Персонажи влади у літературі для дітей радянських часів

Персонажи влади у літературі для дітей радянського периода

Джамиля Мамедова.

Литературные твори, адресовані дітям, є особливу область словесності. Коло дитячого читання формується дорослими, відповідно до уявлення про педагогічної доцільності, до нього залучають тексти, мають статус класичних, що зі «великий «літератури та спеціально створені для дитячу аудиторію. Вони може мати різну ступінь ідеологічної нагруженности, але сама ситуація відбору дає можливість казати про дитячу літературу як про сферу культури, у якій здійснюється влада: дорослого дитина, знає, над незнаючим.

Литературные твори в галузі дітей, створені у Радянському Союзі у 30−50 роки представляють собою одне з найбільш ідеологічно навантажених типів тексту. З їхньою допомогою дитина вводять у світ нормативних цінностей, властивих суспільству. Особливо це належить до навчальним текстам, спеціально отобранным і обов’язковим для прочитання. Хрестоматії й видаються книжки для читання виконують найважливішу функцію: вони знайомлять дитину поруч із ідеологічним календарем, героїчним пантеоном, дають уявлення про «історії «і «географії «тієї країни, в яким він живе, окреслюють кордону світу, який має сприйматися як «свій ». Підсумовуючи в лапки слова «історія «і «географія », мені випала у вигляді не предмети, студійовані у межах шкільного курсу, а той комплекс знання минулому часі і навколишньому просторі, який міститься у книгах для читання. Власне, у початковій школі, коли спеціальних предметів (історії, літератури, географії) ще вивчають, книга для читання — єдиний у своєму роді посібник, дає інформацію у тому, що перебуває поза межами повсякденного життя дитини. У цьому тексти, відібрані для хрестоматій і мудрих книжок для читання, створюють ще більшою мірою, ніж література для дітей взагалі, світ правильний і описаний, отже придатний до виконання завдань навчання і виховання. Виховання «нової людини «передбачає навчання особливої риториці, що робить ідеологічно правильне говорення неусвідомленим, яка перевертає їх у «рідну мову ». «Рідна мова «— так називається основна книга для читання у початковій школі. У ньому було зібрано тексти, знання яких, на думку авторів, необхідне й досить. Слід зазначити, щодо 1927 року літературні твори використовувались у радянської школі лише як ілюстративний матеріал для викладання минуле й суспільствознавства, тільки після того, як ситуація змінилася, і література стала викладатись як курс, книжки для читання у початковій школі зберегли, почасти, саме такий до відбору текстів для обов’язкового прочитання.

В надувалася протягом багатьох років у радянській школі викладання велося з допомогою «Рідний промови », упорядниками якому було Е. Е. Соловйова, М. М. Щепетова, В. И. Волынская, Л. А. Карпинская і А. А. Канарская. Найстрашніше пізніше видання, яке я особисто тримала до рук, вийшло 1960;го року, і це були сімнадцяте видання, саме раннє — 1939;го, второе.

Издание 1939;го року найсильніше відрізняється від інших. Воно, з одного боку, зберігає специфіку книжок для читання тридцятих років: багато недавно написаних текстів, часто з позначками про публікації у газетах і часописах («Паша Микитівна ». З журналу «Мурзилка «N4, 1935 р., (1) «Поліна. «А. Твардовський. («Щоправда «6. VII 1938 г.) (2), приділяють значну увагу народної творчості, причому теж сучасному: три пісні Джамбула («Пісня про Москву «(3), «Пісня «(4), «Ворошилову «(5), «Колгоспні частівки «(З книжки «Творчість народів СРСР «(6). З іншого боку, вже у цієї «Рідний промови «помітні тексти, які включені в усі наступні видання: «Ким бути? «У. Маяковського (7), «Як Горький читав книжки «(по М. Горькому (8), «Дружба «У. Короленка (9), «На Волзі «М. Некрасова (10), «Осінь «і «Весна «А. Пушкіна (11), «Степ «І. Нікітіна (12), «За яструбом «У. Біанкі (13) та інших. Порівнюючи останню передвоєнну редакцію «Рідний промови «(1939г.) й дослідити першу повоєнну (1946г.), можна сказати, що у першу чергу торкнулися склад текстів, відбулося зміщення акцентів з сучасності на класику, з’явилося більше текстів власне дитячої літератури, і що особливо важливо, сформувалася специфічна структура «Рідний промови » .

Структура цієї книжки для читання залишалася практично незмінною протягом повоєнних десятиріч. На сторінках найчастіше містився текст Гімну Радянського Союзу (14) вірш М. Ісаковського «Слово про вітчизні «(15) виклику і завершальний вірш теж, зазвичай, було про Батьківщині, радянський народ — «Слава народу «М. Ісаковського (16), «Слава! «(хорова декламація.) У. Лебєдєва-Кумача (17). Таким чином, інші розділи виявлялися поміщеними в ідеологічну рамку, вірші та розповіді про природу, життя людей минулому й сьогоденні, шматки з біографій великих набували особливе значення. У певної міри, весь корпус текстів, включених в «Рідну мова », є розгорнутим описом того світу, який в «Слові про вітчизні «:

" І все народи мира, Что на нас ішли у борьбе, Придут, і вдячно поклоняться тебе, Поклонятся всім сердцем За все твої дела, За подвиг твій бессмертный, За усе, що ти снесла, За те, що життя й правду Сумела отстоять, Советская Отчизна, Родная наша мати! «(18).

Степень володіння знанням світ і мовою його описи одна із ознак, дозволяють розрізняти «своїх «і «чужих » .

Усвоение ребенком-школьником «рідну мову «веде до «присвоєнню «його самого соціумом, включенню до системи нормативних взаємовідносин, доданню нового статусу. Книги для читання, обрані мною на дослідження, адресовані учням третього і четвертого класів, тобто октябрятам, які готують стати піонерами, чи щойно що у піонери. Тож у «Рідний промови «ми маємо справу ні з навчанням від початку, а, скоріш, з «розвитком промови ». Запитання і відповіді завдання до текстів припускають, що незабаром після прочитання піде усний чи письмовий оповідання про те, як зрозумілий текст. У самому питанні закладено оцінка, що повинен відтворити дитина. Причому, це стосується як текстів, що описують природні явища: «Що порушує тишу цього широкого, неоглядного простору? «(до вірша І. Нікітіна «Степ ») (19), і явища соціального життя: «Докладно розповісти про тяжкому дитинстві дідусі «(до розповіді З. Косова «Терешкин дідусь ») (20), «Як радянська влада піклується про піонерів? «(до вірша З. Михалкова «Мій друг ») (21). Отже, явища природи зрівнюються у своїй об'єктивності, даності, природності з ознаками іншого порядку. Наслідування ідеологічної нормі набуває статусу природної закономірності. Сама організація книжки для читання, підпорядкована календарному циклу, (розділи «Літо », «Осінь », «Зима », «Весна »), передбачає, тим щонайменше, вбудовані майже кожен із розділів, тексти у тому, ніж у «своєму «світі важливо чи інший час року. Так, «Літо «— це «піонерське літо », отже саме у цей розділ потрапляють вірші та оповідання про «чужому », важкому дитинстві, і дитинство «своєму ». Запитання і відповіді завдання спрямовані розвиток досвіду правильного говоріння про різних видах дитинства: «Порівняйте дитинство дідусі та Терешки і поясніть, чому в Терешки інше дитинство, ніж в дідусі. «(22). «Чому думка про радянських піонерів зігріває серце дітей у інших країнах? «(23). У розділі «Весна «крім віршів і прозових текстів, що описують прихід весни, зазвичай поміщаються твори, присвячені свята Першотравня: «Москва травневий «У. Лебєдєва-Кумача (24). Розділ «Казки, легенди, байки », відкривався зазвичай «віршем «Пушкіна «У лукомор’я дуб зелений «(25) і містив у собі, крім казок, таджицькій легенди «Блакитний килим «і кількох байок, вірш У. Лебєдєва-Кумача «Килим-літак » :

" Народ спокон століть мріяв про самолете, О казковому килимі чудесної быстроты…

В могутньому Сталінському Повітряному Червоному Флоте Воплощены тепер народні мечты.

Растут богатирі і міцніють наші крылья, Все вище ми летимо, дедалі більше, все быстрей!

Бледнеют казки перед нашої яскравою былью, И нас потребу не злякає будь-який дракон і змій! «(26).

Это вірш входила участь у книжку для читання до 1956;ого року включно. Причому «Рідна мова «в 1946 було створено в такий спосіб, що відразу після «У лукомор’я дуб зелений «слід було саме він, і потім казки і байки, з 1950;ого і по 1956;ого «Килим-літак «містився після казок і по байок, а 1960;ом його місце зайняло вірш, автор якого зазначений перед віршем, як і делалается зазвичай, ні з содержании.

Песня про піонерської мечте.

" Над гаєм промені догорают, Уснули квіти до утра…

Друзья-пионеры мечтают В тиші у нічного костра.

О зухвалому висотному полете, О далекому поході в моря, О чесної, хорошою работе Мечтайте, мрійте друзі. «(27).

Внесение в розділ «Казки, легенди, байки «такого тексту, з одного боку противопоставляющего життя радянської країні казковою реальності, з іншого — представляє, хоча у м’якшою, ніж у «Килимі-літаку », формі, дійсність як реалізовану чи яка здатна реалізуватися казку. З цієї причини рік у рік у «Рідну мова », саме цей розділ входить таджицька легенда «Блакитний килим ». У ньому розповідають про дехканине Рахиме, котрий у «давні часи «яка має жадібний бувай відібрав який приносить самі щастя блакитний килим, а самого його посадив за грати. Коли Рахім вийшов із в’язниці, то знайшов дома свого будинку лише шматки саманного цегли, натомість у домі баючи було щастя і веселощі. Розгніваний дехканин вирішив назавжди піти у гори, оскільки «Ні правди землі! Поки живі хоч двоє, один буде господар, інший — слуга, один щасливий, інший — нещасливий. «(28). Минуло чимало років, від орла Рахім знав, землі люди воюють, але радів цьому. Якось подивившись з гір на долину, він побачив, що вона змінилася і стала схожій чудовий килим. Спустившись вниз, Рахім здивувався красі землі і доброті людей, дізнався, що зайнято землю тепер належить не баю, а всіх людей, а найголовнішим в кишлаку стала його дочку, тому, що новому закону «кожен, кому довіряють дехкане, то, можливо головним » .(29). Вона влаштувала свято, та знаменитий певец-маддах заспівав у тому, як дехкане, разом з іншими людьми воювали з ворогами, серед яких було бувай, і перемогли їх, і вони працювати, перетворюючи свій край в чудовий килим. «Він співав про боях за свободу, про жорстоку боротьбу, про безсмертному Леніна «(30). А Рахім плакав від сорому, що ні його з ними всі ці годы.

Вопросы і завдання після цього тексту: «Що ви довідалися із цієї легенди про життя таджиків перед революцією? », «Як змінилася їхнє життя після революції? «(31).

Таким чином, можна сказати, що у книзі для читання «Рідна мова «представлені кілька радикальних способів легітимації ідеології: через включення їх у природу і крізь присвоєння мови казки, перекази, висловлення ідеологічно правильної думки. У разі мені здається важливим, що свідоцтво про новому справедливому законі, у якому неважко дізнатися «життя після революції «, і безсмертному Леніна дитина отримує з чужих вуст, з «таджицькій легенди », тексту підкреслено екзотичного, постаченого велику кількість виносок, пояснюють незрозумілі слова. Це означає, що, коли він живе, як природний, як природа, а й вічний, як переказ, і усіма однаково — як счастье.

" Атеїстична за формою і прагненням, радянська ідеологія можна витлумачити як религиозно-мифологическая. Вона має власну «священну історію », свої «кануни «як «революційних подій 1905 року «(дійства, дублюючі «головне «здійснення і предваряющие його), своїх предтеч (революційні демократи ХІХ століття), своїх деміургів і пророків, подвижників і мучеників, свої ритуали, і обрядовий календар «— пише в статті «Структура й третя функція міфу «С. Ю. Неклюдов (32). І книжки для читання дають нам наочні приклади того, як здійснювалася передача ідеології в наступному поколінні, як дитина ставав її носієм.

Важнейшую роль цьому відіграє структура книжки для читання, взаєморозташування текстів, яке диктує їх сприйняття, що дає потрібний контекст, точніше якийсь новий текст. Він охоплює у себе та «священну історію », персонажі якої є для «Рідний промови «певною мірою наскрізними героями, які бувають в деяких сучасних нам навчальних посібниках. Я назвала та їхні персонажами влади, це як політичні вожді, оскільки їх подано в «Рідний промови «як найважливіші, отже наділені владою авторитету. Крім цього, персонажі влади надано нею, влада, змушує їх говорити від своє ім'я, персонифицируясь зі сторінок книжки для читання. Выделенность що така персонажів в тому, як їх подано в «Рідний промови ». На погляд, насамперед слід звернути увагу, які й чиї висловлювання супроводжуються ілюстраціями, особливо портретними изображениями.

Рассмотрим портрети, уміщені у «Рідний промови ». Це досить важливо, адже ілюстрації у невмілих дитячих книгах, зокрема у підручниках, грають особливу роль, посилюють і поглиблюють враження від прочитаного. Портрети ж реальних людей, вміщені шпальти підручника, надають цих людей особливий статус. Зображені в підручнику особи тих, кого, на думку авторів, радянський школяр має тільки знати, а й впізнавати. Це, безсумнівно, авторитетні постаті, чиї висловлювання повинні мати найбільшої значимістю також найбільшою силою воздействия.

В «Рідний промови «1956 року видання, яка обрано мною як найбільш доступний і зручний порівнювати з більш ранніми і більше пізніми виданнями підручник, таких зображень — двадцять одне. Це портрети А. Герцена (тут й у подальшому все ініціали вказані позаяк у «Рідний промови »), М. Некрасова, І. Крилова, А. Чехова, М. Горького, М. В. Ломоносова, Л. Толстого, И.Е. Рєпіна, О. Космодемьянской, Про. Кошового, З. Тюленина, У. Громовий, І. Земнухова, Л. Шевцової будуть опубліковані, два портрета О.С. Пушкіна, два портрета І.В. Сталіна, три зображення В.І. Леніна. У вашій книзі для читання їх розташовано у певному порядку, тобто зображення письменників зосереджено розділах «Літо », «Казки, легенди, байки «й у розділі «З минулого нашої Соціалістичної батьківщини », там-таки — портрети М. У. Ломоносова і І. Є. Рєпіна, інші ж — розділ «Про людях Країни Рад ». Дотримуючись цього порядку, спробуємо проаналізувати принцип, яким ті чи інші персонажі віднесено упорядниками до того що чи іншому разделу.

Можно сказати, що ми маємо справу з зображеннями представників кількох груп: політичних вождів, науковців і мистецтва, героїв Великої Вітчизняної війни. Способи створення візуального і словесного образів будуть різні для кожної группы.

Деятели науку й искусства

Собственно науку у цій групі представляє лише Ломоносов. Його чорно-білий портрет анфас поміщений над текстом, озаглавленим «Михайло Ломоносов », автори ні портрета ні тексту вказані. Розповідається в тексті у тому, як навчався Ломоносв, труднощі довелося долати синові рибалки, згодом який став «відомим вченим та поетом «(33). Як багато уваги приділено щасливому трудовому дитинства (на смерть матері), опису наполегливості у прагнення до навчанні, попри протидії близьких, особливо мачухи, що відбирала в нього книжки, бідності роки навчання, широті пізнань. Наприкінці говориться про заслуги Ломоносова перед Батьківщиною: «Багато попрацював Ломоносов користь російського народу, і пам’ять ньому залишиться вічної переважають у всіх кінцях нашої Соціалістичної батьківщини «(34). Є дата народження (зазначений рік) й час повернення з-за кордону (вказані число, місяць і рік), коли помер Ломоносов — не сказано. Цей текст, поміщений у розділ «З минулого нашої Соціалістичної батьківщини, присутній переважають у всіх виданнях до шістдесятих років, причому часто від початку, відразу після «На березі пустельних хвиль », але портрета Петра I в «Рідний промови «немає, отже зображення Ломоносова відкриває галерею портретів у цьому підрозділі. Надається словом, і самому вченому: з тексту процитований уривок із листа його листи другу про труднощі навчання у Москве.

Надо помітити, що іще одна учений отримав право висловитися на «Рідний промови », це академік З. Вавілов, якого у такий спосіб, і чий текст «Вітаю вас, юні мандрівники «(35) початку п’ятдесятих входила до складу розділу «Літо ». Але портрета «академіка », і його біографії, ані будь-яких інших даних про ньому, чи те, який, власне, наукою він ніколи займається, у книжках для читання нет.

Портрет А. Герцена, чорно-білий, вигляд збоку, ми бачимо лише у кількох виданнях (36). У тексті від першої особи розповідають, як дванадцятирічний хлопчик пішов вночі до кургану, якого боялися ходити селяни і дворові мужики, побоюючись духів, і як свідчення своєї хоробрості, приніс звідти кінський череп. Хлопчику було страшно вперше йти до кургану, але переборов страх, і потім, в іншу й третю ніч, страх пройшов зовсім. Ніяких відомостей про автора, його повному імені, у тому, звідки взятий текст, немає. Містився він у розділ «Літо », як мені здається, лише тим, щоб була пов’язана з ніж порівняти опис страшної ночі з попереднього оповідання «За яструбом «У. Біанкі та випадок піти з життя Некрасова-ребенка, спеціально вийшов вночі в сад, оцінити гуляючих там, за словами няньки, чортів. Цей випадок наводиться як доказ сміливості й не маленького Некрасова у статті До. Чуковського «Дитинство Некрасова », вміщеній у тому ж розділі через десять сторінок.

Портрет Некрасова, чорно-білий, у трьох чверті, однаковий переважають у всіх виданнях і всіх виданнях присутній обов’язково, поміщений над текстом поеми «Селянські діти «(37). Після неї надрукована стаття До. Чуковського «Дитинство Некрасова ». У статті увагу акцентується у тому, що дитинство поета відбулися селі на Волзі, де поет назавжди навчився любити рідну природу і цінувати її красу, що батько нього був жорстоким поміщиком, бив і дітей, і, добру, заступавшуюся за селян жінку, намагався заборонити синові водитися з селянськими дітьми. Підкреслюється, що сміливим і рішучим Некрасова зробила саме дружба з селянськими детьми.

" Некрасов будь-коли забував свого сумного дитинства. На все життя вона запам’ятала, як страждали селяни, гноблені його жорстоким батьком. І ще замолоду собі вірну клятву — виборювати революційне звільнення рідного народу. Всі його вірші доводять, що цю клятву дотримав «(38) Ніяких дат в статті немає, є щоправда слово «кріпаки », що дозволяє хоча б приблизно зрозуміти, коли жив поет. У розділі «Літо «є ще два твори Некрасова: «Жіноча частка «і «На Волзі «, а як і «Дідусь », розділ «З минулого нашої Соціалістичної батьківщини », але ні ілюстрацій, ні якихось додаткових відомостей про автора нет.

Раздел «Казки, легенди, байки «відкривається «віршем «» У лукомор’я дуб зелений ». А на цьому розвороті — портрет Пушкіна в дитинстві і стаття неуказанного автора «З життя Пушкіна ». Портрет чорно-білий, у трьох чверті. Стаття розповідає дитинство поета, няньці Орині Родионовне, Царскосельском ліцеї, засланні до Михайлівського, у тому, коли було написана «Казка про царя Салтана ». Називається на ім'я та батькові батько Пушкіна, повідомляється, що з поета крім батьків були бабуся, брат, дружина. Наводяться згадки про нього кучера Петра і селянина Івана Павлова. Наголошується на друзів, але вони залишаються безіменними, згадується Жуковський, про якому відомо, що він також поет, автор казок про «Сплячої царівною «і «Казки про Берендее ». Зауважимо, що казка Жуковського «Спляча царівна «раніше теж включалася в розділ «Казки, легенди, байки «(39), проте статті про Пушкіна тоді цьому розділі був. У виданні 1946;ого року текст «З дитинства А. З. Пушкіна », автор котрого також не зазначений, містився розділ «Сім'я, школа, розповіді про дітях ». І якщо статті з «Рідний промови «1956;ого року видання дитинство Пушкіна постає просто більше не дуже щасливим: «Батьки Пушкіна рідко бували вдома — вони любили їздити у гості, на вечора навчався і бали чи відвідувати театрі «, «наданий себе хлопчик прив’язався до бабусі «(40), то 1946;ом році ми бачимо і геть дивну картину: «Років сьомої Пушкін було дуже сповнений спокус і малорухомий. Грати ні з ким не хотів, гуляти любив тільки з Ариной Родионовной, тому що за ній він почувався вільнішою, в її присутності можна було лежати чи сидіти де-небудь під деревом, а мати неодмінно змушувала його ходити чи бігати «(41). Втім, «Рідна мова «першого повоєнного року видання, особливо у розділі «Сім'я, школа, розповіді дітей », дає стільки описів нездорових, котрі страждають, вмираючих дітей і дорослих, що це може бути темою окремого исследования.

Вернемся до статті про Пушкіна в «Рідний промови «1956 року издания.

Учеба в Ліцеї, якої традиційно надається велике значення, якщо судити з цієї статті, була важлива оскільки «він тут знайшов друзів, які замінили йому сім'ю, і із якими був близьким потім усе життя. Бо в школі він побачив вчителів, які навчили його ненавидіти кріпосне право, державшее в рабстві й невігластві російський народ. Бо в школі Пушкін зрозумів, що цар, як поміщик, — ворог народу «(42). Власне освіту йому замінило читання: «поки батьки спали, він у нічний сорочині забирався до кабінету батька, всідався з ногами у крісло і поглинав одну книжку одною. До дванадцяти років, коли Пушкіна віддали Царскосельський ліцей, хлопчик знав вже кириличну й класичну французьку літературу, і блискуче говорив французькою «(43). У статті послідовно проходить думка про Особливе увазі поета до життя селян, їх казкам і пісням. «Поет розумів, що у казках позначилися народні мрії про свободі, про слухняною людині природі, творчому, радісному праці «(44). Народні казки та народні пісні він слухав і записував від міста своєї няньки і південь від селян, стариков-нищих ярмарку, дівчат у хороводі. «Прийде, бувало, у червоній сорочці, стане спілкуватися з дівчатами в хоровод і всі слухає так слухає, які вони пісні співають, і з ними танцює і хоровод водить, — розповідав селянин Іван Павлов «(45). Взагалі, Пушкін описується, як переважно сільський житель, Петербург згадується лише разів у зв’язки України із повстанням, що ніяк не названо, Москва немає згадки вовсе.

Второй портрет Пушкіна відкриває розділ «Зима «(46). Це чорно-білий портрет, анфас, зображує поета в зрілі годы.

Портрет байкаря Крилова (47) поміщений над текстом байки «Дві собаки », перша з п’яти байок, включених до книги для читання. Портрет чорно-білий, у трьох чверті. Ніяких даних про Крилову немає, ні роки життя, ані шеляга навіть повне ім'я байкаря упорядники не вважали за потрібне повідомити школярам. Байки «Дві собаки », «Зозуля і Півень », «Ворона і Лисиця », «Селянин і Робітник », «Селянин у скруті «входять у «Рідну мова «рік у рік, у солідному виданні 1946;ого року розділ доповнений творами інших (А.Є. Ізмайлова і Л. Н. Толстого), але ніяких даних про них теж сообщается.

Портрет А. Чехова, чорно-білий, анфас (48), ми бачимо розділ «Сім'я, школа, розповіді дітей ». Тут поміщений розповідь «Ванька », четвертий в розділі, і портрет автора не випереджає текст, як це зазвичай буває, а винесено другу сторінку. Про життя Чехова не повідомляється ничего.

На четвертої сторінці оповідання — ілюстрація. Маленький босий хлопчик слід за колінах перед лавою в шевською майстерні і пише. Величезна чорна тінь від пише при світлі маленькій свічки дитини простирається позаду нього (49). У «Рідний промови «виключно рідко однією текст припадає дві картинки. І портрет Чехова, зрозуміло, виявляється менш важливим, ніж страшнувате зображення пише мальчика.

Портрет Горького, чорно-білий, анфас (50), зображує літньої людини, проте, текст, другого сторінці якого поміщений портрет, розповідає дитинство письменника. Він називається «У ученьи у кресляра «і має підзаголовок «З книжки про Горькому », автор — І. Груздев. Хлопчик Альоша, учень кресляра, живе у його помешканні, виконує брудної роботи, терпить грубість старої й молодий господинь, ніхто нічого не вчить. Але в хлопчика живе уяву, і коли кресляр все-таки починає навчання, в нього, хоча й з першого разу, виходить добре. Річ закінчується побоями, сваркою хазяїна з жінками, і навчання прекращается.

Дальше розділ йде текст самого Горького, озаглавлений «Як Горький читав книжки », і текст для викладу «Ловля птахів », по М. Горькому. Обидва тексту — про важкому бідному дитинстві, неможливості вчитися, читати книжки, у тому, як дитина змушений заробляти життя, допомагати бабусі. Зауважимо, між іншим, що у розділі «Сім'я, розповіді дітей «розповідається частіше лише про дітях самотніх. Сирота Ванька Жуков, Валентинка, що має батько на фронті, а мати загинула, з оповідання «У новій сім'ї «Л. Ворнковой, «розкішний хлопчик «з повісті «Син полку », Гавроша, про якому відомо, що «батько про нього піклувався, а мати не любила, отже його сміливо можна назвати сиротою «(51). Тема сирітства, самотності, нещасного дитинства присутня й у біографіях тих великих, про які упорядники знаходять за потрібне розповісти школярам. Зазначимо цікаву закономірність: тоді як книзі для читання є й світло портрет письменника, художника, вченого, і текст, розповідає про його життя, то розповідь неодмінно буде про важке дитинство. Досить великий текст про житті. І. Суворова (автор — З. Григор'єв) портретом не оснастили, і дитинство його описано навдивовижу благополучним, хоча, начебто, оповідання про те, як фізично слабкий хлопчик став великим полководцем, дуже пасує для виховних целей.

Портрет Л. М. Толстого, поміщений однією розвороті з початковій главою «Кавказького бранця «(52), чорно-білий, зображує письменника дідом, з здибленій вітром бородою. Такий романтичний образ пов’язаний, має бути про те, що у попередньої сторінці вміщено вірш Некрасова «Дідусь «за відсутності будь-якої інформації про Товстому, його портрет легко співвіднести з чином дедушки:

" Дідусь древен годами, Но ще бадьорий і красив, Зубы дідуся целы, Поступь, постава тверда, Кудри і русяве волосся белы, Как срібло борода… «(53).

Мне здається, що портрет Толстого у разі хіба що наділяється удаваної біографією таємничого дідусі, у якому радянський школяр, судячи з «Питанням і завданням », потрібно розказати повернувся з Сибіру декабриста. Любов до російської природі, пригнобленому народу, селянському праці, страждання за праве справа — усе це загальних місць описання життя великих зі сторінок «Рідний промови », отже цілком може підійти і Толстому, неволодіння реальною біографії якого щось повідомляється.

Автопортрет І. Є. Рєпіна, поміщений однією розвороті з біографічним текстом, єдине має підпис художника чорно-біле зображення у «Рідний промови ». Про важкому дитинстві Рєпіна, сина солдата, що у військовому поселенні, розповідає ніде не під назвою автор, але часто цитуються спогади самого художника: «В Україні було бідно і сумно, і мені часто хотілося є. Дуже смачний був чорний хліб з великою сірої сіллю, але його давали потроху. Ми всі убожіли… «(54). Роки вчення, і перша слава художника, що з картиною «Бурлаки на Волзі «— ось основною темою тексту. Тож у ньому крім батьків і дві сестри згадується і двоюрiдний брат художника, який подарував йому перші фарби, і подруга сестри, чий портрет він малював і товариш, объяснивший Іллі Юхимовичу, вперше який побачив бурлак, хто це такі. Що ж до дат, то вказані дати народження (рік, місяць, день), дата приїзду Петербург (рік, місяць, день), і написання «Бурлак на Волзі «(рік). Репродукція картини вміщена на кольорової вкладке і до неї задано одинадцять окремих питань. Останній із них: «Як тепер пересуваються баржі? «(55).

И. Є. Рєпін — останній із групи науковців і мистецтва, зображений в «Рідний промови «1956 року видання. У підручнику 1946 року є ще портрет П. І. Чайковського й розповідь «З дитинства великого композитора «(56), але вже 1950;ом цей персонаж зникає зі шпальт книжки для читання і більше будь-коли з’являється. Отже, ми можемо сказати, що підручник визнає основним авторитетом у сфері культури письменника, вченого й сумлінності маляра, а композитор, із певної причини виявляється непридатний до цій ролі. Причому, серед тих, кого, на думку авторів, радянський школяр повинен знати межи очі, немає жодного живого письменника, художника, чи вченого. Часто лише за змістом вміщених у книжці для читання текстів можна визначити, коли жив той чи іншого письменник, котрий іноді це важко. Найбільш значимі постаті, ті, чиї твори супроводжуються і портретами і докладної біографією, описуються приблизно за схемою, що містить обов’язкові елементи: неблагополучне дитинство, потяг до знань, часто вже не находящее підтримки в рідних і близьких, любов до рідного природі й простому народу. При цьому успіху письменника найчастіше ані слова нічого, слова «популярність », «успіх », «слава «вживаються лише у розповідях про Ломоносову і Репине. А слово «великий «навпаки вживається стосовно всім діячам науку й мистецтва, крім Пушкіна, названого «найбільшим «і Горького, про яку взагалі сказано, що він письменник. Зрештою, набагато важливішими виявляються людські якості: сміливість, завзятість, працьовитість, цілеспрямованість і те, що у минулому що цими якостями не ценились.

Изображение великої страждає, незрозумілим, чужим своєму часу й своєму оточенню, характеризує насамперед час. Навіть якщо його не вказується точно, коли жив і страждав той, кого книга для читання іменує великим, то очевидно, що це були «перед революцією » .

Раздел «Сім'я, розповіді дітей «майже зовсім побудований на протиставленні «колись «і «тепер ». Викликають співчуття персонажі перебувають всередині жахливого «колись », якщо Ванька Жуков мріє лише у тому, щоб милий дідусь Костянтин Макарыч забрав їх у село, то Некрасов «ще замолоду собі велику клятву — виборювати революційне звільнення рідного народу «(57), Пушкін, ще навчаючись у ліцеї, «зрозумів, що цар, як поміщик, — ворог народу «(58). Отже, то справжнє, у якому живе радянський школяр — світ осуществившейся мрії, і правильність цього дивного світу підтверджується авторитетом «великого «і «найбільшого ». Бо, що це світ реально існує, підтверджує правильний вибір — той, хто провидить майбутнє — справді «великий ». Тексти, які розповідають про життя письменника, художника чи вченого, зі сторінок «Рідний промови «залишаються анонімними (крім тексту про Некрасова, автор якого, До. Чуковський, авторитетна постать нічого для будь-якого радянського дитини), тобто виробляє ці тексти, як б сам підручник, сама «Рідна мова », потребує повного довіри, і що може перевірити, правильно чи зрозуміло прочитане. «Що повчального у житті Рєпіна? «(59). «Перелічіть заслуги Ломоносова перед батьківщиною «(60). «З яких віршів видно, що Некрасов дотримав свою клятву? «(61). Хороший учень дасть правильний ответ.

Герои великої вітчизняної войны

Если портрети та життя науковців і мистецтва зосереджені, за рідкісним винятком, в розділах «З минулого нашої Соціалістичної батьківщини », «Сім'я, розповіді дітей », і сягають, як кажуть, до дореволюційному періоду історії, то розповіді про героїв та його зображення ми бачимо розділ «Про людях Країни Рад », і це герої Великої Великої Вітчизняної війни. У «Рідний промови «1946 року видання розділ «З минулого нашої батьківщини «був ширшим і включав у собі тексти про Сусанине і Громадянської війні, а Великої Вітчизняної був присвячений окремий розділ, в основному поетичний. Пізніші видання представляють події Великої Великої Вітчизняної війни такими за значимістю після подій Революції. Громадянська війна, не названа прямо, згадується лише у казках «Блакитний килим «і «Запальний камінь ». Подвиг ж Івана Сусаніна повторює у дні Великої Вітчизняної колгоспник Матвій Кузьмін з оповідання Б. Польового «Останній день Матвія Кузьміна ». І якщо 1946;ом року у «Рідний промови «є держава й написав це оповідання вірш До. Рилєєва «Іван Сусанін «(62), що дозволяє проводити паралелі, то пізніше радянська людина виявляється єдиним героєм, здатним на самопожертву. Пообіцявши німцям здійснити їхню лісами і болотами через фронт і дати можливість атакувати з тилу «передові застави частини генерала Горбунова «(63), Матвій Кузьмін посилає онука Васю попередити своїх колег та наводить фашистів в засідку. Німецький офіцер вбиває старого Матвія. Про Івана Сусанине з тексту немає згадки. Ілюстрацій до розповіді у книзі для читання немає. Зате є портрети інших героев.

Портрет Зої Космодем’янської, чорно-білий, анфас, поміщений другого сторінці оповідання П. Лидова «Таня », розповідає подвиг московської комсомолки. «У перші дні грудня 1941 року у Петрищеву, біля міста Вереї, німці страчували невідому девушку-партизанку.

Она з обережності приховала своє ім'я і назвала себе Танею. Тільки після її смерті, коли Петрищево звільнили від німецьких військових, став відомий, хто ця дівчина «(64). Так починається розповідь, головна частину доходів якого — сцени допиту і страти. » …Дівчину роздягли і били, а ще через двадцять босу, лише у сорочці і трусиках крізь ці селище повели до будинку, де містився штаб. «(65). «Четверо кремезних чоловіків, знявши пояса, били дівчину. Але Зоя не видала одного звуку. «(66). Героїзм Зої Космодем’янської визнається навіть ворогами: «Пізніше своїх показаннях німецький офіцер, присутній на допиті, писав: «Маленька героїня народу залишилася тверда. Вона не знала, що таке зрадництво… Вона посиніла від морозу, рани її кровоточили, але він не сказала нічого. «(67). Попри те що, що «вона сказала нічого », з тексту є й світло відповіді Зої стосовно питань німецьких офіцерів, і його передсмертні слова, звернені до колгоспникам і німецьким солдатам. Підкреслюється, що у питання вона «відповідала не замислюючись, що й зухвало «(68), і останні своє слово прокричала «гучним і чистим голосом «(69). Питання до тексту — «Як тримала себе Зоя на допиті? «і «Що Зоя крикнула перед смертю ворогам? До чого вона закликала присутніх при страти колгоспників? «(70). Відповідаючи ними усно, школярі мали фактично розігрувати сцени допиту і страти.

" — Хто ви? — запитав подполковник.

— Не скажу.

— Це підпалили конюшню?

— Так, я.

— Ваша цель?

— Знищити вас.

— Скажіть, де знаходиться Сталин?

—Сталин знаходиться на посаді. «(71).

В цьому, більш ранніх повоєнних виданнях «Рідний промови », радянська героиня-мученица вмирає безпосередньо з ім'ям Сталіна на вустах: «Прощавайте, товариші. Боріться, не бійтеся, на нас Сталін. Сталін прийде… «(72).

В пізніших виданнях ім'я Сталіна немає згадки, але сам текст П. Лидова незмінно містився в книжки для читання протягом усього радянських часів і навіть супроводжувався ілюстрацією, де зображено дівчина, що стоїть перед шибеницею серед фашистів (73). Голова її гордо піднята, на шиї дошка, з написом «Палій ». Фраза «нас двісті мільйонів, всіх не перевешаете », відома кожному радянському людині, стало своєрідним «крилатим словом «радянського російського языка.

История подвигу Зої описана Лидовым надзвичайно докладно, драматичне напруга створюється з допомогою точної фіксації часу — «два дні «, «через двадцять », «о десятій ранку ». Біографія ж юної героїні починається з початку іракської війни, і було точно зазначено, як і школі якого району Москви вона навчалася, жодних додаткових даних про її довоєнної життя «Рідна мова «не повідомляє.

Портреты героев-молодогвардейцев, супроводжують шматки з роману А. Фадєєва «Молода гвардія », займають окрему сторінку (74). П’ять чорно-білих портретів, анфас, в обрамленні дубових гілок і стрічок, без підписів, пояснюючих, хто є, у центрі, на окремої стрічці, Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Найбільше ці портрети нагадують зображення покійних, вміщувані на цвинтарних пам’ятниках, тому сторінка з п’ятьма такими портретами виглядає як дошка на братній могилі. Текст уривки під назвою «Сергій Тюленин «випереджає повідомлення у тому, яким подій присвячений роман в цілому, де відбувається його. Розповідається у тому, що молоді патріоти (значення писав пояснюється виносці) міста Краснодона створили бойову організацію та влитися заприсяглися «нещадно мстити фашистським загарбникам за спалені і розорені міст і сіл, за кров нашим людям і віддати, якщо знадобиться, при цьому свою жизнь.

И виконали свою клятву. Вони мстилися за борошна, які терпіла наша батьківщина від фашистських загарбників. Вони віддала свої життя за щастя і політичну волю нашої великої батьківщини «(75). Далі перераховуються імена п’яти молодогвардійців, яким уряд присвоїло звання Героя Радянського Союза.

Далее — шматки з роману. Перший — у тому, як Сергій Тюленин підпалив будинок німецького штабу, кидаючи у вікна пляшки із запалювальною сумішшю. Другий — про листівках, які молодогвардейцы розклеювали поверх німецьких плакатів, зображували «парад німецьких військ у Москві, німецьких офіцерів, купающихся в Неві — у Петропавлівської фортеці, німецьких офіцерів під ручку з дочкою нашими дівчатами на набережній Сталінграда «(76), про те, як у спину поліцаю прикріпили аркуш із написом: «Ти продаєш нашим людям німцям за шматок ковбаси, ковток горілки і поза пачку махорки. А заплатиш своєї підлої життям. Бережись «(77). Після прочитання цих, хвацьких, нагадують шматки з пригодницького роману, текстів, розташований «Розповідь сина «матері героя-молодогвардейца Олега Кошового, Є. Кошовий. Розповідь починається так: «Йому було тільки шістнадцять років. Він мріяв стати інженером. Дуже любив літературу, багато читав, складав вірші. Захоплювався шахами, спортом. Дуже добре танцював, обожнював музику (…) «.

Рослый, широкоплечий, він був старші за своїх років. Його усі так знаходили гарним. В нього були великі карі очі, довгих вій, рівні, широкі брови, високе чоло, русяве волосся. Олег будь-коли хворів. Він була навдивовижу здоровим хлопчиком «(78). Вони слова: «(…) скоро прийшли наші. Тільки синку моєму вдалося дожити до світлого дня. Не вберігся моє хлоп’я. Вбили нелюди мого Олега «(79). Короткі пропозиції, скорботні інтонації — це плач матері над прекрасним тілом сына-героя.

Одна з особливостей описи молодих героїв війни у «Рідний промови «у тому, що зображуються саме тілесні страждання. На відміну від героїв минулого, чиї муки, зумовлені несправедливістю всієї дореволюційної життя, носять, найчастіше, моральний, психологічний характер, герої радянські страждають фізично. Про їх дитинстві нічого, або майже не говориться, мається на увазі, що це були нормальне, тобто щасливе радянське дитинство. Радянська влада ростила прекрасних, гармонійно розвинених людей, як-от Олега Кошового і Зоя Космодем’янська. Вони принесли себе у жертву задля нього, і це жертва телесну. Те Що радянської влади тіло хотіли «зіпсувати », забрати вороги. Тому така докладно описано, як мучали Зою, що у неї босий, лише у сорочці і трусиках, посиніла від морозу, у «Рідну мова «вміщено таке докладний опис Олега Кошового, тому портрети молодогвардійців виглядають як могильна плита. Ідеологією, владою привласнити як мова радянського героя-мученика, а й його тіло, яких вона розпоряджається після смерті Леніна, використовуючи як прикладу на навчання наступного поколения.

Вожди

Следующая група — це портрети вождів. Перше зображення У. І. Леніна відкриває розділ «Про людях Країни Рад «(80). Зауважимо, що у сторінках «Рідний промови «1956 року видання, слово «батьківщина «пишеться з маленької літери, на більш ранніх і більше пізніх — з великою. «Країна Рад «— завжди обидва слова з великою. Поміщений на початку цього розділу портрет дає зрозуміти, хто вважається який із людей Країни Рад. Проте, не перший текст про Леніна. У розділі «Сім'я, розповіді дітей «є оповідання Д. Ульянова «У гімназії «. Посилання пояснює: «Д. Ульянов — Дмитро Ілліч Ульянов, молодший брат Володимира Ілліча Леніна «(81). Це єдиний випадок, як у «Рідний промови «говориться щось про автора в виносці. Розповідь у тому, як чудово вчився Володимире Іллічу, як старанно готували до творів, що навіть тоді писав, що в нього був почерк. Директор гімназії «захоплювався творами Володимира Ілліча й часто-густо ставив їй немає просто п’ять, а п’ять із плюсом. (…) У межах своїх учнівських творах (що тоді) Володимире Іллічу дотримувався хорошого правила: щоб думкам було просторо, а словами тісно «(82). Шкільні роки Леніна хронологічно ставляться до дореволюційному минулому, але описані вони, як цілком благополучні, що підкреслює його особливість, не повну належність до світу минулого. Портрета Ленина-ребенка в «Рідний промови «немає, хоча, мабуть, у книжках для читання, адресованих більш молодшим дітям, такий портрет бути повинен. У цьому ж ми бачимо лише зображення дорослого Володимира Ілліча.

Итак, чорно-білий портрет, анфас, супроводжує текст Л. Савельєва «Ленін іде у Смольний », присвячений подій 24 жовтня 1917 року. Ленін пише в Центральний Комітет більшовицької партії лист: «Уряд коливається. Треба добити його, у що там що «(83). Тут, між іншим, є виноска, яких загалом у книзі для читання трохи: «Йдеться про Тимчасовому уряді «(84). Річ у тім, що досі слово «уряд «не траплялося в «Рідний промови », і упорядники підручника вирішили пояснити, що Ленін мав на оці. Без пояснень ця страшна фраза можна було неправильно зрозуміла учнями четвертого класу середньої школи. Є така виноска й більш пізніх виданнях.

" У той самий момент, коли Ленін свій лист, Сталін послав зв’язкового на конспіративну квартиру Ленина.

Центральный Комітет викликав Леніна на Смольный.

Владимир Ілліч швидко переодягнувся, видобув із столу сивий перуку, і наділ його за голову. Пов’язав обличчя великим хусткою, начебто в нього хворіли зуби. Надів пальта й насунув глибше, на самі очі, заяложену кепку. «(85).

Это одне із текстів про невпізнанному Леніна, яких значна частина як у дитячій лениниане.

Благополучно досягнувши Смольного, Ленін керує пролетарської революцією. «Звідси воля Леніна і Сталіна, яка втілює у собі волі народу, поширювалася по всьому місту, у всій нашій країні, вносила лад у рух тисяч і тисяч людей, вела в бой.

Гениальный ленінський план збройного повстання здійснився насправді «. (86). Ленін змальовується творцем нового світу з хаосу, його подвиг не носить жертовного характеру, ніхто, навіть вороги, не гине, навпаки, повстання дає життя й сили: «Удосвіта повсталі оволоділи в’язницею «Хрести », у якій було укладено заарештовані Тимчасовим урядом більшовики. Вони нудилися де вже четвертий місяць. І ось двері камер розкрилися, в’язнів випустили волю. Вони, бліді, схудлі, цілувалися з освободившими їх товаришами й відразу вимагали собі гвинтівки і йшов вулиці, разом з іншими — у бій «(87). На кольорової вкладке, відразу після розповідей про перемозі Революції, бачимо репродукцію з картини У. А. Сєрова «Ленін проголошує радянську владу «(88). Ленін оточений радісній натовпом, позаду нього — Сталін, Свердлов і Дзержинський. Втім, ніде не сказано, хто цих людей, одягнені, на відміну матросів, солдатів та селян, в костюми, як і саме Ленін. Тільки Сталін, під френчі, і накинутій на плечі шинелі. Постать Леніна значно перевищує розмірами всі інші, вона нахилена до натовпі, рука Леніна простирається над головами людей. Цей особливий, благословляючий жест тут, очевидно, випадковий. Особливими властивостями наділене і зображення Ленина.

" Це був у одному маленькому городке.

На самісінькій околиці міста стояла школа — новий будинок із колонами. А перед школою, на високому горбочку, — пам’ятник Ленину.

Памятник був вилито з рівного чорного чавуну і поставлений великий камінь — граніт, отже кожен, які до містечка, передусім бачив Леніна «(89). Почалася Велика Вітчизняна війна. «Німці вступили до міста і ми побачили, що школа і кращі вдома від своїх бомб і снарядів згоріли, пам’ятник Леніну зруйнований і все вулиці містечка на звалищі «(90). Руйнації пам’ятника Леніну надається символічного значення як радянськими людьми, а й фашистами, можливо, саме руйнація пам’ятника дозволило фашистам зайняти місто. Вночі останні жителі, вдаючись у ліс, до партизанам, поставили пам’ятник на попереднє місце. Вранці німецький офіцер пішов оглядати місто «аж раптом зупинився, що його вдарили: на горбочку, непошкоджений, стояв Ленін. Фашист зі злості весь наливсь кров’ю, навіщось вихопив револьвер і побіг до пам’ятника (…) пролунав далекий постріл, і рука офіцера зависла, перебита кулею (…) тим часом в місто з протилежного кінця увірвався кінний загін партизан.

И німців почали бити з обох сторін. Били до того часу, поки що всіх не знищили. Через день підійшли до міста радянські танки.

И перше, що побачили наші танкісти, — це пам’ятник Леніну. У пам’ятника на годиннику стояв старик-партизан, до рук в нього було мислівську гвинтівку «(91).

Это розповідь А. Кононова «Пам'ятник », включаемый у складі «Рідний промови «уже багато років. Чавунний Ленін, захищає радянських людей, дає їм сили боротися і караючий ворогів, якийсь бог-покровитель, чорне й гладкий, як Венера Илльская, зник зі шпальт книжки для читання лише наприкінці п’ятдесятих років.

Портрет Сталіна (92) розташований над заголовком тексту «Зустрічі зі Сталіним ». На сусідньої сторінці зліва — зворотний бік кольорової вкладки, фактично — чистий аркуш. Тому чорно-білий портрет Йосифа Віссаріоновича з погонами генералісимуса і Зіркою Героя Радянського Союзу на грудях має дуже ефектно. Автор портрета не зазначений, а автор тексту — льотчик У. Чкалов. Він зустрічався зі Сталіним 2 травня 1935 року (дата точна). Чкалова вразило велике знання авіації, показане Сталіним. «Ваша життя — сказав товаришу Сталін, — дорожче нам будь-який машини. Треба обов’язково користуватися парашутом, у цьому є потреба «(93). Наступного тексті під назвою «Про велике і простого советского человека «(автор А. Яковлєв) Сталін також ставить запитання, і пояснює, як хотів б, щоб відповідали. «Сталін любив, щоб у це запитання давали короткий, прямий і чіткий відповідь. Зазвичай той, які у перший раз бував в нього, так важко вирішувалося вирішити це запитання, намагався гарненько обміркувати відповідь, аби на слизьке. Ось і зробив у спочатку, як відповісти товариша Сталіна б на будь-якій питання, м’явся, у вікно, на потолок.

А Сталін, сміючись, говорит:

Вы на стелю не дивіться, там щось написано. Ви краще прямо дивіться і кажете, що, думаєте. Це єдине, що з вас потрібно «(94). Такий тон може бути безпомилково упізнаний школярем. Так вчитель розмовляє з учнем, стоячим біля дошки. «Якщо вже ви твердо переконані, що мають рацію, і зумієте довести це, будь-коли вважайтеся з чиїмись думками, а дійте оскільки вам підказує розум і ваша совість (…) Якщо людина неспроможна грамотно, правильно викласти йому свої думки, — отже вона і мислить як і безсистемно, хаотично. Які ж в дорученому справі він наведе порядок?

…Замечательную школу пройшов кожен, хто не зустрічався з товариш Сталін «(95).

Сталин — вчитель у тому випадку не метафора, «Рідна мова «непросто показує, як Сталін вчить дорослих людей, які із ним — діти. Його слова насправді звернені до кожного. І якщо з розповіді про Ленине-гимназисте радянський школяр дізнається, яким той учнем і може брати від нього приклад, то тому випадку, приклад можна брати із тих, чиїм учителем був і. Хоча вони — неважливий приклад, мнуться, дивляться у стелю пошуками відповіді, отримують зауваження. А сам Сталін — недосяжний. На картині художника Ф. Шурпина «Ранок нашої Батьківщини », репродукція з якою вміщена в останній в книзі для читання кольорової вкладке (96). Сталін вартий лише між небом і засипали землею, перекинувши шинель через руку. Погляд його спрямований повз глядача. Вдалині, на лінії горизонту, з заводських труб піднімаються дими, на розораному полі важко помітна сільськогосподарська техніка, щогли ЛЕП губляться в світанковому мареві. Перші промені сонця стосуються лише білого френча і спокійного чола. За спиною Сталіна ледве видніються чорні стовпчики. Можливо, це люди.

Описывая персонажі влади, бачимо, що до тому чи іншої історичної особі виражається зі сторінок «Рідний промови «у міжнародному сполученні про неї відомостей того чи іншого плану. Серед зображених науковців і мистецтва, найбільш слабким з погляду присвоєння владою виявляється А. Герцен: школярам не відомо його повне ім'я, незрозуміло, чиїм сучасником якого є, немає жодної інформації про його дорослого життя, єдиним вчинком залишається його нічний похід до кургану, зроблений у дванадцятирічному віці. У вашій книзі для читання представлений лише його текст. Найсильніший у цій групі — О.С. Пушкін. Є дві його портрета, біографічний текст, у якому певним чином описано його дитинство, роки навчання, названі родичі та друзі, процитовані його листи, тобто він показаний у взаємозв'язку коїться з іншими людьми. Його твори є у кількох розділах, він показаний ідеологічно близьким радянському человеку.

Среди героїв Великої Великої Вітчизняної війни однаково сильними персонажами є, мабуть, Олега Кошового і Зоя Космодем’янська.

Ленин ж представлено книзі для читання за абсолютним більшості іпостасей. Є текст про Ленине-гимназисте, Ленине-конспираторе, Ленине-вожде і навіть Ленине-памятнике. Сталін, будучи персонажем найбільш виділеним, що свідчить найбільше текстів особисто про неї, особливе зображення його за портретах, наявність присвячених йому віршів (про Леніна в «Рідний промови «1956 року немає жодної вірші), існує як вождь і саме вчителі. В нього немає дореволюційного минулого, немає родичів, не перетворюється на пам’ятник Сталіну. Попри те що, що у 1956 року і його вже три року немає, «Рідна мова «свідчить про цьому слова. Можна сказати, що не персонажем, привласненим владою, а персоніфікацією влади, привласнюючої стороною. Він вчить правильно говорити, відповідати стосовно питань, тобто виконує таку ж функцію, як і сама «Рідна мова ». Мова Сталіна, яким він розмовляє зі сторінок книжки для читання, практично невідрізнимо від мови «Запитань і завдань ». Отже, навчаючи школяра, «Рідна мова «вчить спілкуватися з владою мовою самої власти.

Анализируя склад книжки для читання, розглядаючи уміщені у ній зображення тексти, ми звертаємося до «загальним місцях «радянської культури. Саме вивчення «загальних місць », обов’язкового всім совєтського люду ідеологічного знання, дає дуже яскраву картину взаємодії культури та влади. «Рідна мова », свого роду пам’ятник радянських часів, одна із прикладів реалізації такої взаємодії, вираженого, зокрема, у засобах зображення «персонажів влади » .

Список литературы

1. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 4.

2. Саме там. З. 59.

3. Саме там. З. 47.

4. Саме там. З. 58.

5. Саме там. З. 83.

6. Саме там. З. 25.

7. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 29, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 148, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 107, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 107, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 107.

8. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 37, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 102, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956., З. 102, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960., З. 102,.

9. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 50, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 52, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 110, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 110, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 110.

10. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 7, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 26, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 29, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 29, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 29.

11. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 18, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 31 і 214, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 34 і 170, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 34 і 170, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 34 і 170.

12. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 23, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 30, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 32, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 32, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 32.

13. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1939. З. 13, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 8, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 11, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 11, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 11.

14. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 3, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 3, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 3, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 3.

15. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 312, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 4, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 4, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 3.

16. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 4, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 277.

17. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 317, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 277, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 277.

18. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 4.

19. Саме там. З. 32.

20. Саме там. З. 9.

21. Саме там. З. 106.

22. Саме там. З. 9.

23. Саме там. З. 10.

24. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 72, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання в четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 172, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 172.

25. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 40, Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З. 42, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 42, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 42.

26. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 75.

27. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 75.

28. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 67.

29. Саме там. З. 70.

30. Саме там. З. 70.

31. Саме там. З. 71.

32. Міфи і міфологія сучасної Росії. М:. АИРО-ХХ, 2000. З. 30.

33. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 174.

34. Саме там. З. 178.

35. Саме там. З. 35.

36. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1950. З 17-го, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання в четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З 17-го, Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1960. З. 17.

37. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 19.

38. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956., З. 27.

39. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 46.

40. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 43.

41. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 101.

42. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 44.

43. Саме там. З. 44.

44. Саме там. З. 45.

45. Саме там. З. 45.

46. Саме там. З. 148.

47. Саме там. З. 76.

48. Саме там. З. 94.

49. Саме там. З. 96.

50. Саме там. З. 99.

51. Саме там. З. 128.

52. Саме там. З. 190.

53. Саме там. З. 185.

54. Саме там. З. 211.

55. Саме там. З. 214.

56. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 274.

57. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 7.

58. Саме там. З. 45.

59. Саме там. З. 214.

60. Саме там. З. 178.

61. Саме там. З. 27.

62. Соловйова Є. Є. і ін. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1946. З. 277.

63. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 261.

64. Саме там. З. 238.

65. Саме там. З. 240.

66. Саме там. З. 240.

67. Саме там. З. 240.

68. Саме там. З. 240.

69. Саме там. З. 241.

70. Саме там. З. 240−241.

71. Саме там. З. 241.

72. Саме там. З. 241.

73. Васильєва М. З повагою та ін. Рідна мова. Книжка для читання у третій класі. М:. Просвітництво, 1977. З. 252.

74. Соловйова Є. Є. і ін. Рідна мова. Книжка для читання у четвертому класі початковій школи. М:. Учпедгиз, 1956. З. 243.

75. Саме там. З. 242.

76. Саме там. З. 246.

77. Саме там. З. 247.

78. Саме там. З. 248.

79. Саме там. З. 252.

80. Саме там. З. 227.

81. Саме там. З. 126.

82. Саме там. З. 127.

83. Саме там. З. 226.

84. Саме там. З. 226.

85. Саме там. З. 226.

86. Саме там. З. 228.

87. Саме там. З. 229.

88. Саме там. Кольорова уклейка 4 (Між стор. 230 і 231).

89. Саме там. З. 235.

90. Саме там. З. 235.

91. Саме там. З. 236.

92. Саме там. З. 231.

93. Саме там. З. 231.

94. Саме там. З. 232.

95. Саме там. З. 232−233.

96. Саме там. Кольорова уклейка 5 (Між стор. 272 і 273).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.