Маркетингова політика компанії «Таврія В»

Маркетингова політика компанії «Таврія В»

Зміст

1. Закон України «Про захист прав споживачів»

1.1 Права споживачів та їх захист

1.2 Громадські організації споживачів

1.3 Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів

2. Індивідуальне завдання

2.1 Характеристика та основні функції Інспекції з питань захисту прав споживачів

2.2 Коротка характеристика підприємства та основні його функції

2.3 Асортимент окремих груп товарів та їх нормативні документи

2.4 Інформація щодо маркування та умов зберігання товарів Висновки Література

1. Закон України «Про захист прав споживачів»

1.1 Права споживачів та їх захист

Стаття 4. Права та обов’язки споживачів

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов’язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару — до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару — застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Стаття 5. Захист прав споживачів

1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав’язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

1.2 Громадські організації споживачів Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

1. З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» .

3. Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

Стаття 25. Права громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів)

1. Об'єднання споживачів мають право:

1) вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

2) проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;

3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

4) сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуговування;

5) надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам згідно із законодавством;

6) вносити пропозиції щодо розроблення нормативних документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

7) представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законодавством;

8) вносити органам виконавчої влади і суб'єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, про тимчасове зупинення випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становлять небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з порушенням законодавства;

9) звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

При задоволенні такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.

Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами;

10) відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів);

11) звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості;

12) інформувати громадськість про права споживачів;

13) сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів.

1.3 Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів.

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб'єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

7) забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою;

8) приймати рішення про:

а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, — до усунення виявлених недоліків;

б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, — до усунення виявлених недоліків;

9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;

12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або його територіальних органів, а на території Автономної Республіки Крим — органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів;

13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів

1. Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної законодавством.

Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів

1. Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:

1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;

2) аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;

3) у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;

4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності - тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;

5) готувати подання до органу, який видав дозвіл на провадження відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимчасове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі систематичного порушення прав споживачів;

6) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Стаття 29. Обов’язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів

1. Службові особи органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів, зобов’язані суворо додержуватися вимог законодавства. За невиконання або неналежне виконання обов’язків службові особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Стаття 30. Розгляд скарг на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб

1. Скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

2. Подання скарги не зупиняє виконання рішення органу виконавчої влади, що здійснює захист прав споживачів, його службових осіб, а також дій таких осіб.

Стаття 31. Відносини органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, з правоохоронними органами

1. Працівники правоохоронних органів надають службовим особам органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, допомогу у виконанні ними службових обов’язків та припиняють незаконні дії фізичних осіб, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.

Стаття 32. Правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів

1. Службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів при виконанні своїх службових обов’язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності та майна службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і членів її сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

2. Усі службові особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів підлягають державному обов’язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок та умови страхування службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Образа службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на неї завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. [1]

2. Індивідуальне завдання

2.1 Характеристика та основні функції Інспекції з питань захисту прав споживачів

1. Територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - інспекції).

Інспекції підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція).

Голови місцевих держадміністрацій координують діяльність інспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на інспекції завдань.

2. Інспекції у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Мінекономрозвитку, дорученнями Першого віце-прем'єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі, його першого заступника та заступника, наказами Держспоживінспекції, дорученнями Голови Держспоживінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та цим Положенням.

3. Завданням інспекцій є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

4. Інспекції відповідно до покладених на них завдань:

4.1. Здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

4.2. Управляють об'єктами державної власності в межах, визначених законодавством.

4.3. Узагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їх компетенції, готують та вносять в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення системи державного контролю за додержанням законодавства у сфері захисту прав споживачів, реклами, державного ринкового нагляду та подають їх Держспоживінспекції.

4.4. Беруть участь у реалізації державної політики у сфері ринкового нагляду.

4.5. Здійснюють у межах своєї компетенції заходи з виробництва та розповсюдження соціальної реклами.

4.6. Сприяють органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів.

4.7. Сприяють створенню необхідних умов для навчання та набуття населенням правових знань у сфері захисту прав споживачів.

4.8. Організовують надання споживачам консультацій з питань захисту їх прав.

4.9. Сприяють реалізації в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 09.04.1985.

4.10. Висвітлюють у засобах масової інформації результати роботи з контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу та державний ринковий нагляд.

4.11. Здійснюють моніторинг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, причин і кількості звернень споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, причин і кількості нещасних випадків та випадків заподіяння шкоди здоров’ю людей внаслідок споживання продукції (користування нею).

4.12. Здійснюють моніторинг дій суб'єктів господарювання щодо вилучення з обігу та/або відкликання продукції, щодо якої прийнято рішення про вилучення з обігу та/або відкликання.

4.13. Вживають у межах сфери своєї відповідальності відповідних заходів щодо своєчасного попередження споживачів (користувачів) про виявлену небезпеку, яку становить продукція.

4.14. Вживають заходів щодо налагодження співпраці із суб'єктами господарювання стосовно запобігання чи зменшення ризиків, які становить продукція, надана цими суб'єктами господарювання на ринку.

4.15. Узагальнюють результати здійснення ринкового нагляду, аналізують причини виявлених порушень, розробляють і вносять у встановленому порядку пропозиції щодо перегляду встановлених вимог, якщо вони не забезпечують належного рівня захисту суспільних інтересів.

4.16. Забезпечують підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.

4.17. Розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на підвищення ефективності своєї діяльності із здійснення ринкового нагляду.

4.18. Інформують органи державної влади, органи місцевого самоврядування та громадськість про результати здійснення ринкового нагляду.

4.19. Вживають заходів щодо адаптації національних нормативно-правових актів у сфері ринкового нагляду до відповідних актів законодавства Європейського Союзу.

4.20. Здійснюють інші повноваження, визначені законами України та покладені на Держспоживінспекцію Президентом України.

5. Інспекції з метою організації своєї діяльності:

5.1. Забезпечують здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням.

5.2. Організовують розроблення проектів секторальних планів ринкового нагляду, затверджують секторальні плани ринкового нагляду, здійснюють моніторинг виконання та перегляд таких планів.

5.3. Організовують планово-фінансову роботу, здійснюють контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечують організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

5.4. Забезпечують ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

5.5. Організовують розгляд звернень громадян з питань, що належать до їх компетенції, виявляють та усувають причини, що призводять до подання громадянами скарг.

5.6. Забезпечують доступ до публічної інформації, що перебуває у їх володінні.

5.7. Забезпечують у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом.

5.8. Забезпечують у межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізації.

5.9. Організовують роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

6. Інспекції мають право:

6.1. У сфері захисту прав споживачів:

6.1.1. Перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

6.1.2. Безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства.

6.1.3. Відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок органу ринкового нагляду.

6.1.4. Одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

6.1.5. Проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами.

6.1.6. Давати суб'єктам господарювання обов’язкові до виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів.

6.1.7. Припиняти відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, до усунення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, виявлених недоліків.

6.1.8. Забороняти суб'єктам господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізацію споживачам продукції в разі:

відсутності документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим;

відсутності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

ввезення такої продукції на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

коли строк придатності продукції не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, чи коли такий строк закінчився;

коли продукція є фальсифікованою.

6.1.9. Приймати рішення про:

припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, до усунення виявлених недоліків;

тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів) і послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, до усунення виявлених недоліків.

6.1.10. Опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів.

6.1.11. Подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

6.1.12. Вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відеота звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

6.1.13. Приймати рішення щодо визнання реклами недобросовісною, визнання порівняння в рекламі неправомірним.

6.1.14. Вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, заборони відповідної реклами та її публічного спростування.

6.2. У сфері ринкового нагляду:

6.2.1. Здійснювати державний ринковий нагляд у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

6.2.2. Проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

6.2.3. Перевіряти додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарки, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а у визначених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» випадках видавати приписи про негайне усунення порушень вимог щодо представлення такої продукції та приймати рішення про негайне припинення представлення цієї продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, проводити перевірки виконання суб'єктами господарювання відповідних приписів та рішень.

6.2.4. Приймати у випадках та порядку, визначених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», рішення про:

вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснення контролю стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;

знищення продукції або приведення її в інший спосіб у стан, який виключає використання цієї продукції.

6.2.5. Вживати у порядку, визначеному Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону.

6.2.6. Здійснювати інші повноваження відповідно до Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та інших законів України.

6.3. Розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.

6.4. Накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення.

6.5. Звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

6.6. Надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину.

6.7. Залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до їх компетенції.

6.8. Одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб.

6.9. Скликати наради, утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ради, комісії, колегії, робочі групи тощо) для сприяння здійсненню покладених на територіальні органи завдань.

6.10. Організовувати та проводити у межах своїх повноважень науково-практичні конференції, круглі столи та семінари.

6.11. Користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами.

6.12. Вчиняти інші дії у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

7. Інспекції під час виконання покладених на них завдань взаємодіють в установленому порядку з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

8. Інспекції у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру.

Акти інспекцій можуть бути скасовані Головою Держспоживінспекції повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Першого віце-прем'єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі, а у разі відмови Голови Держспоживінспекції скасувати такий акт — Першим віце-прем'єр-міністром України — Міністром економічного розвитку і торгівлі.

9. Інспекцію очолює начальник, що призначається на посаду за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України — Міністром економічного розвитку і торгівлі та головою місцевої держадміністрації та звільняється з посади Головою Держспоживінспекції за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України — Міністром економічного розвитку і торгівлі.

Начальник інспекції може мати заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держспоживінспекції за погодженням з Першим віце-прем'єр-міністром України — Міністром економічного розвитку і торгівлі.

2.2 Коротка характеристика підприємства та основні його функції

Компанія «ТАВРІЯ В» широко відома в світі бізнесу як потужна організаційна структура з компетентним керівництвом. Щорічно вона займає високі позиції в рейтингу найуспішніших компаній у своїй галузі та бізнесі в цілому.

Ключові бізнес-напрямки:

· роздрібна торгівля;

· оптова торгівля;

· підприємства громадського харчування;

· виробництво;

· будівництво та девелопмент;

· приват-лейбл.

Рік заснування — 1992.

Кількість співробітників — більше 5 тис. чоловік.

«ТАВРІЯ В» сьогодні - це підприємства роздрібної торгівлі — 48 об'єктів:

ь торгові центри площею від 5 до 30 тис. м2;

ь супермаркети, делікатес-маркети;

ь департамент зовнішньоекономічної діяльності;

ь торгова площа — більш ніж 160 тис. м2.

Регіони: Одеса, Миколаїв, Харків, Іллічівськ, Хмельницький, Київ. Оборот/рік — 400 млн. доларів. Трафік/рік — 43 млн. 800 тис. чоловік.

Визнання споживачів насамперед пов’язане з високим рівнем обслуговування та якістю послуг. Цільовою аудиторією торгової мережі є міські жителі з доходами від «середній» до «середній +». Асортимент магазинів дозволяє задовольнити потреби верств населення як з високим рівнем доходу, так і з низьким (спеціалізовані відділи по обслуговуванню пенсіонерів).

Компанія першою в Україну впровадила безкоштовні автобусні маршрути для своїх відвідувачів. Для покупців організовані безкоштовні автомобільні паркування на 2000 місць.

Регулярно виходять у світ власні періодичні видання для відвідувачів торгових центрів та супермаркетів. На території магазинів мережі покупцям пропонується значна кількість додаткових сервісів: дитячі майданчики, пункти обміну валют, пункти прийому комунальних платежів, хімчистки тощо.

«Ноу-хау» компанії — це висока технологічність бізнес-процесів. Їх оптимізація дозволяє вирішити наше головне завдання — донести продукцію до споживача найкоротшим шляхом за доступною ціною.

«ТАВРІЯ В» у своїй роботі керується принципом максимального комфорту для покупця, що підвищує лояльність споживачів, які вже здійснювали покупки в магазинах мережі, а також стимулює приплив нових покупців. Такий підхід сприяє зміцненню позицій ритейлера на вітчизняному ринку роздрібної торгівлі та подальшому нарощуванню його ринкової частини. Потреби клієнтів є основою для прийняття рішень і формуванню планів компанії.

Наявність чіткої концепції та стратегій бізнесу, детально розроблені й описані бізнес-процеси, а також їх постійна оптимізація відповідно до стратегічних цілей — все це дозволяє компанії залишатися одним з лідерів на ринку України.

«Компанія «ТАВРІЯ В» — один з лідерів у виробництві м’ясних, рибних напівфабрикатів, кулінарної, кондитерської, хлібобулочної продукції.

Весь технологічний процес складається з підготовки сировини до виробництва, упакування, маркування й охолодження та проходить в спеціалізованих цехах, обладнаних сучасним, високотехнологічним устаткуванням всесвітньо відомих фірм Австрії, Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, США.

Фахівці компанії постійно розробляють нові конкурентоспроможні рецептури. Кваліфікація фахівців компанії постійно підвищується регулярними тренінгами, стажуваннями, відвідуванням міжнародних виставок і конференцій.

Для постійних поставок і сталості показників якості продукції в компанії впроваджена система співпраці з декількома постачальниками ключових видів сировини. Це гарантує: ідентичність усіх параметрів інгредієнтів, взаємозамінність партнерів, зниження ризиків у випадку, якщо одна компанія з якихось причин не зможе в певний момент виконати замовлення на поставку сировини або інгредієнтів чи не має можливості поставити необхідну кількість продукції.

«ТАВРІЯ В» сьогодні — це одна з найпопулярніших торгових мереж, що працює в різних регіонах України. Визнання споживачів насамперед пов’язане з високим рівнем обслуговування та якістю послуг. Величезна увага приділяється якості товару, рівню сервісу, наданню додаткових безкоштовних послуг, затишній для відвідувачів атмосфері та простоті обслуговування.

В асортименті магазинів мережі близько 30 000 найменувань різних товарів. Особливістю мережі є розширений асортимент овочів і фруктів, що відповідає потребам мешканців України.

Мережа супермаркетів в своїй роботі використовує 2 формати торгових точок — торгові центри й «магазини біля дому». Перший з них орієнтований насамперед на клієнтів, що здійснюють тижневі покупки, а другий — на щоденні покупки.

Подібна диверсифікація дозволяє в значній мірі охопити ринок роздрібної торгівлі і сприяє зростанню частки ринку. Всі торгові точки мережі розташовані в густонаселених районах, місцях значного потоку людей, а також на транспортних розв’язках міста, що забезпечує постійний приплив покупців.

Торгові центри та супермаркети пропонують широкий вибір непродовольчої групи товарів — високоякісний дитячий, чоловічий, жіночий, спортивний одяг і взуття, посуд, іграшки, канцелярські товари, автоаксесуари й автокосметику, інструменти, фототовари, побутову техніку, меблі та ін. Частка непродовольчих товарів становить близько 40%.[3]

2.3 Асортимент виноградних вин

Асортимент виноградних вин дуже широкий і його класифікують за різними ознаками.

За складом сировини вина поділяють на сортові, вироблені з одного сорту винограду (допускається до 15% винограду інших сортів) і купажні —із суміші сортів.

За ступенем насиченості вуглекислотою виноградні вина бувають тихі і такі, що містять надлишок вуглекислоти.

Залежно від технології приготування вина ділять на такі групи: столові, кріплені, ароматизовані, ігристі і шипучі. Столові вина за вмістом цукру (г/100 см³) мають підгрупи: сухі — до 0,3; напівсухі — 0,5—2,5; напівсолодкі — З—5. Кріплені вина за вмістом спирту і цукру бувають: міцні, десертні солодкі і десертні лікерні. В них міститься відповідно спирту, % об. і цукру, г/100 см³: 14−20 і 0,2−11; 16−17 і 12−19; 12−17 і 20−30.

За забарвленням виділяють вина білі, рожеві і червоні, що враховують при формуванні їх типів.

Залежно від якості і строків витримки тихі вина бувають ординарними, марочними і колекційними. Ординарні вина реалізують з 1 січня наступного за урожаєм винограду року. Марочні вина виробляють з кращих сортів винограду у суворо регламентованих районах за відповідною технологією. Їх витримують у дубовій тарі не менше 1,5 року і вони характеризуються постійністю якості. Марочні вина високої якості, додатково витримані не менше трьох років у пляшках, називають колекційними.

Столові вина

Столові вина — це найлегші натуральні вина, які містять 9—13% об. спирту і 0—5 г/100 см³ цукру, без яких-небудь додавань.

Сухі столові вина бувають білими, рожевими і червоними. Білі сухі столові вина мають колір від світло-солом'яного до темно-золотистого з різними відтінками, смак легкий, освіжаючий, аромат сортовий. Серед кращих українських марочних білих сухих вин: Перлина степу, Аліготе, Рислінг, Наддніпрянське, Променисте, Середнянське та ін. Червоні сухі столові вина характеризуються забарвленням рубіновим, з фіолетовим або червоним відтінками, терпкуватим смаком, характерним сортовим ароматом. Це Каберне, Оксамит України, Бордо, Ай-Даниль. Рожеві сухі столові вина мають від світло-рожевого до темно-рожевого забарвлення. В основному вони реалізуються як столові.

Напівсолодкі столові вина готують неповним зброджуванням високоцукристого сусла (не менше 22% цукру). Процес бродіння припиняють охолодженням вина до температури 0±2° С. Його випускають пастеризованим трьох типів: біле, рожеве і червоне. Ці вина характеризуються м’яким гармонійним смаком, специфічним тонким ароматом і недостатньою стійкістю при зберіганні. В реалізацію можуть надходити вина таких назв: Напівсолодке біле натуральне, Напівсолодке рожеве натуральне, Напівсолодке червоне натуральне та ін.

Кріплені вина Кріплені вина одержують при неповному зброджуванні виноградного сусла, з додаванням спирту, а інколи і концентрованого виноградного соку. При виготовленні десертних вин спиртування проводять на початку бродіння, коли в розчині залишається багато цукру. Завдяки цьому забезпечується добра асиміляція спирту і формування гармонійного смаку вина. Кріплені вина отримують додаванням підвищеної частки спирту перед завершенням бродіння, внаслідок чого вони стають стійкішими при зберіганні.

Міцні вина бувають таких типів: міцне — біле, рожеве і червоне; портвейн — білий, рожевий і червоний; мадера, марсала і херес міцний.

Портвейни містять 17—29% об. спирту і 6—11 г/100 см³ цукру. Білі портвейни бувають від золотистого до темно-янтарного кольору і з фруктово-ягідним букетом. При виготовленні виноматеріалів для рожевих вин мезгу під час настоювання підігрівають, щоб поліпшити якість вина, надати йому інтенсивнішого забарвлення. Марочні портвейни витримують 3 роки. Вони відрізняються помірною солодкістю, м’яким смаком, специфічним карамельним тоном і ароматом. В Криму виробляють такі їх види: Портвейн білий Південнобережний, Курож (із білих і червоних сортів винограду), Лівадія — кращий з червоних портвейнів, який одержують із сорту Каберне, Масандра—червоний портвейн.

Мадера — це своєрідний тип вина, який готують шляхом витримки виноматеріалів з відносно високим вмістом дубильних речовин при підвищеній температурі і доступі кисню. Для доведення вмісту дубильних речовин до 0,5—0,8 г/л сусло настоюють на меззі або проводять на ній бродіння. Мадеризація відбувається при температурі не нижче 25° С з таким розрахунком, щоб сума активних температур досягала 2500—2940° С. При витримці на сонячних майданчиках вино отримує цю суму температур за 3,5 роки, в сонячних засклених камерах — протягом 1,5 року, а в теплових камерах (мадерниках) — за 3 місяці. Внаслідок цього білі вина набувають золотистого, янтарного забарвлення, а червоні — цегляного з цибулевим відтінком. У вині підвищується концентрація дубильних речовин за рахунок екстрактивних речовин клепки, вміст летких речовин, накопичуються альдегіди і складні ефіри, проходять цукроамінні реакції і окислююче дезамінування амінокислот. Кращі марки мадери виготовляють у Криму: Масандра, Коктебель, Мадера кримська. Вони характеризуються добре розвинутим букетом з ясно вираженими мадерними тонами і містять 19—20% об. спирту, 3—6 г/100 см³ цукру.

Херес відрізняється від інших типів вин тим, що його споживні властивості формуються внаслідок життєдіяльності хересних дріжджів, які здатні утворювати на поверхні вин у неповних бочках плівку (солеру). При цьому збільшується вміст альдегідів, складних ефірів, ацеталей, діацетилу та ін. Хересний тон зумовлений переважно альдегідами і діетилацеталем. Вино херес відрізняється легкою гірчинкою, горіховим присмаком, сильним, досить різким букетом, колір його — від золотистого до темно-янтарного. Херес містить 14—20% об. спирту і цукру 0,2—3,0 г/100 см³. В Молдавії готують марочний херес десертний Яловени, який має тонкий букет, м’який гармонійний смак, що нагадує горіх у шоколаді.

Десертні вина за вмістом цукру ділять на солодкі і лікерні.

Солодкі і лікерні десертні вина відрізняються за вмістом спирту і цукру, відповідно 16—17 і 12—19% об. спирту; 12—17 і 20—30 г/100 см³ цукру. До них відносять біле, рожеве і червоне десертні вина; мускат білий, рожевий, фіолетовий і чорний; токай, кагор; малагу. Представниками солодких десертних вин є: Сонячна долина, Кокур десертний, Троянда Закарпаття, Золоте поле, Рубінове червоне. Вино Троянда Закарпаття свою назву отримало за чудовий букет, який дуже нагадує аромат чайної троянди. Готове вино містить 16% об. спирту і 18% цукру.

Лікерні десертні вина відрізняються від солодких вин відповідних типів більшою екстрактивністю, густотою і маслянистістю.

Мускатні вина отримують із мускатних сортів винограду в стадії повної фізіологічної зрілості і легкого підв'ялення, які містять від 26 до 33% цукру. При переробці винограду звертають увагу на збереження його ароматичних речовин. Найкращі мускати отримують на Південному березі Криму, де накопичується велика кількість цукру і ароматичних речовин. Солодкі мускати містять 16% об. спирту і 16—20 г/100 см³ цукру, зокрема мускат білий і рожевий Південнобережний, мускат рожевий Магарач. У десертних мускатах багато цукру (21—30 г/100 см³) і менше спирту (12—16% об.) Це — мускат білий Червоний камінь, Лівадія, мускат рожевий Десертний, мускат чорний Масандра.