Синоніми. 
Українська мова професійного спілкування

Синоніми (від грец. Бупопутоз — однойменний) — це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням. У зв’язку з цим синоніми можна поділити на такі групи:

а) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками: відомий — видатний, славетний, знаменитий;

стислий — короткий, лаконічний; здобуток — досягнення, завоювання; дефект — недолік, вада.

б) стилістичні синоніми, що відрізняються емоційно-експресивним забарвленням:

говорити — мовити, промовляти, ректи, верзти, балакати, базікати, теревенити;

іти — ступати, простувати, прямувати, шкандибати, плентатися, чвалати;

розуміти — осягати, метикувати;

щоб — аби;

оскільки — тому що, через те що, позаяк;

в) абсолютні синоніми, які не мають відмінностей у значенні:

століття — сторіччя;

процент — відсоток;

аплодисменти — оплески;

площа — майдан;

шеф — керівник.

Абсолютних синонімів у мові небагато. Поступово вони розходяться у значенні або у вживанні, щоб не бути безцільними замінниками один одного. Серед таких слів-дублетів є багато українських відповідників до запозичених слів, часто термінологічних понять, напр.: оксидація — окислення; лінгвістика — мовознавство; симптом — ознака; прерогатива — перевага; інвестор — вкладник; контракт — договір; апеляція — звертання; балансрівновага та ін. Назву «абсолютні синоніми» усе ж потрібно розуміти із певним застереженням, «оскільки в самій мовній практиці повних синонімів, як таких, по суті, немає, тому що за своїм фактичним становищем у стилістичній системі вони все-таки різняться, хоч і не завжди помітно на перший погляд» 26. Різнитися вони можуть частотністю вживання, певною стилістичною маркованістю, неоднаковою активністю використання в різних стилях, сполучуваністю тощо.

Синонімічне багатство мови передусім свідчить про її красу, можливості передавати всі відтінки значень слів та емоційно-експресивне забарвлення. «Багатство синонімів — одна з питомих ознак багатства мови взагалі,» — наголошував М. Рильський. Ось яскраві приклади «рясноти синонімів» української мови:

завірюха — метелиця, хуртовина, курява, віхола, буран, заметіль, пурга, хуга, сніговій, сніговійниця, поземка, пороша, хиза, охиза, хурія, хурдига, хурделиця, шквиря, зав 'юга, завія, кура, хвижа, хвища;

горизонт — обрій, небозвід, небосхил, небокруг, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокіл, виднокрай, небокрай, овид;

дорога — шлях, гостинець, путівець, путь, стежка, шосе, траса, магістраль, автострада, орбіта.

Кожен синонім має свою історію, традиції у вживанні, своє місце і роль. Синоніми називають «скарбами мови», «багатими самоцвітами», «фарбами в руках артиста-маляра», тому синонімія передусім є невичерпним джерелом стилістики. «Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід'ємна прикмета доброго стилю, доконечна риса справжнього майстра» 28. Синоніміка — один із найважливіших чинників, що зумовлюють своєрідність стилю будь-якого письменника. У художньому стилі синоніми є засобом естетичним.

Однією із важливих функцій синонімів у мовленні є урізноманітнення викладу, уникнення монотонності, повторів. Основуючись на певному значеннєвому нюансі слова, можна виділити, підсилити, уточнити, оцінити, а отже, висловити думку якнайдоречніше. Для цього у реєстрі словників синонімів є значні за обсягом синонімічні ряди, як-от:

відносини — стосунки, взаємини, взаємовідносини;

авторитет — повага, пошана, престиж, вага, репутація;

галузь — сфера, ділянка;

інцидент — випадок, пригода, непорозуміння;

стимул — заохочення, імпульс, поштовх;

старанність — пильність, ретельність, завзяття;

енергійний — активний, працьовитий, наполегливий, рішучий, діяльний;

збільшити —підвищити, підняти, примножити, посилити;

турбуватися — піклуватися, клопотатися, дбати;

хронічний — затяжний, тривалий, довгий, постійний, довготривалий, довгочасний.

Синонімія пов’язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу відшукати найдоречніше, найпотрібніше для контексту слово, а самі пошуки такого слова розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підвищують мовну культуру. У мові ділового спілкування є чимало різних мовних позначень того самого поняття, напр.: бажати — хотіти; властивий — притаманний, характерний; вживати — застосовувати, використовувати, користуватися; проживати — мешкати; одержувати — отримувати; потрапляти — попадати; змушений — вимушений та ін. На перший погляд, це семантичні дублети. «Гадаєте, що це абсолютні синоніми? — зауважує Н. Бабич. — Але ж мова теж прагне до економії, тому вона не зберігала б в активному запасі так багато семантично тотожних слів» 29. Варто звернутися до тлумачного словника, прочитати готові ілюстрації в посібниках, але це той випадок, вважає авторка, коли «власне відчуття мови, слова може бути тоншим, точнішим, ніж рекомендоване» .

Отже, багато слів з одного синонімічного ряду мають певні значеннєві відтінки, які потрібно врахувати, щоб висловитися точно, уникнути неоднозначного тлумачення висловлювання або зберегти нейтральний тон, зваживши на стилістичний відтінок. Наведемо приклади:

Замісник, заступник.

Замісник — посадова особа, яка тимчасово виконує обов’язки керівника.

Заступник — офіційна назва посади, друга особа після керівника. Положення, становище, стан.

Положення — розташування у просторі (горизонтальне, вертикальне); певне теоретичне твердження чи думка (основні положення вчення); зведення законів, правил (Положення про вибори).

Становище — події, обставини, ситуації (міжнародне, офіційне, знайти вихід з певного становища).

Стан — сукупність певних явищ, процесів (стан рідини, стан здоров 'я, стан економіки, стан справ).

Наступний, подальший.

Наступний — вживається з конкретними поняттями (зупинка, тиждень).

Подальший — вживається на означення абстрактного поняття (життя, доля).

Суспільний, громадський.

Суспільний — стосується суспільства (лад, клас, система, праця, становище, виробництво).

Громадський — стосується громади чи окремого колективу (обов 'я-зок, діяч, робота, вигін, організація). Закінчити, завершити.

Завершити — довести справу до остаточного кінця, успішно закінчити дії; відтворює схвальний, урочистий тон оповіді {навчання, освіту, досліди, операцію, переговори, видання).

Закінчити — називає кінець різноманітних дій, видів роботи, діяльності, відрізку життя, навчання (оповідання, школу, університет, роботу).

Багато, чимало.

Багато — переважно писемного мовлення на позначення кількості, міри, часу.

Чимало — вживається здебільшого в художніх текстах, має відтінок розмовності.

Загальний, спільний.

Загальний — такий, що охоплює всіх, стосується всіх, поширюється на всіх (правила, збори, право, повинність).

Спільний — належить двом і більше, об'єднуючи їх (справа, мрії, турботи, засідання) Зміст, значення, смисл.

Зміст — те, про що йде мова, розповідається; те, що описується, зображається (оповідання, речення); найважливіша ідея, основа, сутність чогось (буття, поведінки, поняття); стилістично нейтральне слово.

Значення — внутрішня особливість, сутність чого-небудь; є терміном (значення слова, граматичне значення).

Смисл — внутрішня основа, суть чого-небудь; має розмовний характер. Замість смисл слова варто вживати значення слова, замість: у смислі того — у розумінні того; в якому смислі - в якому розумінні, щодо того; є смисл — є рація, є сенс; немає смислу — немає сенсу; неправомірно слово смисл використовувати і у значенні «розум», наприклад, тверезий смисл, здоровий смисл, нормативними будуть словосполучення тверезий розум, здоровий глузд.

Екземпляр, примірник.

Екземпляр — рідкісний предмет (або тварина, рослина). Примірник — друковане видання, одне з тиражу. Тепер, зараз.

Тепер — у наш час, останнім часом. Зараз — цієї ж миті, вже, негайно.

Треба також бути уважним, вводячи слова із синонімічного ряду в текст, оскільки часто слова-синоніми вимагають після себе додатка в різних відмінках, напр.:

навчатися (чого?) мови — вивчати (що?) мову;

опановувати (що?) мову — оволодівати (чим?) мовою;

зважати (па що?) на обставини — враховувати (що?) обставини;

наголосити (на чому?) на питанні — підкреслити (що?) питання;

присвячувати (чому?) події - приурочувати (до чого?) до події.

Процес утворення синонімів відображає рух мови, взаємодію літературної мови і діалектів, розподіл між функціональними стилями. Синонімія — це історія мови. Найдавніші рукописи при редагуванні, перекладі, навіть переписуванні збагачувались новими словами (чи то діалектними, чи то старослов’янськими), таким чином збагачуючи синонімічний фонд. Піком розвитку синонімії української мови науковці вважають ХУІ-ХУІІ ст. і 20-ті роки XX ст. Водночас цей процес перебував під впливом негативних тенденцій у розвитку української мови, зокрема свідомої русифікації. Під час укладання перекладних словників з низки українських синонімів вибирали той, який копіював російський відповідник, а вилучали ті, які своєю звуковою семантикою відповідали законам української мови. Зникали слова летови-ще, малярство, відсоток, слухавка, підсоння, риска, садовина та інші, на їхнє місце приходили аеродром, живопис, процент, трубка, клімат, тире, фрукти. Сучасна мовленнєва практика засвідчує повернення багатьох з них до вжитку.

На основі явища синонімії побудований такий засіб, як евфемізм (від грец. добре говорю) — слова або вислови, що пом’якшують або завуальовують зміст сказаного. У ділових текстах евфемізми вживають тоді, коли загальновживане слово надто експресивне або викликає небажані побутові асоціації. Такими висловами можуть бути: у стані алкогольного сп яніння, у нетверезому стані, під дією алкоголю у значенні «п 'яний»; відійшов у інший світ, покинув нас, закінчив життя, навіки заснув, перестало битися серце, спочив у значенні «помер»; не хапає зірок з неба, немудрий у значенні «дурний»; це фантазії, ви помиляєтесь замість «брехня» та ін. Аналогічні пом’якшувальні вислови можемо бачити на застережних написах, у яких немає категоричності, напр.: У нас не курять; Просимо не курити; Курити забороняється; Дякуємо, що ви не курите; Просимо без дозволу не заходити тощо. Дослідники зауважують, що такі написи коректніші і набагато дієвіші. Можна навести й гумористичний приклад одного з таких написів на дорогах Франції: «Якщо ви будете їхати через наше місто зі швидкістю 60 км за годину, то матимете нагоду ознайомитися з нашою новою тюрмою, швидкість понад 80 км приведе вас у нашу чудову лікарню, якщо ж ви перевищите 100 км — вам гарантовано задоволення спочивати в мирі на нашому гостинному кладовищі» .

Образний рівень синонімії відображає перифраз (від грец. образна паралель) — описовий зворот, за допомогою якого передається зміст іншого слова через підкреслення його особливості. Перифрази бувають загальномовні зі стертою образністю та оригінальні, індивідуально-авторські, напр.: біле золото, чорне золото, близьке зарубіжжя, легені планети, голубе паливо, місто каштанів, місто Лева, країна з Чорнобилем у серці. Цей синонімічний засіб використано у творенні багатьох професійних висловів чи термінів в галузі економіки. Деякі з них є кальками чужомовних, напр., біпі краватки — спеціальний прошарок найманих робітників — конторських служб та інженерно-технічного персоналу; сині краватки — наймані робітники, що займаються фізичною працею; сірі краватки — наймані робітники на державній соціальній службі; бестселер — акція, яка користується великим попитом; бику стійлі - дилер або спекулянт у «довгій позиції» щодо цінних паперів чи іншого товару, який не знаходить покупців, внаслідок чого втрачає змогу вести торгівлю та ін. Економічні словники дедалі частіше вносять їх до свого реєстру.

Мовно-синонімічна культура — свідчення культури мислення, знання мови, ерудиції. Вміння вибрати найдоречніше слово дає змогу побороти одноманітність мовлення, невиразність, побачити багатство і барви слова.