівництво більших склоробних підприємств почато в кінці 19 ст. в основному на Київщині та в Донбасі. Тепер в Україні налічується понад 35 заводів, які виробляють скло та скловироби. Найпотужніші з них:

Костянтинівський завод «Автоскло», Костянтинівський механізований склоробний завод, Лисичанський склоробний завод та завод «Пролетарій» (м. Лисичанськ Луганської обл.), Львівський, Херсонський, Керченський, Одеський, Бучанський (Київська обл.), Київський та інші. Організовано виробництво нових ефективних матеріалів і виробів для будівництва (профільне скло, склоблоки, склопакети, армоване, візерунчасте й теплозахисне скло, килимово-мозаїчні плити, скломармур, скло оздоблювальне типу авантюринового та ін.).

Скляний посуд відноситься до товарів повсякденного попиту.

Основу скляної промисловості України на сьогоднішній день складають, за даними Держкомстату України, 36 малих і великих виробників скляного посуду. Серед них 15 — 17 великих спеціалізованих фірм.

На сьогоднішній день скляна промисловість в основному працює на експорт (таблиця 5) — майже 70% продукції експортується в Росію.

За даними Держкомстату, в 2014 році з України було вивезено 8,036 млн.т. скляного посуду на суму 8724,98 тис. доларів.

Таблиця 5. Експорт скляного посуду з України за 2012; 2014 роки

Експортується скляний посуд також на ринки Молдавії, Білорусії, Азербайджану, країн Балтії. Щодо імпорту скляної продукції, то на вітчизняному ринку присутній скляний посуд із Чехії, Англії, Польщі, Японії, Китаю, Німеччини. Загальна ситуація імпорту скляного посуду в Україну за останні декілька років відображена в таблиці 6.

Таблиця 6. Імпорт скляного посуду в Україну за 2012 — 2014 роки

Імпорт скляного посуду за виробниками представлений на діаграмі 1.

Діаграма 1. Імпорт скляного посуду в Україну за виробниками Як видно із діаграми найбільшу питому вагу по ввезенню побутових виробів із скла має Росія — 28%. Виходячи з приведених даних в таблиці 7. видно, що запаси скляного посуду на 01.01.2014 р. склали 2,2 млн. грн.(див. табл.7.).

Можна сказати, що ситуація за 2014 рік більш-менш нормалізувалась. У великих містах вже склалася визначена структура збуту посуду: 1 — 2 спеціалізованих магазина в центрі міста; відділи в крупних універмагах, господарчих магазинах, які мають відділи посуду.

Таблиця 7. Структура товарних запасів в цілому по Україні на 01.01.2014 рік

Проблемою галузі є те що в середньому з кожним роком рівень продажу скляного посуду скорочується на 15%. Це пов’язано з індексом цін, які змінювалися протягом останніх 5 років.

Спад матеріального добробуту народу, також не дозволяє значну частку коштів витрачати на придбання скляного посуду різноманітного призначення і це в значній мірі впливає на обсяг реалізації скляних виробів, тому в перспективних планах розвитку виробництва скляних виробів, торгівлі необхідно враховувати купівельну спроможність населення.

Основними завданнями скляної галузі є:

· Встановлення та розвиток професійних інформаційних зв’язків підприємств, діяльність яких пов’язана зі скляною промисловістю через їх участь у загальних заходах;

· Поліпшення на базі науки та техніки виробничого досвіду необхідного для розвитку вітчизняної скляної промисловості;

· Підвищення професійного рівня фахівців, організація заходів для поліпшення підготовки професійних кадрів для скляної промисловості;

· Впровадження програм — досліджень у плани робот відповідних профілюючих кафедр, направлених на вивчення та рішення проблем виробництва та технологій скляної промисловості на конкурсній основі;

· Надання допомоги у створенні і реалізації інвестиційних проектів.

Таким чином, дана галузь є розвинутою, попит населення на побутові вироби із скла задоволений. Асортимент виробів досить широкий та різноманітний.

Разом з тим, існують певні проблеми в галузі, тому проводиться реконструювання існуючого виробництва та будівництво нових потужностей шляхом інвестується виробництва як міжнародними фінансовими установами, так і вітчизняними.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного товарознавства — товарознавчу характеристику скляних побутових товарів. Дослідження, вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

До скляних побутових товарів належать побутовий посуд, художньо-декоративні вироби та лампові вироби.

Скляні побутові товари — це товари складного асортименту, які об'єднують велику кількість різноманітних товарів, що відрізняються певними ознаками.

Скляні побутові товари є невід'ємною частиною предметного середовища, в якому живе сучасна людина; вони мають призначення задовольняти ті чи інші потреби споживача.

Для задоволення потреб побутові скляні вироби повинні мати комплекс функціональних, ергономічних, естетичних властивостей, бути надійними в експлуатації, нешкідливими для людини.

Споживні властивості скляних товарів визначаються такими ознаками:

призначення — розміри, місткість тощо;

надійність — міцність, довговічність, термічна та хімічна стійкість, стійкість до стирання тощо;

ергонометричність — компактність, зручність при транспортуванні та зберіганні тощо;

естетичність — довершеність форм, декора (оздоблення), прозорість тощо;

економетричність — собівартість.

Скляні товари класифікують за такими ознаками:

за призначенням: посуд (кухонний для приготування їжі, господарський для зберігання харчових продуктів, столовий і чайний для сервірування); декоративні вироби (блюда, таці тощо);

за складом скла;

за кольором (безколірне, кольорове, накладні);

за способом формування (видувні, пресовані, пресовидувні, комбіновані тощо);

за фасоном і формою корпуса, дна, краї тощо;

за розмірами (дрібні, середні, крупні, особливо крупні);

за оздобленням (гладкі, декоровані);

за термічною обробкою (загартовані (зміцнені), незміцнені).

Скляний побутовий посуд включає в себе вироби зі скла, які використовуються в побуті та сфері масового харчування для приготування та зберігання їжі і напоїв та сервірування столу.

Побутовий посуд підрозділяють на столовий, кухонний і господарський.

Асортимент посуду для сервірування включає бокали, бокальчики, чарки, фужери, глечики, графіни, чашки, блюда, тарілки, блюдця, для спецій тощо.

За складністю конфігурації виділяють: вироби з посудом простої та складної конфігурації, на воронкоподібній, прямій або фігурній ніжці, з потовщеним дном тощо.

За розмірами сортовий склопосуд поділяється на:

дрібний — має висоту і діаметр (довжину) до 140 мм включно і місткість до 100смі;

середній — має висоту і діаметр (довжину) від 150 до 240 мм і місткість 105…500смі;

крупний — відповідні показники 250.340 мм і 510.1500 смі;

особливо крупний — відповідні показники — більше 350 мм і більше 1500смі.

Декорування скловиробів здійснюють у гарячому або холодному стані.

До виробів декорованих у гарячому стані відносять отримані вільним видуванням (гутні), з орнаментом, оптичним ефектом, рельєфом, газовими і сторонніми вкрапленнями, «кракле» тощо.

До виробів декорованих у холодному стані відносять плоску та алмазну грань, матове шліфування, гравірування, травлення, розпис, трафаретний друк, розпилення тощо.

Споживні властивості скляних побутових товарів формуються в процесі одержання скломаси та виготовлення з неї готових виробів. При порушенні технологічних процесів в скляних виробах можуть виникати дефекти, які поділять на три групи: дефекти скломаси, дефекти виробки і дефекти обробки.

Вироби з сортового скла випускають за затвердженим зразком. Зразком (еталоном) товарів культурно-побутового призначення вважають виріб (комплект виробів), затверджений у встановленому порядку в якості представника цього виду продукції. До нього кріплять ярлик в якому вказують найменування виробу, його артикул, нормативну документацію і виробника. У нормативній документації описують форму і призначення вироба, вид скла, спосіб виготовлення та оздоблення, подають основні розміри і фотографію вироба.

З розвитком ринкових відносин в Україні створюються умови для повного задоволення потреб населення товарами високої якості різноманітного асортименту при мінімальних витратах підприємств на їх виробництво. Це безпосередньо стосується формування споживчого ринку скляних побутових товарів, який забезпечується як вітчизняними, так і зарубіжними виробниками.

За даними Українського державного інституту скла, в Україні сьогодні нараховується 37 підприємств, що виробляють скло або ж мають до скловаріння безпосереднє відношення. Серед них більше 20 склозаводів, які займаються виробництвом скляних побутових товарів: Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об'єднання «Райдуга», яке включає 5 заводів (Львівський, Жовківський, Самбірський, Пісочанський, Нестерівський), Романівський, Бережанський, Стрийський, Артемівський, Лисичанський, Херсонський, Керченський, Константинівський та інші. Значну долю скловиробів на ринку України становить продукція закордонних виробників: Чехія, Словакія, Німеччина, Франція, Італія, Росія тощо, яка є досить конкурентоспроможною переважно завдяки високим естетичним властивостям скляних виробів.

Список використаної літератури

Базова

1. ГОСТ 26 821–86 «Посуда и декоративные изделия из натрий-кальций-силикатного стекла. Технические условия.»

2. ГОСТ 26 822–86 «Посуда и декоративные изделия из хрустальных стекол. Технические условия»

3. Войнаш Л. Г. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.1 / Войнаш Л. Г., Дудла І.О., Козьмич Д.І., Павловська Н. В., Приходько М. В. -К.: НМЦ Укоопосвіта, 2004; 436с.

4. Зрезарцев М. П. Товарознавство непродовольчих товарів: навч. посіб. / М. П. Зрезарцев, В. М. Зрезарцев, В.П. Параніч — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 328 с.

5. Гандзюк М. П. Основи охорони праці: Підруч. для студ. вищих навч. Закладів / Гандзюк М. П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. — Київ.: Каравела, 2004.

6. Гулоян Ю. А. Декоративная обработка стекла и стеклоизделий / Гулоян Ю. А. — М.: Высшая школа, 2000. — 186 с.

7. Дубініна А. А. Методи визначення фальсифікації товарів: Навч. Посібник / Дубініна А.А. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 448 с.

8. Дудчак В.І. «Митна справа»: Навчальний посібник / Дудчак В.І. — Київ, 2002.

9. Зиміна Н.К. Матеріалознавство та технологія виробництва непродовольчих товарів / Зиміна Н.К. та інші. — К.: Вища школа, 1998. — 312 с.

10. Зрезарцев М. П., Зрезарцев В. М., Параніч В. П. Товарознавство сировини та матеріалів.: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 404 с.

11. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. І.В. Сороки. — К.: НМЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр», 2002. — 608 с.

12. Інфраструктура товарного ринку: непродовольчі товари: підручник / За ред. О.О. Шубіна. — К.: Знання, 2009. — 564 с.

13. Колотило Д. М. Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посібник. Колотило Д. М., Соколовський А. Т., Гарбуз С. В. — К.: КНЕУ. 2003. — 380 с.

Допоміжна

14. Купчик М. П. Основи охорони праці / Купчик М. П., Гандзюк М. П. та ін. — Київ: Основа, 2000. — 416с.

15. Мареев Ю. И. Товароведение хозяйственных товаров / Мареев Ю. И., Трепель В. А., Шмелькин А. Ф. — М.: «Экономика», 1990. — 414 с.

16. Навроцька Н. Г. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності: Конспект лекцій / АМСУ, Держмитслужба України / Навроцька Н. Г., Маргаритіна. О.Б. — Дніпропетровськ: 2007. — 204с.

17. Николаева М. А. Товароведение потребительских товаров. Учебник / Николаева М. А. — М.: НОРМА-МД 999. — 421 с.

18. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Опорний конспект лекцій (для студентів з напрямків підготовки «Економіка і підприємництва» та «Менеджмент» [Укладач Глушкова Т. Г. та інші] - К., 2003. — 324 с.

19. Полікарпов І.С. Товарознавство непродовольчих товарів: вироби господарського та культурнопобутового призначення: Навч.-наочний посібник / Полікарпов І.С., Лукашов В. С., Шийко І.І. та ін. — Л.: «Магнолія 2006», 2011.-295с.

20. Романов Ю. А. Статистика зовнішньої торгівлі. Міжнародні відносини. Навч. Посібник / Романов Ю. А. — К.: КНЕУ, 2002. — 458 с.

21. Терещенко С., Науменко В. «Основи митного законодавства України.: Теорія і практика» / Терещенко С., Науменко В. — К.: АТ «Август», 1999. — 296 с

22. Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посібник / Д. М. Колотило, А. Т. Соколовський, С. В. Гарбуз; За наук, ред. Д. М. Колотила, А. Т. Соколовського. — К.: КНЕУ. 2003. — 380 с.

23. Товарознавство господарських товарів: Підруч. для студ. товарознав. спец. вищ. навч. закл. / Н. К. Кисляк, Т.М. Коломієць, В. М. Кравченко, C.O. Сіренко. — К.: КНИГА — Т. 11. — 2004. — 448 с.

24. Ходикін А.П., Ляшко А. А. Товароведение непродовольственных товаров. 2-е изд. Испр. / Ходикін А.П., Ляшко А. А. -544 с.

25. Ярошенко І. Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях. Навчальний посібник / Ярошенко І. Ф. — Суми: Довкілля, 2003 р. — С. 390

26. http://dobro-est.com/

27. http://www.ukrfood.com.ua.

28. http://www.icc-iso.ru/

Додаток 1. Класифікація скляного побутового посуду

Додаток 2. Сортовий склопосуд

1- стакан для чаю; 2 — стакан для вина; 3 — стакан для мінеральної води; 4 — стакан для коктейля; 5 — фужер; 6 — бокал; 7 — чарка; 8 — бокальчик; 9 — цукорниця з кришкою у металічній оправі; 10 — цукорниця фасонна, 11 — цукорниця на ніжках; 12 — маслянка з кришкою; 13 — маслянка з ковпаком на тарілці; 14 — чайниця; 15 — ваза для фруктів на високій ніжці; 16 — ваза для цукерок; 17 — ваза для варення; 18 — ваза для крему; 19 — ваза для торта; 20 — графін для води; 21 — графін для вина; 22 — кувшин; 23 — ваза для квітів; 24 — для спецій; 25 — салатник конічний; 26 — цукорниця на ніжках; 27 — салатник овальний; 28 — салатник квадратний