Монголо-татарське навалу на Русь

Монголо-татарское навала на Русь

Монголо-татарское навала на Русь — яскравий епізод у вітчизняній історії. Він це й гарний (вигнання монголо-татарів і перемога з них), і трагічний (монголо-татарські ярмо). Про нашестя монголо-татарів на Русь і піде мова у цій роботі.

1. Степові завоеватели

За три десятиліття до подорожі угорського ченця Юліана і по появи на російських рубежах передових загонів монголо-татарського війська далеко Сході сталися події, про які нічого тоді було невідомо у Європі, проте вони важко позначилися долі десятків народів і країн. З усіх кінців безкраїх степів з'їхалися до берегів річки Онон монгольські феодали з дружинниками. Їх верховним правителем проголосили Темучин. Він узяв ім'я — Чингіс-хан. Численні кочові племена об'єднувалися під керівництвом.

Объединение монголо-татарських племен у єдину державу було явищем прогресивним. Закінчилися внутрішні міжусобиці, цим було створено хороша база для економічного розвитку і наступного процвітання нової держави. Проте монгольська знати, що опинилася при владі, направила розвиток за мирному шляху, а, по шляху воєн та інших агресій.

Причина особливої агресивності монгольських феодалів та його прагнення завойовницьким походам коренилася на особливостях господарства. Експлуатація власних селян приносила вигоди: кочове скотарство що було головним у монгольських племен, не приносило істотною вигоди. Отже, їм було знайти шляхи збагачення. Причому дуже легкий. Природно, знайшли її дуже швидко: грабувати сусідні народи і племена. Невдовзі опісля освіти монголо-тарарского держави почалися загарбницькі виходи з невеликими перервами більше століття. Наприкінці життя Чингіз-хана (1227 р.) до рук монголо-татарів потрапили величезні території від моря до Каспію. Але тим щонайменше воєводи монголо-татарів планували дедалі нові походи.

Объяснение військових успіхів монголо-татарів виявляється занадто простим. Секрет над силі монголо-татарських військ, а слабкості тих народів і країн, куди вони нападали. Наприклад, у Китаї та Ірані тоді йшов період феодальної роздробленості. Нечисленні феодальні дружини — це були все, ніж могли протистояти ці країни. Монголо-татари могли розбивати війська противників по частинам, створюючи скрізь великий перевага сил. Військо монголо-татарів було головним, що дбала феодальна верхівка Монголії. Усе життя країни підпорядковувалася військових цілях.

Монгольский воїн — це, передусім, вершник, рухливий і швидкий, здатний до великим переходами і раптовим нападам. Основне зброю — цибуля й стріли, сокири, списи, щити. Але шаблі і захисні зброю мали лише окремі.

Тактика військ монголо-татарів полягала в раптової атаці кіннотою, разбиению військ противника на частини й їх наступне знищення. Сильна сторона тактики — ретельна розвідка майбутнього театру бойових дій. Дані отримували як від своїх розвідників, і від купців, бували в цікавлять монголо-татарів країнах.

2. Початок вторгнення на Русь

Наконец, монголо-татари під керівництвом хана Батия вирішили направити свої війська на території теперішньої Росії. Мета стояла той самий — підкорити території. Серед перших міст, які піддалися нападу, виявився Торжок. Спочатку жителі відбивалися сповна, але надія убувала, настільки численним було монголо-татарське військо. Жителям Торжка залишалося тільки дорожче продати своє життя й завдати супротивнику як і більшу шкоду. Після двотижневої облоги Торжок узяли. 5 березня 1238 року монголо-татари проникли на палаюче місто, вбиваючи всіх абсолютно: жінок, дітей, старих. Ті, хто зміг втекти із міста, було вбито потім, дорогою до північ.

3. Монголо-татарська облава

Следующим «пунктом» в «меню» монголо-тарарских військ був захоплення Новгорода. Проте сили для походу на Новгород Батий міг зібрати лише у весні, коли всі підходи до Новгороду ставали непрохідними. Тому війська вирішили вирушити на південь, залишивши Новгород «на потім». Нині вони йшли широкої смугою з порівняно невеликих загонів, піддаючи країну суцільному руйнування. Їх залишалися лише пожарища і і ті. Тисячі полонених тяглися за військом монголо-татарів. Обози ворога ставали дедалі більше від видобутку. Такого страшного розгрому Руська земле ще знала. Монголо-татарська облава спустошила величезні території. Завойовники з’явилися у Смоленська, але туйки їх зазнав невдачі. Через відлиги розтанули болота, залишалося лише єдиний шлях, та його перекрило смоленське військо. Завойовники змушені були відступити. Дуже Жорстокого розгрому були піддані майже всі міста Русі. Але марно думати, що з монголо-татарів все було чудово. За руйнування російських земель вони дорого заплатили: війська були ослаблені, знекровлені безперервними боями в Північно-східній Русі, в половецьких степах… Після завоювання російських земель монголо-татари не могли зібрати досить сил з метою завойовницького походу в західний бік. Героїчне опір російського народу та інших народів нашої Соціалістичної батьківщини зірвало маревні плани монгольських ханів поширити свої володіння до «моря франків» і врятувало зароджувану європейську цивілізацію від розгрому кочовими завойовниками. Коли говоримо, що Русь врятувала Європу від монголо-татарського розгрому, тут маємо у вигляді як героїчну боротьбу російського народу проти полчищ Батия під час навали 1237−1240 років. І після Батиєва погрому народні маси не скорилися завойовникам. Майже двоє десятиліть знадобилося ординським ханам, щоб утвердити своє панування над Руссю. Це завадило хана Батия зробити нову навалу в західний бік.

4. Спроби опору Руси

Отгремел страшний Батыев погром. Русь повільно відновлювалася. Селяни і городяни, які ховалися у лісах, поступово поверталися в рідні сіла і міста. У зруйноване місто в'їжджали вцілілі князі. Новгородський князь Ярослав Всеволодович відновлював порядок.

Но, попри усе це, погроза сторони монголо-татарів не зникла. На Русі побоювалися їх нових вторгнень. Тим більше що Батий, повернувшись після невдалого походу в західний бік, заснував на південних рубежах Русі сильну державу — Золоту Орду. всі руські князі з'їхалися до грізному володарю затвердження. Формальне визнання залежності князями ще означало підкорення російських земель.

Монголо-татары ще не встигли захопити такі міста, як Новгород, Псков, Вітебськ, Смоленськ. Саме це міста виступили проти визнання залежність від ординського хана. Порівняно швидко оговталася від навали південно-західна Русь, де князь Данило Галицький твердої рукою зумів придушити боярські заколоти і спромігся організувати опір завойовникам. Найголовніше, що навала Батия не зломило російського народу, не придушило її волі до боротьби і свободи.

Попытку відкритого виступи проти ординських ханів зробив великий князь Андрій Ярославович, який одержав «володимирський стіл» після вбивства Монголії його, Ярослава II Всеволодовича. Протягом часу його князювання в літописах був записів про поїздках російських князів кланятися до хана, про посилках дарів, а данини платилися в повному обсязі. Для боротьби з агресорами Андрій Ярославович перебував у союзі з найсильнішим князем Данилом Галицьким. Цей Союз скріплений одруженням Андрія на дочки Галицького князя. У результаті до початку 1950;х років XIIIвека на Русі склалася досить сильна угруповання, готова чинити опір завойовникам. Андрію Ярославичу приписують такі великі слова: «Краще мені бігти в землю чужу, ніж бути з татарами і бути їм…». Міжнародна обстановка росіян князівств був у цей час сприятливішим, ніж напередодні навали Батия, що могло б породити не чекаючи успіху. Русі протистояли не об'єднані сили монголо-татарів, лише війська Золотої Орди, причому ослаблені. З іншого боку, увагу ординських ханів було відвернуто сходові. У Монголії відбувалася жорстка боротьба різних угруповань феодалів за імператорський престол. Тривала усобица, у якій Батий приймав активна, закінчилася лише у 1251 року. Війська Золотої Орди також брали участь у завоюванні Ірану, і в війнах на північному Кавказі, де монголо-татарів чинився масивне опір. Проте політика Андрія Ярославовича була підтримана значною частиною світських і духовних феодалів. До того ж деякі князі налагодили відносини з Ордою і збиралися їх псувати. Орда ж зберегла внутрішній лад російських феодальних князівств, що дозволяло феодалів перекладати основний тягар ярма на феодально залежне населення. Тобто їх (феодалів) стан справ цілком влаштовувало.

Политику угоди з Ордою підтримувала чоловіка й Православна Церква. Ординські хани залучали церковників зважується на власну бік різноманітними пільгами і переконаннями: визволенням від данин і поборів, видачею охоронних грамот тощо. З іншого боку, Православна Церква насторожено дивилася за спробами деяких князів домовлятися про про спільні дії проти монголів з католицькими державами. Церковники боялися, що це сприятиме проникненню з російськими землі католицької віри, неминучими потягне у себе зменшення впливу православній церкві, отже, знизить й доходи православних церковників. Через від цього для церковників були бажаніше ординські хани, які заважали церкви оббирати свою паству. Примітно, що церква оголосила влада ординського хана «отриманої від Бога».

В результаті багато князі як не підтримали Андрія Ярославовича, а й поскаржилися на нього ординському хану. Проти «непокірливого» князя Батий направив потужне військо на чолі з Неврюем. Андрій з’явився і утік у Псков, де, очевидно, в нього були союзники. Так закінчилася перша спроба позбутися ярма. Князювання було передано Олександру Ярославичу, який взяв курс — на мирні відносини з Ордою.

Более успішно воював проти монголо-татарів Данило Галицький. У 1254 року і його війська відбили монгольське військо, надіслане для підкорення південноруських земель. Усі наступні спроби завоювати южнорусские землі нічого не привели. Князь Галицький вміло керував своїм військом. Лише 1258 року, коли до кордонів Південної Русі підступило величезне монголо-татарське військо, Данило Галицький змушений був визнати свою залежність.

5. Встановлення ординського ига

В 1257 року у Російську Землю приїхали монгольські чиновники, метою яких неможливо було переписати все населення Русі і обкласти народ важкої даниною. Єдина категорія людей, котра була переписана — це церковники. Ця перепис і означала встановлення на Русі монголо-татарського ярма. Князі самі допомагали переписувати населення своїх земель. У групі тих районах, де княжа влада змушена була сильна, перепис пройшла без ексцесів.

Началось важке двохсотлітнє ярмо.

После Батиєва погрому почалася відбудова міст на згарниках. Проте завдання це була далеко ще не легке. Ціле століття після навали Батия не відновлюється кам’яне будівництво. Бідніші став зовнішній вигляд російських міст. Повністю зникають складні ремесла, які відновляться лише за 150−200 років. Усі торговельні зв’язки були насильно зруйновані.

6. Висновки. Наслідки навали.

Монголо-татарское навала і наступне його тривале іноземне ярмо завдали колосальний збитки продуктивною силам нашої країни, надовго затримали її розвиток у всіх галузях: економічної, політичної, культурної. Спустошення земель постійними погромами і систематичне пограбування народу важкими виплатами згубно відбивалися на господарстві. Ремесло було підірвано. Монголо-татарське навала законсервував натуральне господарство. Тоді, як країни, не котрі піддавалися монголо-татарською погромам, поступово переходили від феодального ладу до більш прогресивному — капіталізму, Русь зберігала феодальне натуральне господарство. Знадобилося кілька століть у тому, аби здолати кривду це відставання. Так само важкими були наслідки для політичного розвитку. У домонгольської Русі міста дедалі більше висловлювали свій вплив, пропонували викоренити феодальний лад. Навала обірвали прогресивні поштовхи. Орда всіляко перешкоджала політичному об'єднанню країни, сіяла ворожнеча між князьями.

«Горькой часом» називали на Русі час навали. Трохи країнам довелося зазнати таке. Важко сьогодні уявити, скільки як ще нещасть міг стати заподіяно зі боку монголо-татарів, але опір російського народу, який зупинив навала межах Центральної Європи.

Список литературы

1. Каргалов У. «Монголо-татарське навала на Русь» (Москва, 1966).

2. Каргалов У. «Кінець ординського ярма» (Москва, 1973).