Теорія систем. 
Системний підхід в управлінні

системний підхід організаційний фонд Теорія систем має справу з аналізом, проектуванням і функціонуванням систем — самостійних господарських підрозділів, які утворяться взаємодіючими, взаємозалежними й взаємозалежними частинами. Ясно, що будь-яка організаційна форма бізнесу відповідає цим критеріям і може вивчатися з використанням понять і засобів теорії систем.

Будь-яке підприємство — система, що перетворює набір вкладених у виробництво ресурсів — витрат (сировина, машини, люди) — у товари й послуги.

Вона функціонує усередині більшої системи — зовнішньополітичного, економічного, соціального й технічного середовища, у якій вона постійно вступає в складні взаємодії. Вона включає серію підсистем, які також взаємозалежні й взаємодіють. Порушення функціонування в одній частині системи викликає труднощів в інших її частинах. Наприклад, великий банк є системою, що діє усередині більше широкого оточення, взаємодіє й пов’язаний з ним, а також випробовує на собі його вплив.

Відділи й філії банку є підсистемами, які повинні взаємодіяти безконфліктно, щоб банк як ціле працював ефективно.

Якщо щось порушується в підсистемі, вона в остаточному підсумку (якщо її не стримувати) вплине на ефективність діяльності банку в цілому.

Основні поняття й характеристики загальної теорії систем:

• 1. Компоненти системи (елементи, підсистеми). Будь-яка система, незалежно від відкритості, визначається через її склад. Ці компоненти й зв’язки між ними створюють властивості системи, її сутнісні характеристики.
• 2. Границі системи — це різного роду матеріальні й нематеріальні обмежники, дистанцирующие систему від зовнішнього середовища. З погляду загальної теорії систем, кожна система виступає частиною бульшей системи (яка називається сверхсистемой, суперсистемою, надсистемою). У свою чергу, кожна система складається із двох або більше підсистем.
• 3. Синергія (від грецького — разом діючий). Це поняття використається для опису явищ, при якому ціле завжди більше або менше, ніж сума частин, що становлять це ціле. Система функціонує доти, поки відносини між компонентами системи не здобувають антагоністичного характеру.
• 4. Вхід — Перетворення — Вихід. Організаційна система в динаміку представляється в якості трьох процесів. Взаємодія їх дає цикл подій. Будь-яка відкрита система має цикл подій. При системному підході важливого значення набуває вивчення характеристик організації як системи, тобто характеристик «входу», «процесу» («перетворення») і характеристик «виходу». При системному підході на основі маркетингових досліджень спочатку досліджуються параметри «виходу», тобто товари або послуги, а саме що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які строки продавати й за якою ціною. Відповіді на ці питання повинні бути чіткими й своєчасними. На «виході» у підсумку повинна бути конкурентноздатна продукція або послуги. Потім визначають параметри «входу», тобто досліджується потреба в ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових й інформаційних), що визначається після детального вивчення організаційно-технічного рівня розглянутої системи (рівня техніки, технології, особливості організації виробництва, праці й керування) і параметрів зовнішнього середовища (економічної, геополітичної, соціальної, екологічної й ін.). І нарешті, не менш важливого значення набуває дослідження параметрів «процесу», що перетворить ресурси в готову продукцію. На цьому етапі, залежно від об'єкта дослідження, розглядається виробнича технологія, або технологія керування, а також фактори й шляхи її вдосконалювання.
• 5. Цикл життя. Будь-яка відкрита система має цикл життя: виникнення? становлення? функціонування? криза? крах
• 6. Системообразующий елемент — елемент системи, від якого у вирішальному ступені залежить функціонування всіх інших елементів і життєздатність системи в цілому.

Характеристики відкритих організаційних систем

• 1. Наявність циклу подій.
• 2. Негативна ентропія (негоентропія, антиентропія)
• а) під ентропією в загальній теорії систем розуміється загальна тенденція організації до смерті;
• б) відкрита організаційна система, завдяки здатності запозичити необхідні ресурси із зовнішнього середовища, може протидіяти цієї тенденції. Ця здатність і називається негативною ентропією;
• в) відкрита організаційна система проявляє здатність до негативної ентропії, і, завдяки цьому деякі з них живуть сторіччями;
• г) для комерційної організації головним критерієм негативної ентропії є її стійка прибутковість на значному тимчасовому інтервалі.
• 3. Зворотний зв’язок. Під зворотним зв’язком розуміється інформація, що генерується, збирається, використається відкритою системою для моніторингу, оцінки, контролю й корекції власної діяльності.

Зворотний зв’язок дозволяє організації одержувати інформацію про можливі або реальні відхилення від наміченої мети й вчасно вносити зміни в процес її розвитку. Відсутність зворотного зв’язку веде до патології, кризи й краху організації. Люди в організації, що займаються збором й аналізом інформації, що інтерпретують її, що систематизують потоки інформації, мають колосальну владу.

• 4. Відкритим організаційним системам властив динамічний гомеостаз. Всі живі організми виявляють тенденцію до внутрішньої рівноваги й балансу. Процес підтримки самою організацією збалансованого стану й називається динамічним гомеостазом.
• 5. Відкриті організаційні системи характеризуються диференціацією — тенденцією до росту, спеціалізації й поділу функцій між різними компонентами, які формують дану систему.

Диференціація — це відповідь системи на зміну зовнішнього середовища.

6. Эквифинальность. Відкриті організаційні системи здатні, на відміну від закритих систем, досягати поставлених цілей різними шляхами, рухаючись до цим цілям з різних стартових умов. Немає й бути не може єдиного й найкращого методу досягнення мети. Ціль завжди може бути досягнута різними способами, і рухатися до неї можна з різними швидкостями.