Блатная пісня: терра інкогніта

Блатная пісня: terra incognita

А.С.Башарин.

1. Російський блатняк межі століть

По результатам останнього дослідження аудиторії радіостанцій (Radio Index — Москва), проведеного Gallup Media у червні — серпні 2002 р. «Радіо Шансон «за обсягом щоденної аудиторії переважають у всіх категоріях слухачів займає тепер місце (592,2 тис. чол.). <,…> Останні два року мовлення «Радіо Шансон «завоювало величезної популярності в усіх без винятку верств населення: від робочих — до фахівців та керівників. Причому значну частину дорослої аудиторії (50%) становлять керівників Західної й фахівці із вищою освітою (33%) і служащие (17%) 1.

Нет, ні Жаком Брелем, ні Шарлем Азнавуром тут і пахне! Бо в слова «шансон », як відомо, є інша значення: блатна пісня. Саме це «Радіо Шансон «і крутять 2.

Приведенные цифри показують, що про масову культуру кінця століття — початку ХХІ століття неможливий без згадки явища, відомого під назвою «російський шансон ». І при тому, що наведена статистика лише однієї радіостанцією і враховує ні діяльності інших станцій та програм (в першу чергу — програм Олександра Фруміна, котру заслужено називають батьком «російського шансону »), ні розбіжних воістину величезними тиражами дисків і касет з позначкою «російський шансон », десятків інтернет-сайтів, концертів, клубів любителів «шансону «і т.п.

Причина раптової популярності цих пісень межі століть — тема — для окремого великого дослідження. А, аби уявити розмаїтість точок зору запитань, котрі посідають аудиторію слухачів у зв’язку, досить заглянути в форум кожного з тематичних Інтернет-сайтів. Мені хотілося б на іншому аспекті, який рідко обговорюють і представляється, певне, чимось цілком очевидним, саме — зв’язку «російського шансону «з блатний піснею. Прибічники «російського шансону «підкреслюють, що «блатна песня—часть нашої національної надбання «3, противники ремствують те що, що популярність блатняка, блатний пісні — знак криміналізації суспільства, падіння моралі: «Жартівники запевняють, що у радіоефір видаються лише ті пісні, що провокують споживання алкоголю «4.

Таким чином, між поняттями «російський шансон «і «блатна пісня «ставиться хіба що знак рівності. При уважному розгляді виявляється, проте, що маємо у разі рівняння з цими двома невідомими. І перш, ніж питанням, чи справді «російський шансон «— це нове виток розвитку блатний пісні, потрібно спочатку розібратися, що ж таке власне «блатна пісня », спробувати чітко визначити предмет розмови, дати їй не емоційне, а наукове определение.

2. Блатна пісня: загальновідоме невідоме

Блатные пісні — пісні на кримінальну (блатну) тематику, існуючі у відповідній середовищі 5.

Вчера, 6 квітня, в Африканському ресторані «Лімпопо «відбулося перше Міжнародний конкурс африканських виконавців російських блатних, табірних і дворових пісень «ЧОРНА МУРКА-2000 ». Захід було присвячено 80-річчя знаменитої пісні 6.

Если проаналізувати склад популярних збірок з заголовком «Блатні пісні «, з’ясується, що «блатним «у несподіваний спосіб ставляться, наприклад, такі пісні: «Сигарета «7 («Якщо дівчина йде… ») —пісня А. Круппа, автора багатьох відомих туристських песен, никогда не який сидів і не писав пісень на тюремні чи табірні теми, «Ой-ё-ёй, я нещаслива дівчинка... «8 А. Дулова, «Мені випало бути батальйонний розвідник «9 і «У маєтку, в Ясній Поляні «10 — відомі з кінця 50-х у своїй варіантів комічні стилізації під «вагонні пісні «повоєнних років (автори прототекстов — С. Кристи, Охріменко, В. Шрейберг), «Школа бальних танців «11 («Це школа Соломона Кляра… ») — відома «одеська «пісня, яка містить бодай найменшого натяку до криміналу (документально зафіксовані випадки побутування у злочинній середовищі також невідомі), «Вирішив я, братишечки, одружуватися… «12 — аналогічна ситуація, ще тільки і одеський колорит відсутня, «У оркестрі грають гітара і скрипка… «— пісня, безсумнівно що з традиціями романсу, і аж ніяк жорстокого (з яких зросли багато блатні пісні 20-х), та й слова «ресторан «явно замало «криміналізації «пісні тощо. Репутацію «блатний «мала завдяки своєму одеському колориту пісня «Шаланди, повні кефалі… «М.Богословського на свої слова В.Гурвича. Як пояснює М. Шелег, «взяти популярну блатну одеську пісню автори не ризикнули <,…>. Але вони складають стилізацію «під Одесу» <,…> У результаті пісня увійшла у кінофільм, <,…> а й народ в ресторанах заспівав ще одне блатну пісню, при цьому дозволену цензурою «13.

Можно, звісно, позначити ці випадки як похибки укладачів, відверті помилки, але давайте тоді виявиться, що немає жодної друкованого збірника чи розділу «блатні пісні «, жодного интернет-собрания, вільного від такого типу «помилок ». Навіть згадуване вже краще интернет-собрание І.Єфімова не витримує заявленого упорядником тематичного критерію відбору. Наприклад, знамениті «Бублички », зрозуміло, розміщені з сайту (і постійно включаемые на збірки блатних пісень), якщо суворо розібратися, не мають жодного підстави бути віднесеними до таких: рядок «А братик маленький — кишеньковий злодій «— єдине, що ріднить естрадні куплети, написані Я. Ядовым в 1926 року 14, з злочинним світом — недостатній аргумент для позначення пісні як «блатний » .

Такие «помилки «(які є закономірністю) — лише свідчення однієї простої істини: що таке блатна пісня нікому зараз до пуття невідомо, і у доборі, вихвалянні чи критикуючи «блатних «пісень кожен виходить із свого більш-менш оформленого емпіричного розуміння.

Не випадково нерідко в популярних пісенниках і нотатках зустрічається нагромадження найменувань: «блатні, тюремні, табірні, дворові, вуличні тощо. пісні». Цей букет позначень — лише свідчить про те, під назвою «блатна пісня «часто об'єднуються і змішуються явища різнопланові й разновременные.

Когда у роки з легкої руки Є.Євтушенко увійшла у ужиток фраза «інтелігенція співає блатні пісні «(одне з небагатьох випадків легального згадки блатний пісні), здавалося, що всім достеменно відомо, що йдеться. Був у вигляді, звісно, той пласт пісень, який був під забороною на естраді, у пресі, у науці. Цього було чимало. Заборонені, не-, поза-, котрий іноді антиофіціозні пісні, існуючі у народі, представляли єдиним, однорідним явищем. позначення «пісні дворів і вулиць », «дворові пісні «і «блатні пісні «— здавалися майже синонімами. Не випадково пісні, зібрані в Прохаськовому книжку «На Дерибасівській… «(з підзаголовком «Пісні дворів і вулиць »), редактор-упорядник В. Кавторин називає в післямові «блатними «15.

И лише у 90-ті роки, коли заборони на пісні зникла й лавина изустно що передавався пісенної спадщини (разом із авторськими стилізаціями) заюшила до друку, на радіо і телебачення, зрозуміли, що пісн-те різні. І дуже. І дуже навіть значну кількість професійних і аматорських спроб сформулювати, що таке блатна пісня, доки дали переконливої відповіді на поставлений питання, бо у будь-якому з визначень, будь-якої пласт пісень залишається неохопленою навпаки, необгрунтовано включеною у «блатні пісні «16.

Критерий 1. Лексичний

Наиболее старе, відоме по крайнього заходу вже у перше повоєнний десятиліття народне визначення можна сформулювати приблизно таке: «блатні пісні — це пісні, у яких звучить „блатна музика“ — феня ». Саме відповідно до цього розумінням В. Новиков визначає ранні пісні Висоцького як не-блатные: «Так візьміть один куплет справжньої, фольклорній блатний пісні на кшталт: «А менти взяли фраєра на гармату, бумпера устоцали, на кичу повели…» — і порівняйте з піснями Висоцького. Ви побачите, що Висоцький «блатними» мовними фарбами користується вкрай скупо: буквально одне слівце дасть персонажеві — і достатньо характеристики «17.

Определение коректно лінгвістичне і навіть у певний час щодо правильне: справді, в $ 20 — 1930;ті роки значної частини блатних пісень (пісень зі специфічними словами і слівцями) являла собою ніщо інше, як переробки популярних естрадних пісень, де деякі нейтральні слова замінені фенею. «Мурка », «Альоша Рудий », «Шарабан «та інших. ставляться, цілком імовірно, саме до цій групі. Та згодом коло «блатних «пісень розширюється, і самого лексичного ознаки стає вочевидь не досить, щоб охопити весь пласт пісень, сприймаються носіями як блатні. Такі російськомовні пісні, як «Чекай, паровоз », «Чорний ворон », «Якось по прошпекту… «і багатьох інших, без яких немислима сучасна блатна пісня, не містять жодного «специфічного », відсутнього в літературному мові слова.

К до того ж і старі тюремні, каторжні пісні, такі, як «Таганка », ряд варіантів «Пам'ятаю, пам’ятаю пам’ятаю я… «чи «По диким степах Забайкалля «і навіть «Сонце сходить і заходить », обходилися без використання злодійського мови, і навіть пізніше поява нових варіантів зі специфічними словами не змінювало істотно їх характеру 18. Мовний критерій спрацьовує й у разі, тоді як варіантах одному й тому ж пісні кримінальні арготизми вживають звичайне слово. Бувають, звісно, випадки, коли заміна одного-двох слів змінює характер пісні 19, але «блатне «слово замінюється на аналогічне «не-блатное », цього, зазвичай, не происходит.

Критерий 2. Генетичний.

Другой тип визначень блатний пісні включає у собі кримінальне її походження, то є розмірковує так, що блатні пісні було написано кримінальниками. Проблема насамперед у тому, що ж пісні, які реально належать, наприклад, перу (в сенсі цього слова) в’язнів і фіксуються в тюремних альбомах, які завжди є тим, що ми звикли розуміти під блатними песнями.

К жалю, щоб кваліфіковано розглянути справжній репер ту ар злочинних груп у той чи інший період, катастрофічно бракує матеріалу, бо справді наукове збирання вивчення цього фольклору до останнього часу існувало утруднено 20. Ряд цінних свідчень міститься, звісно, в опублікованих у останні роки мемуарах і спогадах. Але використання непрямих свідчень і більше пізніх джерел можуть призвести до неточним висновків (хоча почасти й компенсує прогалини у материале).

Тем щонайменше можна буде усвідомити, наприклад, що у сучасних тюремних альбомах переважають не пісні, воспевающие злодійську молодецтво та спосіб думок, а пісні, містять мотиви суму за домом, матері, до тюремної поезії того характерні твори з християнськими і філософськими мотивами. Апріорі ідентифікувати ліричного героя блатних пісень зі своїми ймовірним творцем неприпустимо, як неприпустимо розглядати ковбойські пісні як творчість американських ковбоїв, чи циганський романс як жанр циганського фольклора.

Наиболее яскравим прикладом помилковості такого підходу можуть бути неточності у книзі М. і Л. Джекобсон «Пісенний фольклор ГУЛАГу як історичний джерело », автори якої за відсутності інших можливостей датировки пісень намагалися атрибутировать пісню з її змісту. Через війну поруч із чудово описаними справжніми піснями в розділ «20-ті роки «потрапляє пісня А. Розенбаума, за змістом цілком відповідна епосі 21. А коментар «пісня професійних злочинців «у цій разі більш, ніж прекрасним компліментом автору стилизации.

Критерий 3. Побутування

Распространена також думка, що обов’язковою конституирующим ознакою блатних пісень і те, що вони співаються людьми поза законом. І дуже навіть які виникли у інший (нехай навіть і інтелігентської) середовищі, ці пісні можуть називатися блатними, якщо відповідними носіями вони співаються і сприймаються, мов «свої «. З погляду фольклористики таке визначення більш як заманливо, тому що мав окреслено конкретний коло носіїв, середовище бытования.

Однако значної частини пісень, реально що у місцях позбавлення волі, ще може бути віднесена до блатним. Це — запозичення з фольклору інших соціальних груп, призначені із музикою вірші поетів XIX — початку ХХ століття (особливо — С.Єсеніна) та інших. Ці пісні, безсумнівно є складової активного репертуару ув’язнених, немає з блатний піснею нічого спільного. З з іншого боку, численні свідоцтва зазначають, що популярність «молодецький «частини блатних пісень серед справжніх кримінальників будь-коли була чимось цілком очевидним. Наведу фраґмент з інтерв'ю з «сиділи «співаком Андрієм Рублевичем: «Хіба у зоні співають і слухають? — Не повірите, але у зоні блатну пісню не люблять. Так, можуть по настрою проспівати, але частіше Єсеніна просять, лірику його. Єсеніна, напевно, як нікого в блатний пісні шанують, йому вдалося навіть на фені прізвисько урки дали — «Пегас блатний» «.22 Цікаво, що у цій цитаті слово «блатний «вжито зменшився удвічі й в очевидно різних значеннях: вперше («у зоні блатну пісню не люблять ») маю на увазі пісні, барвисті молодецтво злочинного світу (тематичний критерій), у другому («Єсеніна, напевно, як нікого в блатний пісні шанують ») — пісні, поющиеся в зоні (критерій бытования).

Даже у найкращих зборах блатних пісень, як-от «Пісенний фольклор ГУЛАГу… », чи інтернет-сайті «Блатна пісня », від третини до половина всіх опублікованих текстів даються по розшифровок фонограм естрадних виконавців чи сучасним популярним збірникам без будь-якого документованого свідчення про поширеність пісні в злочинному чи табірному мире.

Безусловно, середовище, у якій існували блатні пісні починаючи з 20-х, — місто, міські низи, зокрема, почасти, і кримінальні. Але в тому, який був серед носіїв відсоток власне професійних злочинців й скільки просто вуличної шпани? Цілком імовірно, сприйняття перших блатних пісень дорослими і малолітніми злочинцями, безпритульними і молоддю було неоднаковим, відрізнялася і рівень популярності кіноклубів у різних вікових групах. Коли проаналізувати нечисленні записи блатних пісень, зроблені у роки, за доби їх першого розквіту 23 в «відповідної середовищі «, то виявиться, що кілька їх у колоніях малолітніх злочинців. Недарма «типовий «образ злочинця на той час — фартовий молодий хлопець, «хлопець в кепці і зуб золотий ». Саме з підлітків, вуличних хлопчиків, блатні пісні були лише «своїм «(незалежно з походження) фольклором, а й зборами поведінкових, мовних, світоглядних норм. Те, що з дорослого професійного злочинця було яка лестить художньої абстракцією, для молоді, «малоліток «було мрією про хорошого життя, привабливим світом, для прилучення до якому необхідно опанувати його мовою, законів і піснями 24.

Но, втім, хіба що не пішли, факт залишається фактом: зараз значної частини блатних пісень немає (почасти, звісно, за недоліком джерел) документального свого побутування кримінальному середовищі на той чи іншого період. І тому ставити знак рівності між піснями тематично пов’язані з світом «поза законом «і фольклором даної середовища видається оправданным.

Кроме того, коли ми спробуємо визначити блатну пісню, як пісні блатний середовища чи навіть поєднати тематичний критерій з критерієм побутування, як це робить И. Ефимов («блатні пісні — пісні на кримінальну (блатну) тематику, існуючі у відповідній середовищі «), таке визначення нічого очікувати враховувати можливості побутування блатних пісень поза «відповідної середовища ». Досить той самий феномен 60 — 1970;х років: «інтелігенція співає блатні пісні «. Це було справді фольклорний побутування класичних блатних пісень 20 — 30-х в некриминальной середовищі! Хоча, звісно, ті блатні пісні, хто був є таке у інтелігенції, які завжди були запозичені із пісенного репертуару місць позбавлення волі: вони приходили з підпільної ресторанній естради або ж виникали у надрах самої інтелігенції, насамперед — студентства. Вивчення історії виникнення окремих, зараз вже всенародно відомих, блатних пісень нерідко показує, що їх нічого спільного з кримінальним світом або не мали: «Стою я раз напоготові і дивляться… «створена філологом А. Левинтоном, «Коли гойдаються ліхтарики нічні… «— поетом Г. Горбовским. Втім, «інтелігентність «походження не заважала цих пісень певному етапі поширення «спуститися «у той середу, від імені якому вони були написаны.

Критерий 4.Тематический.

Тематический критерій представляється найнадійнішим, оскільки за ознакою «про що? », незалежно з походження та органічного середовища побутування, орієнтується блатна пісня «звичайним «носителем.

Этот ознака є у вже процитованому визначенні І.Єфімова («блатні пісні — пісні на кримінальну (блатну) тематику »). Питання, що є «кримінальна (блатна) «тематика? Якщо з звичайного, юридичного значення слова «кримінальний », то незрозуміло, чому на сайті «Блатний фольклор «присутні таких пісень, як «Ти ж регочеш «Ю.Алешковского 25 (кримінальним злочинцем він був й у пісні немає нічого звідси немає), «День і ніч над тайгою завивають бурани «26 (де немає тільки згадки кримінальної тематики, а й просто говориться, що ув’язнені «Це — діти Росії, це — у минулому солдати, // Що героїчно розбили у Рейхстагу ворога », тобто політичні, а чи не кримінальні), «Етап на Північ — терміну величезні, // Хоч кого запитаєш — в усіх Указ «27 (а то й помиляюся, згаданий «указ «порушив у основному нічого не винних людей) і ін. В’язень — необов’язково кримінальник. Пісень, де герой зек — величезне кількість, а політичний він чи кримінальник, які завжди можна було зрозуміти (так і дуже важливо!). І, тим щонайменше визначення Єфімова — одне з найкращих, просто згадані пісні — ні блатні, про що скажу кілька позже.

На тематичному критерії грунтується й визначення блатний пісні в енциклопедії «Естрада Росії «: «Блатна пісня — пісня (найчастіше фольклорного походження), поэтизирующая побут і чесноти кримінальної середовища «28. Якщо слово «поэтизирующая «мають на увазі «приукрашивающая », «що становить в привабливому світлі «, це лише окреме питання, одне із багатьох ликів блатний пісні. Складно назвати привабливим образ «Я мати свою зарізав, батька я застрелив, сестренку-гимназистку у вбиральні утопив «29. Пафос пісні полягає й інші. Образ блатного героя які завжди (і всім!) привабливий. Критерій.

" поетизації «можна буде, якщо розуміти його як певну літературну (чи фольклорну, в тому випадку ці поняття близькі) типізацію образу. Блатний герой не обов’язково привабливий, він — типовий. Усе, що він робить — притаманно нього, але це це і є ознака художньої абстракції, відійти від реализма.

Данное визначення має і іще одна недолік: воно занадто широко. Під нього потрапляють та народні пісні каторжан (фольклорні і літературні) другої половини XIX — початку XX століття, і фольклоризованная узническая лірика російських поетів («Сиджу за гратами темниці сирої «в варіантах і він є у тюремних альбомах!), і навіть розбійницькі «удалые «пісні XVII — XVIII століть. Таке змішання різностилевих і різночасних явищ позбавляє визначення терминологичности, розмиває його. І з згаданих явищ характеризується своєї системою образів, своїми мовними засобами, поетичними формулами, метричної і музичної формою, нарешті! Герой-разбойник, герой-узник, гeрой-каторжанин і блатний герой — це один і той ж. Аналіз цих стилістичних особливостей і відмінностей цих тематично родинних, але історично дистанцированных жанрів — тема — для окремої великий статті, тому просто констатую, що блатна пісня — продукт певної епохи (20 — 80-ті роки), і з’явилася вона раніше, ніж стара тюремна, каторжна пісня поступилася позиції лавині нових, естрадного типу, міських пісень (блатних і, трохи згодом, —табірних) і проіснувала до того часу, доки була витіснена новим явищем — естрадним стилем, які мають назва «російський шансон «30. Огрубляя проблему, можна сказати, що блатна пісня виникла тоді, коли слово «блатний «стало загальновідомим, і зійшла зі сцени, як його стало історизмом 31.

3. То що таке «блатна пісня » ?

Проанализировав плюси та «мінуси розглянутих визначень, можна зробити висновок, що проблему полягає у недостатньому поділі трьох понять: блатна пісня як культури (социально-историко-поэтический феномен 20-х— 80-х рр.), власне блатна пісня (тематична група авторських та суміжних фольклорних пісень в усному репертуарі зазначеного періоду) і пісенне творчість і фольклор кримінальних груп місць позбавлення свободы.

2. Блатна пісня як культури

Блатную пісню (у сенсі) можна з’ясувати, як сукупність всіх пісень, герой которых—человек, співпричетний життя за межами закону, злочинець чи укладений, а також пісень, за тими або іншим суб'єктам ознаками (історичним, поетичним, музичним чи суб'єктивним) які асоціювалися з цими. Блатна пісня — явище радянських часів, вона не має неформального статусу, не публікується, не виповнюється з естради, виконання блатних пісень часто носить позаі антиофициальный характер. У цьому вся значенні блатна пісня стоїть у одному ряду з цими явищами, як романс 32, пісні воєн та революцій, авторською піснею 33 тощо. Вочевидь, що це позначення розмите, нетерминологично й у значною мірою суб'єктивно. Комусь все пісні про життя з той бік закону — блатні, комусь — ті, де герой — урка, кого — це пісні, де звучить феня, й інших — пісні, почуті від сиділи людей, багатьом «одеські «, морські пісні, балади про «ковбойце «Гаррі — блатні, оскільки звучали у його ж дворах, а когось блатними є і студентські песни-пародии на відомі літературно-історичні сюжети, оскільки вони були такі ж непризнаваемы і внезаконны за радянських часів… Так про всяк випадок ще! І весь цей — блатнаяпесня. І жоден ід цих пластів (який ми намагалися стічними визначеннями і «виправленням помилок ») не виключити ні з народного розуміння явища, ні з друкованих ЗМІ та рукописних збірок, ні з интернет-собраний. І різноплановість змісту піснярів з заголовком «блатні пісні «— не помилка, а прекрасне підтвердження як наявності такого розуміння, і його неопределенности.

2. Блатна пісня як тематична група (жанр!)

Блатная пісня у вузькому розумінні — це пісня, герой якої (одне із героїв) — представник кримінального світу, чий спосіб розкривається шляхом реалізації типових при цьому світу дій, висловлювань, оцінок, У вузькому розумінні блатна пісня перебувають у одному ряду з цими тематичними групами, як сирітські, «ковбойські «, «піратські «тощо. песни.

Это визначення вимагає двох уточнень. По-перше, «типові «— означає «відбивають реальної картини побуту і психології даної середовища «» типовими «повинно бути з погляду носія (исполнителя/слушателя). Причому уявлення носіїв у тому, як це «типове «поведінка, можуть варіюватися, зокрема і плином часу. По-друге, для тогочтобы реалізувати «типові «для кримінального світу дії, герой повинен перебуває у відповідної ситуації, тобто, зазвичай, волі 34.

Блатные пісні стають помітним явищем у роки і швидко набувають популярність, входить у активний пісенний репертуар найширших верств населення (зокрема і кримінальної, меншою мірою — лагерно-тюремной середовища). Перші блатні пісні є переробки міських пісень різного характеру: романсів, балад, куплетів 35. Ряд блатних пісень виникає безпосередньо на естраді і швидко знаходить найширшу популярність 36. Важко сказати, належала на справі заслуга створення образу відчайдушного фартового героя злочинцям, безпритульних, які мріють про хорошого життя, чи куплетистам-эстрадникам (чи потроху всіх ним разом). Текст пісні — ненадійний історичний джерело, якщо більш-менш професійні записи більшості цих пісень було зроблено лише крізь 60−80 років їхнього появи. Поза сумнівом одне: маргінальний герой — кримінальний авторитет, молодецький грабіжник, щасливий злодій — сталі у 20-ті роки популярними персонажами міського пісенного фольклору. Настільки популярними, що коли з’явившись, затрималися у ньому до справжнього времени.

Блатные пісні у вузькому розумінні слід також відокремлювати від табірних, де герой — укладений, образ якого розкривається у типовою при цьому образу позиції (туга в роботі, по улюбленої, рідним, інші претерпеваемые борошна, прагнення на волю, протиставлення світів «тут «і «там «тощо.). Табірні пісні, вотличие від блатних, мають безпосередню генетичну зв’язок зі старою тюремної, каторжній піснею 37, і найчастіше створюють у місцях позбавлення свободи.

3. Пісні злочинців і заключенных.

Песни злочинців й укладених, низова пісенна поезія і фольклор, існуючі в відповідних субкультурах, тривалий час вважалися не гідною вивчення. Дослідження у цій галузі почалися зовсім і поки що не дозволяють скласти справжню картину пісенного репертуару і пісенного фольклору в’язниці і зони на той чи іншого період. Залишається сподіватися, що рано чи пізно знайдуть (розсекречено?) матеріали, дозволяють зіставити те, що вважалося пісенної поезією неволі (в тому однині і блатні пісні) про те, яким він насправді був у вирвався 20 веке.

4. «Російський шансон «— необлатная пісня чи щось інше ?

Радио «Шансон «дотримується початкових цінностей російської культури, її традиційної духовності, враховує «особливості національного характеру «38.

Блатная песня<,…> стає невід'ємним і дуже значимим елементом сучасної пісенної культури. Якщо, звісно, можна назвати культурой…39.

А що таке «російський шансон »? Насамперед — цей напрям естрадної пісні, що було вже помітним громадським явищем. Походження його — трохи більше, ніж походження цього назви, слоганадля «розкрутки «цього естрадного напрями (самі собою пісні існували й раніше!). Як показав нещодавній судовий процес у справі про авторські права на «Російський шансон », этотпродукт массово-культурной індустрії є й торгової маркою, має конкретного владельца40. Та й процес створення цієї марки був довгим (ще 1994 року з’явилася телепередача про Аркадії Північному, де фігурувало словосполучення «північний шансон ») і геть усвідомленим (на відміну стихійного виникнення самої блатний песни).

Эстрадный жанр може бути віднесено до фольклору, і тому пісні, створені протягом останніх десятиліття у стилі «російський шансон », нічого не винні однакові зіставлятися — і більше ідентифікуватися — з піснями, мають фольклорний побутування, і уже у жодному разі — з піснями злочинного світу! Генетична зв’язок тут безумовно є, а й відмінності величезні: інша епоха, інший тип і умови побутування, інша музична і поетична стилістика, інша аудиторія… І хоч би як намагалися дослідники і популяризатори «російського шансону «будувати коріння трохи Лі немає билинам (як це роблять, наприклад, М. Шелег чи Р. Никитин), зв’язок між «шансоном «та блатного піснею 20-х років ця ж, як між традиційної ліричної піснею в селянському середовищі ХІХ століття і виконанням народної (навіть тієї ж самої!) чи псевдонародной пісні сучасної групою, яка працює жанрі «поп-фольк »: схоже, так не то.

Более того, як така небувала популярність російського шансону «знаменує в певному сенсі смерть блатний пісні як жанру в усному побутування: пасивний тип сприйняття, слухання починає превалювати над процесами воспроизведения-передачи. Справді, реальне усне побутування нових «шансонных «пісень фіксується перебувають у рівні усного побутування інших естрадних жанрів. Характерні для фольклору випадки лінійної, «по ланцюжку «передачі поодинокі. Схожі ситуації виникало і раніше: інтерес дворянській середовища до «російської пісні «на початку ХІХ століття збігаються з початком процесу розкладання системи традиційного ліричного фольклору, з ближчих прикладів — популярність на естраді «пісень каторжан «в кінці XIX — початку ХХ століття дивним чином випередила процес згасання старої тюремної пісні та розвитку пісні табірної і блатной…

Впрочем, пророкувати шляхів розвитку тих чи інших культурних явищ — завдання складне і невдячна. Зрештою і блатна пісня прийшла б у 20-ті роки у більшою мірою з естради, ніж із злодійської «малини ». Отож, то, можливо, за злетом естрадної популярності настануть часи нового розквіту фольклорній іпостасі — такий собі «блатний шансон ХХІ сторіччя ». Одне слово, ще поспіваємо!

Список литературы

1 internet.

2 internet.

ЗШелег М. Аркадій Північний. Дві межі одного людського життя. М., 1997. С. 7.

4 internet.

5 Єфімов І., Клінков До. В. Висоцький і блатна пісня (курсив мій. —.

Л.Б.) Цит. по: internet (сайт І.Єфімова «Блатнойфольклор »).

6 internet (курсив мой.—А.Б.).

7 Чекай, паровоз! Блатні пісні. / Сост. И. В. Луговая. Сер. Пісні оглавном. М., «РИППОЛ КЛАССИК ». 2001. С. 81.

8 Саме там. З. 84.

9 Саме там. З. 116.

10 Саме там. З. 147.

11 Блатна пісня / Ред. И.Топоркова. М., «ЕКСМО-ПРЕС ». 2001, С. 66.

12 Тамже. З. 266.

13 М Шелег. Цит. тв. З. 71.

14 Докладніше звідси див.: Москва з погляду. М., 1991. С. 47.

15 «На Дерибасівській… ». Пісні дворів і вулиць. Книжка первая/Сост.Хмельницкий Б. Яесс Ю., ред. В.Кавторин. СПб., 1996. С. 275. «Тут і далі, перш ніж запропоновано конкретне визначення блатний пісні, доводиться виходити із емпіричного розуміння, які пісні блатні, а які — немає, орієнтуючись лише на критерій: без яких пісень блатний жанр вже немислимий, навпаки, які пісні навряд чи хто визначить як блатные.

17Новиков У. Висоцький. Автор і герой.

internet Справедливостиради слід зазначити, що наведений приклад — скоріше, виняток, мовної експеримент, яких серед подлиннофольклорных блатних пісень единицы.

18 Джекобсон М. і Л. Пісенний фольклор ГУЛАГу як историческийисточник. М., 1998. С. 77. (У пісні «По диким степах Забайкалля «замість бродяги фігурує «зека » .).

19 Приміром, табірна за тематикою пісня «Пізньої осінньої поройпадая листя шаруділи… », непогано відома по исполнениюМ. Гулько, шляхом нескладної заміни «за грати «на «служити «перетворюється на солдатську. Уся ситуація залишається тієї ж: мати зустрічає сина, наречена їх дочекалася, син святкує повернення тощо. але пісня вже переосмыслена.

20 Невелика кількість публікацій, і досліджень все-таки встигло з’явитися ще 20-ті роки. Передусім слід відзначити виходив з 1925 по 1932 у Києві «Етнографiчний вicник ». Вже друга книга «Етнографiчного вiсника «(1926) містить одразу трьох статті з цікавій для тематиці: У. Бiлецька — «3 студiй над сучасними пicнями », В. Петров — «3 фольклору правопорушникiв «і М. Гайдай — «Мелодii блатних пicень ». У 1926 року у журналі «Сибірська жива старовина «з'являється стаття І. Хандзинского «Блатна поезія », що дозволяє датувати ряд відомих пісень. Журнал «Художній фольклор «(п./ред. Ю.М.Соколова) в 1927 року з’явилася стаття В. В. Стратена «Творчість міської вулиці «. Ю. М. Соколову належить і єдине досі посібник по фольклору, має розділ «Міщанські і блатні пісні «(Соко;

лов Ю.М. Російський фольклор. Вып.4, 1932.).

21 Є у вигляді пісня «Па вулиці Гороховой ажіотаж… «(с.209). Дведругие пісні цього розділу також є, очевидно, пізнішими стилізаціями: «Люблю гуляти зробив у нашому ресторані «(«Мальчики-налетчики ») приписує собі М. Звездинский (обробка М. Шуфутинского), а «Жили-були два громили «була, мабуть, написана (Р.Фуксом?) для А. Северного з урахуванням старої блатний песни.).

22 Рублевич Л. «Блатну пісню у зоні не люблять… «// Альманах «Російський Париж «№ 2 (74), 2002 р. Розмовляв Павло Лохунов, Париж, березень 2002 року. internet Аналогічні свідоцтва встечаются і в В.Шаламова.

23 Наприклад, матеріали В. Билецкой (див. вище прим. 20).

24 За недоліком матеріалу складно поки щось стверджувати, норискну припустити, що у значною мірою не пісня відбиває побут і чесноти блатний середовища, а сама блатна культура, в 30-ті — 50-ті рр. багато в чому виростає разом із колишніми безпритульними з блатний (почасти естрадного. художнього походження!!!) пісні, ввібравши зафіксовані у ній норми поведения.

25 internet.

26 Там же.

27 internet.

28 Левін Л. І. Блатна песня/Эстрада росії. Двадцяте століття. Лексикон. М., 2000. С. 72.

29 Вуличні пісні / Сост.: Т. В. Ахметова. (Серія «Вустами народу »), М."Колокол-Пресс ". 2000. З. 18.

30 Нагадую, що позначаючи ці негативні явища як різні, жодного у жодному разі не заперечую їх генетичного (а почасти — і текстуального) кревності. Проте одна з головних відмінностей блатний частини «російського шансону «від блатний пісні — переважання пасивної моделі побутування пісень: створюються вони професійними чи полупрофессиональными естрадними виконавцями, а аудиторія, зокрема — з місць позбавлення волі (як свідчать нині листи і дзвінки у студію), з задоволенням слухає. Зафіксовані випадки. коли ці пісні потрапляють у рукописні піснярі чи виконуються у побуті, поки немногочисленны.

31 Адже справді, ми зараз говоримо «блатний студент «—имеютсяв виду зовсім на кримінальні наклонности.

32 Докладніше у тому, що таке романс і чому такий різний, см.:Петровский М. Скромна чарівність кічу, або що є російський романс // Російський романс межі століть Київ, 1997.

33 Не випадково нікому так як і зірвалася дати задовільного наукового визначення авторській пісні (визначення з критеріями «щирість «і «задушевність «важко розглядати серйозно). Не жанр в літературному чи музыковедческом розумінні, а культурне явище з дуже розмитими і суб'єктивними границами.

34 Типове поведінка типового укладеного — інша стихія иреализуется вона у табірних песнях.

35 Так, куплети громадянську війну з рефреном «О. шарабан мій… «втрачають неактуальні більш рядки «Мундир англійський, тютюн японський… », «добирають «популярної кримінальної екзотики і перетворюються на блатну пісню, літературного походження пісня часів 1 -і світова «Йшли два героя з німецького бою… «шляхом нескладних замін трансформується на «З одеського кичмана… », на мелодію «Розлуки », частково з використанням тексту жорстокого романсу про Марусе, виникає пісня про Аржака і «Якщо урика впіймали… «тощо. У цьому загальна тенденція, як представляється, былав 20-ті роки саме такий: від не-блатной пісні до блатний, ані навпаки. Щодо цього періоду невідомо жодного випадку перетворення блатний пісні в романс чи не-блатную міську пісню. Матеріалом щодо таких переробок він стане лише у 30-х. — 40-х. У спогадах Н. Курчева (Курчев Я. Про авторській пісні // Від багаття кмикрофону СПб., 1996, З. 10,11.) згадується у тому, що в другій половині 30-х рр. блатні пісні використовувалися до створення перших туристських. Під час Великої Великої Вітчизняної війни перелицювання блатних пісень стала вже масовим явлением.

36 Серед власне блатних, пісень з доведеним естрадним походженням. здається, поки що невідомо, але з близьких до нимнесколько таких випадків авторства вже встановлено: «Шумить нічний Марсель «(Н.Эрдман), «Цыц, ви, шкети під вагоном… «(Є. Дарский, Л. Світів) і др.

37 Пісня про центральної в’язниці перетворюється на «Таганку », казачьяпесня «Тече річечка «— в пісню про жигане і начальничке.

38 internet.

39 Левін Л. І. Блатна пісня // Естрада Росії. Двадцяте століття. Лексикон. М., 2000. С. 74.

40 «Як повідомив кореспондента Агентства генеральний директор000 «Російський шансон» Олександр Фрумін, керівники «Норд-Лайна» грубо порушили авторські права, скопіювавши його програму, і тепер представляють увазі радіослухачів піратський продукт. <,…> Пізніше мовлення відновилося, проте під вже розкрученої маркою «Російського шансону» почав працювати власне «Норд-Лайн» «(internet).

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.