«Осенняя воля» і «Росія»
И немає кінця! Миготять версти, кручі… Зупини! Наш, шлях — стрілою татарської древньої волі. Летит, летить степова кобилиця І мне ковила… Летит, летить степова кобилиця І мне ковила… И вічний бій! Спочинок нам лише сниться. И вічний бій! Спочинок нам лише сниться. Пусть ніч. Домчимося. Озарим вогнищами. Закат у крові! З серця кров струменіє! В степовому диму блисне святе прапор. Я — вже… Читати ще >
«Осенняя воля» і «Росія» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
«Осенняя воля» і «Россия»
О, Русь моя! Дружина моя! До болю.
Нам ясний довгий шлях!
Наш, шлях — стрілою татарської древньої волі.
Пронзил нам груди.
А. Блок.
Александр Олександрович Блок — чудовий російський поет, спадкоємець великих традицій Пушкіна, Лермонтова, Некрасова. Замислюючись про долю Росії, поет звертається до її давню історію, аби зрозуміти сьогодення та передбачити майбутнє.
Цикл віршів «Поле Куликовому» — чудового зразка громадянської лірики Блоку, у ньому поет органічно зливається зі своїми ліричним героєм. Важко зрозуміти, так, мабуть, і навіть байдуже, де автор каже від, коли в імені ліричного героя. Тут у поета ви маєте чудовий образ Росії — дружини, молодий і палко коханої жінки. Таке трепетне ставлення до батьківщини зустрінеш тільки в Блоку. Він хоче зрозуміти джерело сили та стійкості Росії, від надання цього не слабшає, а лише зміцнюється синова прихильність до батьківщини. Поет прагне розгадати Росію, але ці неможливо, вона не досяжна людині і тому ще прекраснішого.
Я — вже не перший воїн, не останній,.
Долго буде батьківщина хвора.
Помяни за раннею зубожій.
Мила друга, світла дружина!
Изучение Росії дає стимул жити й творити задля такої великої країни, яка вижила, минаючи кров’ю, стала на ноги, але ще зміцніла — занадто глибокі й серйозні рани отримала. Автор переконаний, що Росія выдюжит на цей раз, вона переживала страшніші і скрутні часи.
Пусть ніч. Домчимося. Озарим вогнищами.
Степную далеч.
В степовому диму блисне святе прапор
И ханської шаблі сталь…
И вічний бій! Спочинок нам лише сниться.
Сквозь кров, і пил…
Летит, летить степова кобилиця І мне ковила…
Блок не намагається відповісти на питання. Він поет-символіст і його варто лише напівнатяку, легкої здогади, а читачі самі зрозуміють, дофантазируют усе те, що викликати у тому уяві автор.
Блок впевнений, Росію охороняє якась сила, вона невидима, але відчувається. Завдяки цьому заступництву країна піднімається з попелу, як птах Фенікс. У країни не може бути великого майбутнього.
Серебром хвилі зблиснула другу.
На сталевому мечі,.
Освежила курну кольчугу.
На моєму плечі.
И коли, вранці, тучею чорної.
Двинулась орда,.
Был в щиті Твій образ нерукотворний.
Светел назавжди.
В цьому циклі, як у іншому, розкрився талант пота-провидца. Блок відчуває труднощі, які мають пережити Батьківщині. Але він гордий силою і несгибаемостью Росії. Тільки величезної країні у змозі великі випробування.
И вічний бій! Спочинок нам лише сниться.
Сквозь кров, і пил…
Летит, летить степова кобилиця І мне ковила…
И немає кінця! Миготять версти, кручі… Зупини!
Идут, йдуть перелякані хмари,.
Закат у крові!
Закат у крові! З серця кров струменіє!
Плачь, серце, плач…
Покоя немає! Степова кобилиця.
Несется з нальоту!
Эти вірші написані хіба що поза часом, в повною мірою можна зарахувати до вирішального для Росії XIV, і до XIX, навіть до XX століть. У цьому бачу геніальне пророцтво Блоку — поета та громадянина Росії.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.