Трансформация біблійного образу Абадонны у Мільтона і Клопштока

Трансформация біблійного образу Абадонны у Мільтона і Клопштока

Е.В. Плешакова.

Для літератури Біблія які вже неоціненне джерелом різноманітних тим гаслам і образів. Вони входить у художній текст, розкриваються письменниками яскраво і насичено. Часто образи наділяються новими рисами, а «старі», традиційно властиві їм, замовчуються; в такий спосіб відбувається свого роду перетворення, переосмислення, трансформація образу. Автори, однаково звертаючись до антиномії «добро — зло», представляють її з допомогою біблійних перонажей: Бога, янголів, Пресвятої Богородиці, з одного боку, і Сатани, демонів — з іншого. У на відміну від теми раю, добра, де відбувається чіткий поділ персонажів (ангели, Месія, апостоли), демонічна тема вводиться збірним чином, хоча вже у самої Біблії названа жодна постать Царства пітьми. Нашу увагу залучив непомітний, навіть дещо скромний образ пропащого ангела Абадонны, яким постає у мистецькій літературі XVIIXVIII століть.

В Біблії образ Абадонны, зазвичай, — образ загальний. Слово «аббадон» що запозичене зі єврейського мови та означає «безодня», «руйнація» (порівн.: Іов. 26.6, 28.22; Притч. 15.11, 27.20). Протягом усього Старого Завіту — це місце смерті, загибелі. Одушевленим і персоніфікованим образ стає лише у Откровении Іоанна Богослова (Апокаліпсис), коли йдеться у тому, що дасть того, як «вострубит п’ятий Ангел» (Одкр. 9.11). Тут уже чітко Абадонна — ангел безодні, ватажок згубної сарани, виглядом як і коням.

В сучасному російському перекладі Біблії ім'я «Абадонна» зустрічається лише п’ять раз. Проте, це завжди був так. Ще на початку ХІХ століття які були перекладах, використовуваних на богослужінні, це слово не вживалося зовсім. Безодня називалася «пагубой», і сам образ персоніфікувався. Порівняємо:

Перевод XVII століття: Сучасний переклад: Іов. 26.6 Наг пекло перед них і несть одяг пагубе його. Пресподня оголена перед Ним, немає і покривала Аваддону. Іов. 28.22 Пагуб рекоста, і слышахове їх славу. Аваддон і смерть кажуть: вухами нашими чули ми слух неї.

Следует відзначити, що в багатьох редакціях сучасних німецького і англійського перекладів Біблії ім'я Абадонна також відсутня (крім Апокаліпсиса):

Немецкий переклад: Англійський переклад: Іов. 26.6 Das Totenreich ist aufgedeckt vor Ihm, und der Abgrund hat keine Decke. The world of the dead lies open to God; no convering shields it from his sight. Іов. 28.22 Der Abgrund und der Tod sprechen: «Wir haben mit unsern Ohren nur ein Gerucht von ihr gehort». Even death and distruction admit they have heard only rumours.

Как це випливає з наведених прикладів, Абадонна називається то «світом мертвих» (the world of the dead; das Totenreich), то «смертю» (death), то «безоднею» (der Abgrund). Слово «безодня» в сучасному російському перекладі Біблії вживається понад 50 відсотків раз, а слово «смерть» — більш 400 раз.

Таким чином, можна дійти невтішного висновку, що правове поняття «Абадонна» як має у Біблії дві різні значення, а й вживання даного слова який завжди збігається в різних перекладах.

Наше увагу залучило лише одна з значень слова — персоніфіковане. Вона дала створити незалежний образ і введення їх у світову літературу, хоч до нього зверталися нечасто. Приміром, починаючи з перекладу Біблії на англійська мова Дж. Уиклифом, Оксфордський словник фіксує лише одне поява персонажа Абадонны в англійської художньої літератури — у Дж. Мільтона в «Повернутому рай» (гол. 4: «In all her gates Abaddon rues thy bold attempt»). Попри те що, що у «Загубленому рай» ім'я Абадонны не вживається ніколи, яке образ невіддільне від демонічного царства, образи безодні, руйнації, смерті постають докладними і насиченими, інколи ж персоніфікуються. Наприклад, у другому розділі «Втраченого раю» є такі рядки:

Смерти страшний образ.

Ухмылкой злий достаток надав.

Грядущим бенкетом і благословив.

Прожорливое черево, що тепер

Обильной їжею голод вгамує;

А мерзенної тіні мерзотна мати,.

Не менш тріумфуючи, своєму.

Родителю сказала: «- Я зберігаю.

От Пекла заповідний ключ.

По права й велінням Царя.

Всемощного. Він наказав довіку.

Врат адамантовых не відмикати,.

А проти сили — напоготові Смерть.

С списом, якому противостать.

Не владно ніяке істота…".

(Мильтон Д. Втрачений рай. СПб., 1999. З. 61−62).

Приравнять образ «мерзотної матері» до образу Абадонны дають можливість слова: «Я зберігаю /Від Пекла заповідний ключ», що він відповідає біблійної легенді, відповідно до якої Абадонна був переможених янголом, які мають ключ від Пекла (порівн.: Одкр. 9.1−11). Як бачимо, в «Загубленому рай» Мільтона образ безодні, смерті той самий двоякий, як й у Біблії.

Образ Абадонны в «Повернутому рай» ні відповідає аналогічному образу, створеному Апокаліпсисі. У Біблії Абадонна — грізний демон, управляючий сараною, «як і коням, приготовленим війну». У Мільтона її спосіб протиставлено образу Бога, прийдешнього у славі своєї. Це не той Абадонна, який був однією з учасників війни проти Всемогутнього. «In all her [Hell] gates Abaddon rues» — «Перед дверима її (безодні, геєни. — Е.П.) страждає (кається) Абадонна».

Эпическая поема Мільтона мала широкий успіх у всій Європі. Відомий швейцарський поет Бодмер робив переклади цієї поеми німецькою мовою, мріючи з приводу створення для німецької літератури схожого за силою епічного твори. Його мрію втілив Ф. Г. Клопшток, автор поеми «Мессиада». Для поеми Клопштока характерні самі космічність і вселенський масштаб, що у «Втраченого раю». На відміну від «Втраченого раю», основою якого покладено події, пов’язані з гріхопадінням першої людини, в «Мессиаде» сюжет полягає в подіях Нового Завіту. Тут тісно переплітаються три світу: світ світлий, піднесений — світ Бог і погода янголів, — світ земної, у якому видимим шляхом до Бога постає Ісус Христос, і світ демонічний, світ темних сил, що відійшли від своєї Творця. Та ж, як і в Мільтона, в «Мессиаде» відчувається яскраво виражене протистояння Добра Злу, Царства Темряви — «Бога святому житлу».

Подобно Мільтону, у Клопштока демонічне царство представлено не одним чином Сатани. Тут і Веельзевул, і Адрамелех, і Люцифер, і ще самостійні демонічні персонажі. Абадонна не зливається воєдино з чином Сатани, як це іноді відбувається в Мільтона. Це цілком персоніфікований образ, здатний плакати радіти. Це занепалий ангел, серафим, Авдиил Абадонна.

На протязі поеми Клопштока Абадонна з’являється вісім разів, і його переживання представлені настільки ємно, що може бути однієї з головні персоналії. Абадонна уникнув Творця, але автор постійно хіба що дає можливість повернутися тому. Не випадково Абадонна шукає і знаходить Месії у Гетсиманії, пізніше — бачить Його на хресті. Не подібна ця ситуація з словами Пресвятої Богородиці: «Я єсмь двері: хто ввійде Мною, той спасеться, і ввійде, і вийде, і пажить знайде» (Ін. 10.9)? Але занепалому ангелу не судилося повернутися до Чертог райський через гордині; він вважав себе рівним Всемогутньому.

В завершення хотілося б сказати кілька слів про причини звернення до цієї темі. Зазвичай, Сатана — втілення зла, руйнації, смерті, противник Бога. Саме такою, починаючи з середньовіччя, асимілювався у європейській літературі образ Сатани. Цей збірний образ об'єднав у собі, як у Еге. Френцель (v.: Frenzel E. Stoffe der Weltliteratur. Stuttgart, 1992. P. S. 702−703), безліч чорт і характеристик окремих залишених поганських богів. У Біблії Сатана спочатку — занепалий ангел, одне із найбільш прекрасних, але котрий вирішив себе подібним величчю Богу-Творцу і відринутий за гординю. Починаючи з XVI століття протестантській літературі з’являється образ стражденного пропащого ангела — демона — як питанням католицьких авторів: «Які ж міг Ангел вибрати зло?» Саме через своє вибору і страждає. Але в Клопштока з’являється нова щабель у розвитку образу: він дає можливість мечущемуся ангелу повернутися знову на Чертог райський через покаяння.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.