Перспективи розвитку освіти

Спроектувати перспективи розвитку (поза формальної і зокрема дистанційної) освіти відповідно до фаху студента. Однією з актуальних проблем сучасного суспільства є швидке за старіння набутих професійних та загальнокультурних знань, втрата ними актуальності. Традиційна формальна освіта не завжди може надати необхідну можливість подолання освітніх проблем. У зв’язку з цим все більшої актуальності набуває неформальна та позаформальна освіта. У країнах Європейського Союзу приділяється значна увага законодавчому урегулюванню неформальної та поза формальної освіті, їх прирівнювання до формальної освіти.

Формальна освіта — це університетська освіта; неформальна ж протікає поза ВНЗ — в громаді, в громадських організаціях та рухах, в клубах, гуртках, різного роду об'єднання і групах. Мета формальної освіти — сформувати систему базових знань; позаформальної і дистанційної - задовольнити інтерес до окремої тематики, провести з користю та інтересом вільний час, заповнити брак певних знань.

Професія культуролога стає особливо затребуваною останнім часом. Фахівець-культуролог може реалізувати свої професійні компетенції в різних сферах: освіта, наука, культура, політика, менеджмент, економіка.

Конкретним предметом діяльності культуролога можуть виступати окремі елементи культури: родинна, професійна, політична, соціально-психологічна, релігійна, національна, а також субкультура окремих соціальних, вікових, професійних груп, співтовариств, культура організацій та підприємств.

У завдання культурології входить розуміння загальних характеристик її буття, системний аналіз її розвитку. Як самостійний напрям культурологія склалася в новий час.

Формальна освіта — проходить у організованому та ієрархічно структурованому контексті, завершується видачею загальновизнаного диплому або атестату, має визначену тривалість по часу та основується на державній учбовій програмі, організовано формальними, як правила зареєстрованими, організаціями. Формальна освіта представляє собою отримання шкільної (початкова, основна, загальна і середня) освіти, професійної освіти, вищої освіти, післядипломної освіти (аспірантура, ординатура, докторантура). Отримання другої вищої освіти також входить до структури формальної освіти. Формальна освіта пов’язана з отриманням відповідних кваліфікацій та ступенів, які підтверджуються відповідними документами.

Позаформальна освіта — неорганізований, не завжди усвідомлений та цілеспрямований процес, що триває протягом усього життя людини.

Власне, позаформальна освіта студентів-культурологів стосується всіх освітніх програм, що реалізуються поза формальною (університетською) освітньою системою. Позаформальна освіта — індивідуальна пізнавальна діяльність, яка супроводжує повсякденне життя і необов’язково носить цілеспрямований характер; спонтанна освіта, яка реалізується за рахунок власної активності індивідів у культурно — освітньому просторі; спілкування, читання, засоби масової інформації, відвідування закладів культури і т.д.

Як діяльність самоосвіта має наступні ознаки:

• — це систематична учбова діяльність при мінімальній організації учбового процесу або при повній відсутності керівництва ним зі сторони викладачів;
• — ця діяльність спрямована на отримання будь яких нових знань (необов’язково наукових або відповідних учбовим програмам загальної або додаткової освіти), навичок;
• — у процесі такої освіти індивід самостійно вирішує, в якої мірі поєднувати власні переваги з довгостроковими інтересами

Неформальна та позаформальна освіта набуває все більшої актуальності у країнах ЄС у зв’язку з розвитком безперервної освіти. Це вимагає від держав членів ЄС законодавчого закріплення цих понять, а також створення відповідних умов для розвитку неформальної освіти та можливості отримання громадянами позаформальної освіти.

Основний вид діяльності культуролога — наукова робота. Він вивчає історію розвитку, формування та особливості різних видів мистецтва, архітектури, побуту та етнічних основ народностей. Природно, що кожен культуролог спеціалізується на вивченні якої-небудь проблеми в певній галузі світової культури.

Культурологи проводять екскурсії в музеях, старовинних палацах, замках і церквах, читають лекції в вузах, ведуть уроки МХК в школах, пишуть книги. У цій професії працюють випускники культурологічних та мистецьких вищих навчальних закладів.

Культуролог. Види діяльності:

• — науково-дослідна робота;
• — викладання;
• — екскурсійна діяльність;
• — написання науково-популярних статей, книг

Дистанційна освіта (ДО) — це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.

Система ДО має ряд переваг і значно розширює коло потенційних студентів. Одержати освіту дистанційно має можливість молодь, яка не може поєднувати навчання з роботою або проживає у віддаленій від обласних центрів місцевості; військовослужбовці; домогосподарки; керівники; бізнесмени або студенти, що бажають паралельно одержати освіту. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя.

Варто відзначити, що ДО — доступна можливість одержати освіту за кордоном з мінімальними фінансовими витратами при великому виборі спеціальностей, оскільки більшість ВНЗ Європи та США ввели таку зручну для студентів форму освіти набагато раніше, ніж Україна.

Сучасна освіта вимагає безупинно розширювати своє сприйняття комплексності світу та формування інформаційного суспільства. Для того, щоб знання отримали конкретний зв’язок з діями, необхідно постійно «навчати себе», поповнюючи й розширюючи свою освіту. Саме цю мету й ставить перед собою дистанційна освіта.

Привабливі риси дистанційної освіти

Гнучкість: студенти, слухачі, що одержують дистанційну освіту, в основному не відвідують регулярних занять, а навчаються у зручний для себе час та у зручному місці.

Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожний окремий курс створює цілісне уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Паралельність: навчання здійснюється одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності.

Велика аудиторія: одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів та слухачів, спілкування за допомогою телекомунікаційного зв’язку студентів між собою та з викладачами.

Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване і уніфіковане представлення інформації, використання і розвиток комп’ютерного моделювання повинні призвести до зниження витрат на підготовку фахівців.

Технологічність: використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій, які сприяють входженню людини у світовий інформаційний простір.

Соціальна рівність: рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров’я і соціального статусу.

Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном.

Нова роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.

Позитивний вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.

Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам.

Кому не підходить дистанційна форма навчання?

По-перше, страшенним ледарям та іншим неблагонадійним особам.

По-друге, особам, які не мають можливості оплатити відповідну послугу (вартість дистанційного навчання у ВНЗ звичайно не перевищує 50−60% повної вартості навчання на стаціонарі).

По-третє, бажаючим отримати професії лікаря, лаборанта, медсестри, мікробіолога, фізика-ядерника, перукаря та інші.

Мова йде про професії, навчання яким припускає проведення лабораторних занять та отримання практичних навичок, що за допомогою Інтернету поки, на жаль, неможливо.

Думка фахівців: Деякі експерти, трохи скептично ставиться до широкого поширення дистанційної освіти. Вони вважають, що брак прямого спілкування, роль учителя зведена до нуля. Інша справа — додаткове навчання. Скажімо, економістові з базовою освітою легко дистанційно вивчити основи аудиту або страхової справи. За словами західних фахівців, давно і добре знайомих з Інтернет-освітою, головні позитивні моменти дистанційної освіти полягають в тому, що студент приступає до процесу навчання за власною ініціативою, тобто свідомо, проходить навчання у відповідності зі своїм особистим планом розвитку й одержує в результаті диплом, що дозволяє йому влаштуватися на пристойну роботу. Свідомість і практичність — непогане поєднання.

Зараз ситуація значно змінилася, і отримати дистанційну освіту стало простіше й дешевше. Комп’ютер — вже не предмет розкоші, а інструмент, необхідність в якому все більше відчувають громадяни України. Подібну послугу надають практично всі державні і недержавні ВНЗ країни. Для того щоб стати студентом дистанційної форми навчання, досить зайти на сайт ВНЗ, заповнити анкети, оплатити навчання й визначитися з розкладом. Дистанційна освіта — просто мрія для тих, хто не бажає жити за чужими розкладами і принципами.

Одним словом, можна зробити висновок, що дистанційна форма навчання стрімко поширюється світом і Україна — не виняток.

неформальний дистанційний освіта культурологія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Вершловский С. Г. Образование взрослых: опыт и проблемы / С. Г. Вершловский. — М.: Знание, 2002. — 167 с.
• 2. Ключарев Г. А., Пахомова Е. И., Кофанова Е. Н. Самообразование взрослых // Общественные науки современность. 2003 № 4. С.37−46.
• 3. Поташник М. М. Качество образования в разных образовательных практиках / М. М. Поташник, А. М. Моисеев // Народное образование. — 1999. — № 9. — С.140−149.
• 4. Красовицький М. Ю. Системний підхід до управління виховним процесом / М. Ю. Красовицький // Рідна школа. — 1996. — № 3. — С.7−12.