Класифікація міст, їхні значення й роль у ПКС

Класифікація міст, їхні значення й роль у РПС

Міське нас-ня Укр проживає у різних типає поселень: малих містах 9з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50 — 100 тис жителів), великих (100 -250 тис жителів), крупних (250 — 500 тис жителів) та найкрупніших (понад 500 жителів), а й у селищах міського типу. На 1 января 1999р. в Укр нараховувалося 448 міст, в т год 169 обласного підпорядкування, 897 селищ міського типу та понад 28 775 сіл. У міських поселеннях, котрі становлять менш ніж 5% всіх населених пунктів Укр, зосереджено более як 2/3 нас-ня країни. У цілому міста становлять лише третину міських поселень Укр, але й у яких проживає близько 90% всього міського нас-ня. При цьому осн частина припадає на крупні й найкрупніші міста. У с.м.т. із людністю понад 20 тис чол проживає лише 2% нас-ня, а решта нас-ня проживає у поселеннях до 20 тис Чоловік. У останні рокта особливо гостро постала урбанізації із одночасним збереженям сприятливих прир умів проживання. Залежність фізичного стану людини, як й способу її діяльності, від особливостей прир умів дуже велика. Суч зміни в прир умовах заговорили українською у із територіальною організацією в-ва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних прир умів загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров¢я та ін). Таких регіонах рівень забруднення повітря, поверхневих вод й землі перевищує можливості їхнього самоочищення. ЦЄ призводить до деградації навк сірий, що негативно впливає на здоров¢я нас-ня. Несприятливі екологічні умови є причиною близько 20% прямих захворювань. Укр нал до країн, що мають високі показники забруднення навк середовища. Засн центрами зосередження екологічних роблем є високо урбанізовані р-ни, міські агломерації та крупні промислові центри. Так, питома ваги забруднених стічних вод у загальному її обсязі становить в цілому по Укр 28%, в т год у Харківській та Луганській областях — более ніж 70%, у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях — понад половини. Високим є рівень забруднення й атмосферного повітря. Нині в Укр майже четверта частина шкідливих викидів промислових п-в не уловлюється й потрапляє у повітря без будь-якого очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин у повітря характерні для високо урбанізованих областей. Так, на частку Донецької області припадає майже третина всіх викидів по Укр в цілому, до 30% - на Дніпропетровську й майже 15% - на Луганську область. Звичайно, основні обсяги скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських агломераціях. Найбільші викиди речовин у повітря спостерігаються в Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін. Особливості екологічних умів окремих регіонів повинні враховуватися й при територіальній організації с/г в-ва. Це стосується насамперед приміського господарства, оск приміські територї дуже часто забруднені важкими металами та ін шкідливими елементами, котрі потрапляють із продуктами харчування в організм людини. Важливим напрямомполіпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання пр-сті та чисельності нас-ня великих міст. Так, не контрольований належним чином промисловий розвиток таких великих міст Донбасу, як Донецьк, Луганськ, Макіївка, Горлівка призвів до ряду складних екологічних, ек та соц проблем. Один із шляхів їхні вирішення полягає в обмеженні розміщення нових вир-в, котрі можуть лише ускладнити екологічну ситуацію. У складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція розвитку малих й середніх міст, у які природне середовище значно краще, ніж великі. Доти ж ряд областей України взагалі не має великих чи середніх міст, крім обласного центру (Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Особливо актуальним є подальший розвиток малих міст, в які розміщені одне-два п-ва. У нових ек умовах банкрутство таких п-в може призвести до руйнації ек-го базису розвитку цого міста.

Єдиний економічний комплекс, його суть й структура.

Система в-ва, обміну, розподілу й споживання, що склалася в межах Укр, формує її н/г-й комплекс. Його об¢єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, упр-ня й зв¢язку. Інтегральним показником оцінки ек розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який хар-є рівень розвитку ек-ки, особливості його стр-ри, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесів. Сукупний показник ВВП хар-є вартість товарів й послуг, котрі вироблені в Укр всіма галузями ек-ки й призначені для кінцевого споживання. У 1997р. ВВП (у фактичних цінах) становив 92 484 млн. грн, що в розрахунку на свою душу нас-ня становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу Укр — 0,719. За рівнем розвитку людського потенціалу Укр посідає 80-ті місце в світі. Вартість ОФ у у 1997р. становила 808 млрд. грн, у т. год. виробничих фондів — 518 млрд. грн (у фактичних цінах на кінець року). На Укр припадає 18% нац прибутку країн СНР. Стр-ра сусп в-ва — це співвідношення між його галузями, що виражає госп-кі пропорції та стан сусп поділу роботи. Це поняття вживається для вираження всіх госп-х пропорцій й сукупності стійких зв¢язків в-ва, що забезпечують його цілісність. Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, то й вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ — основного капіталу). Вона хар-ся такими пропорціями: 1) відтворювальними — між в-вом засобів в-ва і предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання і накопичення; 2) галузевими — співвідношення між різними галузями ек-ки; 3) територіальними — розміщення в-ва по окремих ек р-нах; 4) зовнішньоекономічними — ввезення продукції із різних регіонів й вивезення продукції різних галузей й р-нів у зарубіжні країни. Перехід України до ринкової ек-ки із усією гостротою поставивши проблему оптимізації стр-ри ек-ки та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва — дуже складна й багатопланова проблема. Вона включає у собі насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, Яка хар-ся формами власності на засоби в-ва. Іншим важливим елементом є організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, Яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті і с/г, в-ва засобів в-ва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки — галузей із повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту і торгівлі). Галузь госп-ва — сукупність п-в й організацій об¢єднаних спільністю функцій, котрі смердоті виконують у системі територіального поділу роботи. Галузева стр-ра госп-ва безпосередньо відображає процес сусп поділу роботи, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводитися аналіз міжгалузевих пропорцій й зв¢язків, зіставляються показники економічної ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних й духовних благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ чи виконанні різних послуг. Залежно від їхнього ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу й невиробничу сфери. До виробничої сфери належати тих види діяльності, котрі: 1) створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2) доставляють створені мат блага споживачам (транспорт й зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3) пов¢язані із продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту й нац прибутку різна. У цих галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва й на основі цого бере доля в створенні нац прибутку. Невиробнича сфера — сукупність галузей госп-ва, котрі здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству й населенню. До неї належати: 1) галузі послуг — житлово-комунальне госп-во й побутове обслуговування нас-ня, транспорт й зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2) галузі соціального обслуговування — освіта, охорона здоров¢я, культура й мистецтво, наука й наукове обслуговування; 3) галузі органів упр-ня й оборони; 4) галузі, котрі включають кредитування, фінанси й страхування.

Галузева стр-ра господарського комплексу Укр та тенденції її розвитку.

Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, то й вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ — основного капіталу). Вона хар-ся такими пропорціями: 1) відтворювальними — між в-вом засобів в-ва і предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання і накопичення; 2) галузевими — співвідношення між різними галузями ек-ки; 3) територіальними — розміщення в-ва по окремих ек р-нах; 4) зовнішньоекономічними — ввезення продукції із різних регіонів й вивезення продукції різних галузей й р-нів у зарубіжні країни. Перехід України до ринкової ек-ки із усією гостротою поставивши проблему оптимізації стр-ри ек-ки та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва — дуже складна й багатопланова проблема. Вона включає у собі насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, котра хар-ся формами власності на засоби в-ва. Іншим важливим елементом є організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, Яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті і с/г, в-ва засобів в-ва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки — галузей із повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту і торгівлі). Галузь госп-ва — сукупність п-в й організацій об¢єднаних спільністю функцій, котрі смердоті виконують у системі територіального поділу роботи. Галузева стр-ра госп-ва безпосередньо відображає процес сусп поділу роботи, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводитися аналіз міжгалузевих пропорцій й зв¢язків, зіставляються показники економічної ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних й духовних благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ чи виконанні різних послуг. Залежно від їхні ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу й невиробничу сфери. До виробничої сфери належати тих види діяльності, котрі: 1) створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2) доставляють створені мат блага споживачам (транспорт й зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3) пов¢язані із продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту й нац прибутку різна. У цих галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва й на основі цого бере доля в створенні нац прибутку. Невиробнича сфера — сукупність галузей госп-ва, котрі здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству й населенню. До неї належати: 1) галузі послуг — житлово-комунальне госп-во й побутове обслуговування нас-ня, транспорт й зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2) галузі соціального обслуговування — освіта, охорона здоров¢я, культура й мистецтво, наука й наукове обслуговування; 3) галузі органів упр-ня й оборони; 4) галузі, котрі включають кредитування, фінанси й страхування. Суч стан ек й соц розвитку Укр заговорили українською у із радикальними змінами, зумовленими переходом до ринкових відносин. Він передбачає створення соціально зорієнтованої ек-ки, котра означає поворот всього в-ва до потреб споживача. Соціально зорієнтована ринкова ек-ка розуміється як госп-ка система, в якій кожна групи й соц тип нас-ня одержують можливість для реалізації своїх життєвих здібностей й запитів на основі вільної роботи й зростання особистих доходів. Властиві ринку механізми саморегулювання повинні забезпечити збалансованість ек-ки країни; найкращу координацію всіх виробників; рац використання трудових, мат-х й фінансових ресурсів; гнучкість в-ва, його сприйняття досягнень НТП; органічне поєднання вітчизняної ек-ки з світовим госп-вом. Перетворення на шляху до ринкової ек-ки здійснюються за кількома взаємопов напрямами: 1) лібералізація ек-ки, тобто зняття адміністративних обмежень із цін, госп-х зв¢язків, зовнішньоек-ї діяльності; 2) стабілізація фінансів й грошової системи, котрі забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента й єдиного платіжного засобу на територї країни; 3) приватизація, розвиток піприємництва, створеня ін інституційних передумов ефектисного ринкового госп-ва й ек зростаня; 4) структурна перебудова ек-ки, її демілітаризація, інтеграція в світове госп-во, підвищення конкурентноздатності укр-ї продукції на світовому ринку; 5) створення конкурентного ринкового середовища; 6) активна соціальна політика із метою пристосування працездатного нас-ня до нових умів, соц захист найбільш вразливих верств нас-ня, створення передумов ек-го зростання на основі підвищення ролі ділової активності нас-ня. За концептуальними розробками науковців Заради по вивченню п/с Укр НАН України, основною метою розвитку н/г комплексу Укр в песпективі винне бути неухильне зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня нас-ня. Стратегічним напрямом ек реформ винна статі їхні соціальна спрямованість. Держ політика у цій сфері має бути спрямована на покращання соц-ек та вир-чих умів роботи підвищення реальних доходів нас-ня зростання освітнього й культурно-технічного рівня нас-ня, покращання медичного обслуговування, посиленя охорони довкілля. Поступов становлення ек потенціалу Укр заговорили українською у із реалізацією структурної політики у сфері мат в-ва. Така політика полягає у створення високорозвинутого н/г-го комплексу, який відповідає сучасним вимогам ринкового госп-ва. Основа формування структурної політики в галузях мат в-ва зумовлена тім, що нині склался недосконала стр-ра в-ва, а дія адміністративних, ек та соц-х важелів упр-ня значно послаблена. Засн напрямами у фінансовій сфері є: посилення контролю за діяльністю комерційних банків із боці нац банку, орієнтація на підтримку нац товаровиробників, запобігання створенню фіктивного капіталу, залученя коштів у довгострокові депозити. У сфері грошової політики необхідно приборкати інфляцію, забезпечити пріоритет нац валюти як платіжного засобу, підвищити золото-валютні резерви нац банку. Створенню збалансованого н/г-ва Укр значною мірою заважає невиважена цінова політика держави. Поступовий розвиток н/г Укр якщо неможливим без активної науково-технічної політики, Яка винна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприяти випуску наукомісткої продукції. Зовнішньоек-на політика держави винна бути спрямована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі створення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалансованості торговельного балансу. Важливою складовою ек політики держави є її регіональний аспект. Тільки завдяки обгрунтованій нац політиці, спрямованій на подалі розширення повноважень й відповідальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за своїми природними та сц-ек умовами реґіони у Єдиний н/г-й комплекс. Необхідно розробити не лише регіональні цільові комплексні прогнами, а і прогнами розвитку й розміщення п/с окремих областей й АРК, програми прикордонного співробітництва та розвитку вільних ек-х зон.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.