Особливо небезпечні інфекційні хвороби тварин

Інфекційні хвороби тварин — група хвороб, що має такі загальні ознаки, як наявність специфічного збудника, циклічність розвитку, здатність передаватися від зараженої тварини до здорового і приймати епізоотичне поширення.

Епізоотичне вогнище — місце перебування джерела збудника інфекції на певній ділянці місцевості, де при цій ситуації можлива передача збудника хвороби сприйнятливим тваринам. Епізоотичним вогнищем можуть бути приміщення і території з тваринами, що знаходяться, у яких виявлена ця інфекція.

По широті поширення епізоотичний процес характеризується трьома формами: спорадичною захворюваністю епізоотією, панзоотіей.

Спорадія — це одиничні або небагато випадків прояви інфекційної хвороби, зазвичай не пов’язані між собою одиничним джерелом збудника інфекцій, найнижча міра інтенсивності епізоотичного процесу.

Епізоотія — середня міра інтенсивності (напруженості) епізоотичного процесу. Епізоотія характеризується широким поширенням інфекційних хвороб в господарстві, районі, області, країні. Епізоотії властиві масовість, спільність джерела збудника інфекції, одночасність поразки, періодичність і сезонність.

Панзоотія — вища міра розвитку епізоотії. Характеризується надзвичайно широким поширенням інфекційної хвороби, що охоплює одно державу, декілька країн, материк. До інфекційних хвороб тварин, що мають тенденцію до панзоотія, відносяться ящур, чума великої рогатої худоби, свиней і птахів.

Інфекційні.

• — одиничні випадки екзотичних і особливо небезпечних інфекційних захворювань;
• — ензоотії (епідемія тварин в певній місцевості);
• — епізоотії (широке поширення заразної хвороби тварин);
• — панзоотії (епізоотія незвично широкого поширення);
• — інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин не виявленої етіології.

Одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного або багатьох видів тварин за часом і простору, на території не менше одного району, який значно перевищує зареєстрований рівень захворювання на цій території. Найбільш поширеними захворюваннями на території України є: туберкульоз ВРХ (ВРХ — велика рогата худоба), лейкоз ВРХ, лептоспіроз, сальмонельоз, сибірка, (сказ), класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека, африканська чума свиней, чуму ВРХ, туляремія, пситтакоз, ящур, сап. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людей.

На території Дніпропетровської області існують вогнища високого рівня небезпеки захворювання людей і тварин інфекційними і паразитарними хворобами: сибірською виразкою — 3 райони; правцем (правцем) — 3 райони; аскаридозом — 6 районів; туляремією — 4 райони; лептоспірозом — 3 райони.

Ящур — гостро протікає вірусна хвороба парно копитних домашніх і диких тварин, що характеризується лихоманкою і ураженнями слизової оболонки ротової порожнини, шкіри, вимені і кінцівок.

Найбільш сприйнятливих до ящуру велика рогата худоба, свині. Менш чутливі вівці і кози. Джерело збудника ящуром — хворі тварини. Такі тварини виділяють вірус в зовнішнє середовище з молоком, слиною, сечею і калом, внаслідок чого відбувається інфікування приміщень, пасовищ, водо джерел, кормів, транспортних засобів.

Велике значення в поширенні вірусу ящуру має чоловік. Він після зіткнення з тваринами може переміщатися на великі відстані. Ящур, як правило, з’являється у формі епізоотії, рідше — панзоотії.

При виявленні ящуру на неблагополучне в цьому відношенні господарство або населений пункт накладає карантин, вводять обмеження в господарську діяльність.

Класична чума свиней — інфекційна вірусна хвороба. У природних умовах на неї хворіють тільки домашні і дикі свині усіх порід. Джерелом хвороби є хворі домашні, і дикі свині - вірусоносії, що перехворіли.

Чума виникає у будь-яку пору року, але найчастіше, коли здійснюються масові переміщення, продаж і забій. У свіжих вогнищах при наявність не імунного поголів'я захворюваність досягає 95 — 100%, летальність — 60 — 100%.

Специфічне лікування хворих чумою, не розроблено. Хворих тварин негайно вбивають, а трупи спалюють.

Хвороба Ньюкасла птахів (псевдочума) — вірусна хвороба птахів із загону курячих, що характеризується ураженням органів дихання, травлення і центральної нервової системи.

Джерелом збудника інфекції є хворі птахи, що перехворіли. Зараження відбувається через воду, повітря, корм при спільному змісті здорового і хворого птаха. Ця хвороба найчастіше проявляється у вигляді епізоотій, має деяку періодичність і відносно літнє - осінню сезонність, пов’язану зі збільшенням поголів'я в цей період і з посиленням господарської діяльності. Захворюваність висока — до 100%, летальність — 60 — 90%.

Специфічне лікування не розроблене. Як правило, на неблагополучні господарства накладають карантин, а птаха вбивають і спалюють.