Якість — як фактор конкурентоздатності товару

Якість — це, безперечно, визначальний фактор. Якщо не забезпечена належна якість, то далеко не завжди можна конкурувати за рахунок інших складових конкурентності. Але при належній якості на перше місце виходить організаційно-комерційні складові і, насамперед, ефективність маркетингу (цінова і комунікаційна політика, ефективність каналів збуту, ринкові стратегії і т.д.).

Що стосується якості, необхідно мати на увазі, що з погляду маркетингу це не найвищий у світі технічний і рівень або новинка, що не має аналога. Якісний товар насамперед задовольняє запити і перевагу цільового споживача краще, ніж конкуруючий аналог, причому при більш раціональних (або низьких) витратах.

Фірми досягають конкурентних переваг щодо якості шляхом системного керування якістю продукції.

Принципи сучасних систем керування якістю базуються на маркетингових дослідженнях, що є основним джерелом інформації про особливості макроі мікросередовища діяльності фірми, ситуацій на цільовому ринку, його товарну і фірмову структуру, про товарну політику конкурентів, а головне — про запити споживачів, їхні уподобання, особливості і традиції споживання, понеділкові відмінності і т.д. Отримана інформація необхідна для інноваційного процесу, а також для розробки й оптимізації товарного асортименту, керування життєвим циклом товару, коригування товарних стратегій і т.д.

В умовах переходу України до відкритої ринкової економіки боротьба за споживача на внутрішньому і зовнішньому ринках вимагає створення і виробництва дійсно конкурентних товарів. У цьому зв’язку виникає проблема пошуку економічно раціональних рівнів конкурентності товарів і витрат на їх досягнення. Все це підвищує роль управління в цілеспрямованому впливі на якість, а через неї - на конкурентність продукції. В цьому плані країни з ринковою економікою, особливо Японія, нагромадили великий позитивний досвід управління якістю на фірмовому рівні і досягли в даній сфері вражаючих успіхів. Проте, як показала вітчизняна і світова практика, ні управління якістю, ні запровадження всеохоплюючого тотального контролю, який здійснюють державні органи і підприємства, самі по собі не можуть кардинально вирішити дану проблему, якщо вони не поєднуються з ринковим контролем.

Десятиріччями у нас витрачались великі кошти па пошук способів і методів підвищення якості, був посилений вихідний контроль. На ряді підприємств і об'єднань були створені системи комплексного управління якістю. З-поміж них можна назвати львівську КСУЯП (комплексна система управління якістю продукції), дніпропетровську КСУЯП і УВРС (комплексна система управління якістю продукції та ефективним використанням продукції). Однак всі вжиті заходи і спроби кардинально вирішити проблему якості в умовах командно-адміністративної економіки закінчилась невдало, оскільки не був задіяний надійний та випробуваний сторіччями метод — оцінка якості самими покупцями на ринку в умовах конкуренції між товаровиробниками.

В умовах достатності товарів і послуг на ринку, перевищені у цілому їх пропозиції над попитом покупець у повній мірі реалізує своє право вибору, зрозуміло, вибираючи той товар, який, з його точки зору, має найкраще співвідношення споживацьких властивостей і ціни в той чи інший момент.

Інакша ситуація існує в умовах дефіцитної економіки. Споживач змушений задовольнятися лише тим, до чого він має доступ. Вимоги до якості різко знижуються. «Природний» регулятор і критерії оцінки якості - попит і уподобання покупців — перестає «працювати», здійснювати необхідний вплив на виробництво, підтримання мінімально необхідної для реалізації продукції якості її виготовлення. Якість вимагає великих витрат і зусиль, своєчасного оновлення технічної бази виробництва. Але якщо абияк виготовлена продукція все одно розпродується, у виробника зникає стимул докладати «зайвих» зусиль.

В умовах конкурентного ринку діяльність будь-якої господарської одиниці обов’язково проходить подвійний контроль. Звичайний контроль здійснюється конкурентами, але не безпосередньо, а через кінцеві результати ринкової діяльності. Остаточну оцінку цій діяльності дає в кінцевому підсумку споживач. Конкуренція — найефективніший і дієвий метод економічного контролю, якому немає рівних. Такий контроль є найдешевшим для суспільства, він не тільки створює умови забезпечення покупців товарами необхідної якості. Це важлива динамічна сила, яка постійно підштовхує виробника до скорочення витрат виробництва і зниження ціп, збільшення виробництва і збуту, боротьби за покупця, покращення якості продукції.