Учение Жана Піаже про розвиток ребёнка

Этапы наукової биографии.

Жан Піаже належав до тих рідкісним ученим, кому від початку дослідницької роботи вдалося поставити центральнуюпроблему і визначити основний шлях її вирішення, кому час і надзвичайна працездатність дозволили побудувати теорію, що охопила множествопроблем, пов’язаних основний лінією дослідження загальних закономірностей розвитку інтелекту. Його головним темою стало вивчення витоків наукового пізнання. Почислу поставлених питань, написаних книжок і статей, ерудиції у різноманітних галузях знання, впливу на дослідження, у різних країн і, нарешті, по числупоследователей і противників його ідей серед сучасних найвидатніших психологів, мабуть, немає рівних Піаже. Воістину, він був охарактеризований першим серед рівних.

Вчення Піаже, з погляду, — найвище досягнення психології ХХ століття. Відомий парадокс, за яким авторитет ученоголучше всього залежить від того, наскільки вона загальмував розвиток науки у сфері. Сучасна зарубіжна психологія дитячого мислення буквальноблокирована ідеями Піаже. Безліч досліджень стосується уточнення емпіричних фактів, і майже немає робіт, присвячених аналізу його теории. Известно багато інтерпретаторів Піаже, але нікому їх вдається вирватися межі розробленої їм системи. Користуючись відповідним методом, факты, полученные Піаже, може відтворити будь-який дослідник. Тому, за словами американського психолога Д. Элкинда, це найбільш достовірні факти в детскойпсихологии.

Існує величезний розрив тим, що у дитячої психології на початку до робіт Піаже, і тих рівнем розвитку теории, который існує тепер, завдяки одній його діяльності. Піаже — психолог, що проклав нових шляхів у науці. Він створив в нові методи, відкрив невідомі донего закони душевному житті дитини.

Піаже прийшов у психологію оскільки у ній схрестилися його біологічні, філософські і логічні інтереси. У молодостипод впливом А. Бергсона йому відкрилася нова сторона проблеми пізнання — можливість його біологічного пояснення. Піаже вважав, що це завдання неможе стати вирішеною безпосередньо, шляхом міркування, бо між біологією і теорією; пізнання існує розрив, заповнити котрі можуть психологія, а нефилософия, як гадалося А. Бергсон. З перспективи створення генетичної епістемології — науки про походження та розвитку наукового знання, Пиажеперевел традиційні питання теорії знання з область дитячої з психології та розпочав ихэкспериментальному рішенню.

Діяльність Ж. Піаже як психолога почалася 1920 р. у Парижі співробітництво з Р. Липпсом та О. Блейером. З 1921 р. поприглашению Еге. Клапареда він починає вести наукову і викладацьку роботу у інституті імені Ж. Ж. Руссо у Женеві й вже за кілька років становитсяпрофессором Женевського університету. У Парижі він працював у клініці, вивчав логіку, філософію, психологію, проводив експериментальні исследованияна дітях, розпочаті без особливого ентузіазму. Проте незабаром Піаже знайшов своє власне область дослідження. То справді був кінець теоретичного і началоэкспериментального періоду у творчості Піаже як психолога.

Філософські роздуми привели Піаже до думки, що логіка не врождена спочатку, а розвивається поступово, І що именнопсихология відкриває можливість вивчення онтогенетического розвитку логіки. Вже перші факти в галузі психології, отримані Піаже в експериментах сдетьми по стандартизації про «розмірковують тестів «До. Берта, підтвердили цю його ідею. Отримані факти показали возможностьисследования психічних процесів, що у основі логічних операцій. З того часу центральна завдання Піаже зводилася до того, щоб вивчити психологічні механизмылогических операцій, встановити поступове виникнення стабільних логічних цілісних структур інтелекту. Можливість прямого дослідження проблем логикисоответствовала першим філософським інтересам Піаже.

Вивчення «ембріології інтелекту «збіглося і з його біологічними інтересами. Період 1921;1925 років — началоработы Піаже із систематичного дослідженню генези інтелекту. Саме, з цієї спільної мети, він виділив і досліджував приватну проблему —вивчив приховані розумові тенденції, які надають якісне своєрідність дитячому мисленню, й окреслив механізми їх виникнення та зміни. З помощьюклинического методу Піаже встановив нові історичні факти у сфері дитячого розвитку. Найважливіші їх — відкриття еґоцентричного характеру дитячої речи, качественных особливостей дитячої логіки, своєрідних за змістом уявлень дитини про мир. Проте, основне досягнення Піаже, зробила еговсемирно відомим ученим, — відкриття егоцентризму дитини. Егоцентризм — це основна особливість мислення, прихована розумова позиція дитини. Своеобразиедетской логіки, дитячої промови, дитячих поглядів на світі — лише результат цієї езопової розумової позиції.

Результати дослідження Піаже цього періоду зберігають у перших п’яти його книжках з дитячої психології. Вони повинні були воспринятынаучной громадськістю за останнє слово у цій галузі, хоча Піаже вважав її лише вихідним матеріалом для наступної роботи. Він чудово бачив недолік этихкниг у цьому, що у яких дослідження обмежені лише вивченням мови і що у промови думки. Виходило, що прямо відбивала действие. Пиаже чудово розумів, що тоді формується з урахуванням дії, проте, джерело цілісних логічних структур інтелекту Піаже шукав в социализациииндивида, що він, дотримуючись традицій французької соціологічною школи, розумів тоді як спілкування індивідуальних свідомості між собою. Це, попризнанию Піаже, також належить до недоліків згаданих досліджень.

У 1925;1929 роках Піаже вивчав історію науки, прослеживаяи порівнюючи розвиток основних наукових категорій й ідей у науці й винтеллектуальном розвитку дитини. Цей період наукового творчості Піаже характеризується виникненням нового напрями у вивченні эволюцииинтеллекта. Воно починається з дослідження розвитку у перших двох років життя, коли поведінка (дії дитини, а чи не вербальні рассуждения) выступает як показник розумового розвитку. У зв’язку з цим змінилася і дослідження: Піаже давав дитині предмети, із якими той могманипулировать. Центральним моментом дослідження стала структура діянь П. Лазаренка та міркування щодо маніпулювання дитини цими об'єктами. І хотяизменилась техніка експериментів, метод дослідження залишився незмінним. Збереглася проблема, змінився лише аспект її вивчення. Тепер Піаже поставилперед собою завдання позбутися вербальної боку дії, аби зрозуміти реальне функціонування інтелекту.

Результати досліджень цього періоду були було опубліковано у трьох томах. Вони відбито генезис інтелектуального поведения, картина світу (уявлення дитини про перманентному обсязі, просторі, причинності), виникнення символічного поведінки (наслідування, гра). У этихисследованиях показано, що інтелект виникає в дитини до оволодіння мовою. Інтелектуальні операції вищого рівня готуються сенсомоторнымдействием. Завдання психолога Піаже бачив у тому, аби простежити крок по кроку перетворення уроджених успадкованих рефлексів у різні форми сложногоповедения. Потім виникла наступна завдання: простежити шлях від виникнення ставлення до сталості об'єкта до поглядів на збереженні физическихсвойств об'єкта (вагу, маса кафе і т.п.). Ці дослідження, виконані співробітництво з Б. Инельдер й О. Шеминской, підтвердили основний закондетского розвитку, сформульований Піаже в ранніх роботах, — закон переходу загальної эгоцентричности до інтелектуальної децентрації, більш объективнойумственной позиції.

Десятиліття з 1929 по 1939 року було роками плідних наукового пошуку. Разом з Инельдер і Шеминской Піаже провелисследования генези числа, кількості, простору, часу, руху, і ін. Ці дослідження дозволили вивчити стадію конкретних операцій, і, чтосамое важливе, — побачити у яких шукані операциональные цілісні логічні структури інтелекту. Для точної інтерпретації отриманих фактів Піаже решилиспользовать досягнення операторной логіки в психології. Заодно він не обмежився апаратом формальної логіки, а використовував математичну логику, модернизировал логіку з огляду на вимоги, висунутих психологічними фактами. Піаже увів у психологію поняття угруповання.

Перш ніж в дитини встановлюються логічні операції, він виконує угруповання — об'єднує дії і об'єкти по ихсходству і розбіжності, які, своєю чергою, породжують арифметичні, геометричні і елементарні фізичні групи. Справжньою одиницею думки, поПиаже, служить як поняття чи ізольоване судження, клас, або окремо усмотренное ставлення, але кожна класифікація у своїй цілісності, каждаясерия об'єктів, розташованих з їхньої відношенню, кожна система родоводів зв’язків, кожна шкала цінностей, інакше кажучи, — кожна угруповання. Тому вкачестве одиниці думки Піаже вибрав угруповання і почав її досліджувати.

Складність цього психологічного дослідження зводилася до того, що не можна безпосередньо простежити, як складываютсягруппировки у голові думаючого суб'єкта, тому психолога потрібно було побудувати модель, звернутися до дедуктивної теорії угруповань.

З формальної погляду, угруповання — закрита поправна система, коли всі операції об'єднують у одне і подчиняютсяпяти формальним законам, критеріям угруповання. Угруповання і становить таку аксіоматичну модель, яку психолог може використовувати дляинтерпретации своїх фактів.

З часу висування цієї гіпотези інтереси Піаже розділилися. З одного боку, відкривалося розмаїтості та богатствопсихологических фактів, з іншого — назріла потреба їх суворої інтерпретації з допомогою аксіоматичних моделей, які вибираються зі логіки, і дальнейшейразработки цих моделей. Цьому також присвячено кілька праць Піаже.

У 1939;1950 роки Піаже продовжив дослідження у сфері психології мислення. Він вивчав формування понять руху, скорости, времени, уявлення дитини щодо простору і геометрії. Разом з М. Ламберсье розпочато дослідження сприйняття, яке цікавило Піаже всвязи з недостатнім розвитком інтелекту. Основна проблема, яка обіймала Піаже у роки, — співвідношення інтелекту і сприйняття. Проблема стосується розбіжності й сходствамежду цими двома структурами пізнання, відносини між сприйняттям і поняттям. Піаже порушує питання про значення сприйняття в пізнавальної діяльності вцелом. Однією із завдань було перевірити висновки гештальттеории, яка задовольняла Піаже у зв’язку з розумінням проблеми інтелекту. На основеэкспериментального вивчення перцептивных процесів їм було показано імовірнісна природа сприйняття.

У цей самий період Піаже провели експериментальне дослідження переходу від мислення дитину до мышлениюподростка, було дано характеристика формально-операционального мислення, сформульована загальна теоретикопознавательная концепція «генетическойэпистемологии ». Головні публікації цього часу — три томи «Введение в генетичну эпистемологию » .

Отже, через тридцять років, написавши понад двадцять томів психологічних досліджень, Піаже знову повернувся до 141 своейцентральной філософської ідеї — генетичної епістемології, спирається на психологію.

З 1955 р. почалося нове діяльність Піаже. У цьому року у Женеві створили Міжнародний центр генетическойэпистемологии, у якому стали співпрацювати фахівці багатьох областей знання різних країн. Піаже став воглаве цього Центру. Проведення ежегодныхдискуссий з проблем психології, логіки, біології, епістемології та його узагальнення дозволили Піаже і. його співробітникам опублікувати понад тридцять томовматериалов. Центру.

У тому ж року Піаже розвинув гіпотезу про стадіях інтелектуального розвитку і підлітка. Відповідно до цієї гіпотезі, винтеллектуальном розвитку можна назвати три великих періоду: сенсомоторный, період підготовки й період реалізації конкретних операцій, формальних операций. Эти періоди, своєю чергою поділяються на подпериоды підготовки й реалізації структур інтелекту, властивих періодові загалом. У кожному підперіоді Пиажеописывал вікові стадії розвитку, дозволяли крок по кроку простежити досягнення інтелектуальних операцій. Подальші роботи Піаже, котрі вийшли впоследующие 25 років, були присвячені розвитку пам’яті, формуванню розумового образу в дитини, загальним проблемам біології і психології, теорії познания (эпистемологии) і філософії, аналізу розвитку свідомості в дитини. Як можна і сприйняття, процеси пам’яті і уяви Піаже також розглядав щодо них кинтеллекту. Тому стадії інтелектуального розвитку-, намічені Піаже, можна трактувати як стадії психічного розвитку на цілому, оскільки розвиток всехпсихических функцій всіх етапах підпорядковане інтелекту й їм.

Основна ідея, развиваемая переважають у всіх творах Піаже, у тому, що інтелектуальні операції здійснюються у формецелостных структур. Ці структури формуються завдяки рівноваги, якого прагне еволюція. Дослідження інтелектуальних структур, аналіз їхній отношенияк нервовим структурам, з одного боку, і до структур математичним, логічним і лінгвістичним, — з іншого, служить підготовкою до створення общейтеории структур. Цьому присвячена одне з узагальнюючих робіт Пиаже.

Ключові поняття концепції Ж. Пиаже.

Що ж можна вважати головний результат наукової діяльності Піаже? Він створив в Женевську школу генетичної психології, котораяизучает розумовий розвиток дитини. Термін «генетичний », вживаний у вираженні «генетична психологія », запроваджено впсихологию у другій половині ХІХ століття, тобто того, як біологи почали використовувати його на вужчому буквальному розумінні. Термін «генетическаяпсихология «належить до індивідуальному розвитку, до онтогенезу. Як справедливо зазначає Піаже, вираз «генетична психологія «нельзяиспользовать як синоніма для дитячої психології, психології розвитку, оскільки генетичної називають і загальну психологію, якщо онарассматривает психічні функції у процесі формування.

Що вивчає генетична психологія, створена Піаже? Об'єкт цієї науки — вивчення походження інтелекту. Вона исследует, как формуються в дитини фундаментальні поняття: об'єкт, простір, час, причинність. Вона вивчає уявлення дитини про явищах природи: почемусолнце, місяць не падають, чому хмари рухаються, чому ріки течуть, чому вітер дме, звідки ж береться тінь тощо. Піаже цікавлять особливості дитячої логіки и, главное, механізми пізнавальної діяльності" дитини, приховані за зовнішньої картиною її поведінки.

Для виявлення саме цих механізмів, прихованих, але не всі визначальних, Піаже розробив новий метод психологічного дослідження —метод клінічної розмови, коли вивчаються не симптоми (зовнішніх ознак явища), а процеси, що призводять до виникненню. Цей метод чрезвычайнотрудный. Він дає необхідні результати лише у руках досвідченого психолога. За словами Еге. Клапареда, метод Піаже — це розумова аускультація і перкуссия, это мистецтво — мистецтво запитувати.

Піаже критично проаналізував методи, які використовували перед ним, і показав їх неспроможність для з’ясування механизмовумственной діяльності. І тепер, коли метод тестів дедалі більше привертає до собі увагу психологів, варто згадати позицію Піаже у цій вопросу. Полвека тому він довів, що тести можуть лише цілям відбору, але з дають ставлення до внутрішню сутність явища.

Які завдання вирішує створена Піаже генетична психология7 Ця наука вивчає, як відбувається перехід від самих форммыслительной діяльності решти, від простий структури розумової діяльності до більш складною та які причини цих структурних преобразований. Она вивчає подібність і розбіжності між психічної життям дитину і дорослої людини.

Створена Піаже генетична психологія, як визнають зарубіжні дослідники, розвивається за трьом направлениям: определяются проблеми, що є її предмет; розробляється техніка дослідження; відбувається накопичення, організація та інтерпретація фактів.

Генетична психологія Піаже посідає особливе місце у системі наук між біологією і філософією. Прагненням зв’язати биологиюи проблеми пізнання пояснюється подвійна орієнтація Піаже як психолога. Тому, зазначає учениця й найближчий його власний співробітник Б. Инельдер, чтобыпонять теорію Піаже, треба знати біологічні передумови, із яких воно виходить, і эпистемологические висновки, яких веде.

Піаже створив генетичну психологію у тому, щоб її основі можна було побудувати генетичну эпистемологию. Поопределению Піаже, генетична эпистемология намагається пояснити пізнання, і особливо, наукове пізнання, з урахуванням його фінансової історії, социогенеза ипсихологических витоків тих понять і операцій, куди наукове пізнання спирається. Піаже був переконаний у цьому, що з вивчення природи познаниянеобходимо використовувати психологічні дані. Аби розв’язати фундаментальні эпистемологические проблеми (головна їх — з допомогою яких средствчеловеческий розум переходить стану недостатнього знання до вищому рівню пізнання), ми можемо реконструювати генезис людського мислення удоисторического людини. Ми не знаємо про психології неандертальського людини або про психології кроманьйонця. Але ми можемо звернутися до онтогенезу, ибоименно на дітях найкраще вивчати розвиток логічного, математичного й фізичного пізнання.

Отже, з перспективи створення генетичної епістемології, науки про походження та розвитку наукового знання, Піаже перевелтрадиционные питання теорії знання з область дитячої з психології та розпочав їхнє експериментальному рішенню. Його цікавило, відрізняє чи суб'єкт внешниймир від внутрішнього, суб'єктивного світу і є кордону такого розрізнення? Піаже хотів з’ясувати, діє чи світ безпосередньо на розум субъектаили її ідеї — продукти власної розумової активності? Якщо ж суб'єкт активний у процесі пізнання, то яке взаємодія між його думкою иявлениями зовнішнього світу, які закони, якою це взаємодія підпорядковується, яке походження та розвитку основних наукових понять?

За позитивного рішення цих питань Піаже виходив з кількох засад. Насамперед — про стосунках цілого ичасти. Проблема зв’язку цілого і окремі частини існує, на думку Піаже, скрізь, у всіх галузях буття. Усюди ціле якісно відрізняється частково, изолированныхэлементов немає. Завжди відносини між цілим і частинами варіюють залежно від структури, у якому їх включено, а в загальній структурі їх отношенияуравновешены. Стан рівноваги змінюється, переходить від менш стійкого до більш стійкого. У соціальній життя стійка польсько-українська рівновага має формукооперации, а логіці він відповідає логічного необхідності.

Принцип рівноваги Піаже використовував згодом до пояснень інтелектуального розвитку. Надалі цей принципвсегда надто впливав з його аналіз психологічних фактів. Думка Піаже у тому, що інтелектуальне розвиток прагне стабільному рівноваги, тоесть до встановлення логічних структур, означає, що логіка не врождена спочатку, а поступово розвивається. Этоозначает також, що психологияоткрывает можливість вивчення онтогенетического розвитку логіки.

Перші факти в галузі психології, отримані Піаже, показали, що прості завдання на міркування, потребують включениячасти аж в, координації відносин також мультиплікації класів, тобто перебування частини, загальної двом цілим, цікавить дітей 11−12 років неожиданныетрудности. Як згадувалося, ці факти показали можливість дослідження психічних процесів, що у основі логічних операцій. Центральна задачаего досліджень зводилася до того, щоб вивчати психологічні механізми логічних операцій, встановлювати поступове виникнення стабильных, целостных, логічних структур інтелекту. Він намагався виконати завдання дуже широко: у сфері біології, епістемології, соціології і психології. Для решенияэтой проблеми Піаже передусім аналізував відносини між суб'єктом і об'єктом у процесі пізнання.

Піаже вивчав зв’язок між думкою дитину і реальністю, яку вона пізнається як суб'єктом. Він визнавав, що объектсуществует незалежно від суб'єкта. Але, щоб пізнати об'єкти, суб'єкт має здійснювати дії з ними тому трансформувати їх: перемещать, связывать, комбінувати, уда-. лять і знову повертати. На всі етапи розвитку пізнання постійно пов’язані з діями або операціями, то естьтрансформациями, перетвореннями об'єкта. Ідея трансформації — це центральна ідея теорії Піаже. З неї слід, що межа між суб'єктом иобъектом не встановлено від початку будівництва і вона стабільна. У всякому дії змішані суб'єкт і той. Аби збагнути свої власні дії субъектнуждается в об'єктивну інформацію, як, втім, та у багатьох суб'єктивних компонентах. Без довгої практики і побудови витончених инструментованализа суб'єкт неспроможна зрозуміти, що належить об'єктах, що він самому як активному суб'єкту і належить самому дії перетворення объекта. Источник знання, вважав Піаже, лежить над об'єктах вперше і не суб'єктів, тоді як у взаємодію, спочатку нероздільних, між суб'єктом і объектами.

Проблема пізнання («эпистемологическая проблема ») неспроможна тому розглядатися отдельно-от проблеми развитияинтеллекта. Вона зводиться до аналізу того, як суб'єкт здатний пізнавати об'єкти дедалі більше адекватно, тобто як він працює здатним кобъективности. Об'єктивність не дана дитині від початку, як кажуть емпірики, і її розуміння, по Піаже, необхідна серія последовательныхконструкций, дедалі більше майбутніх до неї.

Ідея конструкції — друга центральна ідея теорії Піаже. Об'єктивне знання завжди підпорядковане певним структурам действия. Эти структури — результат конструкції: де вони дано ні з об'єктах, оскільки залежить від дій, ні з суб'єкт, оскільки суб'єкт повинен научитьсякоординировать свої дії.

Суб'єкт, по Піаже, це організм, наділений функціональної активністю пристосування, яка спадково закріплена иприсуща кожному живому організму. З допомогою цієї активності відбувається структурування оточення. Інтелект є приватний случайструктуры — структуру мисленнєвої діяльності. Характеризуючи суб'єкта діяльності, можна назвати його структурні і функціональні властивості.

Функції — це біологічно властиві організму способи стосунків з середовищем. Суб'єкту властиві дві основні функции: организация і адаптація. Кожен акт поведінки організований або ж, інакше кажучи, є певну структуру, та її динамічний аспект составляетадаптация, яка, своєю чергою, складається з рівноваги процесів асиміляції і акомодації.

Через війну зовнішніх впливів у суб'єкта відбувається включення об'єкта у вже існуючі схеми дії. Этотпроцесс називається асиміляцією. Якщо нове вплив в повному обсязі охоплюють існуючими схемами, це відбувається перебудова цих схем, ихприспособление до нового об'єкту. Цей процес відбувається прилаживания схем суб'єкта об'єкта називається акомодацією.

Одне з важливих понять в концепції Піаже — поняття схеми дії. У вузькому значенні слова, схема — це сенсомоторныйэквивалент поняття. Вона дозволяє дитині ощадливо адекватно діяти з різними об'єктами однієї й тієї самого класу чи з різними состояниямиодного й того об'єкта. З початку дитина набуває свій досвід з урахуванням дії: він стежить очима, повертає голову, досліджує руками, тащит, обмацує, схоплює, досліджує ротом, рухає ногами тощо. Весь набутий досвід оформляється до схем дії. Схема дії, по Пиаже,—это та найбільш загальне, що зберігається у дії за його багаторазовому повторенні у різних обставинах. Схема дії, у сенсі слова,—это структура певному рівні розумового розвитку. Структура, з визначення Піаже, це розумова система чи цілісність, принципи активностикоторой відмінні від принципів активності частин, що цю структуру становлять. Структура — саморегулююча система. Нові розумові структурыформируются з урахуванням дії.

Протягом усього онтогенетического розвитку, вважає Піаже, основні функції (адаптація, асиміляція, аккомодация) какдинамические процеси незмінні, спадково закріплені, не залежить від забезпечення і від досвіду. На відміну від функцій, структури укладаються у процессежизни, залежить від змісту досвіду і здатні якісно різняться різних стадіях розвитку. Таке співвідношення між функцією і структурою обеспечиваетнепрерывность, наступність розвитку та його якісне Своєрідність з кожної вікової щаблі.

Докладно характеризуючи .суб'єкта діяльності, Піаже мало розкриває поняття об'єкта. У концепції Піаже об'єкт —це лише матеріал для маніпулювання, це лише «їжа «на дію.

Відповідно до Піаже, формула S-Rнедостаточна для характеристики поведінки, бо немає одностороннього впливу об'єкта насубъект, а є взаємодією з-поміж них. Щоб стимул викликав реакцію, треба, щоб суб'єкт був чутливий, сензитивен до цього стимулу. Ще 30-хгодах Піаже зазначив, що кожен поведінковий акт, навіть новий для організму, технічно нескладне собою абсолютної новизни, оскільки завжди грунтується напредшествующих схемах дії. «Спочатку було відповідь! «— вважають у Женевської школі.

Піаже увів у область дитячої психології эпистемологическое різницю між формою і змістом поэнания. Содержаниедетского пізнання — усе те, що придбано завдяки досвіду і спостереженню. Форма пізнання — та схема (більш-менш загальна) мисленнєвої деятельностисубъекта, у якому зовнішні впливи включаються.

З біологічної погляду, пізнаваному змісту відповідає якась сума впливів, які навколишня средаоказывает на організм. Форма пізнання, з цим погляду, є спеціальна структура, придаваемая змісту організмом. Вплив оточення ніколи неможе бути у «чистому вигляді «, бо в кожен зовнішній стимул завжди є відповідь, внутрішня реакція. Коли пізнання начинаетразвиваться, у суб'єкта вже готові, сформовані певні моторні схеми, котрі за відношення до пізнання грають роль форми. Як сказав Піаже, человекусваивает те, що його оточує, але засвоює це відповідно до своєї «розумової хімії «. Пізнання реальності залежить отгосподствующих розумових структур. Це — незаперечний закон. Одне і те знання то, можливо різного гідності залежно від цього, на какиемыслительные структури воно спирається. Це дуже важливо знати, щоб розрізняти просте натаскування від справжнього розвитку та будь-коли удовлетворятьсяпервым.

Найважливіший вихідний принцип дослідження для Піаже у тому, щоб розглядати дитини як істота, яке ассимилируетвещи, забирає і засвоює їх до свого власного розумової структурі. У пізнанні, з погляду Піаже, визначальну роль грає не сам объект, который вибирається суб'єктом, а, передусім, домінуючі розумові структури суб'єкта. Їх вирішальним чином пізнання світу. Богатствоопыта, яким то вона може розташовувати, залежить кількості і забезпечення якості інтелектуальних структур, наявних у розпорядженні. Саме розвиток — этосмена панівних розумових структур.

Активність суб'єкта у процесі пізнання визначається як наявністю домінуючих розумових структур, а й тим, що вони (какопределяющие пізнання) будуються з урахуванням дії суб'єкта. Відповідно до Піаже, думка є стиснута форма дії. 1С цьому вона прийшла ще тоді, коли проводилсвои ранні психологічні дослідження, проте, докладний аналіз ролі дії процесі формування мислення він проведено пізніше. У рядепубликаций 40-х років Піаже підкреслював, що пізнання усім генетичних рівнях є продукт реальних дій, скоєних суб'єктом з объектами.

Відкриття егоцентризму дитячого мышления.

Загальна завдання, що стоїть перед Піаже, була розкрити психологічних механізмів цілісних логічних структур, носначала він виділив і досліджував більш приватну проблему — вивчив приховані розумові тенденції, які надають якісне своєрідність дитячому мисленню, инаметил механізми їх виникнення та зміни.

Розглянемо факти, встановлені Піаже з допомогою клінічного методу у його ранніх дослідженнях забезпечення і форми детскоймысли. Найважливіші їх: відкриття еґоцентричного характеру дитячої промови, якісних особливостей дитячої логіки, своєрідних зі свого содержаниюпредставлений дитини про мир. Проте основне досягнення Піаже — відкриття егоцентризму дитини. Егоцентризм — це центральна особливість мышления, скрытая розумова позиція. Своєрідність дитячої логіки, дитячої промови, дитячих поглядів на світі —.лише результат цієї езопової розумової позиции.

Звернімося спочатку до характеристиці феноменів, доступних спостереженню. Ці феномени проти загальним егоцентризмом ребенка, который мало піддається безпосередньому спостереженню, зовні щодо ясно виражені.

У дослідженнях дитячих поглядів на світу і фізичної причинності Піаже показав, що вона на певної ступениразвития здебільшого розглядає предмети такими, як їх дає безпосереднє сприйняття, тобто не бачить речі у тому внутреннихотношениях. Дитина думає, наприклад, що місяць слід його під час його прогулянок, зупиняється, що він зупиняється, біжить його, що він убегает. Пиаже назвав це явище «реалізмом ». Саме такою реалізм та заважає дитині розглядати речі незалежно від суб'єкта, у тому внутрішньої взаимосвязи. Свое миттєве сприйняття дитина вважає абсолютно істинним. Це тому, що не відокремлюють свого «Я «від навколишнього світу, отвещей.

Піаже підкреслює, що цей «реалістичну «позицію дітей з відношення до речам потрібно отличатьот об'єктивної. Основне умова об'єктивності, на його думку, — повне усвідомлення незліченних вторгнень «Я «в щоденну думку, осознаниемногих ілюзій, що виникають внаслідок цього вторгнення (ілюзії почуття, мови, погляду, цінності й т.д.). У реалізмі виражається парадокс детскоймысли, залишається одночасно ближчі один до безпосередньому спостереженню і більше віддалений від реальності; він одночасно ближчі один до світу об'єктів і далі отнего, ніж дорослі.

Діти до певного віку не вміють розрізняти суб'єктивний і світ. Дитина розпочинає працю з те, що ототожнює своипредставления з речами об'єктивного світу, й лише поступово дійшов розрізненню їх одне від друга. Цю закономірність, відповідно до Піаже, можноприменить як до змісту понять, і до простим сприйняттям.

" Реалізм «буває двох типів інтелектуальний моральний. Наприклад, дитина впевнений, що галузі дерева делаютветер Це реалізм інтелектуальний Моральний реалізм виявляється у тому, що вона не враховує щодо оцінки вчинку внутрішнє намір і судить про поступкетолько по зовнішньому ефекту, по матеріального результату.

Спочатку, на ранніх щаблях розвитку, кожне уявлення про мир для дитини істинно, йому думку й річ майже неразличаются У знаки починають своє існування, будучи спочатку частиною речей. Поступово, завдяки діяльності інтелекту, вони відокремлюються отних. Тоді він починає розглядати уявлення про речі як відносне для даної погляду. Дитячі уявлення розвиваються отреализма до об'єктивності, проходячи ряд етапів «партиципации (співпричастя до), анімізму (загального одухотворення), артификализма (розуміння природних явищ поаналогии з діяльністю людини), у яких эгоцентрические відносини між «Я «й цивілізованим світом поступово редукуються Крок по кроку у процесі развитияребенок починає займати позицію, яка йому відрізнити те, що походить від суб'єкта, і бачити відбиток зовнішньої реальності в суб'єктивних представленияхСубъект, який ігнорує своє «Я », вважає Піаже, неминуче вкладає в речі свої забобони, безпосередні судження і навіть восприятия. Объективный інтелект, розум, усвідомлюючий суб'єктивне «Я », дозволяє суб'єкту відрізняти факт від інтерпретації. Тільки шляхом постепеннойдифференциации внутрішній світ виділяється і протиставляється зовнішньому. Диференціація залежить від цього, наскільки дитина усвідомив своє собственноеположение серед речей.

Піаже вважає, що разом еволюції дитячих поглядів на світі, спрямованої від реалізму до об'єктивності, йде развитиедетских ідей від абсолютність («реалізму ») до реципрокности (взаємності) Реципрокность з’являється тоді, коли дитина відкриває точкизрения іншим людям, що він приписує їм те саме значення, як і свого власного, як між цими точками зору встановлюється відповідність Сэтого моменту він починає бачити реальність не тільки як безпосередньо він повинен цю, а й хіба що встановлену завдяки координації всіх точекзрения, узятих разом У цей час здійснюється найважливіший крок у розвитку дитячого мислення, оскільки, на думку Піаже, уявлення про объективнойреальности — те, найбільш загальне, що є у різних поглядах, у яких різні уми згодні між собою.

У експериментальних дослідженнях Піаже показав, що у ранніх стадіях інтелектуального розвитку об'єкти видаються дляребенка важкими чи легкими, відповідно до безпосередньому сприйняттю Великі речі дитина вважає завжди важкими, маленькі — завжди легкими. Для ребенкаэти і ще уявлення абсолютні, поки безпосереднє сприйняття здається єдиним можливим. Поява інших поглядів на речах, какнапример, експериментально з плаванням тіл «камінчик — легкий для дитини, але важкий для води, — означає, що дитячі уявлення починають втрачати своеабсолютное значення і стають відносними.

Відсутність розуміння принципу збереження кількості речовини за зміни форми предмета вкотре підтверджує, чторебенок спочатку може розмірковувати тільки основі «абсолютних «уявлень Він два рівних вазі кульки з пластиліну перестають бытьравными, щойно них приймає іншу форму, наприклад, чашки Вже ранніх роботах цього прикрого феномена Піаже розглядав як спільну рису дитячої логіки Впоследующих дослідженнях він використовував появу в дитини розуміння принципу збереження критерієм виникнення логічних операцій та присвятив егогенезису експерименти, пов’язані з формуванням понять про кількість, русі, швидкості, просторі, про кількість та інших.

Думка дитини розвивається й у третьому напрямі — від реалізму до релятивізму Спочатку діти вірить у существованиеабсолютных субстанцій і абсолютних якостей. Пізніше вони відкривають, що явища пов’язані між собою і злочини що діти наші оцінки відносні Світ незалежних ЗМІ і спонтанныхсубстанций поступається місце світ> відносин. Спочатку дитина вважає, скажімо, що у кожному движущемся предметі є спеціальний мотор, який выполняетглавную роль на своєму шляху об'єкта. Далі він розглядає переміщення окремого тіла як функцію від дій зовнішніх тіл. Так, рух облаковребенок вже починає пояснювати інакше, наприклад, дією вітру Слова «легкий «і «важкий «також втрачають свою абсолютну значение, которое вони мали протягом ранніх стадій, і підлітків набувають відносне значення залежно з обраних одиниць виміру.

Отже, за змістом дитяча думку, спочатку не повністю яка відокремлює суб'єкт від об'єкту і тому «реалістична », розвивається за до об'єктивності, реципрокности і релятивності Піаже вважав, що поступова дисоціація, поділ суб'єкта і объектаосуществляется внаслідок подолання дитиною власного егоцентризму.

Поруч із якісним своєрідністю змісту дитячої думки, егоцентризм обумовлює такі особливості дитячої логіки, каксинкретизм (тенденцію пов’язувати усе з всім), соположение (відсутність зв’язок між судженнями), трансдукцию (перехід від приватного до окремого, минаючи общее), нечувствительность до суперечності й ін. В усіх цих особливостей дитячого мислення, на думку Піаже, маємо одну спільна риса, що також внутреннезависит від егоцентризму Вона у цьому, що вона до 78 років не вміє виконати логічні операції складання і множення класу, найменш загального длядвух інших класів, але що містить обидва цих класу у собі (тварини = хребетні + безхребетні). Логічне множення — операція, що перебуває втом, щоб знайти найбільший клас, що міститься одночасно у двох класах, тобто знайти сукупність елементів, загальну двом класам (женевцы x протестанти =женевські протестанти).

Відсутність цього вміння найяскравіше виявляється у цьому, як діти визначають поняття. Піаже експериментально показав, що каждоедетское поняття визначається великою кількістю різнорідних елементів, які пов’язані ієрархічними відносинами. Наприклад, дитина, визначаючи, що таке сила, говорит «Сила — це, коли можна нести багато речей ». Коли її запитують «Чому вітер має силой9 «— він відповідає: «Это, когда можна поступальну ходу ». Той-таки дитина каже щодо води: «Струмки мають силою, вона (вода) тече, оскільки онаспускается «Через хвилину (якщо тоне камінь, кинутий в воду) він каже, що вода немає сили, вона щось несе. Ще за хвилину онговорит «Озеро має силою, оскільки несе у собі човни » .

Особливо дитині дати визначення для відносних понять — адже думає про речі абсолютно, не усвідомлюючи (какпоказывают експерименти) відносин з-поміж них. Дитина неспроможне дати правильне визначення таких понять, як брат, права і ліва сторона, родина, і ін., дотех пір, доки знайде, існують різні погляду, що треба враховувати. Відомий тест про три братів може служити гарним прикладом («У Ернеста три брата — Поль, Анрі, Шарль. Скільки братів у Поля? У Анрі? У Шарля? »). Піаже запитував, наприклад, Л :

" Є в тебе брати? «— «Артур ». — «У нього є брат »? — «Ні «. — «А скільки в вас братів у ній? «— «Двоє «. — «У тебе є брат? «— «Один ». — «Його має братів? «— «Зовсім немає «. — «Ти його брат9 «— «Так ». — «Тоді в нього є брат? «— «Ні «.

Невміння виробляти роз'єднання і множення призводить до протиріччям, якими насичені дитячі определенияпонятий. Піаже характеризував протиріччя як наслідок відсутності рівноваги: поняття позбувається протиріччя, коли рівновагу досягається. Критериемустойчивого рівноваги він вважав появу оборотності думки. Він розумів її як такий розумовий дію, коли, вирушаючи від результатів першого действия, ребенок виконує розумовий дію, симетричний стосовно нього, і коли ця симетрична операція призводить до вихідному стану об'єкта, невидоизменяя його. Кожному розумовому дії відповідає симетричний дію, що дозволяє повернутися до відправному пункту.

Важливо, що, на думку Піаже, у світі оборотність відсутня, — лише інтелектуальні операції роблять миробратимым Тому оборотність думки і, отже, визволення з протиріччя неспроможна виникнути з контролю над явищами природи. Онавозникает з усвідомлення самих розумових операцій, здійснені логічний досвід не над речами, а над собою, аби з’ясувати, какаясистема визначень дає «найбільше логічне задоволення ». Логічний досвід — «це досвід суб'єкта над собою, оскільки онявляется суб'єктом мислячим, — досвід, аналогічний тому, який долають над собою, щоб врегулювати своє моральне поведінка; це зусилля осознатьсвои власні розумові операції (Не тільки їх результати), щоб повністю бачити, чи пов’язані вони між собою, чи суперечать одна одній » , — писав Пмаже всвоей ранньої роботі «Йдеться і мислення дитини ». У цьому думки міститься зародок того эпистемологического виведення з усіх робіт Піаже, которыйстал вже психологічним вимогою до нової педагогіці.

Щоб сформувати в дитини справді наукового мислення, а чи не простий сукупності емпіричних знань недостатньо проведенияфизического експерименту з запам’ятовуванням отриманих результатів. Тут необхідний досвід особливий — логіко-математичний, направлений замінити дії иоперации, які скоювалися дитиною з реальними предметами.

У межах своїх ранніх роботах Піаже пов’язував відсутність оборотності думки з егоцентризмом дитини. Але як звернутися кхарактеристике цього центрального явища, зупинимося поки що не однієї важливою особливості дитячої психіки — феномен езопової промови.

Піаже вважав, що дитяча мова эгоцентрична, передусім, бо дитина свідчить лише «зі своїми точкизрения », і, найголовніше, не намагається стати на думку співрозмовника. Він будь-який зустрічний —-співрозмовник. Дитині важлива лишьвидимость інтересу, хоча в нього, мабуть, є ілюзія, що його чують і розуміють. Він відчуває бажання впливати на співрозмовника і действительносообщить йому чтолибо.

Таке розуміння езопової промови зустріло багато заперечень (Л. З. Виготський, Ш. Бюлер, У. Штерн, А. Айзеке та інших.). Пиажеучел їх і спробував уточнити феномен, присвятивши цьому третьому виданні своєї ранньої роботи нову главу. У цьому главі Піаже зазначив, що причиныпротиворечивых результатів у тому, що у термін «егоцентризм «різні дослідники вкладали різний зміст, що результати можуть варьироватьв залежність від соціального середовища, і багато важить для коефіцієнта езопової промови (ставлення эгоцентрических висловлювань до всієї спонтаннойречи дитини) мають, що складаються між дитиною та дорослим. Вербальний егоцентризм дитини залежить від того, що вона каже, непытаясь впливати на співрозмовника, і усвідомлює відмінності власної думки і погляду інших.

Егоцентрична мова не охоплює всю спонтанну мова дитини. Коефіцієнт езопової промови мінливий і від двухобстоятельств: від активності самої дитини і зажадав від типу соціальних відносин, встановлених, з одного боку, між дитиною та дорослим, і, з другойстороны, між детьмировесниками. Там, де дитина надано себе, в спонтанної середовищі, коефіцієнт езопової промови зростає. У времясимволической гри цей коефіцієнт вищий проти експериментуванням чи роботою дітей. Проте, чим молодша дитина, тим болеезатушевываются різницю між грою і експериментуванням, що веде до зростання коефіцієнта егоцентризму в ранньому дошкільному віці. Коэффициентэгоцентрической промови, як зазначалось, залежить від типу соціальних відносин дитину з дорослою і детейровесников між собою. Серед, де господствуетавторитет дорослого й стосунку примусу, егоцентрична мова займає значне місце. Серед ровесників, де можливі дискусії суперечки, процентэгоцентрической промови знижується. Незалежно від середовища, коефіцієнт вербального егоцентризму зменшується із віком. У віці він досягає наибольшейвеличины: 75% від усієї спонтанної промови. Від трьох до у віці егоцентрична мова поступово убуває, а після семирічного віку, на думку Піаже, вона зникає.

Феномени, відкриті Піаже, зрозуміло, не вичерпують всього змісту дитячого мислення. Значення экспериментальныхфактов, здобутих у дослідженнях Піаже, у тому, що завдяки їм відкривається яке лишилось довгий час маловідомим і невизнаним важнейшеепсихологическое явище — розумова позиція дитини, що його ставлення відповідає дійсності.

Вербальний егоцентризм служить лише зовнішнім вираженням глибшої інтелектуальної та соціальній позиції дитини. Пиаженазвал таку спонтанну розумову позицію егоцентризмом. Спочатку він характеризував егоцентризм як стан, коли дитина розглядає весь мирсо своєї погляду, що він не усвідомлює; вона постає як абсолютна. Дитина ще здогадується у тому, що речі вигляд матимуть інакше, ніж емупредставляется. Егоцентризм означає відсутність усвідомлення власної суб'єктивності, відсутність об'єктивної заходи речей.

Термін «егоцентризм «викликав ряднедоразумений. Піаже визнав невдалість вибору слова, але, оскільки этоттермин вже стало найпоширенішим, спробував уточнити його зміст. Егоцентризм, по Піаже, — чинник пізнання. Це певна совокупностьдокритических і, отже, дообъективных позицій розуміння речей, іншим людям і самого. Егоцентризм — різновид систематичної инеосознанной ілюзії пізнання, форма початкової центрации розуму, коли відсутня інтелектуальна релятивність і реципрокность. Тому кращим терминомпозже Піаже вважав термін «центрация ». З одного боку, егоцентризм означає відсутність розуміння відносності пізнання світу і координації точекзрения. З іншого боку, це позиція неусвідомленого приписування якостей власного «Я «і власної перспективи речам та іншим людям. Изначальный егоцентризм пізнання — це гіпертрофія усвідомлення «Я ». Це, навпаки, безпосередній стосунок до об'єктів, де суб'єкт, ігноруючи «Я », неспроможна вийти з «Я », щоб знайти у світі відносин, звільнених від суб'єктивних зв’язків.

Піаже провів багато різних експериментів, які показують, щодо певного віку не може стати надругую, чужу думку. Наочним прикладом езопової позиції дитини служить проведений експеримент із макетом із трьох гір, описаний Піаже і Инельдер. Гори намакете були різною висоти і з них мала якийсь відмітний ознака — будиночок, річку, спускающуюся схилом, сніжну вершину. Експериментатор давалиспытуемому кілька фотографій, у яких все три гори було зображено з різних сторін. Будиночок, ріка й сніжна вершина були добре за снимках. Испытуемого просили вибрати фотографію, де гори зображені оскільки він бачить в цей час, у тому ракурсі. Зазвичай дитина вибирав правильний снимок. После цього експериментатор показував йому ляльку з головою на вигляді рівного кулі без особи, щоб не міг ознайомитися з напрямом погляду ляльки. Игрушкаставилась в іншу бік макета. Тепер прохання вибрати фотографію, де гори було зображено оскільки бачить їх лялька, дитина вибирав знімок, де горыбыли зображені оскільки він створив їх бачить сам. Якщо дитину і ляльку змінювали місцями, то знову і знову він вибирав знімок, де гори такі, як сприймає ихон з його місця. Так надходило більшість піддослідних дошкільного віку.

У цьому вся експерименті діти, ставали жертвою суб'єктивної ілюзії. Не підозрювали про існування інших оцінок речей ине соотносили їх зі своєю власної. Егоцентризм означає, що вона, припускаючи природу та інших людей, не враховує своє объективноеположение як мислячого людини. Егоцентризм означає змішання суб'єкта і об'єкта у процесі акта пізнання.

Егоцентризм властивий як дитині, а й дорослому там, де зараз його керується своїми спонтанними, наївними и, следовательно, не несхожими, сутнісно, від дитячих судженнями про речі Егоцентризм — це спонтанна позиція, управляюча психічної активностьюребенка у її витоках; вона зберігається протягом усього життя в людей, залишених на низький рівень психічного розвитку.

Егоцентризм показує, що світ не діє безпосередньо на розум суб'єкта, а наші знання про мир — це непростий відбиток зовнішніх подій. Ідеї суб'єкта почасти є продукт щодо його власної активності. Вони змінюються, й навіть спотворюються взависимости від пануючій розумової позиції.

На думку Піаже, егоцентризм — слідство зовнішніх обставин життя суб'єкта. Проте, відсутність знань — це лишьвторостепенный чинник у освіті дитячого егоцентризму. Головне — це спонтанна позиція суб'єкта, відповідно до якої він відноситься до объектунепосредственно, без урахування себе як мислячого істоти, не усвідомлюючи суб'єктивності свого власного погляду.

Піаже підкреслював, що зниження егоцентризму пояснюється не додаванням знання, а трансформацією вихідна позиція, когдасубъект співвідносить свою вихідну думку коїться з іншими можливими. Звільнитися в якомусь відношенні від егоцентризму та її наслідків — отже, у цьому отношениидецентрироваться, Не тільки придбати нові знання про речі та соціальній групі. За словами Піаже, позбутися егоцентризму — отже усвідомити то, что сприйняли суб'єктивно, знайти місце у системі можливих точок зору, встановити між речами, особистостями і власним «Я «системуобщих і взаємних відносин.

Існування езопової позиції з пізнанні не визначає те, що наше знання не зможе дати. истиннойкартины світу. Адже розвиток, по Піаже, це зміна розумових позицій. Егоцентризм поступається місце децентрації, більш досконалої позиції. Перехід отэгоцентризма до децентрації характеризує пізнання всіх рівнях розвитку. Загальність і неминучість цього процесу дозволили Піаже вказувати назву законом розвитку. Длятого, щоб ця перехід можливий, потрібен особливий інструмент, з допомогою якого було ви зв’язати факти між собою, здійснити децентрациюобъектов стосовно сприйняттю і власному дії.

Якщо розвитку відбувається зміна розумових позицій, їх трансформація, те, що ж рухає цим процесом? Піаже вважав, що кэтому можуть призвести лише якісне розвиток дитячого розуму, тобто прогресивно розвивається усвідомлення свого «Я ». А, чтобыпреодолеть егоцентризм, необхідні дві умови: перше усвідомити своє «Я «як суб'єкт і відокремити суб'єкт від об'єкта; друге —координувати своє власне думку коїться з іншими, а чи не розглядати її як єдино можливу.

Розвиток знання собі виникає в дитини, на думку Піаже, із соціального взаємодії. Зміна розумових позицийосуществляется під впливом та розвитку соціальних взаємовідносин індивідів. Суспільство Піаже розглядає таких як вони виступають для дитини, тобто каксумму соціальних відносин, серед яких можна назвати два крайніх типу: відносини примусу й стосунку кооперації.

Відносини примусу нав’язують дитині систему правил обов’язкового характеру. Цей тип відносин характеризує, по Пиаже, общество, особливо у сфері відносин дитину і те, які дорослих. Відносини примусу сприяють зміні розумової позиції. Напротив, вследствие примусу виникає «реалізм «моральний і інтелектуальний, суто зовнішні ставлення до правилах. Коли закони нав’язуються ребенкувзрослым, неминучі судження по зовнішньому враженню. Реальне зіткнення між мисленням дитину і оточуючими його дорослими виражається всистематическом спотворенні дитиною інформації, сообщаемой йому дорослими. Коли дитина конструює нове поняття, керуючись мовою дорослих, це понятиеостается повністю дитячим, оскільки дитина змінює і асимілює його відповідно до своєї розумової структурі. Соціальні відносини між взрослымии дитиною, особливо, якщо вони спираються на примус, не призводять до усвідомлення дитиною своєї суб'єктивності.

А, аби збагнути своє «Я «необхідно позбутися примусу, необхідно взаємодія думок. Этовзаимодействие спочатку неможливо між дитиною та дорослим, оскільки нерівність дуже велика. Дитина намагається наслідувати дорослому й те жевремя захищатися від цього, а чи не обмінюватися думками. Тільки індивіди, вважають одне одного рівними, можуть здійснювати «розвиваючий «взаємний контроль. Такі стосунки з’являються з встановлення кооперації серед дітей.

При кооперуванні виникає потреба пристосуватися до іншого особі. Зіткнення своїх думок з використанням чужої вызываетсомнение й необхідність докази. Завдяки встановленню відносин кооперації відбувається усвідомлення існування інших точок зору. Вследствиеэтого формуються раціональні елементи з логіки та про етику, Піаже вважав встановлення цих відносин надзвичайно важливим фактом. На його думку, социальнаяжизнь створює необхідність логічних норм.

Одна з ключових понять у системі психологічних поглядів Піаже — поняття соціалізації. На його думку, термін «соціальний «має дві різних сенсу. Існують соціальні відносини між дитиною та дорослим. Дорослий для дитини — джерело воспитательныхвоздействий, він передає йому культуру суспільства. Дитина сприймає дорослого як джерело специфічно людських почуттів. За такої розумінні терміна —дитина соціальний від початку.

Крім цих відносин існують соціальні відносини між самі діти (відносини кооперації) та між дитиною ивзрослым (відносини примусу), які Піаже називає соціалізацією. Будучи від початку істотою соціальним, дитина соціалізується толькопостепенно. Відповідно до Піаже, процес соціалізації не регресує, а, навпаки, прогресує. Соціальні відносини дітей від 2-х до 7-ї років представляють собойминимум соціалізації. У ще сформовані гармати соціалізації, не усвідомлює свою «Я », не координує погляду іншим людям зі своейсобственной. І тому ще сформований відповідний інтелектуальний апарат, і моральні принципи.

У психології відомо інше розуміння соціалізації, запроваджене науку французької соціологічною школою: «соціалізація «як «олюднення «під впливом виховання, як «вплив покоління дорослих у покоління молодих «(Еге. Дюркгейм). Людина з’являється світ о ролі природного, асоціального істоти. Виховання, соціалізація створює у ньому нове істота. Ононакладывается на біологічну природу людини, витісняючи властиві дитині як природного суті способи мислення. Для індивіда таке воспитаниевыступает як, примус.

По Піаже, соціалізація — це процес адаптацію соціальному середовищі, котра перебувала тому, що вона, досягнувши певного уровняразвития, стає здатним до співпраці з на інших людей завдяки поділу і координації своєї думки і точок зору інших людей. Социализация обумовлює вирішальний поворот в психічному розвитку дитини — перехід від езопової позиціїдо об'єктивної.

Соціальна життя, як його розуміє Піаже, починає грати прогресивну роль розвитку розуму досить пізно, тільки тих этапах, когда складаються стосунки кооперації. Тільки з впровадження цих відносин Піаже пов’язує оволодіння дитиною нормами поведінки й мислення. Такий переломв розвитку настає близько 78 років.

Доти періоду взаємодія суб'єкта зі світом речей і підпорядковується законам, які Піаже переказує у терминахбиологического пристосування. Він прямо вказує, що розумових операцій слід шукати в біології. Можна дати мисленню справжнє объяснение, считает Піаже, аналізуючи відносини організму з його оточення. Реальність, як проявляється для дитини, — продукт вихідного взаємодії між умомребенка й оточуючих його світом. Реальність, по Піаже, чи, точніше — уявлення реальність конструюється інтелектом.

Кожне зовнішнє вплив передбачає із боку суб'єкта два доповнюють одне одного процесу: асиміляцію і аккомодацию. Ассимиляция і аккомодация — коріння двох антагоністичних тенденцій, що виявляються, коли організм зустрічається з новиною. Асиміляція полягає вприспособлении об'єкта до суб'єкту, у якому об'єкт позбавляється своїх специфічних чорт. («Дитина — раб прямого сприйняття »).Аккомодация, навпаки, залежить від пристосуванні колись сформованих реакцій суб'єкта об'єкта переходити до нових способам реагування. По своимфункциям ці процеси протилежні.

Протягом ранніх стадій розвитку будь-яке розумове операція являтиме компроміс між двома тенденціями— асиміляцією і акомодацією. Первинну асиміляцію Піаже називає «деформирующей », тому що за злитті нового предмета зі старойсхемой її особливості спотворюються, а схема завдяки акомодації змінюється. Антагонізм асиміляції і акомодації породжує необоротність думки.

Коли асиміляція і аккомодация починають доповнювати одне одного, мислення дитини змінюється. Перехід від «реалізму «кобъективности, реципрокности, релятивності полягає в прогресивному взаємодії асиміляції і акомодації. Коли між двома тенденциямиустанавливается гармонія, з’являється оборотність думки, визволення з егоцентризму. Будь-яке логічне протиріччя, з погляду Піаже, эторезультат генетично існуючого конфлікту між акомодацією і асиміляцією. Така ситуація, на його думку, біологічно неминуча.

Завдяки чому ж між асиміляцією і акомодацією встановлюється гармонійний синтез? Вони спонтанно пов’язані одне з одним ссамого початку функціонування. І якщо протягом довгого часу залишаються антагоністами, це відбувається під тиском внешнейдействительности і тих образів (занадто нові й занадто мінливих), що вона безперервно поставляє думки. Принаймні освоєння действительностиассимиляция і аккомодация стають дедалі більше координованими. Спочатку узгодженість цих двох процесів встановлюється як «механічна », якої ще попереду перетворитися на логічний чи моральну. Та цього суб'єкту необхідно керуватися точними і свідомими судженнями обоценке, про норму, що виявляються за умов соціалізації думки. Отже, по Піаже, до біологічним чинникам певному і досить высокомуровне розвитку приєднуються соціальні (себто «соціалізації «) чинники, і завдяки їм в дитини виробляються логічні норми. Після этогоребенок стає «проницаемым для досвіду », тобто асиміляція перестає бути «деформирующей », езопової. Із придбанням этойспособности взаємодія логічного розуму і самої досвіду виявляється достатнім задля її подальшого інтелектуального розвитку.

Така гіпотеза — про розвитку інтелекту, яку Піаже намітив у ранніх роботах. Але вона становить собою лише одинаспект у розвитку інтелекту. Тут вивчається, що й за яких умов дитина починає усвідомлювати своє власне суб'єктивність, відокремлювати субъектот об'єкта, знаходити місце власної погляду у системі можливих інших, розуміти реципрокность і відносність цих точок зору. Це эволюцияинтеллекта в аспекті свідомості.

У цьому гіпотезі найбільше зацікавлення представляє перший історії дитячої психології експериментальний аналіз интеллектуальнойпозиции дитини — його езопової розумової позиції. Відкриття егоцентризму — перше велике досягнення Піаже у сфері дитячої психологии. Оно дало йому як вченому всесвітнє визнання.

У автобіографії Піаже писав, що, опублікувавши свої перші роботи, не прийняв достатніх запобіжних заходів, що стосуються формыпредставления своїх висновків, вважаючи, що вони мало читатимуться і послужать, переважно, як документації для пізнішого синтеза, который буде адресовано ширшим аудиторії. Проте, всупереч його очікуванням, ці роботи читалися і обговорювалися бо коли були за останнє слово ноэтому питання. «Цей несподіваний галасливий прийом змусив мене відчути деяку ніяковість, оскільки я цілком віддавав усвідомлювали, все ще неорганизовал свої ідеї, й як тільки розпочав їхнє попередньому викладу… У молодості не підозрюєш, що протягом довгого часу тебе будуть судитьпо першим роботам і лише дуже сумлінні люди читати наступні «, — писав Піаже впоследствии.

Відкриття стадій інтелектуального розвитку ребенка.

Інше напрям робіт Піаже — вивчення розвитку інтелекту поведінці дитини. У дослідженні витоків інтелекту и1представления реальність в дітей віком у перших двох років життя Піаже встановив, що цей період свідомості дитини відбувається революція, подібну до тієї, какуюсовершил у фізиці Коперник. Спочатку дитина сприймає світ знає як індивід, який знає себе як суб'єкта, не розуміє своїх собственныхдействий і тому приписує реальності свої суб'єктивні відчуття, навіть підозрюючи звідси. Дитина намагається впливати на речі, але спочатку він непредставляет їх собі поза зв’язки Польщі з безпосередніми діями. На безпосередньому дії може встановитися лише поверховий контакт свещами. Це! призводить до того, що вона вважає об'єктивної лише таку реальність, яка виявляється у найближчому сприйнятті. Розумієся, видимая реальність не вичерпує об'єктивно cyществующую. Тож вона, вважає Піаже, на ранніх стадіях розвитку сприймає світ знає як соліпсист — онигнорирует себе як суб'єкта і розуміє власних дій.

Конструкція уявлення про світ, реальність в дитини у перші роки життя полягає у переході від одногосостояния, де речі центрированы навколо «Я », яке керує всім, не усвідомлюючи себе як суб'єкта, до іншого стан, де «Я «займає своє місце у сталий мир і сприймається як активний суб'єкт серед інших у світі. У цей час змінюється вихідна позиція дитини поотношению до речей; у сфері практичних дій відбувається перехід від егоцентризму до об'єктивності. Так, на доречевом рівні розумового развитияребенка Піаже виявив той самий еволюційний перехід, який виявили їм у дослідженнях вербального інтелекту. Загальність і неминучість этогопроцесса дозволили Піаже вказувати назву законом еволюції.

Перехід від егоцентризму до об'єктивного оцінювання речей б. встановлено Піаже також у численних дослідженнях генезис числа ипредставления про кількість в дитини від 2 до 7 років. Величезний експериментальний матеріал, отриманий цих міжнародних дослідженнях, потребував суворої интерпретации. Следовало точніше, ніж було заплановано в ранніх дослідженнях, з відповіддю: у яких причина і який механізм переходу від егоцентризму до болеесовершенной розумової позиції? Будь-яке психологічне дослідження Піаже побудовано за схемою природничонаукового експерименту. Спочатку він классифицируетфакты, потім встановлює закономірність, якої ці факти підпорядковуються і, нарешті, з’ясовує причину чи механізм цього явища.

Виходячи з вимоги точно інтерпретувати отримані факти, Піаже в 1937 р. висунув гіпотезу про застосування до психології мышленияопыта операторной логіки. Піаже зазначав, що психологи часто намагаються математичної формі висловити закони поведінки. Проте, психологічні фактыиндивидуальны, мінливі і не підпорядковується дії статистичних законів; математичний підхід мало дозволяє з’ясувати внутренниемеханизмы психічної діяльності. Метричні шкали інтелекту дозволяють порівняти результати, досягнуті інтелектом під час еволюції, але вони даютвозможности виміряти перехід від однієї схеми інтелектуальної діяльності до іншої і вивчити механізм цього переходу. Тому Піаже запропонував выразитькачественные аспекти розвитку інтелектуальних операцій не так на мові математики, але в іншому аксіоматичному мові — мові логічного обчислення.

Піаже увів у психологію, точніше, розробив поняття угруповання, і вже цим викликав незадоволення з боку логіків. Угруповання— це закриті і оборотні системи, аналогічні математичним «групам ». Такі логічні операції, як просте та мультипликативноевключение, проста і мультипликативная сериация, симетрія тощо. і є угруповання. Відповідно до гіпотезі Піаже, интеллектуальноеразвитие можна описати як угруповань, послідовно належних одне з інший. Це дозволяє вивчати процес розвитку психіки одночасно эмпирически (с допомогою спостереження чи експериментування) й теоретично (шляхом логічного дедукції, з допомогою аксіоматичних моделей).

Маючи емпіричні факти, Піаже зауважив, як колись, ніж в дитини встановлюються логічні операції, він виконує «угруповання «об'єктів і безкомпромісність дій (шукає захований предмет, збирає пірамідку тощо.), які, своєю чергою, породжують арифметические, геометрические і елементарні фізичні «групи » .

Угруповання Піаже розглядав як підставу, а чи не як слідства формування логічних операцій. Именнофуппировка, Не тільки ізольоване поняття чи судження, клас, або окремо усмотренное ставлення становить, на його думку, справжню одиницю мысли. Каждая класифікація у своїй цілісності, кожна серія об'єктів, розміщених у їхні стосунки, кожна система родоводів зв’язків, кожне генеалогическоедерево, кожна шкала цінностей — це .різні угруповання. Обравши як одиниця думки угруповання, Піаже почав досліджувати, як формуються у ребенкалогические операції класифікації, сериации та інших.

Складність психологічного дослідження угруповання очевидна. Не можна безпосередньо простежити, як складываютсягруппировки у голові думаючого суб'єкта. Тому психолога слід звернутися до дедуктивної теорії угруповань. З формальної погляду, угруповання — этозакрытая, поправна система, коли всі операції об'єднують у одне, підпорядковано п’яти формальним законам, чи, точніше, критеріям:

комбинативность А+В=С;

оборотність СВ=А;

асоціативність (А+В)+С=А+(В+С);

загальна операція ідентичності АА=0;

тавтологія чи спеціальна ідентичність А+А=А.

Якщо такі властивості є в якийсь сукупності дій, отже — це угруповання. У його формальному выражениигруппировка — логічна, аксиоматическая модель, яку психолог може використовуватиме інтерпретації своїх фактів.

З часу висування цієї гіпотези в концепції Піаже особливо ясно проявляється наступний двосторонній підхід до изучениюинтеллектуального розвитку. З одного боку, відкривається багатство фактичного матеріалу, отриманого в експериментах з дітьми, з іншого — інтерпретація егос погляду аксіоматичних моделей, які вибираються зі логіки й розроблених далі Піаже.

Чому ж із психологічної погляду відповідає угруповання? У його психологічному вираженні угруповання — этосостояние «рівноваги думки », фінальна стадія генетичного розвитку. Угруповання не можна розглядати, як закон розвитку. Це формаравновесия, до котрої я розвиток прагне.

Коли з’являються угруповання? У процесі розвитку угруповання виникають не відразу. Всюди і завжди факти показують і той жезакон розвитку, сутність якої є послідовної децентрації об'єктів і перетинів поміж ними від сприйняття й власного дії: в коррекцииисходного егоцентризму й у об'єктивної угрупованню цих об'єктів та їхніх взаємин, тобто у побудові структури, одночасно об'єктивної илогической. Приміром, основу виникнення поняття є і ранньому рівні, але там воно придушене егоцентризмом. У цьому ужеэксперименте з макетом із трьох гір все судження дитини дошкільного віку підпорядковані щодо його власної точки зору, не вміє уявляти собі вещис різних позицій. У тому ж віці при кожному зміні форми предмета, наприклад, кульки з пластиліну, дитина, оцінюючи його властивості, учитываеттолько очевидно: він бачить тепер, і лише поступово він звільняється з впливу сьогохвилинних вражень. Поступово поняття объективизируются і достигаютлогической структури, становлячи угруповання суджень, пояснюють кожна з які сприймаються станів. Проте чи все поняття досягають такого уровняразвития за одну і те час, оскільки дію, породжує поняття, може довго залишатися езоповим, що становить перешкода для группировки.

Які ж чинники наводять інтелектуальну активність до угрупованню? А, аби цей це запитання, треба знать, как системи дій суб'єкта (класифікація, сериация та інших.) досягають повного розвитку та які її закони. Щоб простежити процес розвитку, Піаже проводилэксперименты, модель яких було проста. Бралися об'єкти, подібні між собою у якомусь відношенні тож їхні можна поєднати за подібністю. У водночас вони у чимось різнилися одне від друга, що дозволяло побудувати серію по ступенів відмінностей. Піаже цікавило, якими методами суб'єкт устанавливаетравенства чи нерівності, подібність і розбіжності і до яких результатів задля досягнення рівноваги ці методи наводять. Рівновага вважається достигнутым, когда рівність чи нерівність визнається постійно. Усього Піаже зазначив шість засобів і відповідно шість форм рівноваги.

У тварин є рефлекторні вирівнювання і сериации. Щойно умови життя змінюються, рівновагу порушується.

З допомогою перцептивного порівняння рівність і нерівність об'єктів встановлюється у полі восприйняття. Этотметод може бути застосований у разі, коли суб'єкт одночасно сприймає кілька об'єктів, розміщених у порядку, зручному до. Але спомощью механізмів сприйняття суб'єкт неспроможна вивести, що А=С, якщо А=В і В=С. І тому необхідна угруповання. Внутрішні умови рівноваги на этомуровне сформульовані гештальт-психологами. Це умови «хорошою форми », регулярності, простоти, симетрії, пространственно-временнойблизости. Рівновага, стійкість ансамблю порушується, коли змінюються умови цієї близькості. Інтелект ж із причини операциональной обратимостисвободен від результатів цих змін.

Кошти сенсомоторного інтелекту розширюють можливості рівноваги вследствиекоординации сприйняття й руху. Приусловии порушення прямого контакту, завдяки сенсомоторным координациям, суб'єкт здатний перебудувати надаються до сприймання раніше ряди чи побудувати новыеряды, що він не сприймав колись. Таке побудова проходить у процесі маніпуляцій, наслідки яких відкривається суб'єктом емпірично, випадково. Этоновое структурування не пов’язані з продовженням дії перцептивных механізмів, вона охоплює координацію рухів. Розтягнути і зблизити, сховати инайти, побудувати взаємини спікера та використовувати зворотні відносини — такі нові можливості, що забезпечують рівновагу діє. Нові кошти делаютего мобільнішим і більше оборотним. Перші форми угруповань виникають на цьому рівні, коли в суб'єкта з’являються системи дій, которыеотвечают критеріям угруповання. Зауважимо, що у цьому рівні згруповані руху суб'єкта, а чи не відносини між об'єктами. Вже на концупервого роки життя руху дитини становлять угруповання. Це виявляється у цьому, що об'єкти большє нє зникають безповоротно, але зберігають своесубстанциональное сталість і локалізацію у просторі і часу Сенсомоторные схеми координуються між собою в такий спосіб, що дві соседниедействия утворюють третє, причому кожне зберігає свою ідентичність і може бути повернуто до свого ізольованому стану. Будь-яке дія може бытьзаменено зворотним, що дозволяє повернутися до вихідному стану. Асоціативність угруповання в тому, що одне й та мета може бытьдостигнута різними шляхами: два дії, поєднані з третім, дають той самий результат, як і перше, об'єднана з цими двома останніми. Пряме иобратное дію дають нульовий дію. Піаже розрізняє в угрупованню тавтологічні, повторювані дії, які дають ніякого тобі результату, идействия, повторення яких гавкає кумулятивний ефект, як, наприклад, повторення кроків при ходьбі. Сенсомоторный інтелект складається з координації действий, выполняемых суб'єктом, дій, не об'єднаних в симультанные системи, а виконуваних послідовно. Оборотність в таких межах складається з реальноговозвращения до початковій точці, а чи не з розумової оборотності не з уявлення можливого повернення. Угруповання послідовних рухів необеспечивают стабільного, стійкого стану рівноваги, котрій потрібні угруповання одночасно виконуваних дій. Такі структури достигаютсяпостепенно. Наступний крок до цього — оволодіння промовою і уявлень.

З допомогою символічних коштів суб'єкт здатний уявити об'єкти у умі, але ще вміє виконувати операції. Суб'єкт наэтом рівні ще за межі сприйняття й дії. Ці обмежені операції Піаже називає предоперациями чи интуитивнымикомпозициями. Що відрізняє ці гроші від попереднього? Угруповання сенсомоторного рівня, як було зазначено, є сгруппированныедвижения суб'єкта, а чи не відносини між об'єктами. На наступному рівні вона може спочатку антиципировать відносини неупорядкованих об'єктів, а затемвыполнить дію, реально побудова системи відносин між об'єктами. Ця антиципация — продукт сенсомоторных схем попереднього уровня, сопровождающихся символічними образами і словами. Атак як схеми сенсомоторного інтелекту тепер представлені символічно, їх составныеэлементы виступають одночасно. Прогресивно зменшується час, необхідне виконання цих схем. Уявлення, по Піаже, — це иитериоризированныйэскиз дій, які потрібно більше виконувати матеріально в зовнішньому сенсі з опорою на предмети і послідовно, щоб координувати їх між собой: они досягають координації з допомогою замещающей їх символіки. Завдяки цьому стає можливо мислення. Цей метод ще забезпечує успіх операциям. Представления і перші міркування — це лише дії, щоправда, скорочені, оскільки вони виконуються в розумовому плані. Але ці первыепредставления і йдуть міркування завжди підпорядковуються емпіричним умовам дії. Там впливають эгоцентрические ілюзії. в’язі між об'єктами идействиями в таких межах встановлюються інтуїтивно. Дитина визнає еквівалентність рядів за її взаимнооднозначном відповідність. Але щойно таке соответствиенарушается, він перестає визнавати цю еквівалентність. Дитина стверджує, що була еквівалентність. Це означає, що він може выполнятьэмпирическую оборотність. Але, на відміну попереднього рівня, таке повернення ввозяться думки, Не тільки шляхом матеріального действия. Это повернення шляхом «розумового досвіду », але ще шляхом операцій. Рівновага в таких межах ще стабільно, оскільки вона завжди пов’язано своспринимаемыми результатами антиципируемых дій.

Засобами конкретних операцій суб'єкт координує антиципації незалежно від результату безпосереднього действия. Этим способом дитина осягає зв’язку, яких за межі емпіричну констатації. Дитина бачить, що А>В і В>С. Він виводить від цього, чтоА>С. Для висновку потрібно, щоб антиципирующие схеми, що дозволяють побудувати відносини А>В і В>С, зберігалися поза послідовного восприятияэтих пар відносин також координувалися між собою для передбачення можливої сериации А>В>С. Потрібно, щоб зміни, які зруйнували ранеевоспринимаемые постаті, самі корригировались, шляхом одночасних, здійснюваних на думці поверненні на колишні місця. Так народжується операция, которая є дію, що було оборотним завдяки координациям прямих і зворотних антиципації. Справжня оборотність тягне у себе координациюотношений. Тепер вона руйнується під впливом зовнішніх змін, вона забезпечує встановлення принципів збереження. Поняття сохранениярассматривается Піаже як наслідок операциональной оборотності. На операциональном рівні дитина починає розглядати необхідний иочевидный факт незмінність елементарних кількісних відносин при різноманітних змінах розташування предметів у просторі. За цією двумкритериям — координації взаємин держави і принципу збереження — можна практично відрізнити справжню оборотність від емпіричну, що була попередніх уровнях. Однако, стійка польсько-українська рівновага в таких межах залишається у певній відношенні обмеженим: до виконання оборотних операцій потрібно, щоб вихідні данныедля наступного міркування перебувають у полі сприйняття. Ці операції, і називаються конкретними.

Рівновага повністю здійснюється з впровадження дедуктивного методу. У цьому рівні суб'єкт може правильнорассуждать, з гіпотези, яка відповідає ніякому колишньому і навіть можливого сприйняттю. Це дозволяє думки домінувати над перцептивнымвпечатлением і пояснити реальні факти шляхом дедуктивних побудов. Рівновага стає стабільнішим й те водночас більш рухливим. Никакоевнешнее зміна неспроможна його зруйнувати, оскільки кожна зміна точно компенсується активністю суб'єкта: може як виконувати реальныеизменения, а й передбачати можливі зміни, заздалегідь відрегулювавши їх шляхом відповідних операцій.

Так поступово складається той інтелектуальний інструмент, що визначає рух загальної эгоцентричности кинтеллектуальной децентрації. У кінцевому підсумку цей інструмент набуває форми операционального логічного мислення.

Закони угруповання дозволяють дати точну форму операциональному розвитку. На перцептивном рівні, і уровнях, предшествующих йому, угруповань немає. Там є інший шлях побудови систем. Який він? Вирішення питання стало нової завданням досліджень Пиаже. В цьому сенсі його психологічні інтереси розділилися.

Продовжуючи вивчати розвиток інтелекту, Піаже почав дослідження механізмів сприйняття (40-егоды). Йому вдалося, чтопервые угруповання встановлюються шляхом такий координації сенсомоторных схем, де два з'єднані дії встановлюють третє, зберігаючи у своїй собственнуюидентичность. Важливо, що кожен дія може відбуватися повернутися до свого ізольованому стану. Поява такий композиції дій наприкінці первогогода життя призводить до того, що об'єкти большє нє зникають безповоротно, але зберігають субстанцію і локалізацію в практично організованому просторі іво часу. Композиція дій цього рівня відповідає п’яти критеріям угруповання. Обмеженість такий угруповання у цьому, що вона об'єднує лишьматериальные дії. Це — практичні угруповання.

Новим кроком у конструкції угруповання стає репрезентативна активність, дублююча рухову активність. Ногруппировка тут також обмежена, оскільки дію в повному обсязі можна зупинити. На рівні розвитку інтелекту дії об'єднують у истиннуюгруппировку. Дитина вже здійснити вісім різних видів угруповань. Класифікація, сериация, заміщення, встановлення симетрії — це группировкиаддитивного порядку. Їм відповідає чотири угруповання, засновані на мультипликативных відносинах, тобто мають працювати з більш як однієї системою класів илиотношений одночасно. Спочатку усе це можливе лише за умови, що елементи операцій дано конкретно. Комбінування ізольованих об'єктів — неединственный тип группиророк. Піаже називає їх логико-арифметическими угрупованнями. Поруч із ними, існує другий тип угруповань, определяемыхкак инфралогические, призначені для аналізу та нового синтезу самого об'єкта. Тут виділяються також вісім видів угруповань, які соответствуютвозможным сполученням ізольованих об'єктів. Цими угрупованнями дитина оволодіває паралельно, але з гаком запізненням у часі. На самомвысоком рівні інтелекту дитина вже виконувати все 16 видів угруповань на пропозиціях і гіпотезах незалежно від своїх змісту.

Наявні у розвитку запізнювання (декаляжи) чи вертикальні і горизонтальні повторення на новому уровнефеноменов, хто був подолані на попередньому рівні, Піаже бачив можливості пояснити і з погляду угруповань. Вертикальныеповторения служать показником поступової диференціації між можливими типами угруповань (практичними, логічними, инфралогическмми).Горизонтальные повторення у межах й того рівня, які, особливо виявляючись у оволодінні поняттями, Піаже пояснював запізненням междугруппировками, які належать до различному змісту. Це залежить від децентрації дій, у яких виникають різні поняття. При этом, чем значнішими будуть перешкоди, пов’язані із зовнішнього картиною речей, тим більше залишиться виражено запізніле розуміння у розвитку понять.

Отже, все розвиток Піаже характеризував рухом загальної эгоцентричности до інтелектуальної децентрації та її ходпредставлял у вигляді послідовних угруповань, належних одне з інший. Таке зміст нової гіпотези Піаже. Проте, вона дає лише рекомендацію внешнююхарактеристику розвитку. Його внутрішню характеристику, функціональний механізм, становить рівновагу. На кожному рівні Піаже характеризовалравновесие за величиною його сфери, по рухливості і стійкості.

Рівновага об'єднує спочатку успадковані руху, це — перший рівень, рефлекторний; затемприобретенные сприйняття й навички — другий, перцептивный; воно встановлюється далі між послідовними рухами, що дозволяє вновьнайти зниклі об'єкти — третій рівень, сенсомоторный; після цього між тими ж рухами, але антиципированными — четвертий рівень, інтуїтивний; оноуправляет далі антиципациями як такими — п’ятий рівень, конкретнооперациональный; нарешті, врівноважуються можливі дії, которыебыли чи були здійснено, — останній, шостий рівень, формально-операциональный. У результаті розвитку рівновагу стає болееподвижным, вже ніяка трансформація неспроможна його зруйнувати, оскільки кожна трансформація точно компенсується.

Коли рівновагу стає рухомим, воно набуває велику стійкість. Рівновага рефлекторної системи, еесохранение завжди пов’язані з сукупністю зовнішніх подразників. Якщо вони самі змінюються, механізм перестає діяти. Збереження перцептивных постатей инавыков пов’язане з присутністю об'єктів. З виникненням сенсомоторного інтелекту збереження які сприймаються предметів зростає, оскільки объектымогут бути знайдено, але в стадії інтуїтивного інтелекту рівновагу зростає ще більше, оскільки результати дії можна уявити до ихреального досягнення. Проте, тільки з формуванням операционального інтелекту збереження може бути забезпечено завжди завдяки истиннойобратимости, що дозволяє координувати минулі і залежать майбутні сприйняття з актуальними подіями у цілісну структуру, що дає змогу успешнодействовать у світі.

Розвиток розглядається Піаже як еволюція, керована потреби у рівновазі. Поняття рівноваги — центральноепонятие у його психологічної теорії. Після До. Берталанфи Ж. Піаже визначає рівновагу як стабільне стан відкритої системи. Рівновага встатическом, вже здійснені, вигляді є адаптацію, пристосування, стан, у якому кожне вплив равнопротиводействию. Це система балансують взаємодій, коливань, котрі компенсують одне одного. З динамічної погляду, рівновагу —що це механізм, що забезпечує основної функції психічної діяльності — конструювання уявлення про реальність, забезпечує связьсубъекта і об'єкта, регулює їхню взаємодію.

Рівновага всюди, де є. Процес рівноваги у живих істот відповідає специфічним їхніх життєвих потреб, а нетільки автоматичному балансу, який залежить від активності суб'єкта. У процесі розвитку пізнавальних функції також діє тенденція кравновесию, яка висловлює потреба зв’язку суб'єкта з зовнішнім світом. Цією потреби відповідають спеціальні механізми. Поруч із активностьюповедения, з його діями, спрямованими на дослідження й зміна довкілля, існує додаткова активність — дії, выполняющиерегулирующую роль. Активність суб'єкта, одночасно конструирующая і компенсаторна, необхідна задля досягнення рівноваги. Компенсаторна активностьспецифична для рівноваги. На всіх щаблях розвитку вона здійснено у формі ретроактивных процесів і антиципації, які відрізняються одна від друга посвоей структурі. Це ритми, регуляції, операції.

На рівні вищих пізнавальних функцій оборотні операції у вигляді інверсії «і реципрокности обеспечиваютдостижение рівноваги. Вони нерозривно пов’язані з його діями, у тому числі будуються нові структури: з допомогою елементарних логічних угруповань, например, конструируются нових форм чи нові сукупності об'єктів (класифікація, сериация), але умовою успіху такого конструювання служить збереження форм иэлементов, що забезпечується завдяки інверсії і реципрокным операціям.

Оборотність операциональной структури є окреме питання ретроактивності. Разом про те, це таке випадок, у якому равновесиеосуществляется повністю. У процесі спроб і помилок ретроактивного і антиципирующего поведінки повна компенсація, повне рівновагу ніколи недостигается. Що стосується інтелектуальних операцій, є система, досягає рівноваги. Це система операцій, тобто дій, подібних іншим физическидействиям, які, проте, виявляють специфічну особливість — оборотність. Завдяки йому компенсація, досягнута у процесі таких дій, стає вконце кінців повної компенсацією. Про досягненні оборотності можна почути по появи в дитини розуміння принципу збереження кількості (речовини, энергиии т.д.). Піаже вважав, що виникнення цього поняття залежить від наступних чинників.

Нервова система повинна досягти певного рівні функціонування, але спадковий чинник недостатній, оскільки понятиесохранения не вроджено. Можна спостерігати його поступове формування під впливом досвіду.

Цей процес відбувається не можна пояснити тільки досвід взаємодії з об'єктами. Піаже у своїх дослідженнях будь-коли наблюдал, чтобы дитина спочатку не вірив у збереження якогось властивості, потім проводив експеримент, і потім вже переконувався вщент і назавжди у збереженні этогосвойства. Сам не намагається провести експеримент для перевірки. А спроба здійснити навчання розумінню цього принципу шляхом підкріплення, используятрадиционные емпіричні засоби навчання, взагалі призвела до повної невдачі. Отже, на думку Піаже, фізичний досвід, який орієнтує дитини на результатыего дій, не відіграє ролі у формуванні цього поняття.

Соціальний чинник також недостатній до появи поняття збереження. Елементарна форма збереження об'єкта на сенсомоторномуровне з’являється до оволодіння мовою, фактично до соціалізації (по Піаже). Поняття збереження з’являється, щойно дитина починає пониматьнеобходимость логічного послідовності операцій. Відчуття необхідності немає з безпосереднього досвіду дій зі речами. Воно з’являється, когдаформируется розуміння логічних відносин.

Для пояснення того, як дитина починають розуміти необхідність логічного послідовності операцій, слід звернутися кфактору рівноваги. Пояснюючи це, Піаже використовував наступний приклад. Якщо перетворювати кулька з пластиліну чи глини в сосиску, він працює довшими, і сот водночас тонше. Відбувається одночасно два зміни, взаємно компенсуючі одне одного. Дитина протягом дошкільного віку ведетсебя стосовно цим двом змін по-різному. Спочатку враховуючи лише з двох змін, потім раптово відкриває інший параметр, але тутже забуває перший. Пізніше він коливається, переходячи від однієї зміни до іншого, і, нарешті, починає пов’язувати їх. Дитина розуміє, що обидві параметрасвязаны зворотними відносинами що вони врівноважують одне одного. З часу, як дитина відкриває компенсацію відносин, виникає поняття збереження.

Чинник рівноваги виступає як внутрішнього регулятоpa розвитку інтелекту.

Чинник рівноваги не діє ізольовано, він нерозривно пов’язані з іншими чинниками розвитку, такі як созревание, физический і соціальний досвід. Але цих чинників рівновагу грає домінуючу роль. З теорії розвитку, у якій основним закономслужит прагнення структур суб'єкта рівноваги з реальністю, Піаже висунув гіпотезу про існування стадій інтелектуального розвитку. Це следующее (после егоцентризму) велике досягнення Піаже у сфері дитячої психології.

Стадії — це щаблі чи рівні розвитку, послідовно що змінюють одне одного, причому, кожному рівні достигаетсяотносительно стабільне рівновагу. Піаже неодноразово намагався собі уявити інтелектуальне розвиток дитини як послідовність стадій. Вже раннихработах розвиток інтелекту розглядалося їм, як зміна стадій аутизму, егоцентризму і соціалізації. У пізніх роботах вже про четырех, иногда шести стадіях. І лише роботах, де Піаже давав огляд свого вчення, картин розвитку придбала конкретніші і стійкі риси.

Процес розвитку інтелекту, відповідно до Піаже, складається з трьох великих періодів, протягом яких зарождениестановление з трьох основних структур. Спочатку формуються сенсомоторные структури, тобто системи оборотних дій, виконуваних матеріально ипоследовательно, потім виникають досягають відповідного рівня структури конкретних оперг ций — це системи дій, виконуваних про себе, але з опоройtвнешние, наочні дані. Після цього відкривається можливе на формування формальних операцій. Це становлення формальної логики, гипотетикодедуктивного міркування.

Класифікація стадій розвитку интеллекта.

Период.

Подпериод.

Стадии.

Возраст.

I. Сенсомоторный интеллект.

А. Центрация у власному теле.

1. Вправа рефлексов.

0—1 нес.

2. Перші навички та перші кругові реакции.

1—4,5 мес.

3. Координація зору вистачання. Побічні кругові реакции.

4,5—8−9 мес.

У. Об'єктивація практичного интеллекта.

4. Диференціація засобу й мети. Початок практичного интеллекта.

8−9-11−12 мес.

5. Диференціація схем дії завдяки третинним круговим реакциям.

Поява нових засобів задля досягнення цели.

11−12−18 мес.

6. Початок интериоризации схем і рішення деяких проблем путем.

дедукции.

18−24-мес.

II Резентативныи інтелект, і конкретні операции.

А. Прсдоператорный интеллект.

1. Поява символічною функції Початок интериоризации схем действия.

2—4 года.

2. Інтуїтивне мислення, що спирається на восприятие.

4—6 лет.

3. Інтуїтивне мислення, що спирається більш расчлененные.

представления.

6—8 лет.

У. Конкретні операции.

4. Прості операції (класифікація, сериация, взаимнооднозначное.

соответствие).

8—10 лет.

5. Система поераций (система координат, проективні понятия).

9—12 лет.

III. Репрезентативний інтелект, і формальні операции.

А. Становлення формальних операций.

1. Гипотстикодедуктивная і комбинаторика.

12—14 лет.

У. Досягнення формальних операций.

2. Структура «грати «і південь від група чотирьох трансформацій (INRC).

від 13 14 лет.

I — пряма операція, N — зворотна операція, R — операція рсципрокности З — коррелятивная операція чи заперечення реципрокности.

Розвиток, по Піаже, — це перехід з нижнього стадії до вищої. Попередня стадія завжди підготовляє наступну. Так, конкретныеоперации є основою формальних операцій та становлять частина їх. У розвитку відбувається просте заміщення нижчою стадії вищої, а інтеграція ранеесформированных структур; попередня стадія перебудовується більш рівні.

Кожна стадія характеризується своєї специфічної структурою, але не всі стадії мають загальні функціональні механізми. Дляхарактеристики структур, властивих періодам розвитку, Піаже використовував логічний модель. Він звертався до рідної мови логіки класів та відносин. Проте самПиаже говорив, що, коли психолог виробляє підрахунок варіацій чи використовує формули факторного аналізу, не робиться математиком, а залишається психологом. Пиаже підкреслював, що з аналізі структур не про вимірі, йдеться про виявленні якісних характеристик інтелекту різними щаблях розвитку. Логическаямодель використовувалася їм утримання тільки як інструмент аналізу психологічної реальності.

Для характеристики функціонального механізму розвитку Піаже применялмодель взаємодії і єдності двох функцийассимиляцииаккомодации, узяту їм із біології. Будь-яке дію — (рух, мислення, почуття) відповідає деякою потреби.

Дитина не виконує дії, якщо вона немає рушійної сили, а ця рушійна сила виражається завжди у формі потребности. Потребность, відповідно до Піаже, виникає тоді, коли чтолибо всередині або за межами нас змінився і коли це треба перебудувати поведінка батьків у залежність від цієї перемены. Действие закінчується, щойно потреба задовольняється, щойно відновлюється рівновагу між новим чинником, що викликають потреба, і нашейпсихической організацією. Новий акт поведінки веде як до відновлення рівноваги, але, головне — до більш стабільному рівноваги між асиміляцією иаккомодацией.

Порядок прямування стадій залишається незмінною. Звідси можна припустити, що обумовлений деяким біологічним чинником, снязанным ссозреванием. Проте, як підкреслював Піаже, порядок прямування стадій зовсім позбавлений у собі ніякої спадкової програми. Дозрівання у разі стадийинтеллекта зводиться тільки в відкриттю можливостей розвитку. Ці змозі треба ще реалізувати. Було неправильно, вважав Піаже, бачити впоследовательности цих стадій продукт уродженою зумовленості, бо у процесі розвитку відбувається безперервна конструкція нового.

Вік, у якому структури рівноваги з’являються, може варіювати залежно від фізичної чи соціального оточення. Вусловиях вільних взаємин української й дискусій дологические уявлення швидко замінюються раціональними уявленнями, але де вони зберігаються довше приотношениях, заснованих на виключно авторитеті. Відповідно до Піаже, можна спостерігати зменшення чи посилення середньої хронологічного віку появи тієї илииной стадії залежно від багатства чи бідності активності самої дитини, його спонтанного досвіду, шкільної чи культурної середовища. Широко известныеисследования М. Мід на Нової Гвінеї підтверджують цю думку. Говорячи про проблему віку розвитку, Піаже наполягав на необхідності проведення сравнительныхисследований для з’ясування ролі перебігу етнічних та культурних чинників, які впливають розвиток.

Проблема тривалості чи швидкості розгортання стадій продовжує залишатися дискусійною. Піаже ироническиотносился до думки Дж. Брунера, який писав 1961 р., що, якщо їх як слід взятися, можна навчити будь-чого дитини віку. У цьому случаеПиаже посилався на два дослідження X. Грубера, одна з яких неможливо було проведено на кошенятах. Грубер показав, що з маленьких кошенят можна знайти первыестадии розвитку стабільного об'єкта у разі відсутності у полі сприйняття й що кошенята упродовж трьох місяців досягають цього рівня, якого дитина достигаетлишь на дев’ять місяців. Проте, кошенята не просуваються свого розвитку далі. Піаже запитував: «Не чи буде у цьому випадку менша швидкість развитияребенка чинником його її подальшого розвитку? «Інша робота Грубера стосується аналізу розвитку еволюційних ідей Ч. Дарвіна, тієї дивовижною повільності, скоторой Дарвін дійшов своєю основною ідеям, хоча вони, здавалося, були швидко логічно виведено з попередніх. І потім знову Піаже запитував: «Неявляется ця повільність відкриття чинником плодотворності, або він становить лише гідний жалю випадок? «На думку Піаже, для каждогосубъекта швидкість переходу від однієї стадії до наступній відповідає оптимуму — дуже швидкому не надто повільному. Формування нової струк-, турызависит з розвитку зв’язків між різноманітними схемами дії, які ні миттєво встановлюватися, ні беско-, нечно розтягуватися у часі. Этоозначает, що розвитком та часом існують складні стосунки,.

Гіпотеза про існування стадій розвитку, запропонована Пиа-. ж, визнається нині не усіма психологами. Невсе поділяють його думку, що стадії необхідно характеризувати з допомогою загальних структур. Часто висловлюється сумнів: «Чи існують у умеиспытуемого ці структури або ж цей просто штучне побудова психолога, вивчає мислення цих діток або дорослих? «У насправді, суб'єкт не осознаетсвои пізнавальні структури. Як багато і мольеровский герой, не знає, що кажи прозою. Він знає, що таке класифікація чи сериация, але ойдействует, будує свою поведінку отже психологи виявляю у ньому ці структури. Піаже підкреслював, що суб'єкт не осознае ці структури, адже він непрофессор логіки й не професор психології. І, справді, суб'єкт не усвідомлює ці структури; лише послуговується ними.

У разі, за яким критерієм можна будувати висновки про наявності структури? Як приклад Піаже аналізував виконано операциисериации. Операція сериации — це упорядкуванням наприклад, паличок, починаючи із дуже короткій і закінчуючи найдовшої. Діти війни операція формируетсяпостепенно, проходять ряд етапів. Спочатку найменші випробовувані стверджують, що це палички однаковою довжини. Пізніше випробовувані ділять палички великі ималенькие без упорядкування елементів. Далі діти говорять про великих, середніх і маленькі паличках. Пізніше дитина реконструює серію емпірично, путемпроб і прямих помилок, але oн неспроможна відразу зробити безпомилково її побудова. Нарешті дитина відкриває метод побудови серії. Він вибирає найбільшу з всехпалочек і кладе в стіл, потім він бере найбільшу які залишилися тощо. Це вже приклад структури. Дитина встановлює асиметричні відносини междуобъектами. Але сериация — це встановлення асиметричних відносин, а й відносин транзитивності, перехідності: якщо А>В В>С, то А>С.Понимает чи дитина ці відносини? Ще одна експеримент. Візьмемо три палички різною довжини. Порівняємо першу з іншою, та був першу паличку сховаємо під столи порівняємо другу паличку з третього. Потім скажімо дитині: «Спочатку ти бачив, що як перша паличка більше другий, тепер ти бачиш, що друга большетретьей. Який виявиться та паличка, котра перебуває під столом, коли її з третього? «.

Результати експерименту показують, що найменші випробовувані що неспроможні застосувати дедуктивний метод і, отже, неможуть зрозуміти відносини транзитивності. Вони: «Не знаю, я — не бачив палички поруч друг з одним. Мені не потрібно відразу побачити їх, разом «ит.д. Дітям старшого віку, які використовують дедуктивний метод, транзитивность очевидна. У нагальні моменти часу, за словами Піаже, виникає чувствонеобходимости певного події. Доти какоето подія або не було, або може бути випадковим; а тепер вона стає необходимым. По думці Піаже, почуття необхідності події виникає й унаслідок освіти структури. Піаже писав, що став саме почуття необхідності —свідчення існування загальних структур, характеризуючих намічені їм стадії розвитку інтелекту.

Нині фундаментальна проблема теоретично стадій це — механізм переходу від однієї стадії в іншу. Які факторыответственны цей перехід? Піаже і його працівники на вирішення цієї проблеми останніми роками дедалі більше зверталися до навчання. У обучающемэксперименте вони намагалися з’ясувати умови, необхідних переходу дитини від однієї стадії в іншу. Провели експерименти, з’ясовуючи вплив обученияна формування ставлення до збереженні.

Якщо ранніх роботах Піаже думав, що з пояснення. психічних явищ досить вивчити послідовність стадииразвития, чи до кінцю життєвого шляху він вважав, що з пояснення психологічної реакції чи пізнавального механізму всіх рівнях (включаяуровень наукового мислення) недостатньо просто описати їх, необхідно зрозуміти процеси, завдяки яким сформувалися.

Піаже і його працівники бачать основне завдання навчання в активізації функціонування пізнавальних структур, которыми дитина вже володіє, соціальній та створенні конфліктів (з допомогою спеціально побудованих завдань) між вже сформованими уявленнями ребенкаи результатами його експериментування. Акцент під час навчання робиться під час власної, стихійно сформованій активності дитини, практично ненаправляемой дорослим.

Ще один важка проблема для теорії стадій Піаже — феномен тимчасових запаздываний, чи декаляжей у розвитку, серед которыхможно відзначити горизонтальні і вертикальні зрушення. У насправді, коли вже сформована структура, наприклад, конкретних операції, чому ж существуетразрыв у часі возникноновения поняття про збереження є і збереженні обсягу? За словами Піаже, тимчасові запізнювання завжди залежать отвзаимодействия структур суб'єкта, з одного боку, і «опору об'єкта, з іншого.

Деякі види «опору «предметів не можна предвидет ьи пояснити їх можна лише після зустрічііз нею. Пиажесчитал, що організувати неможливо мати загальну теорію цих «опір ». Про водячи аналогію з фізикою, він говорив, що і точніша наука онапродвинулась набагато далі, ніж психологія. Фізика використовує математичні методи. Але є одна область, у якій фізикам ще удалося створити общуютеорию. Це тертя. Фізики пояснюють роль тертя у тому чи ситуації, але вони не дійшли загальної теорії цього явища. Временныезапаздывания в психічному розвитку є щось. Їх можна порівняти, за словами Піаже, з усіма конкретними ситуаціями, у яких участвуеттрение. Проте, перевірки фізикою неспроможна пояснити феномени декаляжа. Методом аналогії серйозні проблеми вирішувати не можна. Слід колись всегоучитывать власної логіки психічного розвитку.

Стадії інтелектуального розвитку, відповідно до Піаже, можна як стадії психічного розвитку на цілому. Піаже изучалразные психічні функції (пам'ять, сприйняття, афекти) кожному рівні, але не всі психічні функції розглядав стосовно них до интеллекту.В. на відміну від інших класифікацій психічного розвитку у центрі систем Піаже стояв інтелект. Розвиток інших психічних функцій всіх этапахподчинено інтелекту й їм.

Підручник. Обуховой Л. Ф., доктор психологічних наук «Дитяча (вікова) психологія «.