Вступ. 
Підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури на засадах компетентнісного підходу

Постановка проблеми дослідження. Розвиток національної системи освіти ґрунтується на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого і діяльнісного підходів, що зумовлює необхідність підготовки керівників навчальних закладів і педагогічних працівників, зокрема і вчителів української мови і літератури, до підвищення якості професійної діяльності.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Оновлення змісту освіти, розроблення й реалізація нових державних освітніх стандартів нерозривно пов’язується з реалізацією компетентісного підходу, що, у свою чергу, передбачає визначення цілей, вибір змісту, організаційного й технологічного забезпечення процесу підготовки вчителя з метою розвитку спеціальних, загальних і ключових компетентностей педагогів, які гарантують високий рівень і результативність професійно-педагогічної діяльності вчителя [1].

Відображуючи уявлення про професіоналізм і ділові якості сучасного вчителя, компетентнісний підхід позитивно впливає на розвиток інноваційних процесів у системі педагогічної освіти. Науковцями визначено такі принципи компетентнісного підходу: діагностичність (орієнтація на досягнення діагностованого результату, що виявляється в поведінці й мисленні); комплексність, міждисциплінарність (урахування інституційно-освітніх і зовнішніх факторів та впливів середовища); багатофункціональність (компетентність є системою знань, умінь, властивостей, здатностей до вирішення сукупності завдань).

У перспективі компетентісний підхід дозволяє сформувати якісну модель спеціаліста, затребувану суб'єктами педагогічної освіти (студентами, педагогами), споживачами освітніх послуг (учнями, їхніми батьками) і сучасним суспільством. Така модель є соціально-особистісною, оскільки задовольняє запити особистості, яка одержує педагогічну освіту, соціуму, що потребує компетентісних педагогічних кадрів, і держави, здатної на цій основі забезпечити конкурентоспроможну освіту відповідно до світових стандартів [1]. Сутність поняття «професійна компетентність учителя української мови і літератури» розуміємо як здатність педагога виконувати професійну діяльність на основі здобутих знань, набутих умінь і навичок зі спеціальності, досвіду, способів мислення, особистісних якостей, цінностей та ставлень, інтересів і прагнень, готовність нести відповідальність за прийняті рішення та результати професійної діяльності.

Реалізація компетентнісного підходу передбачає розвиток професійної компетентності вчителя української мови і літератури, який розглядаємо як цілеспрямовану, необоротну, закономірну зміну об'єкта, що передбачає засвоєння нових норм, форм і видів діяльності, якісні зміни у сформованих професійних компетентностях та набуття нових професійних компетентностей, потребує створення внутрішніх умов для освоєння способів діяльності більш високого рівня та приводить до нових результатів у його професійній діяльності, підвищення соціальної цінності педагога.

Основою розвитку професійної компетентності вчителів української мови і літератури є пріоритети, визначені у Меморандумі Європейської комісії [5], а саме: визнання цінності знань; інформація, профорієнтація і консультування; інвестиції в навчання; наближення можливостей навчання до тих, хто навчається; базові вміння; інноваційна педагогіка.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження проблеми управління розвитком професійної компетентності вчителів української мови і літератури в системі післядипломної педагогічної освіти (далі - ППО) потребує аналізу й узагальнення стану підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури в контексті компетентнісного підходу.

Мета статті полягає у представленні результатів вивчення, аналізу й узагальнення матеріалів із проблеми підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури на засадах компетентнісного підходу.