Метод кредитування юидичних осіб

Комерційні банки, виходячи з пріорітетів грошово — кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі і погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості.

У банківській практиці відомо два основних методи кредитування:

• а) одноразова видача позички на конкретний термін, коли питання про надання щоразу вирішують індивідуально, з обов’язковим оформленням пакету документів, необхідних для одержання позички;
• б) видача позички в міру виникнення потреби в ній протягом заздалегідь обумовленого періоду. При цьому документи необхідні для видачі позики, оформлюють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і позичальником. Такі позички видають у межах заздалегідь встановленого банком ліміту кредитування, який вичерпується в міру того, як позичальник використовує позичку. [53, с.164]

У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування є кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт.

Зауважимо, у вітчизняній банківській практиці можна виділити і надати перевагу таким методам кредитування господарських суб'єктів:

• а) у разовому порядку;
• б) відповідно до відкритої кредитної лінії із заздалегідь обумовленою сумою надання за потребою (кредитна лінія, овердрафт). [15, с.405]

Кожен метод кредитування обумовлює відповідну форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення позички і їх відображення в облікових реєстрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити наступні позичкові рахунки: простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок з правом на овердрафт.

Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунку позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від кількості та видів позик, які він отримує в банку.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в позичкових коштах. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозволяючого документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен. Операції з видачі позички здійснюються шляхом сплати грошово-розрахункових документів (оплата сировина і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету та інше) безпосередньо зі спецпозичкового рахунку. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунку, або через використання строкового зобов’язання з умовними строками погашення. В даний час ця форма рахунку майже не використовується комерційними банками. Застосування спецпозичкового рахунку можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Поточний рахунок з правам на овердрафт відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта, або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики і її тривалість, умови надання позики і порядок його погашення.

Зауважимо, що серед методів банківського кредитування найбільш поширені у практиці українських банків цільові короткострокові позички, які видаються з простих позичкових рахунків. Ці позички мають разовий характер і обслуговують конкретні комерційні операції. При цьому за цільовим призначенням виділять позички: для здійснення конкретної господарської діяльності виробничого призначення (придбання певного виду сировини); проведення торгівельно-посередницької операції; придбання певних цінних паперів або контрактів товарної біржі. [39, с.192].

Користувачами таких позичок можуть бути організації, що не мають поточних рахунків у банку-кредиторі.

Доцільно відмітити, що разова позичка видається для задоволення певної цільової потреби в коштах на конкретний термін. Цей метод є основним при кредитуванні нових клієнтів, що не мають кредитної історії, що ще не склалася в даному банку. Як правило, ця форма фінансування є безумовним контрактом, тобто з моменту укладення кредитного договору на банк накладаються певні зобов’язання по термінах.

Для видачі разової позики клієнтам відкриваються звичайні (прості) позикові рахунки. Погашення заборгованості по цих рахунках здійснюється в узгодженні з позичальником терміни на основі термінових зобов"язань-доручень.

Підприємству відразу може бути відкрито декілька простих позикових рахунків, якщо воно одночасно користується позикою під декілька об'єктів і, отже, позики видаються на різних умовах, на різні терміни і під неоднакові відсотки. [52, с.215].

Ще одним із методів банківського кредитування є кредитна лінія.

Кредитна лінія — це юридичне оформлення зобов’язання банку надати позичальнику протягом визначеного періоду кредит у межах погодженого ліміту. За формою кредитна лінія — це письмова угода між банком і потенційним позичальником із зазначенням терміну та умов надання позички на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати позички у заздалегідь визначених розміру протягом певного часу, на певні цілі і на умовах, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тому, що вона не є безумовним контрактом обов’язковим для банку, а ось простий кредитний договір є консенсуальним, тобто його висновок вже спричиняє обов’язок кредитора прокредитувати клієнта.

Водночас позичальник може й не скористатися своїм правом на отримання позички або взяти лише частину суми. В свою чергу комерційний банк може відмовитись надавати черговий транш у рамках затвердженого ліміту, якщо зауважить значне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов договору. Початкову домовленість щодо розміру кредитної лінії може бути скасовано (скоректовано) банком в разі раптової зміни кон’юнктури ринку або у зв’язку з нормативними обмеженнями (наприклад перевищення нормативне встановленого ліміту заборгованості на одного позичальника). Як правило, кредитні лінії відкриваються на певний час найчастіше на рік. Більшість із них являє собою тривалі зв’язку з банком як автоматично продовжуються на новий термін. [39, с.196].

Обсяг кредитної лінії (ліміт) строк користування нею, строки погашення кредиту та інші характеристики позички визначаються із урахуванням фінансового стану позичальника, розміром його власного капіталу, масштабів діяльності і стану його відносин з банком, укладених договорів та контрактів на виконання виробничих програм, наявності надійного забезпечення і обумовлюється кредитним договором на відкриття кредитної лінії: Протягом строку дії кредитного договору можуть змінюватися характеристики позики в залежності від фінансового стану, умов і потреб позичальника насправді це виливається у перманентну, пролонгацію кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове джерело коштів. Кредитна лінія відкривається, як правило клієнтам із стійким фінансовим положенням і гарною репутацією.

Вигідність кредитної лінії для позичальника в тому, що він має доступ де значних кредитних ресурсів, але сплачує відсоток тільки за ту суму, яку фактично позичив на даний момент.

В забезпечення повернення позики у вигляді кредитної лінії береться сума подвійного розміру установленого банком згідно кредитного договору ліміту. Варто підкреслити, що позички по кредитним лініям надаються платоспроможним позичальникам — клієнтам банку, які ведуть стабільну виробничу або торгівельну діяльність, що характеризується швидким обігом коштів, що мають постійні замовлення (контракти) на виробництво, послуги і реалізацію продукції. 42, с.130].

Розрізняють кредитну лінію, яка відновлюється і що не відновлюється.

По не відновлюваних кредитних лініях після першого часткового або повного повернення позички подальше її надання не здійснюється. Не відновлювальні кредитні лінії відкриваються клієнтам, які спланували потребу в позичкових коштах на визначений період в майбутньому та узгодили з банком можливість повного або часткового отримання позички в межах ліміту в обумовлені терміни. Фактично такі лінії є гарантійним зобов’язанням банку профінансувати позичальника в межах визначеного ліміту у потрібний клієнту термін протягом певного відрізку часу. Прикладом невідновлюваної кредитної лінії є сезонна кредитна лінія. Сезонна кредитна лінія відкривається банком за умови, коли фірмі періодично бракує оборотних коштів через сезонну циклічність виробництва чи необхідність створення товарних запасів у сховище. Кредити цього виду погашаються після закінчення виробничого циклу за рахунок виторгу від продажу продуктів виробництва. Погашення основної суми боргу й процентів здійснюється одноразово. Ризик банку за відкриттям сезонної кредитної лінії полягає у небезпеці непогашенню боргу, зумовленій раптовим спаданням попиту, зниженням цін, неврожаєм тощо. Ось чому, як правило, банк вимагає забезпечення такої кредитної лінії власністю позичальника.

По відновлюваних кредитних лініях після повного або часткового повернення позички здійснюється подальше кредитування в межах, що не перевищують визначеного кредитною угодою ліміту. Ліміт є максимально допустимою заборгованістю за кредитною лінією. Відновлювані лінії характеризуються значними оборотами за позичковим рахунком.

Вартість кредитної лінії оцінюється за двома критеріями. Першим є потреба негайно сплатити комісійні платежі. Фактично це і є ціною банківського зобов’язання тримати лінію вільно. Ціна залежить від вартості всієї лінії або її невикористаної частини, і, крім того, від репутації позичальника різних послуг, які надаються банком, тощо.

Другим критерієм вартості кредитної лінії є ставка процентів, що сплачуються за позичений капітал. Як правило, усі кредитні лінії мають змінні ставки процентів, котрі базуються на ставках грошового ринку плюс премія за ризик. [39, с. 180].

При наданні позички у формі кредитної лінії позичальнику відкривається один позичковий рахунок з якого проводиться перерахування коштів платіжними дорученнями клієнтам відповідно до цільового призначення кредитної лінії. Позичкові рахунки, при цьому використовуються такі ж самі як і при кредитуванні у разовому порядку в залежності від цільового призначення. Можливість перерахування коштів (дотримання ліміту) контролюється кредитним працівником та підтверджується шляхом візування платіжних доручень клієнта.

Отже, кредитна лінія — це гнучкий механізм короткострокового кредитування, завдяки йому задовольняється тимчасова потреба позичальника у вільних коштах здебільшого гроші йдуть на покриття поточних часто сезонних витрат. Отже, головне призначення кредитної лінії для клієнта — забезпечити власну ліквідність чи, як кажуть, мати «ліквідну подушку». [42, с.120].

Комерційні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою, особливо англійські, практикують кредитування у формі овердафту. Але в останні роки ця тенденція помічається і в українських банках. Для деяких вітчизняних банків цей метод кредитування не є новим і досить широко використовується в банківській практиці. Отже, овердрафт — короткострокова позичка, яка надається банком надійному клієнту понад залишок на його поточному рахунку у межах наперед обумовленої суми (ліміта кредитування), шляхом дебетування цього рахунку за рахунок кредитних ресурсів банку. [39, с. 145].

Банки кредитують клієнтів у такий спосіб з метою оптимізації платіжного обороту і виконання в повному обсязі зобов’язань клієнтів по поточних платежах.

Здійснення кредитування у формі овердрафту залежить перш за все від наявності у позичальника поточного рахунку в тому банку, який буде здійснювати його кредитування. Але, звичайно, якщо у клієнта банку немає особливої домовленості з останнім щодо його кредитування за поточним рахунком, то він не може здійснювати платежі на суму, що перевищує його залишок на рахунку, оскільки банк може повернути платіжні документи неоплаченими. Так, Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» передбачає, що банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах коштів наявних на їхніх рахунках. Однак, коли клієнт домовляється з банком про кредитування у формі овердрафту, то банк дозволяє йому збільшувати витратні операції на поточному рахунку в межах погодженого ліміту. [73, с.56].

Овердрафт може утворюватись тільки протягом операційного дня. При закритті банком поточного операційного дня, від'ємне сальдо на рахунку клієнта, яке виникло при дозволеному овердрафті закривається за рахунок надання кредитних ресурсів у рамках укладеного договору.

Овердрафт дає змогу клієнтові долати короткочасні труднощі з готівковими коштами. Завдяки йому можна виплачувати борги, коли настає строк їх оплати, у разі, якщо витрати тимчасово перевищують надходження. Клієнти часто називають овердрафт позичкою під обігові кошти, і це дійсно так. Овердрафт не дуже зручний для фінансування капіталовкладень наприклад з метою придбання нерухомості чи транспортного засобу. Грошові кошти для подібних потреб краще залучати використовуючи позичкові рахунки, графік погашення позичених коштів за якими більш підходить для такої мети. [73, с.57].

Овердрафт надається банком платоспроможним позичальникам для покриття тимчасового дефіциту безготівкових коштів на поточному рахунку для проведення платежів шляхом автоматичного дебетування позичкового рахунку та кредитування поточного рахунку позичальника. Тому, якщо витрати клієнта постійно перевищують доходи тобто його рахунок знаходиться постійно в овердрафті вважається, що він має стійку овердрафтну основу (тверду основу) замість плаваючої. З стійким овердрафтом необхідно ретельно розбиратися і доцільно перетворювати в позичку певного терміну, тобто формально потрібно признати її більш постійну основу. Безумовно, постійні позики не слід заохочувати і зниження твердого овердрафту, як правило, повинно стати вимогою, банку. Отже, для банку було б нерозумно погоджуватись на кредитування клієнта в такому випадку, оскільки сума боргу з кожним місяцем зростатиме, без будь якої перспективи на погашення. Замість цього варто переконати клієнта впорядкувати свій бюджет, реорганізувати власні фінанси та знизити витрати чи зовсім відмовитись від деяких. [39, с.146].

Ліміт овердрафту визначається потребами клієнта в позичці. Але він не повинен перевищувати суму, яка, на думку банку, може бути повернена клієнтом вчасно і в повному обсязі. Тому визначення суми ліміту є важливим завданням банку. Методика розрахунку суми ліміту у кожного банку своя і визначається нормативними документами банку. Комерційні банки України, використовуючи досвід зарубіжних, при кредитуванні у формі овердрафту можуть встановлювати один з таких видів ліміту:

• а) ліміт як максимально допустимий розмір планового дебетового сальдо на рахунку позичальника, що може виникнути протягом операційного дня в результаті перевищення суми платіжних доручень позичальника над залишком його рахунку;
• б) ліміт у розмірі не більше середньомісячного кредитового обороту позичальника;
• в) ліміт як максимально допустима сума заборгованості яку може мати позичальник за даним видом позики (з урахуванням нарахованих, але не погашених відсотків) протягом строку дії договору.

Для визначення ліміту овердрафту доцільно використовувати середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта банку за період не менше шести повних календарних місяців, що передують прийняттю рішення про відкриття овердрафту (або за попередній сезон виробництва для підприємства із сезонним характером виробництва). При визначенні ліміту овердрафту не потрібно враховувати надходження, пов’язані з наданням усіх видів кредитів, фінансовою допомогою, транзитними оборотами.

Середньомісячний оборот за кредитом поточного рахунку клієнта за 6 місяців визначається шляхом обчислення середнього кредитного обороту по поточному рахунку за 6 місяців, на кількість місяців. До встановлення ліміту овердрафту доцільно підходити диференційовано, залежно від ступеню надійності та класифікації позичальника.

Банку доцільно щомісячно переглядати ліміт овердрафту залежно від зміни обсягів обороту за кредитом поточного рахунку. Так, при зміні обсягів оборотів за минулий місяць більше, ніж на 30% від середньомісячного кредитового обороту, що розраховувався за попередній місяць бажано змінювати розмір ліміту. [73, с.60].

Відсоткова ставка встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірною. При кредитуванні у формі овердрафту вона встановлюється залежно від таких факторів:

• а) джерел надходження грошових коштів, необхідних для кредитування;
• б) вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу;
• в) вартості послуг банку при наданні такого виду позики;
• г) ризику, якому піддається банк при такій формі обслуговування;
• д) зміни кон’юнктури ринку ресурсів і ставки НБУ.

Відсотки за овердрафтом можуть розраховуватись щоденно на суму, дебетового залишку коштів на рахунку або щомісяця, виходячи з фактичної.

кількості днів користування овердрафтом та фактичних залишків на рахунку овердрафту. Саме тому овердрафт є однією з найдешевших форм залучення коштів, оскільки клієнт сплачує відсотки тільки за ті кошти, які він узяв у борг і використав; йому не потрібно платити відсотки за позичені кошти для того, щоб вони лежали без руху на іншому рахунку. [39, с. 152].

Банки також можуть установлювати за кредитування у формі овердрафту обігову комісію, яка стягується за обслуговування такої позички. Комісійні - це винагорода банку за втрачену можливість кредитування іншого клієнта і встановлюється від суми ліміту, а також це оплата послуг (розгляд документів на оформлення овердрафту, підготовка угоди, тощо).

За несвоєчасну сплату суми основного боргу, процентів та комісій по овердрафту, встановлюється пеня у вигляді відсоткової ставки до суми несвоєчасно погашеної заборгованості.

Всі наведенні вище умови кредитування у формі овердрафту детально описуються в договорі, що укладається між банком і клієнтом. Рішення про кредитування на умовах овердрафту приймається Кредитним Комітетом відповідної установи банку в межах граничних розмірів, встановлених Правлінням банку, за умови наявності кредитних ресурсів. [73, с.61].