Варианты включення України у світову экономику

Реферат.

по міжнародним экономическим.

отношениям.

|на тему: |Варіанти включення України у в світову економіку |.

Київ — 1999.

Запровадження 3.

1. Україна-2000 і інтеграційні об'єднання 5.

1.1. ЄС: реальність, і перспективи 5.

1.2. Розвиток на теренах СНД 6.

1.3. Україна ЧЕС 8.

2. Перспективні партнери України 12.

2.1 Країни АТР і Африки 12.

2.2. Взаємини із країнами CEFTA 14.

Выводы 16.

Список використаної літератури 17.

Роль і важливе місце кожної країни у господарстві й міжнародному розподілі праці (МРТ) залежить від багатьох чинників. До основних ставляться: динаміка розвитку національної економіки, рівень її відкритості і залучення до МРТ, її вміння адаптуватися до місцевих умов міжнародної господарському житті. Україна як суверенну державу поки надає вкрай незначне вплив на МРТ і інтеграційні процеси, які у світовій економіці, залишаючись протягом багато часу в не стоїть осторонь головних світогосподарських процессов.

Знаходячись у центр Європи, поруч із державами, активно перетворюючими свої економіки, Україна помітно відстала і встигає за процесами, які у сусідні держави. Беручи у увагу ресурси, і географічне розташування України, і навіть конкретні умови, які створює світова економіка кожній державі, Україна має знайти свій шлях початку ринкової економіки і прискорення структурних перетворень з метою зміцнення своєї роллю у світовій экономике.

Існують дуже багато точок зору стосовно включення України у МРТ і світогосподарські связи.

Уся логіка розвитку України наприкінці 90-х і в найближчі десятиріччя XXI в. підказують їй необхідність балансування стосунків з Заходом, де буде впритул межувати із Європейським Союзом і Сході — з Росією та інші країнами СНГ.

Проте для України її майбутнє, насамперед, пов’язані з відтворенням державності, й оформленням загальнонаціональної ідеї. Молодий державі ще доведеться вироблення стійкою тенденцією і динамічною моделі економіки. Її політична система виключно тісно прив’язана до специфіки країни, що з географічне розташування держави у межах Центральної, Східної і Південно-Східної Европы.

Європейський вибір України ні передбачає її однозначного тяжіння до Європі, а передбачає створення відносин України в просторі Росія — Європа — Північна Америка — Чорномор’я — СНД. Саме цю систему в глобальному контексті визначає набір стратегій і перспектив шляхів розвитку України у XXI в.

У основу розвитку економічних зв’язків у межах «Север-Юг» то, можливо належить зручне географічне розташування України між технологічно розвиненим північчю і швидко малорозвинутим півднем Європи — й прилеглим щодо нього Близьким Сходом і північноафриканськими країнами. У розвитку і підтримці цих зв’язків зацікавлені як північні країни Європи, і навіть країни зони Чорноморського економічного співробітництва в, і практично весь регіон Середземномор’я. Черноморско-Балтийский стратегічний вектор набуває ще більшу актуальність у межах пріоритетів, позначених Європейським Союзом при розвитку транспортної інфраструктури у бік «Север-Юг», що включає у собі кілька транспортних коридорів, будівництво трубопроводів та інші інвестиційні проекты.

Унікальність географічне розташування України дозволяє їй також виконувати роль однієї з найважливіших ланок на осі «Захід-Схід» чи, іншими словами, по дорозі «Европа-Тихоокеанский регион».

Отже, до варіантів включення України у в світову економіку ставляться як її розвиток у межах інтеграційних об'єднань, і її незалежне розвиток поки що, з відстоюванням національних интересов.

1. Україна-2000 і інтеграційні объединения.

1.1. ЄС: реальність, і перспективы.

Практика показує глобалізації кінця століття в., дедалі більше набирає силу процес регіоналізації світового економічного простору. Для України налагодження ефективних і гідних її потенціалу зв’язку з Європейський Союз представляється одним із пріоритетних завдань. Це збігається і з концепцією, яку обрав собі Європейський Союз в 1993 р. у Копенгагені зустрічі вищого рівня, заявивши, що він розширюватися Схід з допомогою країнах Центральної і Східної Європи. Україна не в списку першочергових мови кандидатів і навіть кандидатів другого ешелону, проте, попри наступні етапи її кандидатура цілком реальне. 14.06.94 було підписано Угоду про партнерство і між Україною та ЄС, на ратифікацію якого усіма членами Союзу пішло майже 4 року. З 1.08.98 цю угоду набрало чинності, і відразу ж в Україні відкрилися б нові змогу виходу ринки країн-членів ЄС — із вітчизняної продукцією. Проте угоду також ставить перед Україною завдання подальшої реструктуризації економіки, зміни механізму співробітництва з ЄС і підготовки правовим полем, яке б створення цього соглашения.

Відповідно до договором про партнерство і між Україною і із 1998 р. розпочато практичні приготування із формування з-поміж них зону вільної торговли.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію в Європейського Союзу, забезпечення входження України у європейський політичний, економічний і з правової простір і шляхом створення передумов на придбання Україною членством Європейському Союзі було затверджено Стратегію інтеграції України у Європейського Союзу Указом президента України від 11.06.98. У цьому документі визначено головних напрямків інтеграційного процесу, саме: економічна інтеграція та розвитку торговельних відносин між Україною та ЄС, адаптація законодавства України до законодавства ЄС, адаптація соціальної полі-тики України залучені до стандартів ЄС і т.д.

Зі свого боку Україна є інтерес для ЄС як і економічному, і у політичному отношении.

1.2. Розвиток у межах СНГ.

Значною проблемою є перспективи економічних відносин із державами СНД і з Росією особливості. Раніше існуючий єдиний народногосподарський комплекс, у якому Україна не була периферією, сьогодні сприймається критично. І, тим щонайменше, годі відкидати те, що було корисним і може бути корисною у цьому і майбутньому. Йдеться про економічних зв’язках, і паростках кооперації, що ще є можливість зберегти й розвинути. Є кілька моделей економічних відносин із новими державами, що виникли місці колишнього Союзу. Не всі з інтеграційних пропозицій сьогодні у змозі потреби та України, та й можливості України в теперішньому етапі вкрай обмежені. Досвід свідчить, що у відносинах із СНД сьогодні неможливо будувати якусь однорідну систему отношений.

Договір про створення Економічного Союзу з СНД від 24.09.93 ставив своєї завданням послідовне і узгоджене економічне зближення колишніх радянських республік через створення вільного пересування товарів, послуг, капіталів робочої сили, і навіть узгодження бюджетної, приносить чималі грошікредитної, зовнішньоекономічної, митної та податкової політики. На базі договору підписано дуже багато угод, які змогли бути, у наступному реалізовані, оскільки відповідали новим національним законодавчих актів молодих государств.

Після підписання договору з приводу створення Економічного Союзу був складено план інтеграційного розвитку, у якого передбачалося створення Платіжного і Митного спілок країн СНД. Однак через що виникли негараздів у справі платежно-расчетных і митних відносин повноцінної реалізації цих ідей досягнуто був. Нездатність і неспроможність реалізувати інтеграційні плани на теренах СНД пояснювалися як внутрішніми труднощами кожного державами СНД, а й недостатньою обгрунтованістю і половинчастим вивченням самих концепцій нових механізмів. У зв’язку з цим відносини України із СНД протягом 90-х будувалися і продовжує будуватися з урахуванням двосторонніх торговоекономічних отношений.

Відносини з Росією. Україна експортує у Росію чорний метал, транспортне устаткування, продукцію неорганічної хімії, цукор, м’ясо, м’ясні вироби. Основними статтями імпорту із Росії є топливноенергетичний продукти, транспортні засоби, лісоматеріали, кольорові метали, ядерні реактиви, синтетичний каучук. Отже, Росія поставила Україну у пряму залежність по електроенергетиці. Після багатьох місяців підготовчої роботи президенти двох десятків країн 27 лютого 1998 р. підписали Договір про співробітництво до 2007 р. Договір передбачає координацію економічного та розвитку обох країн, співробітництво у сфері торгівлі, створення міцної і просторій бази щодо стратегічного партнерства в глобальному масштабі. Практично за визнання Росією повного суверенітету та її територіальної цілісності Україна відкрила двері в просуванні коштом російського капіталу на українські ринки. Цей договір з’явився яскравим прикладом компромісу в ім'я руху вперед.

Особливого значення на теренах СНД Україні мають зв’язку з Таджикистаном, що є другим після Росії постачальником нафти до України, займаючи 4,4% загалом імпорті України. Вигідним є та установчий договір з Таджикистаном оплату 60% постачання нафти товарами і послугами — трубами, ирригационными системами, зерном, сахаром.

Перспективні відносини з Азербайджаном, який почав розробляти видобуток нафти на Каспійському морі та транспортувати її до Європи через Чорне море.

1.3. Україна ЧЭС.

25 червня 1992 р. була підписана Декларація про причорноморському економічне співробітництво. Ідея інтенсифікації причорноморського економічного співробітництва в стала втілюватимуть у реальних формах хозяйствования.

31 серпня 1992 р. створили Діловий Рада ЧЕС та постійний Секретаріат ЧЕС із штаб-квартирою р. Стамбулі. Головне завдання Ділового Ради ЧЕС стала оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка базі цього конкретних проектів сотрудничества.

Країни ЧЕС приступили також до конкретних дій та інших сферах економіки, знайшли свій відбиток у декларації, саме: у розвитку співробітництва у транспорті та телекомунікаціях, обмін інформацією, енергетиці, туризмі, митному регулировании.

До основних напрямів причорноморського співробітництва, які також важливі Україні, можна віднести такі: створення режиму руху товарів, послуг, капіталів, що стимулювало б економічні контакти, розширило б рамки виробничу кооперацію і спільних інвестицій у сферах взаємних інтересів; формування інфраструктури бізнесу — мережі банків та ділових центрів для фінансування й інформаційної підтримки державні й приватні інвестицій у інфраструктурні проекти; спорудження спільні зусилля об'єктів інфраструктури на транспорті — створення нових транспортних комунікацій, перехід на сучасні транспортно-погрузочные і складські технології; створення транспортних коридорів; організація поромного повідомлення між портами у Чорному морі, зокрема. між містом Іллічівськ (Україна) і низкою портів Туреччини; створення транспортно-експедиторських фірм з обслуговування ЧЕС; забезпечення координації й завантаження судноремонтних заводів регіону, із метою здійснення ремонту судів країн ЧЕС; розвиток транспортно-експедиторського співробітництва у сфері автотранспорту, створення необхідної інфраструктури у цій галузі; розширення залізничного повідомлення між країнами ЧЕС, включаючи будівництво залізничних вокзалів; розвиток портового господарства; налагодження авіаційного повідомлення між головними центрами країн ЧЕС; комплексне користування та охорона ресурсів у Чорному морі — біологічних, мінеральних, водних, зокрема. у сфері морського рибальства і риборозведення в гирлах річок регіону; співробітництво у розвитку паливно-сировинний бази регіону, раціональному використанні енергії, зокрема. у спільній фінансуванні енергетичних об'єктів, будівництві газоі нафтопроводів, модернізації нафтопереробних підприємств, будівництві терміналів березі у Чорному морі з прийому нафти і є, запровадження нові й реконструкції діючих вугільних підприємств із впровадженням нового покоління гірських машин, розвитку робіт з використання нетрадиційних джерел енергії; співробітництво у технічне переозброєння металургійних підприємств країн ЧЕС, впровадження нових потужностей, зокрема. використанні нової генерації машин безперервного розливання сталі; модернізація прокатного устаткування з з метою отримання продукції відповідної вимогам світового фінансового ринку, комп’ютеризація і автоматизація виробничих процесів із єдиною метою поліпшення екології і умов праці металургів, захисту водного і повітряного басейнів; розвиток співробітництва у агропромисловий комплекс країн ЧЕС; співробітництво у розвитку харчової й переробної промисловості шляхом освіти спільних підприємств із випуску тароупаковочных матеріалів, продуктів дитячого харчування; технічне переоснащення тютюнової, кондитерської і масложировий галузі й організація виробництва технологічного устаткування цих галузей, включаючи виробництво запасними частинами щодо нього, коштів механізації і автоматизації; що у конверсії окремих підприємств, переведення її масову виробництво якісних товарів з урахуванням розукрупнення, демонополізації і приватизації підприємств; розвиток сучасної системи телекомунікацій, включаючи забезпечення надійного телефонному зв’язку між країнами Причорномор’я; реалізацію пілотного проекту по будівництва оптико-волоконної лінії зв’язок між Туреччиною, Болгарією, Румунією і виконання Україною; кооперація у розвитку уніфікованої митної системи країн регіону, створення повноцінної системи багатосторонніх розрахунків й можливої наступної організації Чорноморського платіжного союзу; співробітництво країн Причорномор’я у розвитку процесів приватизації, підприємництва, зміцнення малого середнього бизнеса.

Участь причорноморської інтеграції ні з жодному разі який суперечить економічних інтересів України, яка за своїм потенціалу і геополітичному розташуванню у Європі є важливим партнером нічого для будь-якого європейського государства.

Шестирічний становлення та розвитку організації доводить її перспективність і сприятливий впливом геть ввійшли до об'єднання країни. Котрі Представляють інтерес Україні відмітними рисами ЧЕС є: широке розмаїтість природних ресурсів, величезні запаси й газу, а також інших сировинних матеріалів; великий інтелектуальний потенціал, наявність значної частини високоосвічених фахівців, учених, інститутів, оснащених передовими науковими технологіями; значний ринок високоі низько кваліфікованою робочою сили, конкурентоспроможної тоді як робочої силою решті регіонів; споживчий ринок у 330 млн. чол., у якому існують стійко високого попиту на дуже багатьох видів товарів та послуг і великій зоні їх дефіцит; регіон потенційно вкрай привабливий розвитку міжнародної туризму завдяки багатому історичному й культурного спадщини і унікальним природним условиям.

Україна має всім необхідними для включення їх у процеси регіоналізації міжнародного співробітництва. Це насамперед, її вигідне геоекономічна положение.

Інвестори країн за інших рівних умов воліють вкладати капітал на відповідні прибережні зони та прикордонні райони України, де початку формуватися інфраструктура для міжнародного бизнеса.

Що стосується України причорноморське співробітництво має розглядатися у вузькому і широкому значенні. У вузькому значенні мова повинна бути про співробітництві територій, які виходять до Чорного моря й у господарських цілях тісно пов’язаних із нею. Цей рівень розвитку регіональної співпраці бере початок з давньої прикордонної і прибережній торговли.

У широкому значенні — це включення до співробітництво всього економічного простору країни. Базисом нього є збільшення різноманітності й гнучкості підприємницької діяльності з всієї территории.

ЧЕС — це вже живий організм, який постійно змінюється створює нові змогу ділового світу Украины.

2. Перспективні партнери Украины.

2.1 Країни АТР і Африки.

Здійснюючи курс — на інтеграцію до світової економіки, Україна намагається розвивати взаємовигідні взаємини з усіма государствами.

Важливим Україні є розвиток зовнішньоекономічної діяльності із державами азійсько-тихоокеанського регіону (АТР), де у справжнє час мешкає майже половина людства, виробляється понад 55% товарної продукції світу і зосереджено приблизно 40% обсягу світової торгівлі. Це — одне із найбагатших і найбільш передових регіонів у області технологій та його виконання. Перераховане вище обумовлює необхідність розширення присутності України, нинішнього регіоні. Більше активна орієнтація України у час в західний бік, що з можливістю отримання інвестицій, передачею технологій, досвіду управління, виключає тих широких можливостей, що відкриваються перед Україною сході. Проте її інтеграції до системи економічних відносин із державами АТР вимагає розв’язання багатьох економічних і полі-тичних проблем, витрати часу на адаптацію українського законодавства до вимог і специфіці региона.

Помітне місце у відносинах України з країнами Африканського континенту належить у співпраці з ЮАР.

ПАР відкриває широкі змогу міжнародного співробітництва у області автотранспортного машинобудування, військово-промислового комплексу. Відмінності природних умов і циклів дозрівання сільськогосподарських культур створюють непогану основу для від України і ПАР агропромисловому секторі. З огляду на таких відмінностей виробники двох десятків країн є конкурентами. І це отже, що за даної сфері цілком реальні спеціалізація і кооперування. Наприклад, за поставки пшениці, Україна могла б закуповувати бегемотів у Південній Африці свіжі фрукти й овочі, необхідні населенню в зимовий період. Іншим напрямком співпраці міг стати використання наявних у Африці технологій збереження і переробки сільськогосподарських продуктов.

Для ПАР, тривалий час перебувала України в міжнародній ізоляції, одно як й у суверенної України, надзвичайно попереду стоїть завдання інтеграції на світовий господарство. Багато в чому подібні труднощі, пережиті країнами — з одного боку, і взаємодоповнюваність господарських комплексів обох країн — з іншого, можуть стати надійним підвалинами взаємовигідного співробітництва. У цьому його динамізм визначатиметься тим, наскільки адекватно боку реагуватимуть не зміни кон’юнктури, і враховувати інтереси друг друга.

2.2. Взаємини із країнами CEFTA.

Країни Центральній і Східній Європи були й залишаються важливими торговоекономічними партнерами України. Між ними склалися взаємодоповнюють зв’язку у різних галузях економіки, науку й техніки. Зацікавленість у взаємне співробітництво пояснюється такими чинниками, як територіальна близькість, подібність розв’язуваних цими двома країнами завдань, а України і те, що її найближчі сусіди стануть членами ЕС.

Проте для України процеси, які у рамках CEFTA, представляють інтерес лише з погляду новий ємного ринку у країнах, а й як приклад для оптимізації господарських зв’язку з сусідами із СНД й у рамках Чорноморського економічного сотрудничества.

Країни ЦСЄ розпочали і процес інтегрування в EС у тому, щоб у майбутньому стати повноправними членами. У Угорщини, Польщі, Чехії, Словенії реальним перспектива вступу до ЄС 2002 г.

Найбільш актуальним Україні є збереження у межах регіону та з урахуванням процесу глобалізації існуючої спеціалізації країн CEFTA в транспортному машинобудуванні, виробництві медикаментів і медичного устаткування, малотоннажної хімії. Україні життєво важливо підтримувати співробітництво у сфері виробництва сільськогосподарських машин, автомобілів, електронної техніки й енергетичного устаткування. Відновлення гаснучих зв’язків у чорній та кольоровою металургії, хімії, деревообробної промисловості також має дати імпульс для відродження економіки Украины.

Величезні резерви приховані у розвитку кооперації між підприємствами, переробними сільськогосподарську продукцію та які випускають продукти харчування. Сьогодні на ринках України бачимо дедалі більше продовольства, поставленого із Польщі, Угорщини та Чехії. Воно привертає до собі увагу яскравою упаковкою і високим якістю, у часто коли вони європейських стандартів явно. Це завдяки з того що у країнах активно заробив приватний сектор, орієнтований швидку реалізацію споживчих товарів, збут яких частково складає західні ринки, але у основному — до ринків країн СНД й у першу чергу, до України, Білорусь та Росію. Отже, завдяки змін економіки країн CEFTA склалася нова товарна структура зовнішньоекономічних зв’язків України з тими странами.

З сказаного вище варто, що і Україна, і країни ЦСЄ об'єктивно зацікавлені у продовженні взаємної торгівлі, особливо у області машинотехнической продукції. Сьогодні слід шукати компроміси. Серед інших заходів, сприяють розв’язання проблеми платоспроможності партнерів, годилося б розглядати можливість освіти нового платіжного союза.

Выводы.

Магістральним через розвиток економіки України у XXI в. стане створення економіки відкритого типу, тобто. такій міжнародній економічній системи, що у останнім часом набрала найбільше прибічників у світі. Це, з одного боку, дасть змогу Україні, яка відкрилася світу, стати зрозумілою країнампартнерам і спілкуватися з лицарями у однією мовою бізнесу, з другого боку, відкриє для ТНК шлях у Украину.

З метою входження до світовий економічний простір Україна зобов’язана впровадити у практику принципи вільної торгівлі, і сповідувати в цьому сенсі відкритість економіки, послідовно і неухильно проводити приватизацію і створити ефективну, скорочену до мінімуму державну администрацию.

На ці процеси України впливатимуть ще й ТНК, котрі поділили між собою мирову простір і використовують національні уряди в свої інтереси, диктуючи їм умови і визначаючи коло пільг, необхідні своєї діяльність у країні. Практика виступи ТНК національними ринках розкриває методику використання ними політичних кіл національних держав, інфраструктуру, національну систему інновацій і захисту авторських прав. Через війну складається ситуація, коли ТНК потребує організації допомоги з боку національної держави, якій у своє чергу потрібні ТНК задля досягнення своїх целей.

Однією з головних завдань України у розвитку регіональної співпраці є розширення експортної бази, яка орієнтована ринки сусідніх країн, налагодження із нею производственно-кооперационных зв’язків і науковотехнічного співробітництва. Понад те, участь України у регіональному співробітництві потребує створення необхідної інфраструктури економічного і культурного спілкування. Адже зростання мобільності населення у з полегшенням громадян України умов виїзду зарубіжних країн має, насамперед, економічну природу. Напрям потоків українських «комерційних туристів» визначається, насамперед, кон’юнктурою різних видів споживчих товарів як у ринку, і на ринках сусідніх стран.

Список використаної литературы.

1. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу /.

Урядовий Кур'єр, 18 червня 1998. 2. Сіденко У. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної.

Європи. Економіка України, № 12, 1998 3. Токарев Про. ПАР — наш новий зовнішньоекономічний партнер. Економіка.

України, № 5, 1998. 4. Соколенко З. І. Глобальні ринки XXI століття: Перспективи Украины.

Київ: Логос, 1998.