Організація Варшавського договору

Варшавський договір 1955 г. Про дружбі, співробітництво й взаємної допомоги, підписано Албанією, Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною 14 травня 1955 на Варшавському нараді європейських держав з забезпечення світу та безпеки Європі. Вступив з 5 червня 1955 г.

Укладання Варшавського договору було викликане загрозою світу Європі, створеної ратифікацією західними державами Паризьких угод 1954 р., які передбачають освіту Західноєвропейського союзу, ремілітаризацію Західній Німеччини і включення їх у НАТО. Варшавський договір носить суворо оборонний характер. Він має своєю метою прийняття необхідних заходів задля забезпечення безпеки країн — його учасниць й підтримки світу у Європі. Договір складається з Преамбули і одинадцять статей. Відповідно до його умовами та статутом ООН держави — учасники Варшавського договору зобов’язалися утримуватися у міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування, а разі збройного напади проти когось із них надати що зазнали нападу державам негайну допомогу всіма доступними засобами, які буде досить їм необхідними, включно із застосуванням Збройні сили. Члени Організації Варшавського договору зобов’язалися діяти у дусі дружби і співробітництва у цілях подальшого розвитку та зміцнення економічних пріоритетів і міждержавних культурних зв’язків між собою, наслідуючи принципи взаємного поваги незалежності, суверенітету і невтручання у внутрішні справи одне одного й інших держав. Передбачено взаємні консультації учасників Варшавського договору з всім важливим міжнародних питань які зачіпають їх як загальні інтереси. Для провести консультації та їхній розгляд питань, виникаючих у зв’язку з здійсненням Варшавського договору, створено Політичний консультативний комітет (ПКК). Насправді склалося, що у ПКК представлені всі держави — учасники Варшавського договору на рівні. Термін дії Варшавського договору — 20 років із автоматичним продовженням його за 10 років на практиці тих держав, які з рік до закінчення терміну не передадуть уряду Польщі заяву про денонсації Варшавського договору. Він відкритим приєднання інших держав, незалежно від своїх суспільного телебачення і державних устроїв. Варшавський договір втратить силу у створення у Європі системи колективної безпеки й підписання з цією метою загальноєвропейського договора.

Задля більшої захисту від можливої агресії учасники Варшавського договору прийняли рішення про створенні Об'єднаного командування збройними силами ОВС.

Объединённое командування і штаб ОВС забезпечують взаємодія збройних зусиль і зміцнення обороноздатності країн — учасниць Варшавського договору. У цих цілях вони відчувають спільні командноштабні і військові вчення, і маневри біля цих країн. Спільні вчення, і маневри союзних армій проводилися біля всіх які входять у нього країн. До найбільших ставляться вчення під кодовими назвами: «Жовтневий штурм» (1965), «Дніпро» (1967) «Північ» (1968) … «Братство за зброєю» (1970) і др.

На нарадах ПКК та інших. нарадах країн — учасниць Варшавського договору їх представники обговорювали важливі питання міжнародних взаємин держави і вдосконалення організації Варшавського договору, і навіть неодноразово виступав із ініціативами по розрядці міжнародної напруженості. Було створено також Військовий рада Об'єднаних збройних сил. Неодноразово скликалися у межах Варшавського договору наради міністрів закордонних справ, міністрів оборони та їх заместителей.

Уже першому (Празькому) засіданні ПКК (1956г) держави — учасники Варшавського договору виступили з пропозицією, предусматривавшими заміну що у Європі військових угруповань системою колективної безпеки все, встановлення зон обмеження і контролю за озброєннями і т.д.

На Московському засіданні ПКК (1958г.) було прийнято Декларація, у якій пропонувалося укласти пакт про ненапад між державами — учасниками Варшавського договору ЄС і членами НАТО.

У прийнятої на засіданні ПКК у Москві (1960) Декларації союзні держави схвалили рішення Радянського уряду у однобічному порядку відмовитися від ядерних випробувань за умови, що західні держави теж відновлять ядерних вибухів, і закликали до створити сприятливі умови завершення вироблення договору припинення випробувань ядерної оружия.

На Варшавському нараді ПКК (1965г.) обговорювалося становище, що склалося у зв’язку з планами створення багатосторонніх ядерних сил НАТО, і навіть розглянуті захисних заходів у разі здійснення цих планов.

Найповніше миролюбна програма держав — учасників Варшавського договору було сформульовано Декларації про зміцнення світу та безпеки Європі, прийнятої нараді ПКК в Бухаресті (1966г.). Развёрнутая в Декларації програма досягнення європейської безпеки передбачала, зокрема, поруч із інших важливих питань, розвиток добросусідських відносин між всіма європейськими державами з урахуванням принципів мирного співіснування держав із різним суспільним ладом; часткові заходи для військової розрядці на європейському континенті; виняток можливості допуску ФРН до ядерної зброї у якій не пішли формі; визнання реальних меж, посеред Європі тощо. Для обговорення питань забезпечення безпеки у Європі налагодження загальноєвропейського співробітництва держави — учасники Варшавського договору запропонували скликати загальноєвропейський совещание.

Учасники Бухарестського наради, і навіть наради ПКК в Софії (1968 р.) рішуче засудили озброєну інтервенцію американського імперіалізму у В'єтнамі і це підтвердили підтримку визвольних змагань в'єтнамського народу. На Софійському нараді відбувся також обмін думками з проблемі нерозповсюдження ядерного оружия.

Будапештское нараду ПКК, поруч із розглядом питань стосовно зміцнення законності і вдосконаленню військової організації Варшавського договору, приділило велику увагу питанням європейській безпеці і прийняло Звернення всім європейських країн щодо підготовки й проведення загальноєвропейського наради з єдиною метою знайти шляхи і кошти, які ведуть ліквідації розколу Європи на військові угруповання і здійсненню мирного співпраці між європейськими державами і народами, до створення міцної системи колективної безопасности.

Ідея Будапештського наради ПКК скликати загальноєвропейського наради отримала розвиток нараді міністрів закордонних справ країн — учасниць Варшавського договору. Міністри закордонних справ запропонували провести нараду Гельсінкі. До порядку денного наради вони рекомендували два питання: про забезпечення європейської безпеки й про усунення застосування сили, чи загрози її застосування під взаємних стосунках між державами в Європі; про розширення торгових, економічних пріоритетів і науково — технічних зв’язків на рівноправних засадах, вкладених у розвиток політичного співпраці між європейськими государствами.

Позиція країн — учасниць Варшавського договору, спрямовану зміцнення безпеки та розвитку мирного співробітництва у Європі, була знову підтверджено на Берлінському нараді. Учасники Берлінського наради відзначили величезне значення доль європейського світу визнання існуючого положення у Європі, що склалися на результаті 2 — і Першої світової, засвідчили її важливість підписання договору між СРСР і ФРГ.

Учасники наради підтвердили свою готовність надавати і далі підтримку що зазнали агресії народам Індокитаю і арабським народам, зокрема арабському народу Палестини, і знову засвідчили її необхідність політичного врегулювання в Індокитаї і Близькому Востоке.

У зв’язку з агресією колонізаторів проти Гвінейської Республіки учасники Берлінського наради зажадали покласти край імперіалістичним провокацій проти незалежних народів Африки.

Пропозиції, висунуті державами — учасниками Варшавського договору, у центрі уваги всіх європейських народів. Ці пропозиції, як і весь діяльність Організації Варшавського договору, свідчить про справжньому миролюбстві її учасників і їхніх турботі про підтримку світу і безпеки в Европе.