Предмет, завдання, функції економічної історії, її зв'язок з іншими історико-економічними дисциплінами

Тема. Вступ. Предмет, завдання, функції економічної історії, її зв" язок з іншими історико-економічними дисциплінами.

1. Предмет економічної історії, її періодизація.

2. Функції, методологія курсу.

3. Мета та завдання дисципліни. Основні джерела її вивчення.

4. Зв" язок з іншими історико-економічними дисциплінами.

1. Економічна історія — самостійна історико-економічна дисципліна, яка досліджує господарську діяльність народу, різні типи господарства, форми прояву цієї діяльності на кожному конкретному історичному етапі, аналізує динаміку продуктивних сил і виробничих відносин людей, розвиток конкретних галузей економіки, економічну політику держав, класів стосовно великих історичних періодів та епох, з часів зародження людства до сьогоднішнього дня. Об" єктом дослідження є господарство України в контексті світового господарства: Англії, Голландії, Франції, Німеччині, США, Японії.

Хронологічні рамки дисципліни. Початковими хронологічними рамками економічної історії (історії народного господарства, історії економіки), що виникла як наука в рамках політичної економії є історико-економічні описання в знаменитій книзі А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.). В першій половині ХІХ ст. в Західній Європі з" являється ціла низка праць, спеціально присвячених історії господарства. Кінцевими хронологічними рамками економічної історії є сьогоднішній день.

З часу виникнення економічної історії існує її періодизація. Різні дослідники по-різному підходили до періодизації. Російський соціолог Л.І.Мечніков поклав в основу періодизації географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б. Гільдебрандт застосував для цього історію грошей, американський економіст Є.Хентінгтон — клімат, англієць А. Тойнбі - культуру і релігіюінші дослідники господарства брали за основу торгівлю, обмін, кредит. В 60-х роках ХХ ст. популярними стали теорії індустріального суспільства французького соціолога Р. Арона і американського економіста У.Ростоу.

По-своєму до періодизації підійшли українські вчені Б. Д. Лановик, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко, виділивши її наступні періоди:

1. Господарство первісної доби і перших цивілізацій (з часу зародження людства до ІУ ст. н.е.).

2. Господарство середньовіччя (У-ХУ ст.).

3. Господарство періоду розкладу феодалізму і становлення індустріального суспільства (ХУІ - ХУІІІ ст.).

4. Господарство індустріального періоду (30-і роки ХІХ — 50-і роки ХХ ст.).

5. Сучасне господарство (50-і роки ХХ ст. до сьогоднішнього дня).

ІІ. Економічній історії властиві наступні функції:

1. Прагматична (пропаганда наукового досвіду і уроків господарського розвитку).

2. Оціночна (аналіз основних етапів господарського розвитку повинен супроводжуватись моральною оцінкою мети, шляхів, засобів і результатів економічного розвитку).

3. Культурна (історико-економічній науці властива функція соціальної пам" яті, яка дозволяє зберегти спадковість в господарській практиці. Акумуляція в соціальній пам" яті знань про форми і методи господарювання робить їх відомими, знайомить з варіантними і альтернативними моделями господарського розвитку в різних способах виробництва).

4. Фундаментальна (наукове обґрунтування форм господарювання, критика тих способів, які виявились неефективними).

5. Світоглядна (ознайомлення з формами, методами господарювання в різних країнах світу з метою вибору найефективніших і найрезультативніших з них).

6. Ідеологічна (використання в практиці господарської діяльності програм, пропонованих різними політичними силами суспільства).

Як і будь-якій іншій науці, економічній історії властиво при дослідженні використовувати методи, які б сприяли більш повному засвоєнню курсу:

— діалектико-матеріалістичний (всі економічні процеси і явища розглядаються в розвитку);

— єдність логічного і історичного в економічному аналізі, процесі прийняття господарських рішень;

— конкретного аналізу історичного (кожне явище повинно розглядатись лише історично, лише в зв" язку з іншими, лише в зв" язку з конкретним досвідом історії);

— наукового підходу до оцінки економічних процесів, явищ, подій, форм господарювання;

— вміння виділити загальне і конкретно-історичне в економічному дослідженні;

— вміння об" єктивно оцінити позитивний досвід господарювання інших країн;

— математично-статистичний метод;

— вміння вичленити об" єкт дослідження (в нашому випадку — господарство);

— відновлення спадковості в різних типах господарювання;

— метод наукової абстракції.

ІІІ. Актуальність вивчення економічної історії пояснюється необхідністю усвідомлення закономірностей економічного розвитку українських земель в умовах незалежності України, яка стала суб" єктом світової цивілізації. А зробити це без історичного екскурсу в минуле неможливо, тому що в господарському досвіді наших предків є чимало позитивного, що можна і треба використати в сучасному господарюванні.

Завдання курсу полягає в:

— ознайомленні і засвоєнні студентами загальних тенденцій, закономірностей, характерних рис господарського розвитку США, Японії, ФРН, Франції, Великобританії на найважливіших етапах соціально-економічного процесу;

— засвоєнні форм і методів господарювання в Україні в історичному аспекті, специфіку економічного життя;

— уміння аналізувати і порівнювати господарський розвиток світу і України протягом тисячоліть, визначати генезу, становлення, розвиток і занепад різних економічних систем;

— оволодінні сучасними методами кількісного і якісного аналізу, моделюванні економічних процесів;

— обізнаності і пропагуванні передового досвіду людства, прогресивних методів господарювання;

— використання набутих знань в будівництві національної ринкової економіки України, зміцненню її зв" язків з економіками інших країн;

— сприянні набуття Україною повноправного, авторитетного і впливового суб" єкта світової цивілізації;

— умінні на основі набутих знань прогнозувати майбутній економічний розвиток.

Основними джерелами вивчення економічної історії є:

— матеріали і документи археологічних розкопок;

— архівні матеріали з економічних питань;

— праці видатних вітчизняних та зарубіжних економістів і істориків;

— монографічна література;

— спогади очевидців економічних подій, документи, листи;

— статистичні і довідкові матеріали;

— матеріали періодичної преси;

— документи та матеріали законодавчих, виконавчих та економічних органів держав з економічних питань.

ІV. Економічна історія дає реальне бачення довготермінових тенденцій економічного розвитку. Вона — одне із основних джерел фактичного матеріалу для всіх економічних наук. Економічна історія забезпечує тісний зв" язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому. Вона допомагає, як основне джерело фактичного матеріалу, у вивченні економічної теорії, економіки промисловості, сільського господарства, фінансів, грошового обігу.

Економічна історія тісно взаємодіє з конкретними економічними теоретичними, історичними, правовими, соціальними дисциплінами, історією науки, мистецтва, релігії. Всі ці дисципліни нею розглядаються не самі по собі, а тільки з точки зору їх ролі в розвитку економіки.