Виноградський С.М. — геніальний український мікробіолог
Хемосинтезуючі організми (хемотрофи) для синтезу органічних сполук використовують енергію, яка вивільнюється під час перетворення неорганічних сполук. До цих організмів належать деякі групи бактерій: нітрифікуючі, безбарвні сіркобактерії, залізобактерії тощо. У 1885−91 знаходився в науковому відрядженні у Франції, Швейцарії. У 1891−1912 завідувач відділом загальної мікробіології інституту… Читати ще >
Виноградський С.М. — геніальний український мікробіолог (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РЕФЕРАТ
на тему:
Виноградський С.М. — геніальний український мікробіолог
Виноградский Сергій Миколайович [1(13).9.1856, Київ, — 24.2.1953, Париж], російсько-український мікробіолог, член-кореспондент Петербурзької АН (1894).
З 1923 почесний член Російської АН. Член Французької АН і Лондонського королівського товариства.
У 1881 закінчив природознавче відділення Петербурзького університету, де був залишений для підготовки до професорського звання.
У 1885−91 знаходився в науковому відрядженні у Франції, Швейцарії. У 1891−1912 завідувач відділом загальної мікробіології інституту експериментальної медицини в Петербурзі.
Активно брав участь в організації Російського мікробіологічного товариства (1903) і перші 2 роки був його головою.
У 1922 виїхав у Францію і до кінця життя керував Агробактеріологічним відділом Пастеровського інституту під Парижем.
Він уперше довів, що існують особливі мікроорганізми (аноргоксиданти), що одержують енергію в результаті окислювання неорганічних речовин. Енергія, що утвориться при цьому, використовується на асиміляцію вуглекислого чи газу карбонатівзаснований на цьому процес засвоєння вуглекислого газу одержав назву хемосинтезу.
Відкриття Виноградовим хемосинтезу дало можливість російської мікробіології зайняти ведуче положення і дуже вплинуло на її розвиток в інших країнах.
Виноградов уперше (1893) виділив із ґрунту анаеробну спороносну бактерію Clostridium Pasteurianum, що засвоює молекулярний азот.
Виноградов плідно розвивав еколого-фізіологічний напрям.
Він увів мікроекологічний принцип у дослідження мікроорганізмів. Докладне вивчення С. М. Виноградським морфології і живлення сіркобактерій, нітрифікуючих і залізобактерій сприяло відкриттю важливого біологічного процесу — хемосинтезу. Дослідження С. М. Виноградського показали, що мікроорганізми здійснюють велику геохімічну роботу, беручи участь у кругообігу речовин у природі.
Виноградский уперше довів, що існують особливі мікроорганізми (аноргоксиданти), що одержують енергію в результаті окислювання неорганічних речовин. Енергія, що утвориться при цьому, використовується на асиміляцію вуглекислого чи газу карбонатівзаснований на цьому процес засвоєння вуглекислого газу одержав назву хемосинтезу. Відкриття Виноградским хемосинтезу дало можливість російської мікробіології зайняти ведуче положення у світі і дуже вплинуло на її розвиток в інших країнах. Виноградский уперше (1893) виділив із ґрунту анаеробную спороносну бактерію Clostridium pasteurianum, що засвоює молекулярний азот.
Хемосинтезуючі організми (хемотрофи) для синтезу органічних сполук використовують енергію, яка вивільнюється під час перетворення неорганічних сполук. До цих організмів належать деякі групи бактерій: нітрифікуючі, безбарвні сіркобактерії, залізобактерії тощо.
Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім — до нітратів (солі HNО3). Залізобактерії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалентного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покладів залізних руд. Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4).
Процес хемосинтезу відкрив у 1887 році видатний російський мікробіолог С. М. Виноградський. Хемосинтезуючі мікроорганізми відіграють виняткову роль у процесах перетворення хімічних елементів у біогеохімічних циклах. Біогеохімічні цикли (біогеохімічний колообіг речовин) — це обмін речовинами та забезпечення потоку енергії між різними компонентами біосфери, внаслідок життєдіяльності різноманітних організмів, що має циклічний характер.
Українські мікробіологи продовжують успішно вивчати біологію, біохімію, фізіологію й генетику мікроорганізмів і вірусів, закономірності їх мінливості та спадковості з метою одержання високопродуктивних мікробів-продуцентів біологічно активних речовин (антибіотиків, білків, ферментів, вітамінів, гормонів, стимуляторів, інгібіторів, токсинів тощо) та розробки теоретичних основ боротьби з бактеріальними, грибковими і вірусними інфекціями. Свої здобутки вони завжди намагалися впроваджувати в різні галузі народного господарства і охорону здоров’я.
Сучасний період, незважаючи на кризову ситуацію в економіці, характеризується помітним розширенням досліджень у царині технічної мікробіології, вірусології, генетики і генної інженерії, біотехнології та намаганням широко впроваджувати досягнення мікробіологічної науки в практику.
Використана література:
1.Імшенецький А. А., С. Н. Виноградский і його творчість, у кн.: Виноградський С. Н., Мікробіологія ґрунту. Проблеми і методи, М., 1982;
2.Ісаченко Б. Л., Мікробіологія, у кн.: Нариси по історії російської ботаніки. [Сб. статей], М., 1987;
3.Російські мікробіологи С. Н. Виноградський і В. Л. Омелянський. [Сб. статей], М., 1990;
4.С. Н. Виноградський, у кн.: Люди російської науки, М., 1983.