Закон сприяє зловживань при відчуженні часток на суспільствах із обмеженою відповідальністю

Закон сприяє зловживань при відчуженні часток на суспільствах із обмеженою ответственностью

Наиболее поширеної серед російських підприємців формою організації середнього та бізнесу є створення юридичних осіб у формі суспільств, із обмеженою відповідальністю. Ця організаційно-правова форма, забезпечує, на відміну статусу індивідуального підприємця, схоронність особистого майна засновника від стягнення по підприємницьким боргах, має популярність відносної простотою створення організації, коли він не потрібно випуску та державній реєстрації цінних паперів, мінімальними вимогами до розміру і порядку оплати статутного капіталу, щодо простий структурою управління, як наслідок, низькими витратами стартовому етапі бізнесу. Будучи найдоступнішою формою організації «серйозного» бізнесу, суспільства з обмеженою відповідальністю часто створюються або однією особою, нерідко громадянином, або кількома особами основі спільних економічних цілей і взаємної довіри.

В цьому сенсі законодавство про товариства з обмеженою відповідальністю і натомість законодавства, регулюючого діяльність інших видів корпорацій, наприклад, акціонерних товариств, відрізняється відносної простотою своїх вимог. У частковості, норми перехід часток на статутний капітал суспільств, із обмеженою відповідальністю, які у статті 21 Федерального закону від 8 лютого 1998 р. «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю», передбачають, що поступка частки (частини частки) в статутний капітал суспільства мусить бути совершена в простий письмовій формах під страхом недійсності, якщо вимога про її скоєнні в нотаріальної формі не передбачено статутом суспільства (п. 6 ст. 21 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю»). Після укладання угоди поступки (продажу, дарування) частки суспільство має бути письмово уведомлено про що відбулася поступку частки (частини частки) в статутному капіталі суспільства з наданням доказів такий поступки, тобто. письмового договору поступки. Причому у відповідність до абз. 2 п. 6 ст. 21 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» покупець частки (частини частки) в статутний капітал суспільства здійснює права й має обов’язки учасника суспільства з повідомлення суспільства про зазначеної уступке.

Таким чином, юридичними фактами, породжують у набувача декларація про частку (часточка) в статутний капітал суспільства з обмеженою відповідальністю, є, по-перше, угода поступки частки (частини частки) у дуже простій письмовій формі й, по-друге, напрям суспільству письмового повідомлення про досконалої поступку. Реєстрація змін установчих документів суспільства, який у принципі повинна піти за зміною складу товариства з вимог ст. 12 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю», правопорождающего значення у своїй немає.

На практиці норми ст. 21 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» створюють практично неконтрольовану можливість зловживання ними з боку несумлінних учасників суспільств, із обмеженою відповідальністю щодо власних кредиторів цих його учасників і інших осіб. У нашій безпосередньої практиці ми зіштовхнулися з цими двома випадками, коли норми ст. 21 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» дозволили обдурити контрагентів, хоча моделювати схожі ситуації не становитиме особливого труда.

В першому випадку проти громадянина — єдиного учасника суспільства з обмеженою відповідальністю було порушено виконавче провадження про стягнення грошової суми. Не виявивши у боржника достатніх виспівати виконавчого документи коштів й іншого майна, судовий пристав-исполнитель гаразд ст. 46 Федерального закону «Про виконавчому виробництві» звернув стягнення на приналежні боржникові частки участі у суспільстві від обмеженою відповідальністю. Належність цих часткою боржникові підтверджувалася останньої редакцією Статуту суспільства, зареєстрованою в установленому порядку і наданої на запит судового пристава-исполнителя. Проте після накладення арешту частки в статутний капітал ТОВ третьою особою звернувся з позовом про звільнення майна від арешту на підставі ст. 92 Федерального закону «Про виконавче провадження». У обгрунтування даного позову позивач — покупець часткою зазначив, що надбав частки в статутний капітал у боржника кілька днів до порушення судового процесу про стягнення з боржника боргу, і подав якості доказу договір поступки часток на статутний капітал і повідомлення з досконалої поступку, датовані днем, попереднім подачі позову про стягнення боргу з боржника. Суд, рассматривавший позов про звільнення часткою від арешту, був змушений застосувати п. 6 ст. 21 ФЗ «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» і задовольнити позов. У цьому докази взыскателя і судового пристава у тому, що арешт проводився виходячи з зареєстрованих установчих документів, яких у як учасник суспільства було вказано боржник, були прийнято судом, оскільки наявність або відсутність державної реєстрації змін установчих документів ТОВ у частини зміни учасників не має правового значення до переходу прав частки за чинним законом.

Ни для юристів-практиків, ні на підприємців як відомо, що виготовити договір у дуже простій письмовій формах, повідомлення нашого суспільства та інші документи, передбачені ст. 21 Федерального закону «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» «заднім числом» з допомогою лазерного друку жодних труднощів не становить. Тим більше що, виявити факт такого виготовлення практиці немов у величезному вона найчастіше неможливо. Зазвичай, через відсутність доказів неможливо у випадках ефективно оспорити угоду поступки часткою на підставі ст. 170 ДК РФ, наприклад, як мниму.

Тем самим, при недобросовісності боржника, що є єдиним учасником суспільства з обмеженою відповідальністю, або всіх учасників, діючих заодно, звернення частки в статутний капітал ТОВ, зокрема по податковим або іншим суб'єктам публічним зобов’язанням то, можливо паралізовано, причому без якихось серйозних ризиків для несумлінних лиц.

Во другому разі громадянин — єдиний учасник суспільства з обмеженою відповідальністю виявив з початком певного часу, що колишні ділові партнери, скориставшись його обійманням тривалої зарубіжної відрядженні, підробили його підпис на договорі поступки часткою, зробили після цього ціла низка «поступок», після чого зареєстрували зміни у установчих документах суспільства. Відтак після визнання першої (підробленої) «поступки» недійсною утворилася цілий ланцюжок так званих «сумлінних покупців» часткою, наприкінці якій було юридичних осіб — нерезиденти РФ, зарегистрировавшие зміни у установчих документах. У цьому «нові учасники» встигли сформувати нові органи управління суспільством, що, при цьому, встигли розпорядитися майном суспільства, продавши його з «порожні» векселі щонайменше «сумлінним» набувачам. Не торкаючись кримінально-правової оцінки й перспективи які мали місце дій, можна переконатися, що у цьому випадку діюча редакція п. 6 ст. 21 ФЗ «Про суспільствах із обмеженою відповідальністю» мало не позбавила обманутого початкового учасника ТОВ своїх прав.

Стремление законодавця максимально спростити процедури організації і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю цілком виправдана й у принципі заслуговує схвалення. Разом про те, простота процедур має створювати умов практично безкарного зловживання правами і скоєння злочинів.

Как видно вже з описаних вищими за реальні ситуацій, у тому, щоб запобігти вищезгадані і такі способи обману треба міняти ст. 21 ФЗ «Про суспільствах з обмеженою відповідальністю», запровадивши у ній норму у тому, що отчуждатель часток на статутний капітал суспільства з обмеженою відповідальністю втрачає, а покупець набуває права учасника з державної реєстрації змін — у установчих документах суспільства. Це також служити усунення невідповідностей даних державного реєстру юридичних осіб про засновників фактичному складу засновників суспільств, із обмеженою відповідальністю, вводячи принцип безумовною публічної достовірності даних державного реєстру юридичних. Як альтернативу, можливо запровадження обов’язкової нотаріальної форми угод поступки часток на суспільствах із обмеженою відповідальністю за прикладом Німеччини) і інших країн, проте перший ва-ріант розв’язання проблеми представляється, все-таки, економічнішими і відповідним потребам сучасного вітчизняного ділового оборота.

Денис Анатолійович Узойкин, науковий консультант юридичної фірми «ЇМ і Ко», адвокат МОКА, кандидат юридичних наук.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.