Облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності

Курсова робота з теми:

Облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Економічна характеристика готової продукції та її класифікація

РОЗДІЛ 2. Документальне оформлення процесу реалізації готової продукції

РОЗДІЛ 3. Синтетичний та аналітичний облік доходів від реалізації готової

продукції та іншої операційної діяльності

РОЗДІЛ 4. Облік доходів від реалізації готової продукції згідно Міжнародних

стандартів фінансової звітності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК, А ДОДАТОК Б

ВСТУП

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам.

Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства. Крім того, реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства. Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу випуску та реалізації продукції, у вивченні обсягу виробництва, темпів його зростання, тобто у оцінці виконання плану виробництва та реалізації продукції.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності».

Об'єкт дослідження — бухгалтерський облік на підприємстві

Предмет дослідження — облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності на ПП «Луцька пельменна фабрика»

Мета дослідження — розглянути особливості облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності на ПП «Луцька пельменна фабрика».

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

1) вивчити економічну характеристику готової продукції та її класифікацію;

2) розглянути документальне оформлення процесу реалізації готової продукції;

3) проаналізувати синтетичний та аналітичний облік доходів від реалізації готової продукції;

дослідити облік доходів від реалізації готової продукції згідно Міжнародних стандартів.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені обліку готової продукції. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. Економічна характеристика готової продукції та її класифікація

Основу побудови обліку готової продукції становлять: визначення терміна «готова продукція» та класифікація готової продукції; оцінка готової продукції; облік випуску готової продукції; облік наявності готової продукції на складах та кладових у виробництві; система рахунків обліку.

Готова продукція — це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис. 1.1) [6, 456].

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами.

Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві.

На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

Рис. 1.1 — Класифікація готової продукції за її характером Оцінка готової продукції у бухгалтерському обліку має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві «твердими» обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П (С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати» [6, 458].

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція» .

За дебетом рахунку 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції з власного виробництва.

При списанні готової продукції з рахунку 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» ' і дебетом відповідних рахунків.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» .

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом — вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень [6, 459].

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

РОЗДІЛ 2. Документальне оформлення процесу реалізації готової продукції

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред’явлені розрахункові документи. Пред’явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред’явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємствопродавець одержало плату або авансові платежі.

На схемі 2.1 відображено рух готової продукції та її реалізації на підприємстві [6, 460].

Підприємства, що здійснюють свою діяльність у сферах торгівлі та громадського харчування, де розрахунки за товари і продукцію здійснюються готівкою, валовий дохід від реалізації визначають у міру одержання готівки.

Таким чином, реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначеної в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, або продажна вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), зарахована як платіж на рахунки підприємства в установах банків. Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок № 90 «Собівартість реалізації», який наприкінці звітного періоду списується в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати». Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок № 70 «Доходи від реалізації» (в дебет рахунка). Витрати на збут (pax. № 93) списуються на зменшення фінансових результатів — в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати». Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються на кредиті рахунка № 70 «Доходи від реалізації», субрахунок № 701 «Доходи від реалізації готової продукції». Для отримання фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) наприкінці звітного періоду одержане сальдо на pax. № 70 «Доходи від реалізації» списуємо на активно-пасивний рахунок № 79 «Фінансові результати» .

Схема 2.1 — Рух готової продукції та її продажу

У зв’язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов’язані з вивезенням цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться за рахунок підприємства і включаються до складу витрат, на збут. Вивезення відвантаженої продукції можливе також і транспортом сторонньої організації. Запис в обліку такий:

Дебет рахунка № 93 «Витрати на збут»

Кредит рахунка № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» .

Рахунок № 93 «Витрати на збут» призначений для обліку інформації про витрати, пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг).

До позавиробничих витрат відносяться:

— витрати на здійснення складських, вантажно-розвантажувальних, пакувальних і страхових операцій постачальника, які включаються до ціни продукції відповідно до базису поставки, передбаченого договором;

— витрати на рекламу і попередню підготовку товарів;

— витрати на оплату транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких послуг, вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін, на оплату експортного мита і митних зборів та ін.

До витрат на рекламу відносяться:

— розробка й видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листівок та ін.);

— реклама в засобах масової інформації (об'яви в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світову, комп’ютерну та Іншу зовнішню рекламу;

— розробка і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

— придбання, виготовлення, копіювання, дублювання, демонстрація рекламних кіно-, відеоі діафільмів;

— відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках, вартість безкоштовно переданих зразків і моделей на представницькі потреби, організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів (включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до 2% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період і в цілому за рік [9, 341].

Аналітичний облік позавиробничих витрат ведеться у відомості № 15 за такими статтями:

— витрати на зберігання, завантаження, розвантаження і затарювання продукції;

— витрати, пов’язані з транспортуванням продукції;

— витрати на сплату мита;

— витрати на рекламу і передпродажну підготовку товарів;

— інші витрати, пов’язані з реалізацією продукції.

Позавиробничі витрати відображаються в обліку в кореспонденції а такими рахунками:

Дебет рахунка № 93 «Витрати на збут»

Кредит рахунка № 201 «Сировина і матеріали»

Кредит рахунка № 66 «Розрахунки по оплаті праці»

Кредит рахунка № 65 «Розрахунки по страхуванню»

Кредит субрахунка № 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

Кредит рахунка № 68 «Розрахунки за іншими операціями» та ін.

Позавиробничі витрати, враховані на дебеті рахунка № 93, щомісяця списуються у частці реалізації продукції в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати» записом:

Дебет рахунка № 79 «Фінансові результати»

Кредит рахунка № 93 «Витрати на збут» .

На відповідному субрахунку рахунка № 93 «Витрати на збут» відображаються витрати на упаковку та транспортування відвантаженої продукції", що відшкодовується покупцями, а також оплата доставки продукції до станції або аеропорту призначення. Якщо ж оплата такої доставки включена до ціни продукції, то вона відшкодовується постачальникові в складі вартості відвантаженої продукції.

На рахунку № 79 «Фінансові результати» узагальнюється інформація про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

На кредиті рахунка № 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, записом:

1) Дебет рахунків

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» 49 «Страхові резерви»

70 «Доходи від реалізації»

71 «Інший операційний дохід»

72 «Дохід від участі в капіталі»

73 «Інші фінансові доходи»

74 «Інші доходи»

75 «Надзвичайні доходи»

98 «Податки на прибуток»

Кредит рахунка №

79 «Фінансові результати»

2) Дебет рахунка №

79 «Фінансові результати»

Кредит рахунків №

23 «Виробництво»

26 «Готова продукція»

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

49 «Страхові резерви»

70 «Доходи від реалізації»

80 «Матеріальні витрати»

81 «Витрати на оплату праці»

82 «Відшкодування на соціальні заходи»

83 «Амортизація»

84 «Інші операційні витрати»

85 «Інші затрати»

90 «Собівартість реалізації»

92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

94 «Інші витрати операційної діяльності»

95 «Фінансові витрати»

96 «Втрати від участі в капіталі»

97 «Інші витрати»

98 «Податки на прибуток»

99 «Надзвичайні витрати» .

Кореспонденцію бухгалтерських рахунків з продажу та іншого вибуття готової продукції представлено в додатку А.

Що стосується документального оформлення наявності і руху готової продукції, то він є аналогічним обліку наявності і руху виробничих запасів.

Так, при надходженні виготовленої продукції із підрозділів основного і допоміжного виробництв на склад підприємства оформляється «Прибутковий ордер» (типова форма № М-4). Вказаний документ складається у двох екземплярах. Перший екземпляр із підписом представника цеху, що здає на склад продукцію, залишиться у комірника, а другий із підписом комірника — у представника цеху. За допомогою цього досягається контроль і взаємоперевірка звітних даних як по складу, так і по виробничому підрозділу. Типова форма документа представлена у зразку 3.6.

Надходження на склад підприємства товарів, придбаних з метою подальшого продажу, здійснюється за допомогою документів «Товарно-транспортна накладна» (типова форма М-6), або «Прибутковий ордер» (типова форма № М-4).

Для оплати реалізованих підприємством готової продукції або товарів на адресу покупця виставляється «Рахунок-фактура» (форма № 868).

Відвантаження із складу підприємства — продавця реалізованої продукції або товарів здійснюється на підставі документа «Товарно-транспортна накладна»: передачу продукції і товарів із складу до торгівельного приміщення (для роздрібної торгівлі) здійснюється шляхом використання документа «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» .

При оформленні видаткових документів на вивіз із складу підприємства реалізованої продукції самовивозом треба обов’язково переконатися у тому, чи являється отримувач дійсно представником підприємства-покупця. З цією метою здійснюється перевірка виданої йому довіреності на отримання цінностей із зазначенням у ній: строку її дії; адреси підприємства-покупця; кількості продукції, яку необхідно отримати, паспортні дані, а також ідентичність підпису особи, завіреного підписами керівником, головного бухгалтера і печаткою підприємства-покупця.

Надходження і вибуття із складу готової продукції і товарів знаходить своє відображення у «Картках складського обліку матеріалів» .

За результатами змін, які відбулися із готовою продукцією і товарами на складі на протязі місяця, до бухгалтерії підприємства подається «Звіт про рух матеріальних цінностей», за даними якого бухгалтером вносяться відповідні зміни до «Оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках» .

Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції і товарів на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5. № 6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку — у Відомостях 2-М, 3-М (розділ І), 5-М (розділ II) [9, 342].

Так, ПП «Луцька пельменна фабрика» відвантажила продукцію покупцям на суму 24 000 грн. (у тому числі ПДВ — 4 000 грн.). Витрати підприємства:

а) вартість сировини — 8 000 грн.;

б) заробітна плата:

виробничого персоналу — 2 000 грн.;

адміністративного персоналу — 1 000 грн.;

в) нарахування на заробітну плату:

виробничого персоналу — 750 грн.;

адміністративного персоналу — 375 грн.;

г) знос основних засобів:

тих, що беруть участь у виробництві - 700 грн.;

тих, що не беруть участі у виробництві - 100 грн.;

ґ) електроенергія — 150 грн. (у т. ч. ПДВ — 25 грн.);

д) послуги транспортної організації - 540 грн. (у т. ч ПДВ — 90 грн.);

є) суми податків, зборів (комунальний податок) — 215 грн.

Здійснені операції в бухгалтерському обліку відображають такими проводками (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

РОЗДІЛ 3. Синтетичний та аналітичний облік доходів від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:

— покупцеві передано ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

— підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

— сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

— існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з нею, можуть бути достовірно визначені.

У більшості випадків передача ризиків і вигод, пов’язаних із правом власності, збігається з передачею юридичного права власності на таку продукцію (товар, інший актив). Якщо підприємство залишає за собою істотні ризики й вигоди, пов’язані з правом власності, операція не вважається реалізацією і дохід не визнається, якщо:

— підприємство зберігає зобов’язання щодо незадовільного виконання робіт, яких не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

— отримання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримає покупець від власної реалізації цієї продукції (товарів, інших активів);

— відвантажена продукція підлягає подальшому монтажу, і вартість цього монтажу є істотною часткою контракту, який не було завершено підприємством;

— покупець має право анулювати придбання з причин, що визначені в контракті на поставку, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення такої продукції.

Якщо підприємство залишає тільки незначні ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив), операція вважається реалізацією і дохід визнається. Наприклад, продавець може зберігати за собою юридичне право власності на продукцію винятково з метою гарантування виплати певної суми на встановлену дату. У такому разі, якщо істотні ризики й вигоди, пов’язані з правом власності, підприємство передало, операція вважається реалізацією і дохід визнається. Іншим прикладом збереження підприємством лише незначного ризику від власності є роздрібний продаж, який передбачає виплату компенсації в разі незадоволення клієнта. У таких випадках дохід визнається на момент продажу за умови, що продавець може достовірно оцінити майбутній дохід на основі попереднього досвіду та інших відповідних чинників.

Дохід визнається лише у тому разі, коли існує вірогідність того, що підприємство матиме економічні вигоди від здійснюваної операції. У деяких випадках такої вірогідності не існує аж до одержання компенсації чи до усунення непевності. Наприклад, може існувати непевність щодо одержання дозволу іноземної урядової установи на переказ грошової компенсації від реалізації продукції. Якщо такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається. Однак коли непевність виникає щодо сплати суми, яка вже включена в дохід, але є сумою сумнівної та безнадійної заборгованості, така сума визнається витратами підприємства згідно з П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», а початково визнана сума доходу (виручка) не коригується.

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації» .

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції» ;

702 «Дохід від реалізації товарів» ;

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» ;

704 «Вирахування з доходу» .

За кредитом субрахунків 701−703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала: повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання v порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати» .

На субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»

узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.

На субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» підприємства і організації, що виконують роботи і надають послуги, узагальнюють інформацію про доходи від реалізації робіт і послуг, про результати зміни резервів незароблених премій.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.

На субрахунку 704 «Вирахування з доходу» за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати» .

Бухгалтерськими документами з обліку доходів від реалізації виступають: «Прибутковий касовий ордер», виписка банку, «Рахунок-фактура», «Товарно-транспортна накладна». «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», та ін.

Віднесення доходу від реалізації на фінансові результати від основної діяльності здійснюється на підставі розрахунку (довідки) оформленої працівниками бухгалтерії.

Узагальнення даних по рахунку 70 «Доходи від реалізації» здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку — у розділі ІІІ Відомості 5-М.

Узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ведеться на рахунку 71 «Інший операційний дохід» .

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

За кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід» відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом — суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов'язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати» .

Рахунок 71 «Інший операційний дохід» має такі субрахунки:

711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» ;

712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів'';

713 «Дохід від операційної оренди активів» ;

714 «Дохід від операційної курсової різниці» ;

715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» ;

716 «Відшкодування раніше списаних активів» ;

717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» ;

718 «Одержані гранти та субсидії» ;

719 «Інші доходи від операційної діяльності» .

На субрахунку 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» узагальнюється інформація про доходи від реалізації іноземної валюти.

На субрахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо).

На субрахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів» узагальнюється інформація про доходи від оренди (крім фінансової) майна, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства.

На субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць за активами й зобов’язаннями підприємства, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства.

На субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

На субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» узагальнюється інформація про суми відшкодування підприємству вартості раніше списаних активів.

На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

На субрахунку 718 «Одержані гранти та субсидії» узагальнюється інформація про отримані підприємством гранти, асигнування та субсидії.

На субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, які не знайшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 71 «Інший операційний дохід», зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

Бухгалтерськими документами по обліку інших операційних доходів є: «Прибутковий касовий ордер», виписка банку; «Рахунок-фактура», «Товарно-транспортна накладна», «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», договір оренди. «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», контракти та договори, документально оформлені рішення судових органів, «Книга обліку розрахунків з депонентами», «Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей» та ін.

Віднесення інших операційних доходів на фінансовий результат від основної діяльності здійснюється на підставі розрахунку (довідки), оформленої працівником бухгалтерії.

Узагальнення даних по рахунку 71 «Інший операційний дохід» здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку — у розділі III Відомості 5-М.

РОЗДІЛ 4. Облік доходів від реалізації готової продукції згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності

Метою Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 18 «Дохід» є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних операцій. Оскільки головним питанням в обліку доходу є визначення моменту визнання, МСБО 18 акцентує увагу на таких аспектах:

— вимірювання доходу;

— визначення критеріїв визнання доходу;

— умови задоволення цих критеріїв.

Слід зазначити, що об'єктом МСБО 18 «Дохід» є лише облік доходу, якому надано характеристики в стандарті. У стандарті не розглядаються: визначення витрат, які повинні бути записані при визнанні доходу, а також визнання доходу від інших операцій.

МСБО 18 «Дохід» охоплює головним чином дохід, який є результатом певних операцій та подій звичайної діяльності, за винятком доходу, який знайшов відображення в інших стандартах на специфічні теми (наприклад, МСБО 11 «Будівельні контракти», МСБО 17 «Оренда», МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані підприємства», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 41 «Сільське господарство») або доходу спеціалізованих галузей, діяльність яких не знайшла відображення в МСБО (наприклад, підприємства страхування, видобування корисних копалин).

Дохід від реалізації продукції (товарів) повинен визнаватися у разі задоволення всіх умов, які наведено нижче:

— підприємство передало покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на продукцію (товар);

— підприємство більше не бере участі в управлінні в тому ступені, який, як правило, пов’язаний з правом власності, і не контролює продану продукцію (товари);

— сума доходу може бути достовірно виміряна;

— існує ймовірність надходження економічних вигод, пов’язаних з операцією, на підприємство;

— витрати, які були або будуть понесені в зв’язку з операцією, можуть бути достовірно виміряні [10, 562].

У порядку визнання реалізації, підприємство не повинно зберігати подальшу участь в управлінні у формі, яка пов’язана з володінням, а також ефективний контроль за реалізованими товарами. Участь в управлінні і контроль, як правило, передаються з юридичним правом власності або володіння, але не у всіх випадках.

Так, підприємство може зберегти деяку подальшу участь в управлінні у формі, яка пов’язана з володінням товарами, але тільки в обмеженому ступені. У будь-якому випадку до кожної ситуації слід застосовувати індивідуальний підхід.

Наприклад, продавець реалізував товари покупцю-агенту з продажу. Якщо продаж здійснюється агенту, навіть якщо право власності переходить до останнього, продавець може зберегти контроль значних аспектів, таких як калькуляція цін, рух товарів та ін. У цьому випадку встановлення повинно здійснюватися покупцем, який по суті діє лише як агент для продавця. Продаж цього майна часто породжує обставини, за якими продавець зберігає відповідальність за керівництво.

Продавець може час від часу вимагати здійснювати або підтримувати управління, або продовжувати оперувати власністю на власний ризик, або може наважуватися мати такі ризики на продовжений час, на точно визначений обмежений період, або до точно визначеного рівня операцій, що існували (наприклад, доти, доки орендна плата на майно буде достатньою для покриття операційних витрат і обслуговування боргу (щорічні відсоткові платежі і виплати основної суми боргу).

Доти, доки сума доходу, яка підлягає отриманню, не буде достовірно виміряна, дохід не визнається. Але це не означає, що компенсація повинна бути отримана в усіх випадках для майбутнього визнання доходу. Як правило, компенсація буде погоджена в сумі авансу, і дохід від продажу буде визнаватися, коли всі інші критерії визнання виконуються. Наприклад, постачальник електронних даних і провайдер може укласти контракт, який дозволяє замовнику користуватися базою даних, сплативши авансом комісійні за рік. Проте якщо замовник не користується базою даних точно визначене мінімальне число разів протягом року, частина сплачених комісійних буде повернена. Якщо замовник користується базою даних більше, ніж визначене максимальне число разів упродовж року, додаткові комісійні підлягають сплаті. Якщо ця умова не визначена або замовник не матиме доступу до бази даних мінімальне число разів, відшкодована сума сплачених наперед комісійних не буде визнаватися доходом доти, доки база даних не буде використана мінімальне число разів (оскільки суму доходу, який пов’язаний з контрактом, не можна достовірно оцінити).

Дохід визнається, тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигод, пов’язаних з операцією. У деяких випадках цієї ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення непевності. Наприклад, при здійсненні експортних операцій може існувати непевність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації експорту товарів в іноземній країні, в якій обмежено суму валюти, яка вивозиться за межі країни. У цьому випадку дохід не визнається до моменту отримання такого дозволу. Коли такий дозвіл надається, непевність зникає і дохід визнається [10, 564].

Проте коли непевність виникає щодо оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати (оскільки дохід визнається за принципом нарахування до отримання грошових коштів), така сума визнається як витрати, а не як коригування первісно визнаної суми доходу.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, визначає визнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені у зв’язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом доходи та витрати, які належать до одних і тих самих операцій або подій, визнаються одночасно. Іншими словами, коли визнається дохід, визнаються і пов’язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, дохід відкладається доти, доки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за продаж продукції (товарів) визнається як зобов’язання або відкладений прибуток.

Витрати, в тому числі гарантійні та інші витрати, які несе підприємство після доставки продукції (товарів), як правило, можуть бути достовірно виміряні в разі виконання інших умов, необхідних для визнання доходу.

Існує низка ситуацій, коли дотримання критеріїв визнання доходу стає можливим лише після моменту доставки товару. Так, у деяких галузях, як, наприклад, гуртова торгівля або виготовлення виробничого устаткування, склалася практика, за якою покупець має право повернути придбаний товар за певних умов протягом продовженого періоду часу. У таких випадках виникає непевність щодо визнання доходу, достатня для того, щоб використання методу відображення доходу на дату доставки було неможливим. Для визнання доходу використовується різновид цього методу, а саме: реєстрація доходу, витрат на реалізовану продукцію і валового прибутку (різниця між ціною реалізації виготовленої продукції (реалізованих товарів) та її собівартістю) відкладається до того моменту, коли вичерпується право покупця повернути придбаний товар, або до того моменту, коли всі критерії визнання доходу будуть дотримані [10, 565].

Коли відсутня повна гарантія надходження коштів за реалізований товар, необхідно відкласти визнання доходу до того моменту, коли буде впевненість в їх отриманні або до моменту його отримання. З цією метою відповідно до положень МСБО 18 «Дохід» використовується метод відшкодування витрат (cost recovery method або sunk cost method).

Відповідно до методу відшкодування витрат прибуток не визнається доти, доки грошові платежі, що надходять від покупця, не перевищать собівартість реалізованих товарів продавця. Після відшкодування всіх витрат, будь-яке додаткове надходження грошових коштів включається до прибутку. Звіт про прибутки та збитки за період продажу відображатиме дохід від продажу, собівартість реалізованих товарів і суму валового прибутку — обидві суми, які визнаються впродовж періоду, і суму, яка відкладається. Відкладений валовий прибуток — це компенсація, що підлягає отриманню і знаходить відображення у балансі.

Наступний Звіт про прибутки та збитки відображатиме валовий прибуток як окрему статтю доходу, коли він буде визнаний як зароблений.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного бухгалтерського обліку — облік доходу від реалізації готової продукції та іншої операційної діяльності. Аналіз низки літератури дав змогу зробити наступні висновки.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру.

Оцінка готової продукції у бухгалтерському обліку має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві «твердими» обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція» .

За дебетом рахунку 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції з власного виробництва.

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред’явлені розрахункові документи. Пред’явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємствопродавець одержало плату або авансові платежі.

Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок № 90 «Собівартість реалізації», який наприкінці звітного періоду списується в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати». Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок № 70 «Доходи від реалізації» (в дебет рахунка). Витрати на збут (pax. № 93) списуються на зменшення фінансових результатів — в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати». Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються на кредиті рахунка № 70 «Доходи від реалізації», субрахунок № 701 «Доходи від реалізації готової продукції». Для отримання фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) наприкінці звітного періоду одержане сальдо на pax. № 70 «Доходи від реалізації» списуємо на активно-пасивний рахунок № 79 «Фінансові результати» .

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:

— покупцеві передано ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

— підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

— сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

— існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з нею, можуть бути достовірно визначені.

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації» .

Бухгалтерськими документами з обліку доходів від реалізації виступають: «Прибутковий касовий ордер», виписка банку, «Рахунок-фактура», «Товарно-транспортна накладна». «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», та ін.

Віднесення доходу від реалізації на фінансові результати від основної діяльності здійснюється на підставі розрахунку (довідки) оформленої працівниками бухгалтерії.

Узагальнення даних по рахунку 70 «Доходи від реалізації» здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку — у розділі ІІІ Відомості 5-М.

Узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ведеться на рахунку 71 «Інший операційний дохід» .

Метою Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 18 «Дохід» є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних операцій. Оскільки головним питанням в обліку доходу є визначення моменту визнання, МСБО 18 акцентує увагу на таких аспектах:

— вимірювання доходу;

— визначення критеріїв визнання доходу;

— умови задоволення цих критеріїв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси»: Затверджено наказом № 246 Міністерства фінансів від 20 жовтня 1999 року //Податки та бухгалтерський облік. — 2000. — № 9.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід»: Затверджено наказом № 290 Міністерства фінансів від 29 листопада 1999 року // Бухгалтерія. — 2001. — № 5.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати»: Затверджено наказом № 318 Міністерства фінансів від 31 грудня 1999 року // Податки та бухгалтерський облік. — 2000. — № 7.

4. Бутинець Ф. Ф., Малюга Н. М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. — Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. — 512 с.

5. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. — Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2003. — 768 с.

6. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 672 с.

7. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) /За ред. проф., д-ра екон. наук В. В. Сопка та О. В. Бойка. -К.: «Фенікс», 2001. — 468 с.

8. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ, О. Мінін, О. Ткач. — К.: Основи, 2001. — 943 с.

9. Голов С. Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 2005. — 544 с.

10. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. — К.: Лібра, 2005. — 840 с.

11. Грабова Н. Н., Добровский В. Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов вузов / Под ред. Н. В. Кужельного. — К.: А.С.К., 2006. — 624 с.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВРУ 16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

13. Кужельний М. В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 334 с.

14. Крысенко Т. Финансовые результаты на предприятии // Бухгалтерская практика. — 2007. — № 2. — с. 61.

Додаток А

ПП «Луцька пельменна фабрика»

ПП «Луцька пельменна фабрика» заснована у 2003 зі статутним фондом підприємства 348 000 грн.

Повна та скорочена назва підприємства: Приватне підприємство «Луцька пельменна фабрика»; ПП «Луцька пельменна фабрика».

Юридична адреса: 45 630, Україна, Волинська обл., Луцький р-н., село Липини, вул. Центральна, 7.

Номер і дата державної реєстрації: ПП «Луцька пельменна фабрика» є новоствореним приватним підприємством на основі державної реєстрації № 100 080 269 від 13 червня 2003 року.

Форма власності: підприємство засноване на приватній власності, у якому власник має право розпоряджатися коштами. У разі невдачі засновник несе відповідальність всім своїм майном, що було вкладене у фірму.

Спеціалізація діяльності: ПП «Луцька пельменна фабрика» спеціалізується на виробництві м’ясних виробів, сухарів, печива, пирогів та тістечок з тривалим терміном зберігання, на оптовій торгівлі м’яса та м’ясних продуктів.

За сферою виробництва: виробниче підприємство.

За галузями виробництва: харчова промисловість.

За масштабами виробництва: підприємство серійного виробництва.

За рівнем спеціалізації: спеціалізоване.

Основними виробничими підрозділами ПП «Луцька пельменна фабрика» є цехи. Це відособлена в адміністративно-господарському плані виробнича дільниця підприємства, що складається із кількох дільниць та спеціалізується на випуску певної продукції. На підприємстві є чотири цехи: (по виготовленню пельменів, вареників, голубців, чебуреків).

Виробництво продукції здійснюється за спеціальною технологією, що включає ряд продуктів, котрі не використовуються підприємствами конкурентами при виготовленні даної продукції.

Асортимент ПП «Луцька пельменна фабрика» передбачає одинадцять видів пельменів (по-китайськи, по-домашньому, по-російськи, по-корейськи, по-селянськи, столичні, «Антошка», класичні, екстра, з грибами, з курятиною), сім видів вареників (з капустою, лівером, м’ясом, картоплею і грибами, сиром і картоплею), а також котлети, чебуреки, млинці, голубці та інше.

Основні види продукції, на випуску яких спеціалізується підприємство, відображено в таблиці А1.

Таблиця А1 — Основні види продукції на випуску яких спеціалізується підприємство «Луцька пельменна фабрика»