Медико-санітарні наслідки авіакатастроф
В системі медицини катастроф лікувально-евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ) є одним з основних і найбільш трудомістких видів діяльності з охорони здоров’я під час ліквідації медичних наслідків у надзвичайних ситуаціях, спрямованих на охорону й відновлення здоров’я населення, зменшення кількості летальних випадків та інвалідності серед уражених. Принципи організації екстреної медичної допомоги… Читати ще >
Медико-санітарні наслідки авіакатастроф (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Світова практика свідчить, що до основних видів ураження під час авіаційних катастроф належать механічні та опікові травми. Можливе також кисневе голодування внаслідок розгерметизації салону літака, що перебуває на великій висоті.
Крім загальних факторів ураження, характерних для усіх видів транспорту, існують так звані специфічні вражаючі фактори, що діють на екіпаж і пасажирів авіаційного транспорту під час катастрофи. Це: гостра гіпоксія — кисневе голодування (так, на висоті 14 000 м людина, яка дихає атмосферним повітрям, гине вже через 30 секунд), вибухова декомпресія (в разі розгерметизації салону літака на висоті понад 5000 метрів виникає бурхливий вихід азоту з крові і закупорка газами судин), перепад та різке коливання барометричного тиску; дія низької температури (на висоті 10 000 метрів t° - 50 °С), невагомість, значна інсоляція, прискорення Коріоліса, повітряна хвороба.
Таким чином, основними видами уражень у пасажирів та екіпажу будуть — травми і термічні опіки, інколи — кисневе голодування під час розгерметизації кабіни або салону літака. Травми можуть бути ускладнені опіками.
Розміри санітарних втрат можуть сягати 80−90% від загальної кількості людей, що знаходяться на повітряному судні, Максимальна кількість потерпілих може дорівнювати: на літаку АН-2 — 12 осіб, АН-24 — 47, ЯК-42 — 113, ТУ-154 — 168, ИЛ-86 — 324 особи.
За даними В.В. Мєшкова (1992), серед потерпілих з механічними ушкодженнями можуть бути 90%, у тому числі, в стані шоку — 10%, з черепно-мозковою травмою — 40%, з комбінованими ушкодженнями (травми та опіки) — 10−20%. Біля 50% становлять тяжкий та надто тяжкий ступінь травми. Біля 40% будуть потребувати накладання пов’язки, 60% - введення знеболюючих засобів, 35% - іммобілізації переломів, 60−80% - евакуації на носилках та щиті.
У разі авіакатастроф розмір санітарних втрат може досягати 80 — 90% від загальної кількості людей, які перебувають на повітряному судні. Максимальна кількість потерпілих може складати: на літаку Ан-2 — 12 людей, Ан-24 — 47, Як-42 — 113, Ту-154 — 168, Іл-86 — 324 людини.
В системі медицини катастроф лікувально-евакуаційне забезпечення (ЛЕЗ) є одним з основних і найбільш трудомістких видів діяльності з охорони здоров’я під час ліквідації медичних наслідків у надзвичайних ситуаціях, спрямованих на охорону й відновлення здоров’я населення, зменшення кількості летальних випадків та інвалідності серед уражених. Принципи організації екстреної медичної допомоги в системі ЛЕЗ потерпілих у надзвичайних ситуаціях ґрунтуються на загальних положеннях охорони здоров’я населення та надання йому медичної допомоги і відображають медико-соціальні особливості цього періоду, зумовлені масовим надходженням потерпілих, що потребують екстреної медичної допомоги, та різкого зміною умов життєдіяльності населення.