Вегетативно-судинна дистонія

Вегетативно — судинна дистония.

При вегетотивно — судинної дистониии (ВШР) насамперед як найбільш лабильная і ранима страждає сердечно — судинна система. Клінічна картина порушень: серцебиття, біль у лівої половині грудної клітини, астенія, дратівливість, інверсія сну, головний біль, запаморочення, парестезії в конечностях. Одночасно може бути вегетативні шкірні розлади, дискинетический синдром із боку желудочно — кишкового тракту і порушення терморегуляції. Об'єктивними симптомами ВШР є: лабільність пульсу (тахікардія при незначною фізичної навантаженні), тенденція до підвищенню (гіпертонічний тип) чи зниженню (гіпотонічний тип) артеріального тиску, лабільність вазомоторов (стійкий червоний чи, навпаки, білий демографизм, різко позитивні чи инверсивные ортоклиностатические проби), холодні пензля, стопи. З іншого боку, можна спостерігати так званий «респираторный синдром», який залежить від відчутті «дыхательного корсета», задишці, поверхневому подиху обмеженням вдиху. Гіпертонічний тип ВШР характеризується підйомом артериального тиску до 140/90 — 170/95 мм. рт. ст. і нредко висловлюєся пароксизмальной тахикардией, переважанням симпатоадреналовых реакцій, а гіпотонічний тип вегетативно — судинної (чи нейроциркуляторной) дистонії - зниженням артеріального тиску до 100/50 — 90/45 мм.рт.ст. з величезним переважанням вагоинсулярных реакцій. Клінічну картину ВШР доповнюють: швидка втомлюваність, зниження працездатності, непритомні гніву й його присутність серед патогенетическом механізмі ВШР — це надлишкове освіту катехоламінів і молочної кислоти. Нагромадження останньої грає великій ролі в кардальном синдромі вегетативно — судинних пароксизмов. Вважається більш правомірним розглядати ВШР у межах й не так самомтоятельной форми, скільки синдрому, а чинники, викликають спричинити цю недугу, групувати так: конституціональна природа, ендокринні перебудови організму, первинне поразка висцеральных органів, первинні захворювання периферичних ендокринних залоз, алергія, органічне поражение великого мозку, неврози. Синдром ВШР конституціональної природи — проявляється у ранньому дитячому похилому віці й характеризується нестійкістю вегетативних параметрів. Зазначається швидка зміна забарвлення шкіри, пітливість, колебания частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, біль і дискінезії желудочно — кишкового тракту, схильність до субфебрилитету, нудота, погана перенесення фізичного і розумового напруги, метеотропность. Нерідко ці розлади носять сімейно — спадковий характер. До синдрому ВШР, возникающнму і натомість ендокринних перебудов організму в пубертатному періоді, належить недостатнє вегетативне забезпечення (типові прояви синдрому — це вегетативні порушення і натомість легень або виражених ендокринних розладів). Синдром ВШР при органічному поразку мозку — будь-яку форму церебральної патології супроводжують вегетативні порушення. Найбільш виражені вони за поразку глибинних структур: стовбура, гіпоталамуса і лимбического мозку. При зацікавленості каудальных відділів мозкового стовбура часто визначаються вегетативно — вестибулярні кризи, які розпочинаються з запаморочення, у самому пароксизмі переважають вагоинсулярные прояви. Що стосується патології структур проміжного мозку, які перебувають у топографічної близькості й у тісній функціональної в зв’язку зі гипоталамусом, основні синдроми такі: нейроендокринні (виключаючи первинне поразка периферичних залоз внутрішньої секреції), мотивационные (голод, жага, лібідо), порушення терморегуляції, патологічна сонливість пароксизмального характеру, вегетативно — судинні кризи (частіше симпатоадреналовые). Поразка лимбического мозку (внутрішній відділ височіншої частки) проявляється передусім синдром скроневої епілепсії. Проте нерідко ВШР виступає над ролі синдрому, бо як самостійна нозологічна форма з різними особливостями течії. На відміну від синдрому цій формі немає зв’язки України із этиотропными чинниками та розвитку в більшою мірою сприяє вроджена неповноцінність ВНС. Багато випадках виявляється кілька чинників: одні їх — предрасполагающие, інші - реалізують хвороба. Клиноческие симптоми захворювання резнообразны, характеризуються переважанням суб'єктивних проявів над об'єктивними. Відсутні органічні зміни із боку всіх систем організму: вісцеральної, серцевої, нервової, ендокринної тощо. Тим більше що явно визначаються функціональні порушення, передусім сердечносудинної і вегетативної нервової систем, найчіткіше виражені в період пароксизмов. Класифікація нейроциркулярной дистонии:

1). Этиология.

— Идиопатическая.

— Психогенная.

— Инфекционно — аллергическая.

— Посттравматическая.

— Фізичний і «емоційний стрес та інших. 2). Тип.

— Гипотензивный.

— Гипертензивный.

— Нормотензивный.

— Змішаний 3). Клінічний синдром.

— Основные.

— - Кардиальный.

— - Кардиалогия і кардиосенестопатия.

— - Порушення ритму серця (тахі-, брахикардия, экстрасистолия і т.д.).

— - Вазомоторный.

— - Церебральний (мігрень, непритомність, вестибулярні кризи, головні боли).

— - Периферичний (синдром Рейно, акропарестезии і др.).

— Дополнительные.

— - Общеневротический.

— - Порушення терморегуляції (неинфекционный субфебрилитет).

— - Малі эндокринопатии.

— - Інші соматичні прояви вегетативної дисфункції (дыхательные).

— - Нейроаллергический 4). Характер течения.

— Ремитирующее.

— Стационарное.

— Прогресуюче (попри всі варіантах течії в діагнозі вказуються пароксизмы і період захворювання: стаціонарний, загострення (декомпенсация), ремиссия.

ВШР можна як самостійне полиэтилогичное, але монопатогенетичное захворювання з конституціональної схильністю як і синдром, входить у структуру окремих нозологічних форм (неврози, органічні поразки ЦНС, первинне поразка внутрішніх органів, залоз внутрішньої секркции і др.).

Наблюдаются: — синдром вегетативно — судинної дистонії (нейро — циркуляторная дистонія) — синдром обумовлений хронічним тонзилитом — часті головний біль — високе внутрічерепне тиск — скчки артеріального давления Лечение: Показано бромиды, димедрол, балланспон, беллоид, транквілізатори, монобромід камфоры, лечебная фізкультура (методи аутогенним тренировки, общего закаливания, психофизической зарядки, самомасажу) і физиопроцедуры (хвойные ванни, душі, й т.п.), відпочинок на свіжому воздухе.

Список використаної литературы:

1). О. Л. Леонович «Актуальні питання невропатології» 2). Л. М. Луксон, М. Р. Дикс «Запаморочення» 3). Довідник Фельдшера (під ред. проф. А.Н.Шабанова).