О нейтралізації опозицій

О НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ОПОЗИЦІЙ

Следует з початку домовитися про деякі термінах, вживаних нижче.

1. Я розумію язик як структуру, організовану в системи.

2. Система визначає взаємозв'язок і взаємозумовленість елементів однаковою природи, протиставлені одна одній, т. е. явища однієї й тієї ж якості саме ярус як єдине ціле відрізняється якісно з інших ярусів мовної структури.

3. Структура визначає взаємозв'язок і взаємозумовленість (хоча у іншому сенсі) різнорідних елементів, кожен із яких займає своє місце у певному ярусі структури, що також утворює єдине ціле.

4. Зв’язаність ярусів структури підтверджується тим, що максимальна одиниця даного ярусу є мінімальна одиниця безпосередньо наступного його вищого ярусу. Наприклад, звуки, об'єднані у фонеми (максимальні одиниці фонетичного ярусу), припустимі на морфологічному рівні у ролі мінімальних одиниць, т. е. визначення морфем у тому фонематическом будову являє собою лише задній план морфології. Варіанти фонем виходять за межі морфології. Лексемология, т. е. вивчення морфологічній структури лексем, оперує новими тождествами, наприклад, внутрішня флексія, належить проміжної області морфонологии. Лексемологические одиниці можуть виступати більш високому — синтаксичному ярусі, а далі вони входять, як компонентів синтагм, в пропозиції - вже в рівні .

5. Коротше кажучи, мову є єдине ціле, подразделенное на ієрархію ярусів, а кожен ярус організований систему. Будова мови, отже, таке: система є горизонтальна зв’язаність, структура — вертикальна зв’язаність. Структура можлива тільки завдяки системі ярусів.

Так я розумію структурний креслення мови.

6. Кожен ярус мовної структури має одиниці, разом із їхніми відносинами, опозиціями, їх тождествами і нетождествами. Усе це виходить з різних типах абстракції, які різняться відповідно до ярусами мови. Усі вони, проте, мають єдиною спільною властивістю — властивістю лінгвістичної абстракції, отличающей їхнього капіталу від інших абстракцій (фізичної, хімічної, механічної), оскільки мову завжди та скрізь є духовна цінність і умова існування як представника цих цінностей. Ось коротко те, що гадаю про лінгвістичної абстракції.

7. Лексична абстракція ось у чому: слово, що є самої конкретної одиницею мови, перебуває у безпосередньої кореляції ні з об'єктом, і з класом об'єктів. Ідеться як загальників, але й власних назв (топонимии і ономастики). Власні імена і імена загальні суть лише дві різні щаблі лексичній абстракції.

8. Граматична абстракція перестав бути будь-якої кількісної щаблем по відношення до лексичній абстракції. Це абстракція іншого, оскільки граматика немає жодного ставлення до об'єктах чи класам об'єктів, одно як до поняттям. Граматика байдужа до лексичним коріння, коли стосується приєднання до них флексионных елементів, і до лексичним одиницям, коли справа стосується їх синтагматичного поєднання.

Интересно відзначити, що з вивчення фонематичної системи мови необов’язково знати його з лексичній погляду, але цілком треба зазначити його морфологическую і лексемологическую структуру .

9. Фонетична абстракція також є якісно чудове явище. Якщо англійському є аффиксальная морфемаp. s, яка то, можливо показником мн. числа і посессива в іменників і показником 3 особи од. год. в дієсловах, то ці три морфологічних нетожества є тим щонайменше фонологическими тожествами. Флексії у російських прикладах столу (Р. од. год.) і майже (І. мн. год.) утворюють морфологічні нетожества, але фонологически це тожества .

10. Вочевидь, що через фундаментальної ролі різних типів лінгвістичної абстракції і якісного різницю між системами, які перебувають різними ярусах мовної структури, може бути універсально придатної погляду на нейтралізацію мовних опозицій.

11. Питання нейтралізації фонологічних опозицій більш-менш ясний більшість фонологічних шкіл (я — не беру до уваги школу Щербы, з якою розходжуся радикально).

12. Питання нейтралізації граматичних опозицій необхідно вирішувати інакше. Гадаю, що бінарний дихотомический характер фонології простежується досить легко (втім, з винятками: порівн. давньогрецький консонантизм). Але спроби побудувати дихотомію в морфології мають мало шансів на успіх. Я маю у вигляді спробу Трубецького, яка здається мені вдалою, попри багатство зібраного і класифікованого матеріалу, оскільки цей матеріал підганяється під схему, йому яка відповідала.

13. Що стосується фонологічної одиниці, що є вище фонеми у структурі ярусів, думки тут різні, і це вважаю, що їхня думка Мартіні про архифонеме не збігаються з празької фонологічної термінологією, московська фонологічна школа запровадила поняття «гиперфонемы », не збігалася з визначенням архифонемы, оскільки гиперфонема передбачає обов’язково сукупності фонем, і може обмежуватися однієї фонемой. Наприклад, у російській однією рівні (ударні голосні) різняться п’ять одиниць і, е, а й у, про, але іншому рівні (ненаголошені голосні) після твердих згодних и/э і а/о утворюють недиференційовані одиниці, і залишається опозиція між трьома гиперфонемами — и/э, а/о, у, ці гиперфонемы відбивають нейтралізацію фонем и-э і про, у ж залишається ідентичною сама собі, проте, попри цьому рівні це не є фонема, а гиперфонема у.

14. Таким чином, навіть у, фонології і особливо у проблемі нейтралізації опозицій в повному обсязі зовсім зрозуміло, й думки може бути.

15. Терміни типу «омонімія », «полісемія «(хоча розмежування явищ, ними які охоплюють, дуже спірно) можуть із повне право використовуватися в лексикології і, mutatis mutandis, в морфології, але у фонетиці можуть фігурувати лише у лапках, як метафори. Це ж можна сказати про фонологическом терміні «нейтралізація опозицій », використовуваному в морфології і лексикології. Для морфології головний критерій у разі - це питання парадигми, парадигматических відносин, парадигматичною форми, взагалі «парадигматики », що не можна в чистому вигляді просто перенести в фонологию і лексику.

16. Якщо ми встановлюємо шість падежных форм російського слова кістку, хоча є лише кістку (їм., вин.), кісткою (творить.) й кістки (рід., дат і предл.), це пояснюється загальної парадигматикой російських іменників: під час аналізу кількох парадигматических серій виявляються шість форм (той самий має бути справедливим mutates mutandis для прикладів типу il mange — ils mangent і il finis — ils finissent у французькому).

17. Усі попередні міркування стосувалися, зрозуміло, не семантики, а одиниць одного чи іншого ярусу мови та можливості їх нейтралізації. Гадаю, що нейтралізація може представлятися на досить різні аспекти внаслідок розбіжності у природі одиниць, обумовленого розмаїттям типів абстракції різними структурних рівнях мови.

18. З вищесказаного годі було, що структурний аналіз — це привілей фонології і що він незастосовуваний до морфології і лексикології. Структурний аналіз необхідний кожного ярусу структури, як і для всього мови загалом, причому як при синхронному описі, але у головною мері і за історичному вивченні, яке буде достовірним і адекватним своєму об'єкту, тільки коли структурний аналіз буде пронизувати все лінгвістичні дисципліни.

Список литературы

Реформатский А. А. Про співвідношення фонетики і граматики (морфології) // Питання грамматического ладу. М., 1955.

Trnka B. Urová, ní, foné, mu // Acta Universitatis Carolinae, 1 954. Р. 21.

Реформатский А. А. Що таке структуралізм? // ВЯ. 1957. № 6.

TCLP, 4. 1931, TCLP, 6, 1936.

Trubetzkoy N.S. Das morphonologische System der russischen Sprache // TCLP 1934.

Jakobson R. Zur algemeinen Kasuslehre // TCLP, 4 1931.

А. А. Реформатський. Про нейтралізації оппозиций.