Розділ іі. Методика використання наочності під час вивчення рідної мови

Характеристика наочних засобів навчання

Є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання [18; c. 26]:

• — чітке виокремлення, основного в ході показу ілюстрацій, оскільки вони часом містять і відволікаючі елементи;
• — детальне продумування пояснень (вступних, основних (по ходу показу) і заключних), необхідних для з’ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації;
• — залучення самих дітей до знаходження інформації в наочному посібнику, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

Характерною особливістю розвитку мовлення малюків є зв’язок слова з образом. Безпосереднє сприймання предметів і явищ — основа для свідомого засвоєння слів. Тому в дошкільному закладі мають бути наочні посібники, що допоможуть здійсненню завдань із розвитку мовлення дітей. Вони поділяються на кілька груп [7; c.12]:

• — природні натуральні об'єкти, з якими діти ознайомлюються в ході демонстрації вихователя, екскурсій прогулянок;
• — спеціально виготовлені ілюстративно-зображувальні засоби, які відображають реальні об'єкти, картини, фотографії, предмети, іграшки, різні матеріали, об'ємні фігури;
• — умовно-символічні засоби наочності - картини, розмальовки, книжки з картинками;
• — технічні засоби демонстрації наочності - кіно-, відеомульфільми;
• — звуконаочні засоби — звукозапис.

Ці умови не виникають самі собою, створення їх вимагає певних зусиль і наполегливості; їх необхідно постійно підтримувати, щоб вони перетворилися на міцні традиції дошкільного закладу.

Застосовується природна, малюнкова, об'ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Кожна з них має позитивні і негативні якості, і це слід враховувати, визначаючи їх роль на занятті.

Засобами зображувальної наочності є репродукції картин, ілюстрації із книг, журналів, відеофільми, які використовуються для осмислення і засвоєння дошкільнятами навчального матеріалу, розвитку їх пізнавальних здібностей, здійснення виховного впливу.

Залежно від провідних аналізаторів, що беруть участь у сприймані, безпосередньо мовна наочність є двох видів — слухова і зорова.

Слухова наочність реалізується у використані зразків усного зв’язного мовлення (комунікативне слухання) і його елементів (не комунікативне слухання): читання текстів майстрами художнього слова, демонстрація вимови звука, слова. Основне завдання такого унаочнення — сприяти розвитку в малюків умінь слухати і розуміти усне мовлення, усвідомлювати його звукові особливості. У процесі використання слухової наочності розвивається фонематичний слух (здатність розрізняти і правильно відтворювати звуки української мови в потоці мовлення), необхідну для усвідомлення фонетико-графічних, фонетико-орфографічних, граматико-орфографічних матеріалів на наступних етапах навчання.

Під час застосування зорової наочності сприймання навчального матеріалу здійснюється через зорові канали. Засоби зорової наочності бувають зорово-предметними і зорово-мовними.

Зорово-предметна наочність це предмети і явища оточуючої дійсності. Цей вид унаочнення пов’язаний з демонструванням предметів, ознак і дій. Використовується він і при вирішенні конкретних навчальних завдань — введені нових слів, активізації минулого досвіду. Така наочність особливо важлива підчас систематизації нових слів і мовленнєвої їх артикуляції. Чим вища якість відібраного наочно-демонстраційного матеріалу, тим більша його ефективність, тим оптимальніший процес семантизації нових слів, продукування мовлення. Зорово-мовні засоби наочності - це спеціально підібрані зразки писемного мовлення з наочно виділеними явищами, що вивчаються, з графічними і умовними способами їх зображення. [13; с.26].

У якості ілюстративного матеріалу може використовуватися зв’язний текст, речення, словосполучення, слово.

Засобами унаочнення є і спеціальний роздатковий матеріал індивідуального характеру — різноманітні фішки, сигнальні картки, індикаторні картки з зображенням цифр, букв, алфавітні набори. В період навчання грамоти найпоширенішими є такі наочні посібники: азбука, таблиці, демонстраційні сюжетні картинки.

Отже, наочність є основою чуттєвого сприймання реального світу, в результаті якого відбувається формування чуттєвих уявлень про предмети і явища природи та суспільства. Наочність використовується як джерело нових знань. У дошкільній освіті наочність використовується як ілюстрація в процесі пояснення нового матеріалу. Наочність використовують і як засіб перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і вмінь дошкільнят, розвитку психічних процесів і для здійснення виховних впливів. Є різноманітні форми зв’язку слова і наочності. Віддати окремим із них повну перевагу було б помилковим, тому що залежно від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних засобів, а також рівня підготовленості тих, хто навчається, необхідно в конкретному випадку обирати найбільш раціональне поєднання.