Омоніми. 
Українська мова професійного спілкування

Омоніми (від грец. homos — однаковий, опута — ім'я) — це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії - наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, напр.: дід' - батьків або материн батько; дід2 — будяк; дід3 — сніп соломи чи очерету; дід4 — їжа з пшона та борошна; дід5 — назва танцю; або стан' - стоянка; воююча сторона; стан2 — талія; стан3 — умови, ситуація; стан4 — пристрій.

Джерелами омонімії є:

випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) — деркач (віник); термін (слово) — термін (строк);

розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) — переказати (гроші); сісти (про людину) — сісти (про батарейку);

словотворчі процеси: винний (вина) — винний (вино); безділля (неробство) — безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) -компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) -ВАК (Вища атестаційна комісія);

збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови — сум (смуток); СТО (станція технічного обслуговування) — сто (100);

збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння) — лава (з італ. — розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) -клуб (з англ. — товариство, приміщення);

засвоєння з різних мов: ліга (з франц. — асоціація) -ліга (з італ. -знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. — спечені глиняні вироби у вигляді цегли) — клінкер (з англ. — вузький довгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом — чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії - продукт взаємодії близь-коспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми «фальшивими друзями перекладача», «підводними рифами у мовленні», «ключами, що відмикають зовсім різну дійсність». За словами І. Фаріон, «…різність супроти однаковости звучання — це згущений вияв окремішности кожної мовної системи на тлі спільнослов'янських закономірностей; це можливість крізь однакову форму побачити зовсім инший зміст; це, врешті, звукова омана, яка ніби навмисне приховує національно-мовні смисли, що властиві тільки тому, а не иншому народові» .

Провокаційна близькість слів — однаковість (чи приблизна однаковість) звучання — створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу.

Наведемо приклади з різних слов’янських мов, напр.: польської: ро^ггеЪ (похорон) — погріб (укр.); сЬагакґегпу (відважний, рішучий) -характерний (укр.); grzywna (штраф) — гривня (укр); йита (гордість, пиха) — дума (укр.); ёумап (килим) — диван (укр.); зіеіапка (легке, безтурботне життя, ідилія) — селянка (укр.); м>аі.а (супниця) — ваза (укр.); чеської: Ыograph (кінематограф) — біограф (укр.); ЬисЫа (булка) -бухта (укр.); Ноіка (дівчина) — голка (укр.); с>5гуу (свіжий) — черствий (укр.); ІшЬа (рот) — губа (укр.); гасИосі (туалет) — захід (укр.); рогог (увага) — позор (рос, ганьба); ріеппік (грабіжник) — пленник (рос, полонений); босіш (статуя) — соха (рос, плуг); сербської: сад (зараз) -сад (укр.); хорватської: домовина (батьківщина) — домовина (укр.); вреднота (надбання) — вреднота (укр.); російської: пыльный (від пилу) — пильний (укр., ретельний); наглый (раптовий) — наглий (укр., нахабний); неделя (тиждень) — неділя (укр., день тижня); мешкать (бути повільним) — мешкати (укр., проживати); орать (кричати) — орати (укр., землю); рожа (морда, пика) — рожа (укр., мальва, троянда); человек (людина) — чоловік (укр., одружений); запамятовать (забути) — запам 'ятати (укр.) та ін.

Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар31. Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах. Дібрала та докладно пояснила правильне вживання таких омонімів І. Фаріон: Ми часто боліємо за «Шахтар» (замість уболіваємо); називаємо по фамілії (замість на прізвище, а фамілія живе у селі); губимо чужу долю (замість занапащаємо, а губимо речі); мішаємо працювати (замість заважаємо, а мішаємо кашу); їмо обід з трьох блюд (замість із трьох страв на різних блюдах); лишаємо когось прав (замість позбавляємо, а лишаємо напризволяще); відказуємо у послузі (замість відмовляємо, а відказуємо на запитання); дурно себе почуваємо (замість погано, зле, але дурно кудись йдемо); смутно згадуємо (замість нечітко, ледве, а смутно хіба від цього на душі); приїздимо зі свитою (замість із почтом, але у старій свиті); путаємо терміни (замість плутаємо, а путаємо коней); заказуємо квитки (замість замовляємо, але заказуємо туди їхати); заставляємо щось робити (замість змушуємо, а заставляємо хату меблями і річ у ломбарді); доказуємо теорему (замість доводимо, а доказуємо казку до кінця); цілу неділю ходимо на роботу (замість тиждень, а в неділю відпочиваємо); заїжджаємо комусь у рожу (замість у пику, а рожі зацвітають у саду); поступаємо до університету (замість вступаємо, а поступаємо комусь шмат городу); гойдаємо дитину в люльці (замість колисці, а люльку куримо); зачиняємо калітку (замість хвіртку, а калитку ховаємо); йдемо до книжного магазину (замість книжкового чи книгарні, але знаємося на книжному стилі); являємося найбільшими знавцями (замість є, а являємося хіба що у сні); їздимо на рибалку (замість на риболовлю, але з рибалками); гадаємо на кавовій гущі (замість ворожимо, а гадаємо, що знаємо українську мову…).

Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, напр., з англійської: accurate (точний), magazine (журнал), figure (цифра), dramatic (несподіваний, яскравий), decade (десятиріччя), formal (офіційний), nation (народ, країна), sabotage (диверсійний акт), popular (народний), з французької: artiste (художник) та ін. Звичайно, для того, щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника.

Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому — з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.