Опричнина

1.

Введение

…3.

2. Початок 19 століття Далекому востоке…4.

3. Інтереси Росії у дослідженнях на востоке…4.

4. Продовження досліджень, і освоєння территорий.5.

5. Що освоєння Далекого сходу России…6.

1.

Введение

.

Російська імперія мала колосальної по протя-женности територією. Завдяки енергії і сміливості зем-лепроходцев 16−18 століть (Єрмак, Невельської, Дежнєв, Вран-гель, Берінг тощо. буд.), кордон Росії була просунута далеко Схід, до самого узбережжю моря. Через 60 років відтоді як загін Єрмака подолав уральський хребет, їх сини й онуки вже срубали перші зимовища на берегах Тихо-го океану. Першими на суворе узбережжі Охотського моря вийшли у 1639 року козаки Івана Москвитина. Активне осво-ение Далекого Сходу Росією розпочалося за Петра 1 прак-тически відразу після Полтавської перемоги і закінчення Север-ной війни з висновком світу зі Швецією в 1721 року. Петро 1 цікавився морськими шляхами до Індії та Китаю, распрос-транением впливу на східну частина Тихого оке-ана, досягненням «незнаної частини» Північної Америки, куди ще встигли добратися французи та англійці. Нові рус-ские землі зі своїми невичерпними багатствами, родючими ґрунтами і лісами ввійшли невід'ємною частиною у складі рус-ского держави. Потужність держави помітно збільшилася. «Здивована Європа, на початку князювання Івана Третього, чи навіть подозревавшая про існування Московії, затиснутої між Литвою і татарами, була ошелешена появою ог-ромной імперії на східних своїх околицях». І хоча це територія належала Російської імперії спосіб життя народностей, які населяли його від Уралу до Сахаліну, оставал-ся лише на рівні недалекому від первіснообщинного, яка існувала вони й до колонізації їх Росією. Влада огра-ничивалась діяльністю царських намісників і содержа-нием невеликих гарнізонів в як — нибудь великих населен-ных пунктах. Царське уряд бачила у Сибіру і Даль-нем Сході насамперед джерело дешевого сировини, так чудове місце для заслань та тюрем.

шь о 19-й столітті, коли Росія вступив у епоху капита-листического розвитку, почалося інтенсивне освоєння ог-ромных пространств.

2. Початок 19 століття Далекому востоке.

початку XIX століття ще було предприня-то як — нибудь великих досліджень Далекого сходу. По верхньому перебігу річки Амур немає навіть пос-тоянного населення. Хоча обмежуватися районом Амура цій території звісно не можна.

Головним подією у той час безсумнівно була экс-педиция Г.І. Невельского в 1819 — 1821 — x роках. Йому вдалося як досліджувати узбережжі Сахаліну, а й довести, що якого є островом. Подальша робота з вивченню Далекого сходу принесла йому ще одну перемогу. Він відразу відкрив місце розташування гирла Амура. У його дослідженнях йому предс-тавлялся вкрай незаселений берег. І це дійсно, сог-ласно даним у той час чисельність місцевого населення в Далекому сході в різних народностей коливалася від однієї чотирьох тисяч человек.

Безсумнівно, що чільними дослідниками були каза-ки і переселяющиеся селяни. Саме вони освоювали територію Далекого сходу суші. У 1817 року крестья-нин А. Кудрявцев побував на Амурі у гиляков. Він знав, що землю де вони живуть дуже багата далека від циви-лизации. У тридцятих років про це повідав побіжний ста-ровер Г. Васильев.

3. Інтереси Росії у дослідженнях Сході.

Маючи відомостей про незаселенности дальневос-точной території Франції і неподвластности місцевого населення, уряд Росії у 50-ті роки XIX століття порушила Китаю питання розмежування терри-торий. У 1854 року у Пекін були пропозиції прис-тупить до переговорів.

Двадцять восьмого травня 1858 року був заключён Айгунь-ский договір з якому відбувалося розподіл дальневосточ-ных областей. То справді був чень важливий етап лідера в освоєнні Дальне-го сходу цілому. Оскільки тепер будь-яка експедиція чи да-жі просто переселенці були зобов’язані враховувати принадлеж-ность тій чи іншій территории.

У результаті Росія отримала додаткові багатства і поселення із яких збирати податі. Дослідження ж територій тепер приобритали і аспект розвідки по-лезных ископаемых.

4. Продовження досліджень, і освоєння территорй.

У 1844 року помандрувавши півночі і далеким облас-тям Сибіру А. Ф. Миддендорф потрапив і річку Амур. Його изыс-кания позволии встановити приблизний маршрут русла Амура. Він же його послідовник в 1849 року — Г.І. Невельс-кой привели у себе хвилю російських селян і козаків. Тепер вивчення й освоєння Далекого сходу ставало більш розширеним і планомерным.

У 50-х роках в низов’ях Амура було вже обра-зовано два округу — Миколаївський і Софійський. Також було об-разован Уссурійський козачий і Южноуссурийский округи. На території, до початку шістдесятих років, пересели-лось понад три тисячі человек.

У 1856 року біля майбутньої Амурської Одеській області було поставлено три російських посади: Зейский, Кумарский і Хинганский, проте активне заселення цих галузей почалося лише 1857 року. Навесні саме цього року вниз по Амуру були двинуты перші три сотні новосформованого з забайкальцев Амурського кінного заводу. З 1858 року розпочався процес посиленого освоєння і заселення Далекого сходу російськими переселенцями. З 1858 по 1869 року в Далекий вос-ток переселилося понад тридцять тисяч жителів. Близько по-ловины всіх російських переселенців склали козаки з сосед-ней Забайкальської области.

еперь щодня Далекому сході відзначався уси-ленной із розробкою та вивченням місцевості. До того часу ще ніхто не становив повної карти Далекого сходу. Хо-тя спроби це були в усіх первопро-ходцев і дослідників. Їх здобутків у цій галузі пре-пятствовала дуже велике площа території і що крайня її незаселеність. Тільки на початку 70-х років, бла-годаря спільним зусиллям і з розпорядженню особисто царя, було створено дуже приблизна карта основних заселених районів Далекого востока.

Будівництво сибірської залізниці, розпочате в 1891 г. і яке закінчила в 1900 р. зіграла велике значення в экономи-ческом розвитку цих районів. Особливо це зміцнило пози-ции російського держави щодо Далекому Сході. На бере-гу Тихого океану побудували місто і военно — морську базу. І щоб ні у кого не виникало сумніви, що це землі російські, місто назвали Владивосток.

5. Що освоєння Далекого сходу России.

Наприкінці шістдесятих років XIX століття Далекий схід був значною мірою заселений і освоєно вихідцями з Сибіру та Європейської Росії. Значи-тельные успіхи досягнуто в Амурської області, куди спрямовувалася переважна маса переселенців і із успе-хом освоювалися родючі землі Амурско — Зейской равни-ны. Вже на 1869 року Амурська область стала житницею всього Далекосхідного краю але тільки повністю обеспе-чивала себе хлібом і овочами, а й мала великі надлишки. На території Примор’я питому вагу і чисельність крес-тьянского населення кінці XIX століття були мень-шими, ніж у Амурської області, а й сдесь розмах поселенців вселяв повагу ипризнание мужності первопроход-цев. Чисельність для місцевих жителів незважаючи, і може бути збільшена й саме з — за цього різко уменьшилась.

Налагодилися стабільні торговельні відносини зі Кита-ем, що у своє чергу приносило постійний дохід російської скарбниці. Багато китайці, бачачи що поруч є благополучні місця у Росії стали переселятися на Російську сьогодні вже, землю. Їх гнали з батьківщини неврожаї, малоземелля і побори чи-новников. Навіть корейці, попри суворі закони у своїй країні, придусматривающие навіть страту за само-вольное переселення, ризикували життям аби до російських территорий.

Загалом і в цілому дослідження й освоєння Далекого вос-тока, яке здобуло свій апогей у середині дев’ятнадцятого ве-ка вже в кінці набуло досить спокійний і планомірний характер. А дослідження територій Далекого сходу щодо наявності з корисними копалинами приносить успіх й у на-ше час. Ще дуже багато таємниць зберігає далекосхідна земля.

1. Гринин Л.Є. «Історія Росії» ч.2, М., 1976 г.,.

384cтр.

2. Ивенкова Н. А. «Давня історія Далекого.

востока", М., 1983 г., 201стр.

3. Кабузан Н. Е. «Як заселявся Далекий восток»,.

Хабаровск, 1967 г., 233стр.

4. Нова історія Китаю. М., 1972 р., 177cтр.